Ухвала суду № 19387001, 02.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6499/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" листопада 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Мацедонської В.Е., Петрика І.Й.,

при секретарі Кочума О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брізпорт України»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брізпорт України»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, в якому просили скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2009 року №0013901530/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2011 року зазначений адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.08.2009 року №0013901530/0.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2011 року та постановити нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги відповідач аргументує тим, що суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про заниження податкового зобовязання з земельного податку, зазначеного позивачем у податковому розрахунку на 2009 рік.

З вказаними висновками Окружного адміністративного суду м. Києва погоджується і суд апеляційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) земельного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна»поданого на 2009 рік, за результатами якої складено акт перевірки №716/15-30/32668060 від 29.07.2009 року.

Камеральною перевіркою встановлено, що розмір зобовязання з земельного податку ТОВ «Брізпорт Україна», зазначений платником податку у розрахунку земельного податку на 2009 рік є меншим ніж визначено за результатами перевірки, оскільки товариством не враховано вимоги п. 2 Рішення Київської міської Ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», що призвело до заниження податкового зобовязання на 80264,40грн.

За висновками акту перевірки від 29.07.2009р. та на підставі п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 , пп.17.1.4 п. 17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинний на момент виникнення правовідносин, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення рішення №0013901530/0 від 14.08.2009 року про визначення податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 84277,62 грн., в т.ч. 80264,40 - основний платіж, 4013,22 грн. штрафні (фінансові) санкції.

З матеріалів справи вбачається, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган керувався Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлено, що з 01.04.2009 плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними (казенними) підприємствами, підприємствами оборонно-промислового комплексу, визначеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 N 1382-р, для будь-яких потреб та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі»(3%).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»не відповідає нормам Закону України «Про плату за землю», Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про місцеве самоврядування», тому прийняття на підставі цього податкового повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, враховуючи викладене.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Витягу з технічної документації №Ю-07478/2007 про нормативно грошову оцінку земельної ділянки (вул. Боженко, 86, м. Києва; кадастровий номер 79:054:060; площа якої складає 4249,19 кв.м.), нормативно грошова оцінка даної земельної ділянки станом на 2009р. становить 16052874,38 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Отже, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 79:054:060) проведена, ставка земельного податку встановлюється у розмірі 1% від грошової оцінки, та становить 16052874,38 грн., яка підлягає сплаті за базові податкові (звітні) місяці поточного року в сумі 13377,40 грн.

Крім того, колегія суддів зазначає що позивач не укладав з Київською міською радою договору оренди земельних ділянок, що свідчить про відсутність підстав для сплати орендної плати.

Відповідно, єдиною формою сплати за користування земельними ділянками для позивача є земельний податок.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Згідно положень ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» по сільськогосподарських угіддях та землях населених пунктів, грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 1 січня 2009 року, застосовуються ставки земельного податку, встановлені статтею 6 та частиною першою статті 7 Закону України «Про плату за землю».

З аналізу вищевикладеного вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обовязкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної ради України, а зміна земельного податку може бути реалізована виключно у вигляді відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», до того ж із дотриманням відповідного проміжку часу до початку бюджетного року.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Брізпорт Україна»було сплачено земельний податок за квітень - червень 2009 року у розмірі 40132,20 грн., доказом чого є платіжні доручення №109 від 29.04.2009 року, №148 від 05.06.2009року, №193 від 14.07.2009 року.

Повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обовязкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», п. 2 рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 року «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає положенням ст. 2, 4, 7 Закону України «Про плату за землю», положенням ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування».

Крім того, колегія суддів, звертає увагу на те, що Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 року у справі № 2-а-332/10, залишено без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 року, визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття п. 2 рішення Київської міської ради ІІ сесії VІ скликання від 25.12.2008 року №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві».

Колегія суддів приходить до висновку, що Державна податкова інспекція у даному випадку при визначені ставки земельного податку, який підлягає сплаті субєктами господарської діяльності при використані земельних ділянок, повинна керуватися ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається у апеляційній скарзі відповідач, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяВ.О. Аліменко

СуддіВ.Е. Мацедонська

І.Й. Петрик

(Повний текст Ухвали виготовлений 07.11.2011 року)