Ухвала суду № 19394862, 21.09.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2011 р.Справа № 2-а-2169/10/1570 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Крусян А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

при секретарі Пеха Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року у справіза адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ТіД" до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ТіД" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську (надалі –ДПІ у м. Іллічівську) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.02.2010р. №0000012301/0 на суму 871147грн., від 19.03.2010р. № 0000062330/0 на суму 221350грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2011р. позов задоволений; визнано протиправними та скасовано повідомлення–рішення №0000012301/0 від 12.02.2010 року, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування на суму 871147,0грн., №0000062330/0 від 19.03.2010 року, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування на суму 221350,0грн.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 30.10.2008р. по 05.11.2008р. ДПІ у м. Іллічівську була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2008р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в серпні 2008р. За результатами перевірки складений акт від 10.11.2008р. №3904/23-0303. /том 1 а.с.18-24/

Незважаючи на висновок акту виїзної перевірки №3904/23-0303 від 10.11.2008 р. про те, що сума бюджетного відшкодування по декларації за вересень 2008 року становить 4193604грн., позивач не отримав суму бюджетного відшкодування, ДПІ у м. Іллічівську на протязі 2009-2010 років продовжила перевірку зазначених в декларації показників щодо нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період серпень 2008 року.

Такі перевірки були проведені 15.01.2009 року, 16.02.2009 року, 09.06.2009 року, за результатами яких складені акти невиїзних документальних перевірок та прийняті податкові повідомлення рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2008 року відповідно №0000012300/0 від 16.01.2009 року на суму431941грн., №0000052300/0 від 16.02.2009 року на суму 561932грн., №0000102300/0 від 09.06.2009 року на суму 380722грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення постановами Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2009 року (набрала законної сили 23.06.2010 року), від 11.12.2009року (набрала законної сили 14.10.2010 р.) скасовані. /том 1 а.с.74-79/

Проте, ДПІ продовжувала перевірку показників декларації за вересень 2008 року. 12.02.2010 р. та 10.03.2010 р. ДПІ проведені невиїзні перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період серпень 2008 року, за результатами яких складені акти №327/23-0303/32004949 т від 12.02.2010 р. та №672/23-0303/32004949 від 10.03.2010 р. /том 1 а.с.25-42, том 2 а.с.25-33/

На підставі актів від 12.02.2010р. та 10.03.2010р. відповідач 12.02.2010р. та 19.03.2010р. прийняв податкові повідомлення-рішення №0000012301/0, №0000062330/0, якими позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування відповідно на суму 871147,0грн. та 221350,0грн. /том 1 а.с.44, том 2 а.с.35/

Актом перевірки встановлено, що підставою для невідшкодування позивачу ПДВ у сумі 871147,0грн. та 221350,0грн є порушення ним п.1.3, п.1.7 та п.1.8 ст.1, п.п.7.2.4. п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7, ст.9, п.10.1. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість». Перевіркою не заперечується, що господарська операція з поставки та відвантаження товару від ТОВ «Роздільнофф Люкс»на користь позивача мала реальний характер та підтверджується належним чином оформленими документами, але в якості обґрунтування порушення норм податкового законодавства та позбавлення права позивача на бюджетне відшкодування є посилання на відсутність підтвердження факту відвантаження товару постачальниками у другій, третій, четвертій, п’ятій та шостій ланках ланцюга постачання товару контрагенту ТОВ «Роздільнофф Люкс», які мали стан припинення (ліквідовано, закрито); проте не були зняті з обліку; відносно яких почата ліквідаційна процедура; у яких вилучені документи податковою міліцією; відносно яких внесений запис про відсутність підтвердження відомостей; які не надали документи на запит податкової інспекції.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Жодна норма Закону України «Про податок на додану вартість»не ставить нарахування суб’єктом господарювання податкового кредиту та бюджетного відшкодування по ПДВ, сплаченого ним продавцю у складі придбаного товару, у залежність від сплати цього податку у бюджет суб’єктами господарювання, які знаходяться у 3,4,5,6 ланцюгу постачальників товару.

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування були тільки дані податкової декларації за звітний період. Зазначений закон не передбачав надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставив отримання бюджетного відшкодування платником податків у залежність від податкового обліку (стану) інших осіб та фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування від’ємного значення суми стосується тільки окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків із бюджетом третіх осіб.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підставі включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент ТОВ «Роздільнофф Люкс»зареєстровані як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість»./том 1 а.с.169,170/.

Позивач з ТОВ «Роздільнофф Люкс»08.08.2008 року уклав договір купівлі-продажу ячменя урожаю 2008 року у кількості 22500мт +/- 10% загальною вартістю 26797500грн. +/- 10%. /том1 а.с.45/ Вказаний договір виконаний сторонами у повному обсязі, що підтверджується актом прийому - передачі, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, вантажними митними деклараціями та іншими документами. До складу податкового кредиту позивачем включені суми, які підтверджені податковими накладними.

Крім того, постановами Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2009 р. та від 11.12.2009р., що набрали законної сили, встановлені обставини щодо відносин позивача з ТОВ «Роздільнофф Люкс»по виконанню ними умов договору від 08.08.2008р. купівлі-продажу ячменя урожаю 2008 року та правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування у зв’язку з виконанням цього договору. Постановами суду визначено, що позивачем дотримано всі вимоги податкового законодавства для одержання бюджетного відшкодування, а ДПІ не надано жодного доказу, який спростовує дані, що містяться в податковій декларації за вересень 2008 року.

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську –залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: