Постанова № 19383151, 02.11.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3901/10/1770

02 листопада 2011 року 11год. 42хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

09.08.2010 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) звернулася в суд з позовом доДержавної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001371742/0 та №0001361742/0 від 30.04.2010 року, №0001371742/1 та №0001361742/1 від 01.06.2010 року.

Провадження в справі зупинялось згідно з ухвалою суду від 27.10.2010 року до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №1-846/10 по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 366, частиною 2 статті 358 Кримінального кодексу України. Поновлено ухвалою від 19.10.2011 року.

Позовні вимоги в повному обсязі були підтримані в судовому засіданніпозивачем, яка ствердила, що висновки відповідача, покладені в основу нарахування податкових зобов'язань з прибуткового податку та податку на додану вартість з відповідними фінансовими санкціями за спірними податковими повідомленнями-рішеннями щодо нікчемності правочинів, укладених з ТОВ "Горіховий сад" є безпідставними, позаяк ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а на власній, субєктивній, оцінці податкового органу про неспроможність здійснення даним контрагентом господарських операцій та на обставинах порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва даного товариства. Вказала, що вчинення відповідних господарських операції підтверджуються первинними документами у відповідності вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року. Доводила, що валові витрати сформовані нею з дотриманням вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року з урахуванням вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, а податковий кредит підтверджено належним чином оформленими податковими накладними у відповідності до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Крім того, зазначила, що має в своєму документообігу і ті документи, які підтверджують той факт, що отримані від ТОВ "Горіховий сад" транспортно-експедиційні послуги, були використані нею у власній господарській діяльності, спрямованій на отримання доходу. Також вказала, що на момент вчинення господарських операцій з ТОВ "Горіховий сад" відомості про нього знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, контрагент знаходився на податковому обліку в ДПІ у м.Рівне та був зареєстрованим платником податку на додану вартість. Відповідно, жодної відповідальності за його несумлінні дії вона нести не може. Висновки податкового органу про нікчемність її правочинів із вказаним контрагентом спростовувала відсутністю судового рішення про визнання правочинів недійсними та недоведеністю такої недійсності, яка прямо встановлена законом. Що стосується вироку по кримінальній справі №1-126/11, яким, в тому числі, директора ТОВ "Горіховий сад" ОСОБА_4 визнано винним у здійсненні фіктивного підприємництва та у підробленні документів, зазначила, що про її господарські операції у ньому навіть немає згадки, а відтак вважає, що такі операції не були предметом перевірки у кримінальному судочинстві. А та обставина, що ОСОБА_4 та інші використовували ТОВ "Горіховий сад" для досягнення злочинної мети, жодним чином не може її стосуватись, позаяк кримінальна відповідальність є індивідуальною. Ствердила, що їй не було відомо ні про злочинні наміри засуджених, ні про фіктивність господарської діяльності ТОВ "Горіховий сад", а відтак вона, будучи сумлінним субєктом господарювання, не може бути позбавлена права на формування витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ "Горіховий сад". На таких підставах, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнавав. Зазначав, що під час проведення перевірки, позивачем не було надано усіх первинних документів, які б підтвердили факт виконання ТОВ "Горіховий сад" тих операцій, які відображені в обліку позивача. Натомість СВ УБОЗ УМВС України в Рівненській області повідомило про наявність кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва, а саме створення ТОВ "Горіховий сад" з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України. З огляду на дані обставини та з врахуванням даних про ТОВ "Горіховий сад", які мав у своєму розпорядженні податковий орган, зокрема щодо відсутності особи за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутності у неї необхідного штату працівників, основних та оборотних засобів, ревізором ДПІ у м.Рівне зроблено слушні висновки про те, що операції ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Горіховий сад" не підтверджені належним чином, а відтак і за результатами перевірки цілком правомірно донараховано позивачу зобовязання з прибуткового податку та податку на додану вартість. Крім того, законність висновків податкового органу знайшла своє підтвердження і у вироку Рівненського міського суду по справі №1-126/11 від 01.08.2011 року, яким засуджено в тому числі за фіктивне підприємництво осіб, які заснували та використовували ТОВ "Горіховий сад" з метою конвертації безготівкових коштів в готівку. Вказаним вироком доведено, що контрагент позивача жодної господарської діяльності не провадив, натомість документально оформляв безтоварні операції, яких насправді не здійснював, чим штучно створював для інших платників податків податкову вигоду. Відтак, операції позивача з вказаним контрагентом є такими, які відбувалися лише на папері, не були спрямовані на реальне настання наслідків, і в силу приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, є нікчемним. На таких підставах, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача в судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року проведена ДПІ у м.Рівне 10 березня по 09 квітня 2011 року. Її результати оформлені актом №64/2867315821/17-117 від 19.04.2010 року (а.с.18-28).

На підставі вказаного акту перевірки, 30.04.2010 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001361742/0, згідно якого позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем "податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності" в сумі 3699,98 грн., в тому числі 3699,98 грн. - за основним платежем та 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.12 на звороті),

- №0001371742/0, згідно якого позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 7399,50 грн., в тому числі 4933,00 грн. - за основним платежем та 2466,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.29).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністратив-ному порядку, зокрема до ДПІ у м.Рівне та ДПА в Рівненській області, рішеннями заступників керівників яких, скарги платника податків залишено без задоволення (а.с.8-11,13-17). В процедурі апеляційного узгодження податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення з дробом "1" на аналогічні суми (а.с.12, 29 на звороті).

В основу вказаних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що був чинним на час винесення рішень.

В силу положень статті 13 Декрету Кабінет Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

В свою чергу, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. А згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунко-вими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит згідно пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкових зобовязань слугували висновки податкового органу про включення позивачем до складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів коштів в сумі 24666,55 грн., сплачених ТОВ "Горіховий сад" за виконання операцій, які належним чином документально не підтверджені, що призвело до невірного визначення суми оподатковуваного (чистого) доходу, а саме до його заниження на цю суму. Як наслідок, податковий орган дійшов висновку, що сума податку з доходів фізичних осіб, яка підлягала сплаті в бюджет позивачем за підсумками 2009 року повинна була бути більшою на 3699,98 грн. Аналогічним чином, зроблено висновки про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість на 4933,00 грн.

Господарські операції позивача з ТОВ "Горіховий сад" оформлені копіями актів здачі-прийняття робіт: №0У-0000080 від 18.07.2009 року на 4400,00 грн. з ПДВ, №0У-0000081 від 25.07.2009 року на 4400,00 грн. з ПДВ, №0У-0000082 від 31.07.2009 року на 2750,00 грн. з ПДВ, №0У-0000083 від 31.07.2009 року на 3300,00 грн. з ПДВ, №0У-0000084 від 31.07.2009 року на 2000,00 грн. з ПДВ, №0У-0000089 від 05.08.2009 року на 4400,00 грн. з ПДВ, №0У-0000090 від 06.08.2009 року на 2000,00 грн. з ПДВ, №0У-0000091 від 07.08.2009 року на 1500,00 грн. з ПДВ, №0У-0000092 від 13.08.2009 року на 2000,00 грн. з ПДВ, №0У-0000093 від 31.08.2009 року на 2300,00 грн. з ПДВ та рахунками-фактурами з аналогічними номерами (а.с.97-98,100-101,103-104,106-107,109-110,112-113,115-116,118-119,121-122,124-125),а також копіями податкових накладних №130802 від 13.08.2009 року на суму ПДВ 333,33 грн., №180702 від 18.07.2009 року на суму ПДВ 733,33 грн., №250701 від 25.07.2009 року на суму ПДВ 733,33 грн., №310706 від 31.07.2009 року на суму ПДВ 333,33 грн., №30704 від 31.07.2009 року на суму ПДВ 550,00 грн., №310705 від 31.07.2009 року на суму ПДВ 550,00 грн., №50802 від 05.08.20009 року на суму ПДВ 733,33 грн., №60802 від 06.08.2009 року на суму ПДВ 333,33 грн., №70801 від 07.08.2009 року на суму ПДВ 250,00 грн., №310801 від 31.08.2009 року на суму ПДВ 383,33 грн.(а.с.99,102,105,108,111,114,117,120,123,126). Оригінали даних документів були вилучені УБОЗ УМВС України в Рівненській області згідно з протоколом виїмки (а.с.51). Та обставина, що вилучені документи долучено до матеріалів кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.366, ч.2 ст.358 КК України підтверджено супровідним листом СВ УБОЗ УМВС в Рівненській області про направлення кримінальної справи в 26 томах з обвинувальним висновком для його затвердження і подальшого спрямування до суду (а.с.89-95). Загальна сума послуг по вказаних накладних 29599,55 грн. оплачена позивачем двома частинами 07.08.2009 року та 11.09.2009 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Горіховий сад" №260064958 в АТ "Ерсте Банк"(а.с.131). Факт включення позивачем до складу витрат 24666,55 грн. - сплаченої на рахунок ТОВ "Горіховий сад" вартості послуг без ПДВ не оспорюється, як не оспорюється і факт включення до податкового кредиту суми ПДВ в загальному розмірі 4933,00 грн.(а.с.127-130).

На підтвердження факту використання придбаних у ТОВ "Горіховий сад" послуг у власній господарській діяльності позивачем надано акти виконаних робіт, підписані між нею, як виконавцем транспортно-експедиційних послуг, та іншими субєктами господарювання, як замовниками, в яких, дати та маршрути перевезень співпадають з датами та маршрутами, що зазначені в актах підписаних між нею, як замовником транспортно-експедиційних послуг, та ТОВ "Горіховий сад", як їх виконавцем. Також у більшості актів співпадають і номери транспортних засобів. Необхідність залучення ТОВ "Горіховий сад" обґрунтована позивачем тією обставиною, що вона не змогла власними силами та засобами забезпечити всі перевезення вантажів своїх замовників, а тому була змушена звертатись за отриманням таких послуг від сторонніх організацій, виступивши в таких правовідносинах посередником. Також позивачем до матеріалів справи долучено податкові накладні, виписані замовниками та накладні на відвантаження (а.с.32-36,41-50), акти звірки взаєморозрахунків та оборотно-сальдові відомості (а.с.67-72). Також долучено копії з факсокопій товарно-транспортних накладних 10ААА №718887, 10ААА №814063, 10ААА №872266, 10ААА №872751 (а.с.30-31,37-38) та надано пояснення, що перевезення ТОВ "Горіховий сад" фактично виконані, позаяк замовниками не було предявлено до неї жодних претензій.

На спростування доводів позивача відповідачем до матеріалів справи долучено копію акту про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Горіховий сад" за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року за №910/23-400/35007083 від 29.06.2010 року (а.с.132-149), яким зафіксовано, що даний контрагент не мав необхідних умов для здійснення господарської діяльності належними основними фондами та запасами, так як у нього відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів тощо. ТОВ "Горіховий сад" не зміг документально підтвердити господарські операції, і перевіркою було констатовано, що операції вказаної особи мали не реальний характер.

Оцінюючи надані стороною позивача докази суд враховує, що спірні операції між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Горіховий сад" по своїй суті являються операціями з перевезення вантажів.

В силу вимог частини 2 статті 909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. А відповідно до частини 3 вказаної статті, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)). Вимоги щодо письмової форми договору встановлені і статтею 930 Цивільного кодексу України стосовно договорів транспортного експедирування.

Відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи є товарно-транспортна накладна. Відсутність товарно-транспортної накладної під час перевезення також є порушенням вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 року.

Позивач, ні податковому органу, ні суду не надала жодного письмового договору з ТОВ "Горіховий сад", як і жодної товарно-транспортної накладної, де б містилися відомості, що перевезення здійснювалось вказаною особою.

Долучені до матеріалів справи чотири копії з факсокопій товарно-транспортних накладних, оформлених по формі 1-ТН, що затверджена наказом Мінтрансу та Мінстату України №488/346 від 29.12.1995 року, не можуть бути прийняті судом як належні і допустимі докази в даній адміністративній справі, позаяк в жодній з граф: "замовник", "вантажовідправник", "вантажоотримувач", "автопідприємство" не міститься відомостей ні про позивача, ні про його контрагента - ТОВ "Горіховий сад". Більше того, графа "автопідприємство" замість друкованого напису містить штамп ТОВ "Свиспан Лімітед", що вказує на здійснення перевезень саме вказаною особою, але аж ніяк не ТОВ "Горіховий сад".

З огляду на наведене, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що господарські операції позивача з ТОВ "Горіховий сад" не підтверджені документально, а відтак витрати та податковий кредит сформовані ФОП ОСОБА_1 по даним операціям протиправно.

Доводи позивача щодо подальшого продажу отриманих у ТОВ "Горіховий сад" послуг, судом до уваги не беруться, позаяк факт продажу послуг, номенклатура яких відповідає, тій номенклатурі, яка визначена у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказаного контрагента, доводить лише ту обставину, що такі послуги були попередньо отримані ФОП ОСОБА_1, але зовсім не дає змоги встановити джерело їх отримання та, відповідно, не може підтвердити суму витрат, понесених позивачем на їх оплату.

Таким чином, позивачем документально не підтверджено, що послуги були надані саме тим контрагентом, на користь якого нею проведено оплату, і що саме ці послуги використовувалися нею у власній господарській діяльності.

Обґрунтування позивачем правомірності формування витрат та податкового кредиту тією обставиною, що ТОВ "Горіховий сад" було зареєстрованим субєктом господарювання та платником податку на додану вартість (а.с.39-40) є недостатнім, позаяк такий вид господарської діяльності, як надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, в силу положень пункту 33 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" №1775-III від 01.06.2000 року, в той період часу, який ревізовувався податковим органом, був ліцензованим. При цьому і згідно зі статтею 9 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 року ліцензуванню підлягали такі види робіт, як надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

З огляду на відсутність у ТОВ "Горіховий сад" ліцензії, транспортних засобів та адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань, відображених в обліку позивача, у податкового органу не було достатніх підстави вважати надані до перевірки ФОП ОСОБА_1 копії актів та податкових накладних документами, які підтверджують фактичне надання транспортно-експедиційних послуг таким субєктом, призначених для їх використання в господарській діяльності позивача.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди ФОП ОСОБА_1 свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як-то відсутність у підприємства ТОВ "Горіховий сад" майна, інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з надання транспортно-експедиційних послуг, відсутність основних фондів, транспортних засобів. Крім вищевказаного, про необґрунтованість податкової вигоди свідчить факт відсутності первинних документів, що підтверджують факт перевезення, а саме: товарно-транспортних накладних, подорожніх листів тощо.

Доводи позивача про те, що відповідні господарські правовідносини не визнані недійними в судовому порядку не заслуговують на увагу, позаяк правочини, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства та відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Твердження позивача про те, то угода з ТОВ "Горіховий сад" породжує для його сторін певні права та обов'язки у зв'язку з тим, що її не визнано недійсною, є помилковими, оскільки, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі "Щодо однакового застосуван-ня адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" №742/11/13-11 від 02.06.2011року вказав, що судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість,відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Вироком у кримінальній справі №1-126/11 від 01 серпня 2011 року, який набрав законної сили та яким ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнано винними, у тому числі за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України за фіктивне підприємництво, а саме за створення і використання ТОВ "Горіховий сад" з метою прикриття незаконної діяльності, встановлено, що діяльність вказаних осіб, як організованої групи, була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки нібито за виконання господарських правочинів, і подальше її використання на власний розсуд для особистих потреб (а.с.156-161). В ході судового слідства у даній кримінальній справі було встановлено, що ТОВ "Горіховий сад" будь-якою господарською діяльністю не займалося, за юридичною адресою не знаходилось, а печатка та документи використовувались для незаконного оформлення безтоварних операцій та складання фіктивних документів. В матеріалах кримінальної справи наявні довідки про те, що право власності на обєкти нерухомого майна та транспортні засоби за ТОВ "Горіховий сад" не зареєстровано. Для того, щоб підприємство рахувалося, як діюче і у нього була можливість приховувати незаконну діяльність, 23.02.2009 року у АТ "Ерсте банк" було відкрито розрахунковий рахунок №260064958, який в подальшому використовувався для проведення конвертації коштів в готівку, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_5 Судом в рамках розгляду даної кримінальної справи встановлено, що на даний розрахунковий рахунок ТОВ "Горіховий сад" впродовж періоду часу з 17.08.2008 року по 21.01.2010 року з метою конвертації у готівку, незаконно надійшли від різних субєктів підприємницької діяльності грошові кошти, яким надавався легальний вигляд, як оплата наче б то за товарно-матеріальні цінності, надані послуги, виконані роботи. Вказані кошти поверталися замовникам конвертації за мінусом винагороди у розмірі 2-5% від заявленої суми конвертації. Також встановлено, що ОСОБА_3, діючи як організатор та керівник злочинної групи, з відома та за участю ОСОБА_4, ОСОБА_5, перебуваючи на посаді фінансового директора ТОВ "Горіховий сад", з метою маскування безтоварних операцій, склав неправдиві бухгалтерські документи про проведення господарських операцій ТОВ "Горіховий сад" по поставці товарно-матеріальних цінностей, виконанню робіт, наданню послуг різним субєктам підприємницької діяльності, які ОСОБА_3 завірив печаткою ТОВ "Горіховий сад" та підписом від імені директора товариства ОСОБА_4 Такі ж дії вчинялися і безпосередньо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Судом зроблено висновок, що за період часу з 18.07.2008 року по 20.01.2010 року створеною та очолюваною злочинною групою не лише здійснено конвертацію безготівкових коштів в неконтрольовану готівку, а й надано для інших субєктів господарювання документи, які дозволяють мінімізувати податкові зобовязання та штучно створюють податковий кредит. Загальна сума створеного податкового кредиту зафіксована у висновку судово-економічної експертизи.

Враховуючи, що ТОВ "Горіховий сад" було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які використовували дане підприємство для конвертації безготівкових коштів в готівку шляхом документального оформлення безтоварних операцій, то слід вважати, що всі первинні документи, виписані даним субєктом, в тому числі для ФОП ОСОБА_1, не мають юридичної сили.

Доводи позивача про те, що вирок не поширює свою дію на її правовідносини з ТОВ "Горіховий сад", позаяк суд в рамках кримінального судочинства не дав висновку конкретно по її господарським операціям, суд відхиляє, позаяк згідно з супровідним листом СВ УБОЗ УМВС в Рівненській області про направлення кримінальної справи в 26 томах з обвинувальним висновком прокурору для його затвердження і подальшого спрямування до суду, усі документи по господарських операціях, оригінали яких вилучені у ФОП ОСОБА_1, долучені до даної кримінальної справи, а отже оцінені судом в загальному обсязі усіх інших доказів, зібраних у кримінальній справі. А що стосується податкового кредиту, то усі податкові накладні, оформлені ТОВ "Горіховий сад" проаналізовані у висновку судово-економічної експертизи, а тому додатково наводити їх дані у вироку у суду підстав не виникало.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи позивачем реєстрами платіжних документів, вона перераховувала для ТОВ "Горіховий сад" грошові кошти за послуги на розрахунковий рахунок №260064958 в АТ "Ерсте Банк", тобто на той рахунок, який згідно з висновками вироку суду використовувався саме з метою конвертації грошових коштів.

Відтак, сукупність наведених обставин доводить, що усі господарські операції з ТОВ "Горіховий сад", відображені в податковому обліку ФОП ОСОБА_1 носять фіктивний характер.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Із врахуванням наведеного, та доводів представника відповідача про фіктивний характер правочинів між ТОВ "Горіховий сад" та ФОП ОСОБА_1, суд приходить до висновку про їх нікчемність.

При цьому, суд враховує належні і допустимі докази, зокрема щодо притягнення до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України осіб, які зареєстрували і використовували ТОВ "Горіховий сад" не для здійснення господарської діяльності, а для оформлення безтоварних операцій з метою конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобовязань для інших субєктів господарювання, та відсутність у позивача доказів на обґрунтування протилежного.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки юридичних наслідків усний договір про надання ТОВ "Горіховий сад" транспортно-експедиційних послуг для ФОП ОСОБА_1 не створює в силу своєї нікчемності, тому виписані акти та податкові накладні на його виконання не можуть братись до уваги в податковому обліку позивача.

Відтак, суд вважає, що позивач не мав права на віднесення до витрат сплаченої на рахунок ТОВ "Горіховий сад" суми в розмірі 24666,55 грн. без ПДВ за виконання операцій, які належним чином документально не підтверджені, що призвело до невірного визначення суми оподатковуваного (чистого) доходу, а саме до його заниження, та на включення до складу податкового кредиту відповідної суми ПДВ 4933,00 грн. по податкових накладних, виписаних ТОВ "Горіховий сад".

При розгляді даної справи суд не обмежився виключно формальним застосуванням приписів Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що були чинними на час існування відповідних правовідносин, а віддав перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. За наведеного, дійшов висновку, що відомості, які містяться в документах позивача є недостовірними, вони не підтверджують фактичного здійснення, товарності відповідних господарських операцій, та є наслідком угод, укладених з метою заниження податкових зобовязань, а тому їх надання податковому органу з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень №0001371742/0 та №0001361742/0 від 30.04.2010 року, та, відповідно, №0001371742/1 та №0001361742/1 від 01.06.2010 року, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати по справі згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Фізичній особі - підпримцю ОСОБА_1 в позові до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001371742/0 та №0001361742/0 від 30.04.2010 року, №0001371742/1 та №0001361742/1 від 01.06.2010 року, відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.