Ухвала суду № 19386196, 08.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-14670/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" листопада 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, оскільки пояснення контрагента про нездійснення ним фінансово-господарської діяльності не є підставою, для позбавлення позивача права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за відповідний період, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2011 року відмовлено у задоволенні даного позову повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Максгео»за період з 01.08.2009 року по 30.09.2010 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 790/1-23-60-35077831 від 02.09.2010 року, за змістом якого перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3379850,00 грн.

Такий висновок податкового органу зводиться до безтоварності та фіктивності господарських операцій з ТОВ «Максгео», яке, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

На підставі акту перевірки № 790/1-23-60-35077831 від 02.09.2010 року та внаслідок виявлених порушень податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000882306/0 від 09.09.2010 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки спірне повідомлення-рішення відповідачем було прийнято за достатніх для цього підстав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для проведення документальної перевірки стали ті обставини, що співробітниками ГВПМ Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було надано інформацію щодо ухилення посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд»від сплати податків шляхом штучного збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Максгео».

В ході перевірки встановлено, що Шевченківським районним судом м. Києва порушено кримінальну справу № 1-1427/09 від 23.12.2009 року відносно директора та засновника ТОВ «Максгео»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Згідно пояснень, наданих директором ТОВ «Максгео»встановлено, що у грудні 2008 року на прохання знайомого за грошову винагороду у розмірі 200 грн. вона поїхала до нотаріуса та до банку і підписала документи, зміст яких вона не зрозуміла. Фінансово-господарською діяльністю не займалась, документів не підписувала, податкову звітність не подавала і хто дійсно працював на підприємстві їй не відомо.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що з вищевикладеного вбачається, що відповідальна особа за ведення та здійснення фінансово господарської діяльності ТОВ «Максгео»договорів не укладала, документи не підписувала, податкову звітність до органів державної податкової служби не подавала.

Отже, наведені вище обставини свідчать про відсутність господарських правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд»та ТОВ «Максгео».

Крім цього, відповідно до бази даних «АІС ОР»до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стан платника податків ТОВ «Максгео»«відсутній за місцезнаходженням».

Також вказаною вище перевіркою було встановлено, що відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутні трудові ресурси.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обгрунтованість твердження відповідача щодо відсутності у ТОВ «Максгео»матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

При цьому суд першої інстанції встановив, що позивач не зміг пояснити чим займалось Товариство з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд», лише зазначив, що взаємовідносини підприємства з контрагентом ТОВ «Максгео»полягали у придбаванні будівельних матеріалів про те, що в подальшому відбувалось з нібито придбаними будівельними матеріалами теж пояснити не зміг.

Первинними документами позивач не підтвердив укладання і виконання угод з ТОВ «Максгео», оскільки в підтвердження чого надав постанову про відмову в порушені кримінальної справи де вказується, що оригінали документів були втрачені.

За відомостями, наданими податковим органом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд»ухилялось від надання документів по взаємовідносинам з ТОВ «Максгео»на запит податкового органу, ні за місцем державної реєстрації (АДРЕСА_1), ні за місцем проживання керівника ОСОБА_2 не знаходилось.

Звернення до органу міліції щодо втрати документів 10.11.2009 року мало місце вже після неодноразових викликів до податкового органу та складання акту перевірки і винесення податкового повідомлення-рішення, що в сукупності взагалі ставить під сумнів операції з ТОВ «Максгео».

Отже, за наведених обставин та пояснень, за відсутності управлінського та технічного персоналу на підприємстві контрагента позивача, відсутні підстави вважати товарними господарські операції з доставки певних товарів та надання певних послух. Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції повязані з придбаванням будівельних матеріалів не мали товарного (реального) характеру, придбання таких товарів та послугу, у випадку якщо оформлялися, оформлялося лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені податковими накладними та видатковими накладними.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

В супереч зазначеному положенню ТОВ «Максгео»було створене з метою прикриття незаконної діяльності. Однак, відповідальна особа за ведення та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Максгео»договори, податкові накладні, видаткові накладні та будь-які інші документи не підписувала, будівельними матеріалами не торгувала та не поставляла.

Згідно ст. 41 Цивільного кодексу України угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст. 207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст. 229 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що повязані з його недійсністю.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність висновку податкового органу заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість. Штрафні (фінансові) санкції згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень застосовані правомірно відповідно до п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що головною метою позивача в справі є одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні даного позову.

Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 25 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: К.А. Бабенко

І.В. Федотов

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-14670/10/2670 Головуючий у І інстанції Шейко Т.І.

Суддя-доповідач Мельничук В.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

08 листопада 2011 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Плакси В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні оголосити вступну та резолютивну частини ухвали відклавши на пять днів її виготовлення у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 25 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: К.А. Бабенко

І.В. Федотов