Постанова № 19384101, 11.11.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2011 р. Справа № 2-а-5272/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні до Херсонського учбово-виробничого підприємства Українське товариство глухих про стягнення пені,

встановив:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Херсоні (далі по тексту - позивач або Фонд) звернулось до адміністративного суду з позовом про стягнення з Херсонського учбово-виробничого підприємства Українське товариство глухих (далі по тексту - відповідач або УТГ) заборгованість по сплаті пені за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності у розмірі 408,95 грн.

У судове засідання сторони не з'явились. Представник позивача надала заяву, відповідно до змісту якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розглянути справу у порядку письмового провадження. Представник відповідача надала письмові заперечення проти позову, а також заяву, згідно із якою просить розглянути справу у порядку письмового провадження. Враховуючи вищевикладене та на підставі ч. 4, ст. 122 КАС України, суд визнав за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до змісту позовної заяви, суть спору полягає у наступному. Так, УТГ, маючи статус роботодавця, в силу положень Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 № 1105-XIV(далі по тексту - Закон № 1105-XIV) та "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001 № 2272-III (далі по тексту - Закон № 2272-III) зобов'язано своєчасно та повністю сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі по тексту - страхові внески), шляхом перерахування відповідних сум на рахунок Фонду. Такі внески воно повинно виплачувати щомісячно в день одержання коштів на оплату праці в установах банків, а при проведенні оплати праці з готівкової виручки чи натуроплатою - не пізніше наступного дня після здійснення виплат. Всупереч цьому, УТГ своєчасно не сплачувало вказані страхові внески за період 01.07.2009 по 04.12.2009, та 01.02.2010 у зв'язку із чим йому нарахована пеня у розмірі 487,08 грн. Оскільки в УТГ була переплата по страховим внескам у розмірі 77,13 грн. та сплатою у 2011 р. 1,00 грн. страхових внесків, заборгованість перед Фондом на момент подачі позову складає 408,95 грн. Наявність заборгованості задокументована Фондом шляхом проведення перевірки та складення за її наслідками акту № 389 від 12.09.2011. У добровільному порядку нараховану йому пеню УТГ не сплачує. Позивач просить стягнути зазначений борг з відповідача.

Відповідач надав письмові заперечення на позов. Відповідно до їх змісту відповідач визнає, що несвоєчасно сплачував страхові внески, про що позивачем складено акт № 345 від 28.08.2009. Разом з цим, виплата заборгованості відбувалась відповідно до графіку погашення боргу, затвердженого начальником Фонду. Копія графіку додана до заперечення. При цьому, у графік включено як недоїмку по сплаті страхових внесків, так і недоїмку по сплаті вже нарахованої пені. З точки зору відповідача, графік погашення боргу є встановленим сторонами терміном виконання зобов'язання відповідно до норм Цивільного кодексу України. Оскільки сума пені вже була нарахована УТГ та сплачена ним згідно із графіком, нарахування нової пені вже не може відбуватись, оскільки відповідач у цьому випадку не порушив термін виконання зобов'язання. У задоволенні позову представник відповідача просила відмовити.

Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Із набранням чинності 01 січня 2011 р. Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон №2464-VI), сплату всіх обов’язкових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у тому числі і внеску на страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, замінено сплатою одного платежу, що консолідує у собі внески, які сплачувались раніше, – єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Разом з цим, згідно із актом перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 389 від 12.09.2011 (далі по тексту - акт або акт перевірки) встановлено заборгованість зі сплати пені за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, що виникла у період з 01.07.2009 по 31.12.2010, тобто до набрання чинності Закону № 2464-VI. Таким чином, до спірних правовідносин, що розглядаються у даній справі, слід застосовувати законодавство, яке було чинним до 01 січня 2011 р.

Відповідно до ст. 15 Закону № 1105-XIV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Згідно із ст. 17 цього ж Закону Фонд створює резерв коштів для забезпечення виконання завдань страхування від нещасного випадку, передбаченого ст. 1 Закону. Такий резерв коштів утворюється, зокрема, за рахунок сплати роботодавцями страхових внесків. Статтею 55 Закону № 1105-XIV встановлено, що спори стосовно суми страхових внесків вирішуються в судовому порядку. Таким чином, Фонд має право звертатись до адміністративного суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків. При цьому, відповідно до постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 31 від 30.11.2010 заборгованість зі сплати страхових внесків та застосованих фінансових санкцій за несвоєчасну сплату таких внесків, що виникла до 01.01.2011, стягується у порядку, встановленому Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 р. № 36 (далі по тексту - Інструкція).

Згідно із преамбулою Закону № 1105-XIV цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку). Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1105-XIV роботодавець є страхувальником по вищезазначеному виду загальнообов'язкового державного соціального страхування, пунктом 2.1 Інструкції встановлено, що юридичні особи є платниками страхових внесків. Згідно із ст. 45 цього ж закону роботодавець зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду. Сума страхового внеску розраховується відповідно до страхового тарифу, встановленого Законом № 2272-III. Відповідно до п. 4.12 Інструкції страхові внески сплачуються страхувальниками роботодавцями у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки. При цьому, несвоєчасно сплачені страхові внески визнаються недоїмкою. Згідно із ч. 2, ст. 52 Закону № 1105-XIV (в редакції чинній на момент виникнення досліджених правовідносин) за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом. Пунктом 5.1 Інструкції встановлено, що пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Згідно із копією довідки з ЄДРПОУ № 1321 від 16.07.2007 УТГ є юридичною особою, що здійснює господарську діяльність у сфері оптової та роздрібної торгівлі тощо. Згідно із актом перевірки у період, що перевірявся, середньооблікова чисельність найманих працівників, працю яких використовував відповідач, складає 103 чоловік. Тобто, УТГ має правовий статус страхувальника у розумінні Закону № 1105-XIV. Виходячи з цього, відповідач зобов'язаний щомісячно нараховувати та сплачувати страхові внески.

Вищевказаним актом перевірки, що наявний у матеріалах справи, задокументовано заборгованість УТГ зі сплати пені за несвоєчасну сплату страхових внесків у розмірі 543,32 грн., що утворилась за період з 01.07.2009 по 31.12.2010. Пеня нарахована на борг відповідача по сплаті страхових внесків, який виник у період з 01.04.2006 по 30.06.2009. Даний борг складав 14758,42 грн., у тому числі пені у сумі 2156,08 грн., і його наявність встановлена, зокрема, актом перевірки УТГ № 345 від 28.08.2009. При цьому, згідно змісту акту перевірка проводилась у присутності керівника УТГ та його головного бухгалтера, акт підписано від їх імені без зауважень. Тобто, відповідач визнає факт несвоєчасної сплати страхових внесків за вказаний період, що виходить також і від змісту письмових заперечень.

Згідно із копією графіку погашення боргу, наданого представником відповідача, сплата недоїмки по страховим внескам здійснювалась відповідно до графіку погашення боргу, затвердженим начальником Фонду. Сплата боргу здійснена у повному обсязі, на що посилаються обидві сторони, тому згідно із ч. 3, ст. 72 КАС України дана обставина не підлягає доказуванню.

Дослідивши зміст письмових заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що спір виник з приводу того, чи можна нараховувати пеню на заборгованість, сплата якої відбувається на підставі затвердженого графіку погашення заборгованості.

Так, відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на норми Цивільного кодексу України про строк виконання зобов'язання та порядку нарахування пені. Однак, суд не погоджується із такою позицією. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Виходячи із суті правовідносин будь-якого загальнообов'язкового державного страхування, воно засноване на владному підпорядкуванні страхувальників фондам соціального страхування щодо сплати страхових внесків. Тому, зобов'язання по сплаті страхових внесків не є цивільно-правовим за своєю природою і цивільне законодавство щодо порядку їх сплати не застосовується. При цьому, суд вище вже посилався на норми Закону № 1105-XIV та Інструкції, відповідно до змісту яких пеня сплачується за кожен день прострочення сплати страхових внесків. Встановлення графіку погашення боргу по сплаті страхових внесків вже саме по собі свідчить про порушення строку сплати страхових внесків. Судом встановлено, що розстрочена таким чином сума боргу включала також і суму пені, однак така пеня була розрахована на момент складення акту перевірки, яким встановлено недоїмку. З моменту складення акту до моменту повного погашення недоїмки по сплаті страхових внесків сплив також певний період часу, за кожен день якого пеня також повинна бути нарахована в розумінні вимог Закону № 1105-XIV та Інструкції.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні до Херсонського учбово-виробничого підприємства Українське товариство глухих про стягнення пені задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Херсонського учбово-виробничого підприємства Українське товариство глухих (код ЄДРПОУ 03972809) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні (р/р 37173401900002, ГУДКУ в Херсонській області, МФО 852010, код ЄДРПОУ 25900302) пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності у розмірі 408 (чотириста вісім) гривень 95 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Анісімов О.В.

кат. 10.2.1