Постанова № 19383284, 03.11.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4316/2011

03 листопада 2011 року 12год. 36хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Оксимчук А.А.

відповідача: представник Красовський А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство фірма "ВІВ"

доКостопільська міжрайонна державна податкова інспекція

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма "ВІВ" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004621530 від 23.09.2011 року, яким визначено суму штрафу по податку на прибуток на суму 1075,70 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, дав суду пояснення про обставини справи, аналогічні викладеним в позовній заяві. Зокрема, пояснив, що спірне рішення прийнято податковим органом на підставі акту перевірки від 13.09.2011 року, в зв'язку з порушенням терміну сплати податку на прибуток підприємств в розмірі 5378,51грн. за 1 кв. 2011року. За порушення термінів сплати такого платежу, спірним рішенням, позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% в розмірі 1075,70 грн. Проте, позивач заперечує обставини щодо порушення термінів сплати названого податкового зобовязання, при цьому покликається на платіжний документ про сплату податку на прибуток за 1 кв. 2011року. Зазначає, що відповідач неправомірно змінив вказане призначення платежу, зарахувавши кошти на погашення інших платежів. Позов просив задоволити та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення та пояснення щодо напрямків зарахування сплачених позивачем податкових платежів. Представник відповідача в судовому засіданні суду пояснив, що Костопільською МДПІ було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ППФ "ВІВ", за результатами якої складено акт від 13.09.2011 року № 738/15/30923950 та винесено податкове повідомлення-рішення № 0004621530 від 23.09.2011 року, яким визначено позивачу штраф в розмірі 1075,70 грн. Представник відповідача посилаючись на положення п. 87.9 ст. 87 ПК України зазначив, що сплачений позивачем податок на прибуток за декларацією 1 кв. 2011року відповідач зарахував в погашення податкових зобовязань, що виникли на підставі: податкових повідомлень - рішень №0004601530 від 07.10.2010року; № 0006161530 від 20.12.2010року; декларацій з податку на прибуток за 9 місяців 2010року та за 2010рік та пені та частково на погашення податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного в декларації за 1 кв. 2011року. Спірне рішення відповідача вважає правомірним. Просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ППФ "ВІВ", за результатами якої складено акт від 13.09.2011 року № 738/15/30923950.

Перевіркою встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового Кодексу України щодо терміну сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5378,51грн. за декларацією №9002925011 від 06.05.2011року (1 кв. 2011 року) понад 30 днів. Граничний термін сплати 20.05.2011року, фактичний термін сплати названої суми 19.08.2011року.

У розрахунку штрафних санкцій до названого акту перевірки суму штрафу визначено на рівні 20% від несвоєчасно сплаченої суми (5378,51 ) в розмірі 1075,70грн.

На підставі названих висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004621530 від 23.09.2011 року, яким визначено суму штрафу по податку на прибуток на суму 1075,70 грн.

З письмового пояснення відповідача від 18.10.2011року, вбачається, що станом на 01.01.2011року недоїмка позивача по сплаті платежів з податку на прибуток до бюджету складала:

- 110,42грн. податкове зобовязання, визначене податковим повідомленням рішенням №0004711530 від 08.10.2010року;

-3247,62грн. - податкове зобовязання, визначене податковим повідомленням рішенням №0004601530 від 07.10.2010року;

-3563,20грн.- податкове зобовязання, визначене податковим повідомленням рішенням № 0006151530 від 20.12.2010року

-1266,00 грн. основне податкове зобовязання та 125 грн.- нарахований штраф позивачем згідно декларацій з податку на прибуток за 3 кв. 2010року;

-511,7 грн. пеня.

Судом встановлено, що сплачений позивачем (платіжним дорученням №1944 від 18.02.2011року) податок на прибуток за 2010рік в розмірі 1403,00грн., відповідач направив на погашення узгодженого податкового зобовязання по: пені в розмірі 415,79грн. (398,98грн.+ 16,81грн); штрафної санкції в розмірі 157,26грн., визначеної податковим повідомленням рішенням №0004601530 від 07.10.2010року; податку на прибуток в розмірі 829,95грн. визначеного відповідно до декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010року.

Сплачений позивачем (платіжним дорученням №2161 від 17.05.2011року) податок на прибуток за 1 кв. 2011року в розмірі 8173грн., відповідач направив на погашення податкового зобовязання з: пені в розмірі 286,68грн. (95,91грн.+ 23,50грн+167,27грн); штрафної санкції в розмірі 3200,78грн., визначеної податковим повідомленням рішенням №0006151530 від 20.12.2010року; податку на прибуток в розмірі 436,05 грн. та штрафної санкції в розмірі 125 грн., визначеної відповідно до декларації з податку на прибуток за 3 кв. 2010року; податку на прибуток в розмірі 1403грн., визначеної відповідно до декларації з податку на прибуток за 2010рік; податку на прибуток в розмірі 2721,49грн., визначеної відповідно до декларації за 1 кв. 2011року.

В ході розгляду справи представник позивача зазначив, що позивач не оспорює ні в адміністративному, ні в судовому порядку наявності перелічених узгоджених податкових зобовязань, що підлягали сплаті до бюджету за пенею в розмірі 702,47грн. (398,98грн.+ 16,81грн.+95,91грн.+ 23,50грн+167,27грн.); за штрафною санкцією в розмірі 157,26грн., визначеною податковим повідомленням рішенням №0004601530 від 07.10.2010року; за податком на прибуток в розмірах визначених в деклараціях за 3 кв. 2010року, за 2010рік, за І кв. 2011року.

З 01.01.2011року набули чинності положення п. 87.9 ст. 87 Податкового Кодексу України, які наділили податковий орган правом зарахувати кошти, що сплачує платник податків (що має податковий борг), в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Виходячи з обумовленої норми права та враховуючи наявність у позивача узгодженого податкового боргу, відповідач правомірно направив 18.02.2011року та 17.05.2011року платежі, сплачені платіжними дорученнями №1944 від 18.02.2011року, №2161 від 17.05.2011року на погашення податкового боргу: з пені в розмірі 702,47грн.; штрафної санкції в розмірі 157,26грн., визначеної податковим повідомленням рішенням №0004601530 від 07.10.2010року; з штрафної санкції в розмірі 125 грн., визначеної позивачем у декларації з податку на прибуток за 3 кв. 2010року; з податку на прибуток в розмірі 1403грн., визначеної відповідно до декларації з податку на прибуток за 2010рік; з податку на прибуток в розмірі 2721,49грн., визначеної відповідно до декларації за 1 кв. 2011року.

Стосовно ж решти суми, що сплачена названими платіжними дорученнями в розмірі 4466,78грн., то суд встановив, що відповідач неправомірно направив 1266 грн. (829,95грн. +436,05грн.) на погашення податкового зобовязання за декларацією з податку на пубуток 3кв. 2010року та неправомірно направив 3200,78грн. на погашення неузгодженого податкового зобовязання згідно податкового повідомлення рішення №0006151530 від 20.12.2010року.

При цьому, судом встановлено наступне.

Платіжними дорученнями №1763 та №1762 від 18.11.2010року позивачем сплачено податок на прибуток в розмірі 1266грн., визначений як основне податкове зобов'язання в декларації з податку на прибуток 3 кв. 2010року. Проте, відповідач не зважаючи на призначення платежу, визначеного у згаданих платіжних дорученнях, змінив призначення сплаченого платежу.

Суд вважає, що такі дії відповідача у 2010році щодо зміни призначення платежів сплачених платіжними дорученнями №1763 та №1762 від 18.11.2010року були протиправними, оскільки не відповідали положенням діючого на той час законодавства.

Так, підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-XIV "Про Національний банк України", Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповняється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що у 2010році право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належало виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначених платником податків.

Таким чином, за наявності факту недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не був наділений правом чи обов'язком у 2010році змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Отож, податкові зобовязання з податку на прибуток за 3 кв. 2010року в розмірі 1266 грн. є фактично сплаченими згідно до платіжних доручень №1763, №1762 від 18.11.2010року.

Відтак, дії позивача щодо зарахування платежу, сплаченого платіжними дорученнями №1944 від 18.02.2011року та №2161 від 17.05.2011року в рахунок погашення боргу з податку на прибуток за 3 кв. 2010року в розмірі 1266 грн. є неправомірними, оскільки таке податкове зобов'язання є сплаченим позивачем у 2010році.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 2а-6338/10/1770 від 11.01.2011року відкрито провадження за позовом ПП фірми «ВІВ»до Костопільської МДПІ про скасування податкового повідомлення рішення №0006151530 від 20.12.2010року ( за яким позивачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 3200,78грн). За наслідками розгляду обумовленої справи судом 24.03.2011року винесено постанову. На час розгляду цієї справи постанова у справі № 2а-6338/10/1770 законної сили не набрала у звязку з її оскарженням в апеляційному порядку.

Відповідно до підпункту 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, під податковим боргом розуміють - суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 56.18. ст. 56 Податкового Кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи наведені норми права, податкове зобовязання, визначене повідомленням рішенням №0006151530 від 20.12.2010року (в розмірі 3200,78грн.) починаючи з 11.01.2011року не є податковим боргом позивача, оскільки є не узгодженим.

Відтак, відповідач безпідставно зарахував 17.05.2011року платіж, сплачений платіжним дорученням №2161 від 17.05.2011року (призначення якого сплата податку на прибуток за 1 кв. 2011рік) в оплату грошового зобовязання за названим податковим повідомленням рішенням в розмірі 3200,78грн.

За таких обставин, платіж в розмірі 4466,78грн. сплачений платіжними дорученнями №1944 від 18.02.2011року, №2161 від 17.05.2011року повинен бути направлений на погашення податкового зобов'язання з податку на прибуток за 1 кв. 2011року.

Зважаючи на обумовлене вище та враховуючи розмір податкового зобов'язання, визначений у декларації з податку на прибуток за 1кв. 2011року (8173грн.), розмір погашеного зобовязання за такою декларацією (2721,49грн.), сума податкового боргу позивача за такою декларацією станом на 20.05.2011року становила 984,73грн. ( 8173грн.-2721,49грн.-4466,78).

Судом встановлено, що названа сума, сплачена з порушенням терміну сплати понад 30днів. Отож, відповідно до положень ст. 126 Податкового Кодексу України, відповідач був наділений повноваженнями стосовно нарахування штрафу у розмірі 20% від названої суми боргу, яка в даному випадку складає 196,95 грн.( 984,73грн.х20%).

Неправомірно винесено спірне податкове повідомлення -рішення в частині визначення позивачу штрафу в розмірі 878,75грн. (1075,70грн.-196,95 грн.). Відтак, позов підлягає до часткового задоволення.

Враховуючи положення статті 94 КАС України та зважаючи на часткове задоволення позову судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення № 0004621530 від 23.09.2011року в частині визначення штрафу у розмірі 878,75грн.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство фірма "ВІВ" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шевчук С.М.

Повний текст складено та підписано 18:00год. 08.11.2011року