Постанова № 19383425, 20.10.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3500/2011

20 жовтня 2011 року 14год. 49хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,

відповідача: представник Красовський А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_5 звернувся з адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Костопільська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2011 року №0010071740 та від 18.04.2011 року №0010081740 в частині визначення податкового зобовязання в сумі 424610,80 грн., з врахуванням заяви від 12.09.2011 року про збільшення позовних вимог та заяви від 20.10.2011 року про уточнення позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Костопільською МДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи підприємця ОСОБА_5 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, про що складено акт № 145/17-47/2287618750 від 04.04.2011 року. На підставі даного акта перевірки Костопільською МДПІ 18.04.2011 року прийняті такі податкові повідомлення-рішення: № 0010081740, яким з посиланням на пункт 7.1 статті 7, підпункт 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункт «б»пункту 1 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992 року, підпункти 54.3.1, 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзац другий пункту 120.1 статті 120, абзац другий пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 424440,80 грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 106280,20 грн.; № 0010071740, яким з посиланням на підпункти 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзац другий пункту 123.1 статті 123 ПК України, підприємцю збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 568125,30 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 142031,30 грн.

Позивач оскаржував податкові повідомлення-рішення від 18.04.2011 року в адміністративному порядку, проте рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторної скарги від 22.07.2011 року скарга задоволена частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.04.2011 року №0010081740 в частині застосування штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 106280,20 грн., в решті податкові повідомлення-рішення залишені без змін. Позивач вважає такі податкові повідомлення-рішення протиправними з огляду на таке.

Донарахування податку на доходи фізичних осіб підприємцю ОСОБА_5 повязане з двома порушеннями, одне з яких стосується заниження податку через включення позивачем до складу витрат суми амортизаційних відрахувань на основні засоби. На думку відповідача, фізична особа не має права зменшувати дохід на суму амортизаційних відрахувань, так як чинним законодавством для фізичних осіб підприємців не передбачено ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, за умови ведення якої дозволяється нараховувати амортизацію.

Відповідно до статті 13 Декрету КМ України №13-92, до складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, що враховуються при обчисленні загального оподатковуваного доходу підприємця, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Визначення терміну амортизація і порядок її нарахування наводиться в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до норм якого позивач нараховував амортизаційні відрахування та вважає, що правомірно включав їх до загального складу витрат. В подальшому такі витрати брали участь при обчисленні сукупного чистого доходу.

Інше порушення, описане в акті перевірки, на підставі якого позивачу збільшено грошові зобовязання з податку на доходи фізичних осіб та яке було підставою для визначення підприємцю податку на додану вартість, стосується відсутності правових наслідків по договорах на придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний простір»та у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Трейдінг». Відповідачем висновки про відсутність реальних наслідків по таких договорах зроблені на підставі відсутності товарно-транспортних накладних на перевезення ТМЦ, актів приймання-передачі товару, неможливості встановити місцезнаходження ТОВ «Ойл Трейдінг», такі договори віднесені податковим органом до нікчемних правочинів.

З такими висновками не погоджується позивач та зазначає, що відповідно до статті 13 Декрету КМ № 13-92 до складу витрат включаються витрати згідно з вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Аналіз пунктів 5.1, 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в яких наведено визначення валових витрат та заборона встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат, дає підстави вважати, що визначальним фактором при формуванні платником податків суми валових витрат при придбанні ним матеріальних цінностей є їх подальше використання у власній господарській діяльності. Не дозволяється включати до складу валових витрат будь-яких витрат не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону). Всі валові витрати, понесені позивачем, підтверджені відповідними первинними документами, складеними відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 20.02.1997 року №363 не передбачено, що ТТН є обовязковим документом для ведення податкового обліку.

Достовірність та правильність визначення податкового кредиту по податку на додану вартість підприємцем ОСОБА_5 по господарський операціях з ТзОВ «Інвестиційний простір», ТОВ «Ойл Трейдінг»підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку щодо взаємовідносин з постачальниками товарів, у тому числі податковими накладними, що засвідчують факт проведення господарських операцій, і були підставою для формування у відповідних податкових періодах податкового кредиту з податку на додану вартість. При цьому, позивачем були виконані умови, визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Норми Закону України «Про податок на додану вартість»не ставлять право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від виконання постачальником (контрагентом) своїх податкових зобовязань та сплати ними сум податку до державного бюджету. Контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зареєстровані платниками податку на додану вартість.

В спірних випадках відповідачем не доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, обвинувальних вироків по кримінальних справах щодо посадових осіб контрагентів позивача судом не постановлено. Костопільською МДПІ не надано доказів, не наведено доводів, які б ставили під сумнів реальність виконання господарський операцій поставки товарів, невідповідність їх дійсному економічному змісту або підтверджували б недобросовісність дій позивача як платника податку.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.09.2011 року та заяви від 20.10.2011 року про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.04.2011 року №0010071740 і від 18.04.2011 року №0010081740 в частині визначення податкового зобовязання в сумі 424610,80 грн.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та додатково подали до суду первинні документи на підтвердження ведення підприємцем бухгалтерського обліку основних засобів і правомірності нарахування амортизації, а також всі документи первинного бухгалтерського обліку щодо господарський операцій придбання ТМЦ у ТОВ «Інвестиційний простір», ТОВ «Ойл Трейдінг», їх зв'язок з господарською діяльністю підприємця. Представники позивача просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених в заперечені на позовну заяву. Зазначив про відсутність реальних наслідків по угодах, укладених позивачем з ТОВ «Інвестиційний простір», ТОВ «Ойл Трейдінг», через не підтвердження таких господарських операцій первинними документами. Такі угоди є нікчемними, не створюють правових наслідків та не повинні впливати на формування показників у податковому обліку позивача. Представник відповідача просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що Костопільською МДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи підприємця ОСОБА_5 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, про що складено акт № 145/17-47/2287618750 від 04.04.2011 року. Перевіркою податкового органу встановлено порушення платником податків пункту 7.1 статті 7, підпункту 9.12.1 пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», абзацу «б» пункту 1 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 424440,80 грн., в тому числі за четвертий квартал 2009 року 449,58 грн., за 2010 рік 42391,22 грн., порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 568125,30 грн., в тому числі за серпень 2010 року 72530,00 грн., жовтень 2010 року 255499,25 грн., листопад 2010 року 157756,65 грн., грудень 2010 року 82339,40 грн., а також порушено абзац «в»пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункт 49.18.2 пункт 49.18 статті 49 розділу ІІ ПК України, а саме встановлено несвоєчасне подання декларації про доходи за 2010 рік по строку подання до 09.02.2011 року, фактично подана 14.02.2011 року.

На підставі акта перевірки Костопільською МДПІ 18.04.2011 року прийняті такі податкові повідомлення рішення:

- №0010081740, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 530721,00 грн., в тому числі за основним платежем 424440,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 106280,20 грн.;

- №0010071740, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 710156,63 грн., у тому числі за основним платежем 568125,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 142031,33 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, рішенням Державної податкової адміністрації України від 22.07.2011 року остання задоволена частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Костопільської МДПІ від 18.04.2011 року №0010081740 в частині застосування 106110,20 грн. штрафної санкції, в іншій частині оскаржувані рішення та донараховані суми податків залишені без змін.

Донарахування податку на доходи фізичних осіб повязане з включенням підприємцем до складу витрат, повязаних з одержанням доходу, при обчисленні чистого доходу, нарахованої амортизації на основні фонди, яка не прийнята податковим органом. На думку відповідача, фізична особа підприємець не є платником податку не прибуток, тому не зобовязаний вести бухгалтерський облік. Оскільки ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації для фізичних осіб підприємців не передбачено, тому нараховувати амортизацію фізичні особи не мають законодавчих підстав.

Інше порушення щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб і податку на додану вартість стосується господарських операцій придбання позивачем ТМЦ у ТзОВ «Інвестиційний простір»та ТОВ «Ойл Трейдінг», по яких Костопільська МДПІ встановила відсутність реальних правових наслідків, такі угоди вважала нікчемними, що не створюють наслідків у податковому обліку платника податків.

Ще одне порушення мало місце через несвоєчасне подання підприємцем ОСОБА_5 декларації про доходи за 2010 рік, за що застосовано штрафну (фінансову) санкцію.

Судом також встановлено, що позивач з 24.04.2000 року зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_6, перебуває на обліку як платник податків у Костопільській МДПІ, зареєстрований платником податку на додану вартість, про що відповідачем видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №НОМЕР_7 від 12.05.2000 року. Фізична особа підприємець ОСОБА_5 здійснює роздрібну торгівлю паливно-мастильними матеріалами, роздрібну торгівлю алкогольними та тютюновими виробами, роздрібну торгівлю.

Для використання у господарській діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 придбавалися основні засоби (АЗС, запчастини до АЗС, кондиціонер, стільці, вогнегасники, газонокосарки, електроконвектори, цистерна тощо), з відповідним відображенням таких господарських операцій у бухгалтерському обліку позивача. На такі основні засоби нараховувалась амортизація, відображена в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 13 «Знос необоротних активів», яка проводилася щоквартально по групах основних засобів 1, 2, 3, про що позивачем долучено такі оборотно-сальдові відомості за четвертий квартал 2009 року, за перший, другий, третій, четвертий квартали 2010 року. Позивачем за четвертий квартал 2009 року нараховано амортизацію в розмірі 2997,00 грн., за 2010 рік 14846,00 грн., а всього в розмірі 17843,00 грн.

Суми нарахованої амортизації платник податків враховував у складі витрат, повязаних з одержанням доходу, при обчисленні чистого доходу, що відобразив у деклараціях про доходи, одержані з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року (в тому числі за четвертий квартал 2009 року, що підлягав перевірці) та за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб підприємців від зайняття підприємницькою діяльністю визначений розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 13 розділу IV Декрету КМ України №13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зЗаконом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Аналогічна норма прописана в статті 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції №12 від 21.04.1993 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року за №64 (з наступними змінами та доповненнями) (далі Інструкція №12).

Крім цього, в додатку №7 до Інструкції №12 визначено склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податків фізичних осіб, та передбачено таке. Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»до складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Фізична особа платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обовязку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати»і відповідно до статті 8 «Амортизація»вказаного Закону з деякими особливостями. Положення статті 5 («Валові витрати») застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід. Відповідно до статті 8 («Амортизація») можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України. До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Отже, з наведених вище правових норм можна дійти висновку, що валовий дохід фізичної особипідприємця може бути зменшено на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, при дотриманні таких умов: ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів згідно з порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України; нарахування амортизації на ті основні засоби, що використовуються платником податків у господарській діяльності, тобто повязані з одержанням доходу.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до підпунктів 8.2.1, 8.2.3 пункту 8.2 статті 8 цього ж Закону під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом; сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Судом встановлено, що позивач як під час проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи надав належні та допустимі докази на підтвердження ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів та здійснення амортизаційних відрахувань. При цьому, основні засоби, на які нараховувалась амортизація, фізична особа підприємець ОСОБА_5 використовував у власній господарській діяльності, що не заперечується податковою інспекцією.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач мав правові підстави для нарахування амортизації та виконав всі умови, визначені статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів №13-92, Інструкцією №12 для нарахування та відображення амортизаційних відрахувань у складі витрат, повязаних з одержанням доходу.

Крім того, перевіркою виявлено ще одне порушення, яке стосується завищення витрат повязаних з одержанням доходу, при обчисленні чистого доходу, та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях придбання позивачем товару у ТОВ «Інвестиційний простір»та ТОВ «Ойл Трейдінг», внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб та податок на додану вартість.

Судом встановлено, що 01.10.2010 року між ТОВ «Інвестиційний простір»(продавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів, відповідно до якого продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязувався прийняти й оплатити товар паливно-мастильні матеріали. На поставку товару постачальником виписано видаткові накладні № 18 від 14.10.2010 року, № 23 від 26.10.2010 року, № 29 від 22.11.2010 року, № 224 від 09.12.2010 року, № 225 від 02.12.2010 року, № 223 від 10.12.2010 року, № 222 від 14.12.2010 року, № 220 від 16.12.2010 року, № 219 від 24.12.2010 року та податкові накладні № 1014001 від 14.10.2010 року на суму 1263371,91 грн., в тому числі ПДВ 210561,99 грн., №026002 від 26.10.2010 року на суму 269623,53 грн., в тому числі ПДВ 44937,26 грн., №1122001 від 22.11.2010 року на суму 946539,88 грн., в тому числі ПДВ 157756,65 грн., №1209001/091 від 09..12.2010 року на суму 219756,80 грн., в тому числі ПДВ 36626,13 грн., № 1202001/091 від 02.12.2010 року на суму 74603,00 грн., в тому числі ПДВ 12433,83 грн., №1210001/091 від 10.12.2010 року на суму 50550,00 грн., в тому числі ПДВ 8425,00 грн., №1214001/099 від 14.12.2010 року на суму 73768,70 грн., в тому числі ПДВ 12294,78 грн., №1216003/099 від 16122010 року на суму 77050,20 грн., в тому числі ПДВ 12841,70 грн., №1224001/099 від 24.12.2010 року на суму 75357,95 грн., в тому числі ПДВ 12559,66 грн., які позивач включив до реєстру отриманих податкових накладних і сформував податковий кредит з податку на додану вартість протягом жовтня-грудня 2010 року в розмірі 495595,30 грн. та включив до складу витрат, повязаних з обчисленням чистого доходу, суму 2477976,50 грн.

Розрахунки між сторонами договору проведені наступним чином. За одержані ПММ підприємцем перераховано на розрахунковий рахунок продавця грошові кошти на загальну суму 1285000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за 03.12.2010 року, 10.12.2010 року, 21.12.2010 року, 30.12.2010 року. Решта суми розрахунків проведена шляхом зарахування взаємних вимог згідно договору комісії від 02.03.2009 року на суму 1765621,97 грн. відповідно до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2010 року. Таким чином, розрахунки за придбанні між позивачем та ТзОВ «Інвестиційний простір»проведені в повному обсязі.

До матеріалів справи долучено акти приймання-передачі ПММ від 14.10.2010 року, 26.10.2010 року, 22.11.2010 року, відповідно до яких ТОВ «Інвестиційний простір»передавав визначену кількість різних марок пального, яке зберігалось у ТОВ «Облагротехсервіс»відповідно до договору про відповідальне зберігання нафтопродуктів від 29.09.2010 року, покупцю підприємцю ОСОБА_5 Також, судом досліджено ТТН № 00-00000262 від 09.12.2010 року, № 00-00000229 від 02.12.2010 року, № 00-00000264 від 10.12.2010 року, № 00-00000266 від 14.12.2010 року, № 00-0000268 від 16.12.2010 року, № 00-00000270 від 24.12.2010 року з зазначенням вантажовідправника ТОВ «Інвестиційний простір»на транспортування товару зі складу відправника ТОВ «Облагротезсервіс»нафтобаза, склад одержувача зазначено ОСОБА_5 та вказуються найменування АЗС, куди доставлявся товар, зокрема, АЗС 11 Сарни, АЗС 14 Славута, перевезення проводилось автомобілями МАЗ 54323, реєстраційний № НОМЕР_4, МАЗ 5432 реєстраційний № НОМЕР_5.

Відповідно до договору від 01.01.2010 року про надання транспортних послуг, укладеного між фізичною особою підприємцем ОСОБА_8 (перевізник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 (відправник) перевізник взяв на себе зобовязання поставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж згідно із ТТН з місця відправлення до пункту призначення, вказаного відправником. Транспортні послуги надаються автомобілями МАЗ 54323, реєстраційний № НОМЕР_4, МАЗ 5432 реєстраційний № НОМЕР_5, які вказані у наведених вище ТТН на перевезення ППМ від ТОВ «Інвестиційний простір»на АЗС, визначені позивачем.

Ще один договір поставки нафтопродуктів №090313 було укладено 24.03.2009 року між ТОВ «Ойл Трейдінг»(постачальник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 (покупець), відповідно до якого постачальник зобовязувався поставити покупцю нафтопродукти, а покупець прийняти їх та оплатити. Відповідно до умов додаткової угоди № 1/10 від 03.08.2010 року постачальник зобовязувався відвантажити продукцію зі станції Новоград-Волинський, а покупець прийняти та оплатити партію товару ДП марки Л 0,2-62 на умовах поставки СРТ. Відповідно до додаткової угоди визначалась станція призначення Обарів Львівської ЗД, отримувачем підприємець ОСОБА_8 В подальшому 04.08.2010 року сторонами договору поставки нафтопродуктів підписано акт приймання-передачі № 04/08 до договору постачання № 090313 від 24.03.2009 року про передачу ПММ в кількості 58,376 тон. Поставка товару підтверджена видатковою накладною № РН-080404 від 04.08.2010 року, податковою накладною № 83130 від 31.08.2010 року на суму 11778,87 грн., в тому числі ПДВ 1963,15 грн., № 83120 від 31.06.2010 року на суму 423401,13 грн., в тому числі ПДВ 70566,85 грн., накладною № 33698000 на перевезення вантажу (дизельного палива) залізничним транспортом від 04.08.2010 року від станції Новоград-Волинський до станції Обарів Львівської ЗД, одержувач товару ОСОБА_8, власник вантажу ПП ОСОБА_5, дорожньою відомістю на перевезення вантажу залізничним транспортом №33698000 від 04.08.2010 року, договором від 30.09.2009 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, укладеним між Державним територіально-галузевим обєднанням «Львівська залізниця»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_8

Розрахунки проведені частково на суму 435180,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 03.08.2010 року, за даними перевірки дебетове сальдо станом на 31.12.2010 року складає 11778,87 грн. За даною операцією позивач включив до реєстру отриманих податкових накладних та сформував податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 72530,00 грн. та включив до складу витрат, повязаних з обчисленням чистого доходу, суму 362650,00 грн.

До матеріалів справи долучено договори зберігання № 1 від 01.01.2009 року та № 2 від 01.01.2010 року, укладені між позивачем (поклажодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_8 (зберігач), за умовами яких зберігач зобовязувався надавати поклажодавцеві послуги по зливу, наливу, зберіганню нафтопродуктів на протязі строку дії договорів, пункт зберігання склад ПММ (нафтобаза) в с. Городок, вул. Залізнична 1а. Відповідно до ТТН № НБ 000038 від 03.09.2010 року, № НБ-000039 від 07.09.2010 року, №НБ-000040 від 10.09.2010 року, № НБ-00000868 від 07.10.2010 року, № НБ-00000876 від 12.10.2010 року, № НБ-00000910 від 18.10.2010 року, № НБ-00000893 від 20.10.2010 року підприємцем ОСОБА_8 як відправником здійснювалось перевезення нафтопродуктів від нафтобази в с. Городок до АЗС підприємця ОСОБА_5, зокрема, АЗС 11 Сарни, АЗС 14 Славута, АЗС 16 Макарова.

В акті перевірки позивача зазначено відомості про проведені зустрічні перевірки контрагентів позивача ТОВ «Інвестиційний простір»та ТОВ «Ойл Трейдінг». Так, з листа ДПІ у м. Рівне № 9797/15-235 від 18.03.2011 року (де перебуває на обліку як платник податків ТОВ «Інвестиційний простір») вбачається про виявлення податковою інспекцією нікчемності правочинів, укладених між фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 та ТОВ «Інвестиційний простір», оскільки такі операції не підтверджуються враховуючи реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. На запит Костопільської МДПІ щодо проведення перевірки відносно ТОВ «Ойл Трейдінг», то ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомила про неможливість провести зустрічну перевірку у звязку з тим, що по даному платнику встановлено стан 10 запит на встановлення місцезнаходження.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обовязкових реквізитів.

Відповідно до наведених вище положень статті 13 розділу IV Декрету КМ України №13-92 оподатковуваний дохід фізичної особи підприємця визначається як різниця між валовим доходом i документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. Такі витрати формуються відповідно до нормЗакону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 1 цього ж Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обовязкові реквізити.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що предметом діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_5, серед іншого, є роздрібна торгівля ПММ. Для провадження такої господарської діяльності підприємець використовує орендовані будівлі АЗС, устаткування. Відповідно до договорів оренди, укладених з ТОВ «Ріф», № 14 від 01.12.2003 року позивач орендує АЗС, резервуари, ПВК у АДРЕСА_3 (термін дії договору з 01.12.2003 року по 01.12.2013 року), № 6 від 22.06.2007 року, № 16 від 22.05.2010 року АЗС у АДРЕСА_1 (термін дії договорів з 22.06.2007 року по 22.05.2010 року, з 22.05.2010 року по 22.04.2013 року). Згідно з договором оренди державного майна № 1 від 01.10.2007 року підприємець орендує у Державного професійно-технічного навчального закладу «Сарненський професійний аграрний коледж будівлі та споруди АЗС (операторська, навіс, огорожа, ємкості для збереження ПММ) в АДРЕСА_2 (строк договору з 01.10.2007 року по 31.08.2010 року).

На право здійснення торгівельної діяльності нафтопродуктами фізичній особі підприємцю ОСОБА_5 видавалися відповідні торгові патенти, в тому числі ДПІ у місті Рівне серії НОМЕР_8 від 27.08.2009 року на здійснення торгівлі на АЗС в АДРЕСА_1, з терміном дії з 01.09.2009 року по 31.08.2010 року, ДПІ у місті Рівне серії НОМЕР_9 від 317.08.2010 року на здійснення торгівлі на АЗС в АДРЕСА_1, з терміном дії з 01.09.2010 року по 31.08.2011 року, Сарненською МДПІ серії НОМЕР_10 від 16.04.2009 року на здійснення торгівлі на АЗС в АДРЕСА_2.

Таким чином, придбання позивачем нафтопродуктів у ТОВ «Інвестиційний простір»та у ТОВ «Ойл Трейдінг»здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Господарські операції між позивачем та постачальниками ТОВ «Інвестиційний простір», ТОВ «Ойл Трейдінг»оформлені належними первинними документами, податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податків.

В судовому засіданні досліджено свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_11, виданого ДПІ у місті Рівне 06.03.2007 року ТОВ «Інвестиційний простір». Рішенням ДПІ у місті Рівне від 21.03.2011 року № 45 було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Інвестиційний простір», проте в судовому порядку таке рішення визнано протиправним та скасовано (ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 року у справі № 2а/1770/1481/2011). Разом з тим, такі обставини мали місце в часі пізніше, ніж спірні правовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ «Інвестиційний простір».

Судом також враховано, що юридичні особи ТОВ «Інвестиційний простір»та ТОВ «Ойл Трейдінг»не припинили діяльність, що підтверджено відповідними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 23.09.2011 року.

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обовязковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктами 1, 2 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995 року №488/346 затверджено типову форму №1-ТН «Товарно-транспортна накладна»(складається у чотирьох примірниках, з яких 1 вантажовідправнику, 2 вантажоодержувачу, 3,4 автопідприємству) та визнано обовязковим застосування вказаної форми всіма субєктами господарської діяльності, незалежно від форм власності. Позивачем представлено ТТН на підтвердження факту перевезення (доставки) товару.

Отже, наявними первинними документами бухгалтерського обліку, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального придбання позивачем нафтопродуктів у контрагентів ТОВ «Інвестиційний простір», ТОВ «Ойл Трейдінг», а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальникам, на чому наполягає відповідач. Основний постачальник ТОВ «Інвестиційний простір»зареєстрований за місцезнаходженням в місті Рівному, тобто в межах однієї області з позивачем, Рівненської області, заправки позивача також знаходяться в межах Рівненської і суміжної Хмельницької області ( в місті Славута). А тому суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність договору купівлі-продажу через неможливість його виконання з огляду на місцезнаходження майна, реального часу здійснення операцій.

Щодо відсутності майна, трудових ресурсів у ТОВ «Інвестиційний простір», то така інформація залишилась не підтвердженою відповідачем належними та допустимими доказами. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних, без встановлення достовірної інформації у компетентних джерел таких як бюро технічної інвентаризації, земельні відділи органів місцевого самоврядування, нотаріусів тощо. При проведенні перевірок контрагентів не досліджено наявність орендованих чи переданих в лізинг основних засобів, виробничих приміщень, наявність обладнання (устаткування), техніки, матеріали таких перевірок відповідачем не надані, а перевірка ТОВ «Ойл Трейдінг»не проводилась. Костопільською МДПІ не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інвестиційний простір», ТОВ «Ойл Трейдінг», та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.

При цьому, судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та повязані з рухом активів, виконанням зобовязань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат по податку на доходи фізичних осіб.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та зазначених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірно у серпні-грудні 2010 року включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 568125,30 грн. по господарських операціях придбання нафтопродуктів у ТОВ «Інформаційний простір», ТОВ «Ойл Трейдінг»та сформовані витрати в сумі 2840626,50 грн., які брали участь в розрахунку чистого доходу.

Ще одне порушення, яке описане в акті перевірки стосується несвоєчасного подання підприємцем ОСОБА_5 декларації про доходи за 2010 рік по строку подання до 09.02.2011 року, фактично подана 14.02.2011 року, за що застосовано штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн.

Судом встановлено, що декларація про доход, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року, подана підприємцем фізичною особою ОСОБА_5 до Костопільської МДПІ 14.02.2011 року реєстраційний № 9006981393.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Згідно із пунктом 177.11 статті 177 цього ж Кодексу фізичні особи підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, який передбачає, що податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб підприємців протягом до 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Пунктом 49.2 статті 49 ПК України передбачено, що платник податків зобовязаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно із пунктом 120.1 статті 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобовязаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Чинний ПК України не дає визначення поняття «порушення податкового законодавства», проте пункт 109.1 статті 109 ПК України містить визначення поняття «податкове правопорушення», під яким слід розуміти протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Системний аналіз наведених норм ПК України дає підстави суду прийти до висновку, що неподання податкової звітності слід розуміти як порушення податкового законодавства в контексті положень пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України, а відтак неподання податкової звітності в період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року до платника податків може бути застосована штрафна санкція в розмірі не більше 1 гривні за таке порушення, і в цьому випадку виключається відповідальність, передбачена пунктом 120.1 статті 120 ПК України.

На думку суду, якщо порушення термінів подання податкової звітності має місце в період з 1 січня по 30 червня 2011 року, тобто період подання припадає на цей проміжок, то за відповідне неподання повинна бути нарахована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 1 гривня за такий факт.

Виходячи з вищевикладеного, до позивача за несвоєчасне подання декларації про доходи за 2010 рік (термін подання якої припав на 09.02.2011 року) як за порушення податкового законодавства, що мали місце в період з 01.01.2011 року до 30.06.2011 року, на підставі пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України можливе застосування штрафних санкцій в розмірі 1грн., а тому притягнення позивача до відповідальності згідно із пунктом 120.1 статті 120 ПК України та застосування до підприємця ОСОБА_5 штрафних (фінансових) санкцій на суму 170,00 грн. є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням того, що податковим органом до спірних правовідносин було застосовано норми п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, які до 1 липня 2011 р. не повинні застосовуватися суд вважає, за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій на суму 170,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач Костопільська МДПІ не довела правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому адміністративний позов належить задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Костопільської МДПІ від 18.04.2011 року №0010081740 та від 18.04.2011 року №0010071740 в частині визначення податкового зобовязання в сумі 464610,80 грн.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3грн. 40коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції №0010071740 від 18 квітня 2011 року, №0010081740 від 18 квітня 2011 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 424 610, 80 грн .

Присудити на користь позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп .

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А