Постанова № 19383858, 10.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2011 р. № 2-а- 12449/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - Куплевацької В.М.

відповідача - Уварова В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне

управління ГУМВС України в Харківській області"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду, з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 02.09.2011р. № 0000961521/0 про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов"язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що при винесенні податкового повідомлення - рішення № 0000961521/0 від 02.09.11р. за межами 1095 днів, відповідачем було порушено п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що згідно положення п. 87.9. ст. 87 Податкового Кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов"язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов"язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області" зареєстровано у встановленому законом порядку, як юридична особа, що підтверджується, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи , набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Дергачівській міжрайонній Державній податковій інспекції Харківської області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

12.08.2011р. Дергачівською МДПІ у Харківській області була проведена камеральна перевірка з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на додану Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області".

За результати проведеної перевірки складено акт № 686/15-229/08564647/104 від 12.08.11 р.

Згідно з висновками акту перевірки в діяльності позивача податковим органом виявлені порушення п.57.1 ст.57 Податкового Кодексу України а саме: протягом граничного строку несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобовязання з податку на додану вартість: по податковій декларації з ПДВ № 28472 від 19.12.07р. за листопад 2007р. в сумі 14379 грн. по терміну сплати 04.01.08р. фактично сплачено: в сумі 1599,79грн. 28.01.2011р. (термін затримки 1120 днів), в сумі 2108 грн. 28.02.2011р. (термін затримки 1151 днів), в сумі 1684 грн. 18.03.2011р. (термін затримки 1169 днів), в сумі 5591грн. 29.04.2011р. (термін затримки 1211 днів), в сумі 2192грн. 25.05.2011р. (термін затримки 1237 днів), в сумі 1204,21 грн. 23.06.2011р. (термін затримки 1266 днів), по податковій декларації з ПДВ № 32393 від 18.01.08 року за грудень 2007р. в сумі 4733грн. по терміну сплати 30.01.08р. фактично сплачено: в сумі 4733 грн. 23.06.11 р. (термін затримки 1240 днів), по податковій декларації з ПДВ №1838 від 18.02.08р. за січень 2008р. в сумі 45 грн. по терміну сплати 03.03.08р. фактично сплачено: в сумі 45 грн. 23.06.2011р. (термін затримки 1207 днів), по податковій декларації з ПДВ № 3082 від 18.03.08р. за лютий 2008р. в сумі 8873 грн. по терміну сплати 31.03.2008 р. фактично сплачено: в сумі 1233,21грн. 23.06.2011р. (термін затримки 1179 днів), в сумі 7639,79 грн. 23.06.11р. (термін затримки 1179 днів), по податковій декларації з ПДВ № 7607 від 18.04.2008р. за березень 2008р. в сумі 2785 грн. по терміну сплати 30.04.2008р. фактично сплачено: в сумі 2785 грн. 23.06.11р. (термін затримки 1149 днів), відповідальність за що передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

02.09.2011р. з посиланням на згаданий акт перевірки відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення - рішення № 0000961521/0, яким на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 1266 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30815 грн. позивач зобов'язан сплатити штраф в розмірі 20 % в сумі 6163 грн.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість викладених в акті № 686/15-229/08564647/104 від 12.08.11р. висновків суб'єкта владних повноважень та винесених на їх підставі спірних податкових повідомлень - рішень на відповідність вимогам ч.З ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на рахунок УДК в Дергачівському районі Харківської області було перераховано коштів (податок на додану вартість) згідно копій платіжних доручень та квитанцій які містяться в матеріалах справи.

- за листопад 2007 р. N 148 від 30.11.2007 р. у сумі 4700,00грн.;

- за грудень 2007 р. N 164 від 26.12.2007 р. у сумі 8000,00грн.;

- за січень 2008 р. N 17 від 23.01.2008 р. у сумі 4733,00грн.;

- за січень 2008 р. №35 від 28.02.2008р. у сумі 45,00грн.;

- за березень 2008р. N 51 від 31.03.2008р. у сумі 4000,00грн;

- за березень 2008р. № 64 від 25.04.2008р. у сумі 2785,00грн.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання це зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї статті податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Виходячи із системного аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Чинне на той час законодавство не містить норми, якою б було визначено початок перебігу строку на визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобовязання, з врахуванням положень частини 7 статті 9 КАС України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

У відповідності до вимог п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державним цільовими фондами”, далі - Закон 2181 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Пунктом 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України 11.06.2003р. № 290, податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 N 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини) та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).

Нормами п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такогопогашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що право проводити розподіл сплаченої суми у погашення податкового боргу та пені виникає виключно у випадку сплати податкового боргу, а не зобовязань.

Згідно з пунктом 6 ст. 7 Закону України “Про Національний банк України ”Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Аналізуючи положення п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії у формі податкових повідомлень-рішень, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобовязань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих рішень містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих рішеннях

Ні спеціальним Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III, ні іншими Законами не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу.

Однак, в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією при спрямуванні коштів в рахунок погашення суми податкового боргу, за наслідками якого був здійснений розподіл коштів, не було враховано визначене позивачем призначення платежу.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин суд приходить до висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Як було встановлено судом та позивачем згідно платіжних доручень які містяться в матеріалах справи з зазначенням направлення платежу, своєчасно здійснювало погашення податкового зобовязання.

Окрім того відповідно до п.114.1 ст.114 п. 102.1 ст.102 Податкового Кодексу чинного з 01.01.2011 контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання.

На практиці це означає, що контролюючий орган одночасно з визначенням суми грошових зобов'язань платника податків застосовує штрафні санкції до такого платника податків (за наявності законних підстав для таких санкцій). Якщо рішення про визначення суми грошових зобов'язань платника податків прийнято з додержанням строків давності, застосування штрафних санкцій також відбувається в межах встановлених строків.

Однак не виключається ситуація, коли грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом без застосування штрафних санкцій. У таких випадках зберігається право контролюючого органу застосувати штрафні санкції пізніше - але до закінчення строку давності, передбаченого ст.102 ПК України.

Початок спливання строку давності починається з наступного дня після одного з термінів, чи події, вказаних у п.102.1. Тобто строк давності починає вираховуватися з наступного дня після останнього дня строку, відведеного для подання податкової декларації чи сплати грошових зобов'язань. Або - з наступного дня після фактичного подання податкової декларації.

Останнім днем, коли можна застосувати штрафні санкції, є останній день строку давності, тобто 1095-й день. На строки давності для застосування штрафних санкцій поширюються правила ст. 102 ПК України щодо зупинення відліку строку давності (п. 102.3).

Таким чином, податковий орган не мав законних підстав для здійснення перевірки на підприємстві позивача за період 2007р.-2008р., у зв'язку зі спливом строку давності, а також застосовувати до позивача штрафні санкції.

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст. 9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За таких обставин, виходячи з приписів ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9, ч. 3 ст. 70 КАС України, суд приходить до висновку, що прийняте Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області спірне податкове повідомлення - рішення № 0000961521/0 від 02.09.2011р. про визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 6163,00грн. є протиправним і повинно бути скасовано, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ч.1 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення -рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області винесене відносно Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області", а саме: № 0000961521/0 від 02.09.2011 року

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2011 року.

Суддя Заічко О.В.