Постанова № 19384274, 08.11.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 листопада 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а-2744/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Спіжавки Г.Г.,

при секретарі судового засідання: Хмілю С.Р.

за участю сторін:

від позивача - Кандаурова А.П.,

від позивача - Черватюк І.В.,

від відповідача - Швець О.І.,

від прокуратури - Петрович А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" до Сокирянської об"єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В поданому адміністративному позові ТзОВ "Альянс" просить суд визнати недійсними податкові повідомлення рішення видані Сокирянською ОДПІ Чернівецької області №0000102300/3 від 21.07.2010 року та №0000092300/3 від 21.07.2010 року.

Позов обгрунтовано тим, що на думку позивача Сокирянською ОДПІ безпідставно нараховано згідно, податкових повідомлень-рішень, зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано до нього штрафні санкції, з підстав заниження останнім суми податкового зобов'язання. ТОВ "Альянс", в свою чергу, вірно відніс до податкового кредиту суму 315 415,00 грн. та не вбачає жодних підстав не включення вартості товарно-матеріальних цінностей на суму ПДВ 315415,00 грн. від постачальників ТОВ "Лука-Стар", ТОВ "Амаріліс", ТОВ "Світ-Бізнес-Синема".

Стосовно податкового повідомлення-рішення №00000102300/0 від 10.03.2010 року на суму основного платежу 362135,00 грн. та штрафними санкціями 181067,50 грн, позивач стверджує, що підставою для нарахування платником податкового кредиту і відповідно, зменшення податкового зобов'язання звітного періоду є податкова накладна.

Законом чітко визначені вимоги до складання податкової накладної, та вимоги до особи яка її має право складати - особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. На момент укладання та здійснення правочинів між позивачем та "Лука-Стар", ТОВ "Амаріліс", ТОВ "Світ-Бізнес-Синема", тобто, в момент проведення господарських операції ТОВ "Лука-Стар", ТОВ "Амаріліс", ТОВ "Світ-Бізнес-Синема" були зареєстровані платниками податку на додану вартість і їм було присвоєно індивідуальні податкові номери.

В Актах перевірки вказано, що в податкових накладних ТОВ "Лука Стар", ТОВ"Амаріліс", ТОВ "Світ-Бізнес-Сінема" відсутні дані щодо посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Однак Наказ ДПА України "Про порядок заповнення податкової накладної" не передбачає вказувати на податковій накладній посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Тож, позивачем були надані первинні документи, що підтверджують господарську діяльність, а саме видаткові накладні, рахунки-фактури та платіжні доручення.

А відтак на думку позивача було безпідставно донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість та застосовано до нього штрафні санкції, з підстав заниження останнім суми податкового зобов'язання.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000092300/0 від 10.03.2010 року на суму основного платежу 387778,00 грн. та штрафними санкціями 193538,90 грн. позивач посилається на те що ДПІ в Новоселицькому районі прийнято до уваги дані податкової міліції Новоселицької МДПІ про результати перевірки контрагентів позивача від 18.02.2010 року в якому зазначалось, що засновники та посадові особи контрагентів позивача надали пояснення згідно яких зазначені підприємства фінансово-господарської діяльності не проводили, ніяких документів не підписували та нікому доручення на проведення господарської діяльності не надавали.

Чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця контролювати продавця і перевіряти ним виконання своїх зобов'язань та достовірність відображених у документах продавця даних.

На підставі цього листа державним податковими ревізорами-інспекторами відповідача був зроблений хибний висновок, що правочин між позивачем і його контрагентами є нікчемними і не породжують юридичних наслідків, так як порушують публічний порядок. У зв'язку з чим, відповідач визначив первинні документи ТОВ "Альянс" такими, що не мають юридичної сили і доказовості.

Згідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" належними документами, які засвідчують факт здійснення господарської операції є первинні документи.

Відповідно до ст. 70 КАС України зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені первинними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Чинним законодавством визначено, що якщо у сторін є наявні документи, які фіксують факт здійснення правочину то даний правочин вчинено в письмовій формі. Тобто за даних обставин це надані продавцями ТОВ Лука-Стар", ТОВ "Амаріліс", ТОВ "Світ-Бізнес-Сінема" платіжні доручення та виписки з банку про рух коштів.

Позивач стверджує, що правочини між ТОВ "Альянс" та ТОВ Лука-Стар", ТОВ "Амаріліс", ТОВ "Світ-Бізнес-Сінема" ґрунтуються виключно на нормах чинного законодавства в доказ надає суду належні докази, це первинні документи підписані посадовими особами продавців та скріплені їх печатками, а саме: накладні на відпуск матеріалів, податкові накладні та документи, що підтверджують здійснення оплати позивачем поставки товарів та виконаних робіт.

Таким чином, надані позивачем первинні документи, свідчать про відпуск товару продавцями та оплату покупцем цих товарів, отже правочини укладені між позивачем та його контрагентами є такими, що не порушують жодної вимоги ст.203 ЦК України, тобто є чинними та не містять ознак нікчемності.

Представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнала, надала заперечення на позовну заяву, яке обґрунтовувала наступним чином.

В порушення вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість матеріалів в сумі 1465110 грн., постачальниками яких є ТОВ "Лука-Стар" 328010 грн., ТОВ "Амаріліс" 749113 грн., ТОВ Світ-Бізнес-Система" 387987 грн., та до складу податкового кредиту 315415 грн. податку на додану вартість з вартості матеріалів, постачальниками яких є вищезазначені контрагенти.

Податковою міліцією Новоселицької МДПІ проводилась перевірка діяльності засновників та посадових осіб ТОВ "Лука-Стар", ТОВ "Амаріліс", ТОВ "Світ-Бізнес-Система" та встановлено, що відповідно до отриманих пояснень директора ТОВ "Лука-Стар" ОСОБА_6, засновника ТОВ "Амаріліс" ОСОБА_7 та директора ТОВ "Світ-Бізнес-Синема" ОСОБА_8- фінансово-господарської діяльності не проводили,. ніяких документів не підписували та нікому доручення на проведення господарської діяльності не надавали. З посадовими особами ТОВ "Альянс" особисто не знайомі та ніяких угод не укладали.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 26.01.2010 року №004 та від 08.02.2010 року №009 та виданих Сокирянською ОДПІ та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання проведена планова документальна перевірка ТзОВ "Альянс з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року.

25.02.2010 року Сокирянською ОДПІ на підставі акта перевірки планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року № 084/23-013/31396828 ТзОВ "Альянс були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

-від 10.03.2010 року №0000102300/0

-від 10.03.2010 року №0000092300/0

ТзОВ "Альнс" не погоджуючись з висновками Акту перевірки було подано заперечення щодо Акту перевірки 01.03.2010 року.

10.03.2010 року ТзОВ "Альянс" було подано скаргу на вищезазначені повідомлення-рішення до Сокирянської ОДПІ Чернівецької області.

05.05.2010 року Сокирянська ОДПІ Чернівецької області прийняла рішення про результати розгляду первинної скарги №5529/1-/23-009, яким залишила Акт перевірки в силі, а первинну скаргу без задоволення.

07.05.2010 року було подано повторну скаргу на вищезазначені повідомлення-рішення до ДПА в Чернівецькій області.

21.05.2010 року ДПА в Чернівецькій області прийняла рішення про результати розгляду повторної скарги №3048/10/25-009,яким залишила Акт перевірки в силі, а повторну скаргу без задоволення.

27.05.2010 року ТзВ "Альянс" було подано повторну скаргу на вищезазначені повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації України.

21.07.2010 року ДПА України прийняла Рішення про результати розгляду скарги №7079/6/25-0115, яким залишила Акт перевірки в силі, а скаргу без задоволення.

ТзОВ "Альянс" отримала Рішення про результати розгляду скарги №7079/6/25-00115, 20.07.2010 року.

ТзОВ "Альянс не погоджуючись з висновками акту перевірки та податковими повідомленнями рішеннями від 10.03.2010 року №0000102300/0 (від 05.05.2010 року №0000102300/1, від 21.05.2010 року №0000102300/2, від 21.07.2010 року №0000102300/3)та від 10.03.2010 року №0000092300/0 (від05.05.2010 року 0000092300/1, від 21.05.2010 року №0000092300/2 від 21.07.2010 року від 21.07.2010 року №0000092300/3), вважає їх прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства .

Відповідно до пункту 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - Сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею2 Закону України "Про Бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних субєктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на придбання будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Пунктом 5.9 статті 5 вказаного Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до пункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна повинна містити: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної; , повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача, ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Відсутність хоча б одного з цих реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної.

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у звязку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В ході проведення документальної перевірки ТОВ "Альянс" було встановлено, що дане підприємство документувало здійснення господарських операцій із придбання товаро - матеріальних цінностей від ТОВ "Лука-Стар", ТОВ "Амаріліс", ТОВ "Світ-Бізнес-Сінема" та за рахунок такого придбання сформувало валові витрати на загальну суму 1465110 грн., та податковий кредит на загальну суму 315415 грн.

Як платник податку на прибуток, підприємство має право на формування валових витрат в межах ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №34/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств". Як наслідок, чим більша сума валових витрат, тим менше зобовязання по сплаті податку на прибуток до бюджету. У даному випадку податкова вигода Позивача внаслідок збільшення своїх валових витрат та заниження обєкту оподаткування становить 366,3 тис.грн.

Як платник податку на додану вартість, підприємство має право на формування податкового кредиту в межах, установлених ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість". Чим більша сума податкового кредиту підприємства, тим меншою буде сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету. У даному випадку це 315,4 тис.грн.

У своєму пояснення ТОВ "Альянс" наголошує на тому, що правила формування податкового кредиту визначені п.7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" та на тому, що "….визначальним фактором для формування податкового кредиту є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях платника податку". Однак дана норма Закону є визначальною тільки за умови дотримання іншої норми Закону №168 зокрема п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якої "…не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у звязку з придбанням товарів, підтверджених податковими накладними".

Дана обставина є обовязковою до застосування і при формування валових витрат платника податку, при якій "…належать до складу валових витрат будь-які витрати платника податку не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку".

Таким чином, законне документування валових витрат та податкового кредиту є похідним від самого факту укладеного правочину між сторонами.

Як було зазначено в акті перевірки, працівниками ВПМ Новоселицької МДПІ відібрано пояснення від ОСОБА_9 - директора, засновника та головного бухгалтера ТОВ "Лука-Стар" в одній особі, якому зазначається, що вона товариство не реєструвала, ніяких документів не підписувала фінансово-господарської діяльності не проводила. Крім того зазначено, що доручення проведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Лука-Стар" нікому не надавала. Також зазначено, що з посадовими особами ТОВ "Альянс" ОСОБА_9 особисто не знайома та ніяких угод не вкладала, ніяких операцій не проводила.

Таким чином, в усіх первинних документах, а саме: у видаткових та податкових накладних, на підставі яких ТОВ "Альянс" відображено валові витрати на придбання від ТОВ "Лука-Стар", значаться не правдиві відомості щодо підпису особи, яка його вчинила, в якості уповноваженої на ці дії особи, а в поданих накладних взагалі відсутні відомості щодо посади та прізвища особи, яка їх підписувала, що не дає змогу ідентифікувати відповідальну за здійснення господарських операцій та складання первинних документів.

Працівниками ВПМ Новоселицької МДПІ відібрано пояснення від ОСОБА_7 - засновника, в якому зазначається, що вона не була засновником ТОВ "Амаріліс" та не надавала доручення на його створення, рахунки в банках не відкривала, доручення на їх відкриття не давала. Ніяких документів щодо фінансово-господарської діяльності не підписувала.

Таким чином, в усіх первинних документах, а саме: видаткові та податкові накладні, на підставі яких ТОВ "Альянс" відображено валові витрати на придбання робіт від ТОВ "Амаріліс", значаться неправдиві відомості щодо підпису особи, яка його вчинила в якості уповноваженої на ці дії особи, а в податкових накладних взагалі відсутні відомості щодо посади та прізвища особи, яка їх підписувала, що не дає змогу ідентифікувати особу, відповідальну за здійснення господарських операцій та складання первинних документів.

Працівниками ВПМ Новоселицької МДПІ було відібрано пояснення від ОСОБА_7 засновника , в якому зазначається за вона не була засновником ТОВ "Амаріліс" та не надавала доручення на його створення, рахунки в банках не відкривала, доручення на їх відкриття не давала. Ніяких документів щодо фінансового-господарської діяльності не підписувала. Крім того зазначено, що з Громадянином ОСОБА_11 (директором ТОВ "Амаріс") не була знайома, директором ТОВ "Амаріліс" не призначала. Ніяких документів щодо взаємовідносин з ТОВ "Альянс" не підписувала.

Таким Чином в усіх первинних документах, а саме видаткових та податкових накладних, на підставі яких ТОВ "Альянс" відображено валові витрати на придбання робіт від ТОВ "Амаріліс" відображено валові витрати на придбання робіт від ТОВ "Аміріліс", значаться неправдиві відомості щодо підпису особи, яка його вчинила в якості уповноваженої на ці дії особи, а в податкових накладних взагалі відсутні відомості щодо посади та прізвища особи, яка їх підписувала, що не дає змогу ідентифікувати особу, відповідальну за здійснення господарських операцій та складання первинних документів.

Також встановлено, що в акті документальної перевірки не зазначено обставини, що не унеможливлюють здійснення/проведення господарських операцій ні самим ТОВ "Альянс", ні ТОВ "Лука-Стар", ТОВ "Амаріліс" та ТОВ "Світ-Бізнес-Сінема".

Відповідно до звітності ТОВ "Лука-Стар", ТОВ "Амаріліс" та ТОВ Світ-Бізнес Сінема", дані платники самостійно декларують той факт, що на їхніх підприємствах працює 1 особа та відсутні основні фонди для здійснення господарської діяльності.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи підписи на податкових накладних ТОВ "Луа-Стар, ТОВ"Амарілс", ТОВ "Світ-Бізнес-Сінема", ймовірно, виконані не ОСОБА_9, не ОСОБА_7, та не ОСОБА_8, а іншими особами, з наслідуванням дійсного підпису даних осіб. Відповісти на поставлене питання в категоричній формі не виявилось можливим через відсутність вільних зразків підписів наведених вище осіб.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст. 71, 86, 94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова складена у повному обсязі 15.11.11 р.

Суддя Г.Г. Спіжавка