Постанова № 19383322, 31.10.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3373/2011

31 жовтня 2011 року 13год. 05хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Євгеюк О.Є.,

відповідача: представник Красовський А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед"

доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення , -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" звернулося з адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000702341/0 від 30 листопада 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що придбання товарів позивача у ПП «Західлісбуд» підтверджується всіма первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. Придбані товари були оподатковані та оприбутковані позивачем в повному обсязі з наступним використанням у власній господарській діяльності. Таким чином, позивач вважає, що правочини вчинені з ПП «Західлісбуд» є правомірними, а твердження податкового органу щодо їх невідповідності ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є необґрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Додатково пояснив, що не погоджується з висновками проведеної податковим органом перевірки, оскільки витрати повязані із закупівлею товару, в тому числі опилок деревинних, тріски технологічної підтверджені документально, а отже підприємство мало право віднести дані витрати на формування валових витрат. Крім того, вказує на те, що незрозумілим та безпідставним є твердження податкового органу про те, що операції з поставки товарів від ПП «Західлісбуд» для позивача не здійснювалися, оскільки у вироку суду, в якому йдеться про фіктивний характер підприємницької діяльності ПП «Західлісбуд», зазначено перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. При цьому зазначено, ПП «Західлісбуд» здійснювало супроводження грошових потоків з ймовірним товаром, що не вироблявся і не міг бути вироблений в обсязі вартості та обсягах кількості. На думку представника позивача даний факт не виключає можливості попередньої купівлі та подальшого продажу товару постачальником. Просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав. Пояснив суду, що під час проведення документальної перевірки позивача було встановлено вчинення господарських операцій з ПП «Західлісбуд».

У ПП «Західлісбуд» відсутні трудові та виробничі потужності для здійснення постановок товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується вироком Рівненського міського суду від 25.05.2010 р. по справі 1-608/09, який набрав законної сили встановлено, що підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 визнані винні у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств: ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПП “Юнісеф”, ПП “ТЕК Транс Експо Регіон”, ПП «Західлісбуд» та засудженні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України до кримінальної відповідальності. Таким чином, посадові особи Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції під час здійснення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" дійшли вірного висновку, що правочини вчинені з ПП «Західлісбуд» не спрямовані на реальне настання наслідків обумовлених в них та вчинені виключно з метою отримання податкової вигоди позивачем у вигляді штучного формування валових витрат, як наслідок в силу ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Враховуючи нікчемність правочинів між позивачем та ПП «Західлісбуд» валові витрати не підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, що є порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. Крім того вказує на те, що вироком суду не було встановлено, що у ПП «Західлісбуд» в результаті задекларованих операцій на досудовому слідстві та в суді наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) виробничої або господарської необхідності систематичного придбання та продажу товарів. Встановлено також неможливість реального виконання зобовязань з урахуванням часу, значного обсягу робіт, що часто виконувались одночасно протягом календарного місяця, тобто відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в сули відсутності найманих працівників, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчать про відсутність у вказаного субєкта господарських можливостей на виконання господарських зобовязань.

Представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 1 листопада 2010 року №313, виданого начальником Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції, відповідно до наказу №527 від 29 жовтня 2010 року в період з 2 листопада 2010 року по 9 листопада 2010 року проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обовязкових платежів) та питань відображених у постанові Рівненського міського суду від 13 листопада 2009 року за період з 1 жовтня 2008 року по 31 березня 2009 року, за наслідками якої було складено акт №1049/23/32358806 від 16 листопада 2010 року.

За наслідками проведення перевірки було встановлено, порушення позивачем пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

На підставі акта від 16 листопада 2010 року першим заступником начальника Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції було прийнято податкове повідомлення-рішення 0000702341/0 , яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 339846, 00 грн., в тому числі за основним платежем 226564, 00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 113282, 00 грн.

Позивач скористався своїм правом щодо оскарження вказаного рішення в адміністративному порядку, однак його скарги залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

З матеріалів справи вбачається, позивачем віднесено до складу податкового кредиту листопада 2008 року суму ПДВ в сумі 40395, 65 грн. з отриманої тріски технологічної від ПП «Західлісбуд».

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" та ПП «Західлісбуд» укладено договір поставки №3ЛБ/ТР-08 від 9 жовтня 2008 року на постачання тріски технологічної відповідно до договірної ціни, яка включає вартість поставки. Розрахунки здійснювалися в безготівковій формі на суму 1087507, 99 грн. Розрахунки між позивачем та його контрагентом відображені по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У судових засіданнях судом досліджено, долучені позивачем до матеріалів справи податкові накладні (а.с. 102-104), рахунок-фактуру (а.с.105) та цілий ряд накладних (а.с.106-232), книгу обліку товарно-матеріальних цінностей, які ввозяться на підприємство (а.с.240-250 т.1 та а.с.1 -67 т.2) матеріальний звіт за жовтень 2008 року (а.с. 68), приймально-здавальні акти від жовтня 2008 року (а.с.69, 79-84, 89-92, 97-103, 107-112, 116-118), звіт про прихід товару за жовтень 2008 року (а.с.70-73), виробничий звіт по цеху ДСП-1 за жовтень 2008 року (а.с.74-78), виробничий звіт по цеху ДСП-2 за жовтень 2008 року (а.с.86-88), виробничий звіт по цеху ламінування за жовтень 2008 року (а.с.93-96), виробничий звіт по цеху комплектації за жовтень 2008 року (а.с.104-106), матеріальний звіт по цеху комплектації за жовтень 2008 року (а.с.114-115), матеріальний звіт цех ПТС за листопад 2008 року (а.с.124 т.2), приймально-здавальні акти товарно-матеріальних цінностей за листопад 2008 року (а.с.125, 136-142, 144, 148-153, 158-163, 167-173, 177-179 т.2), відомості щодо приходу товару за листопад 2008 року (а.с.126-130), виробничий звіт по цеху ДСП-1 за листопад 2008 року (а.с.131-135 т.2), акт переробки ДСП для запакування та ДСП будівельної в цеху ДСП-1 у листопаді 2008 року (а.с. 143), виробничий звіт по цеху ДСП-2 за листопад 2008 року (а.с.145-147 т.2), виробничий звіт по цеху ламінування за листопад 2008 року (а.с.154-157 т.2), виробничий звіт по цеху комплектації за листопад 2008 року (а.с.164-166 т.2), матеріальний звіт по цеху комплектації за листопад 2008 року (а.с.175-176 т.2).

Крім того, відповідачем було долучено до матеріалів справи вирок Рівненського міського суду від 25.05.2010 р. по справі № 1-608//09 (1-386/10), що набрав законної сили, яким визнано винним ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств: ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПП “Юнісеф”, ПП “ТЕК Транс Експо Регіон” ПП ПП «Західлісбуд» та засудженні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з вироку Рівненського міського суду по справі № 1-608//09 (1-386/10) від 25.05.2010 р. судом було встановлено, що підприємницька діяльність ПП «Західлісбуд» носила фіктивний характер.

Вказане підприємство не мало трудових та економічних ресурсів необхідних для реального виконання господарських операцій, що відображалися в податковій звітності.

Відсутність у ПП «Західлісбуд» трудових та економічних ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності було встановлено посадовими особами податкового органу під час проведення документальної перевірки.

Вирок по кримінальній справі є належним та допустимим доказом в порядку, передбаченому статтями 70-72 Кодексу адміністративного судочинства, що свідчить про наявність протиправної мети при вчиненні оспорюваних господарських зобовязань зі сторони посадових осіб ПП «Західлісбуд».

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Матеріалами справи підтверджується, що правочини вчинені між позивачем та ПП «Західлісбуд» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними, що є порушенням приписів ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно п.19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);

Згідно ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обовязкові платежі.

Пп. 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Враховуючи відсутність у правочинів вчинених між позивачем та ПП «Західлісбуд» спрямованості на реальне настання правових наслідків, що передбачені в них, суд погоджується з твердженнями посадових податкового органу щодо їх вчинення з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту.

За таких обставин вказаний правочин суперечить моральним засадам суспільства, порушує існуючий в державі публічний порядок та спрямований на заволодіння майна держави шляхом недоплати податку на додану вартість.

За таких обставин суд погоджується з твердженнями податкового органу, що правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" та ПП «Західлісбуд» в силу ст. ст. 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення вказаної статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV кореспондуються з приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи нікчемність правочинів вчинених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" та ПП «Західлісбуд», суд приходить до висновку, що видаткові та податкові накладні складені на підтвердження їх виконання не відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та не фіксують фактів здійснення господарських операцій, що в них описані.

За таких обставин суд погоджується з висновками посадових осіб Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції щодо нікчемності договорів, укладених між позивачем та ПП «Західлісбуд», оскільки продукція не поставлялася, а отже і позивач по справі не міг її отримати та відповідно використати у своїй господарській діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріалами справи підтверджується правомірність прийняття Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення №0000702341/0 від 30 листопада 2010 року.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А