Ухвала суду № 19386020, 27.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-71/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" жовтня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М.,Костюк Л.О.,

при секретарі Савчук Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перрі Констракшн»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перрі Констракшн»(далі-Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва (далі-Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000741306/0 від 29.09.2010 та № 0007412306/1 від 28.12.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм иатеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Перрі Констракшн» щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп», ТОВ «ПРЕОБРАЖЕНІЄ»та ТОВ «МОНЕЙ ФАРМ»за березень, квітень, червень, липень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 686/23-6/33939853 від 14.09.2010 року.

Під час перевірки Відповідачем встановлено, що постачальниками позивача ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», ТОВ «ПРЕОБРАЖЕНІЄ»та ТОВ «МОНЕЙ ФАРМ»не були включені до податкового зобовязання суми податку на додану вартість, обчислені з вартості товарів, придбаних позивачем у березні, квітні, червні, липні 2010 року та визначені у наданих позивачу податкових накладних. Відповідачем також зазначено, що виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватися одночасно, податкова накладна, виписана та не включена до складу податкового зобовязання постачальником є заповненою з порушенням встановленого порядку.

На підставі вище викладеного Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва встановлено, що ТОВ «Перрі Констракшн»завищено суму податкового кредиту на загальну суму 3 287 633 грн., в т.ч. за березень 2010 року на 879 500 грн., за квітень 2010 року на 609 300 грн., за червень 2010 року на 910 500 грн., за липень 2010 року на 888 333 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для донарахування Позивачу податкового зобов»язання з податку на додану вартість та зменшення заявленої суми податкового кредиту, оскільки під час проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Перрі Констракшн»було використано інформацію баз даних «Автоматизоване співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень, квітень, червень, липень 2010 року», «ПДС», «АІС ОР»; зазначені документами, на думку суду, не є документами повязаними з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), та не можуть бути використані під час проведення невиїзної документальної перевірки.

Крім того, суд першої інстанції вказує на те, що Позивач здійснював нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкових накладних, що відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п.п. 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів. Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з п.2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

А пунктом 7.4.1. цього ж Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у Позивача не було жодних правових підстав порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку та не приймати до виконання податкові накладні від ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп», ТОВ «ПРЕОБРАЖЕНІЄ»та ТОВ «МОНЕЙ ФАРМ»за березень, квітень, червень, липень 2010 року, що засвідчують вчинення правочинів. Так, як обовязок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, який сам несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Така відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб та контрагентів. Невиконання зобовязань по сплаті податку до бюджету контрагентами, не є підставою для позбавлення останнього права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а також формування валових витрат, якщо ТОВ «Перрі Констракшн»виконало усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів податкових накладних, отриманих позивачем від контрагентів за березень-липень 2010 року нгормативно-правовим актам, що вони порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, іншим юридичним та фізичним особам, а також не надано доказів того, що ознаки суперечності вищевказаних первинних документів та вірогідність завдання шкоди державі, іншим юридичним та фізичним особам були очевидними на момент вчинення Позивачем та його контрагентами, господарських правочинів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Перрі Констракшн».

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст.201, 202 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін,

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Ухвала складена в повному обсязі 31 жовтня 2011 року.