Постанова № 19382871, 14.10.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4067/2011

14 жовтня 2011 року 11год. 44хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Коритнюк В.О., Оводюк Н.В., Голубенко Т.Б.

відповідача: представник Бакун Р.А., Мітін Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державна податкова інспекція у м.Рівне

доТовариство з обмеженою відповідальністю "Спілка"

про накладення арешту коштів на рахунках платника податків , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач Державна податкова інспекція в м.Рівне звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка» про накладення арешту на кошти на рахунках названого відповідача.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, а зокрема зазначив, що в ході проведення перевірки відповідача йому 31/08/2011року було предявлено вимогу щодо проведення негайної інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів станом на 31.08.2011року. Відповідач відмовився від виконання названої вимоги, а відтак позивач вважає, що слід спонукати відповідача до проведення інвентаризації шляхом вжиття до нього забезпечувальних заходів у вигляді арешту коштів на рахунках відповідача. Просили позов задоволити.

Відповідач подав заперечення проти позову, вказав, що вимогу про проведення інвентаризації йому вручили об 11 годині 31.08.2011року, у цей час тривав виробничий процес з приймання та відпуску мясопродукції, температура повітря була значно підвищеною, а відтак зупинити виробничий процес в середині робочого дня він не міг, бо вказане могло призвести до зіпсуття продукції, представникам податкового органу було запропоновано здійснити інвентаризацію після 17:00 години, на що вони не погодились. Після 17:00години 31.08.2011року відповідачем проведено інвентаризацію, про що повідомлено позивача. 02.09.2011року на адресу позивача було направлено лист, в якому відповідач просив провести таку інвентаризацію за участю представників податкового органу. Провести інвентаризацію за участю представників податкового органу погоджується в будь-який час. Просив відмовити позивачу в задоволенні позову. Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення аналогічні тим, що викладені в запереченнях відповідача.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

При вирішенні даного спору, суд виходив з наступного.

Статтею 94 Податкового Кодексу України, визначено загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків. При цьому, п. 94.1 ст. 94 Податкового Кодексу України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Наказом ДПА України від 24.12.2010 1042 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1437/18732) затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (надалі Порядок N 1042).

Підпунктом 3.1.8 п.3.1. розділу 3 названого Порядку N 1042 встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, а зокрема у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Відповідно до підпункту 94.6.2 ст. 94 ПК України, п. 7.1 розділу 7 Порядку N 1042 арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

З наведеного слідує, що арешт коштів на рахунку платника податків є заходом, що направлений на забезпечення виконання платником податків обов'язків.

Підпункт 20.1.5. п. 201. ст.20 ПК України, передбачає, що органи державної податкової служби мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

Обов'язки платника податків визначені статтею 16 ПК України. Зокрема, платник податків зобов'язаний виконувати законні вимоги посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків (підпункт16.1.9 п. 16.1 ст. 16 ПК України).

З наведеного слідує, що в ході проведення перевірки вимога органу державної податкової служби (посадової особи) про проведення платником податків інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки є такою, що підлягає обовязковому виконанню таким платником податків.

Таким чином, у разі відмови платника податків (в ході його перевірки) від проведення обумовленої інвентаризації арешт коштів на рахунку платника податків є заходом, що направлений на досягнення певної мети, а зокрема - спонукання платника податків до виконання покладеного на нього обов'язку щодо фактичного проведення інвентаризації.

Отож, арешт коштів на рахунку платника податків є не санкцією, а є заходом за допомогою якого забезпечується виконання певного обовязку платником податків у випадку якщо такий платник добровільно відмовляється від виконання покладених на нього обовязків. При виконанні платником податків обовязку такий захід припиняється, оскільки відбулося досягнення мети на виконання якої застосовувався названий захід.

Такі висновки відповідають положенням підпункту 8.2.9 п. 8.2 розділу 8 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, котрий передбачає, що адміністративний арешт майна платника податків припиняється у зв'язку з фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

З акту перевірки відповідача від 19.09.2011року №1113/23-100/23305481, наказів позивача №1091 від 29.07.2001року, №1246 від 06.09.2011року вбачається, що в період з 23.08.2011року по 13.09.2011року проводилась планова виїзна перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010року по 30.06.2011року.

31.08.2011року позивач звернувся до відповідача листом від 31.08.2011року за №29018/28-118 в якому просив (в присутності перевіряючих) провести інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів станом на 31.08.2011року.

На названу вимогу податкового органу, щодо проведення інвентаризації 31.08.2011року керівник відповідача Мітін Ю.О. надав 31.08.2011року письмові пояснення начальнику ДПІ у м.Рівне, відповідно до яких вказав, що в день отримання листа 31.08.2011 року немає фізичної можливості провести інвентаризацію з представниками ДПІ у м.Рівне. Вказавши, що початок інвентаризації буде погоджений за згодою сторін.

Зважаючи на такі пояснення, представниками відповідача складено акт про відмову відповідача у проведенні інвентаризації.

В судовому засіданні представники відповідача повідомили, що названий лист -вимога про проведення інвентаризації відповідачу був вручений об 11:00 годині 31.08.2011року. В момент отримання вимоги про проведення інвентаризації виробничий процес на підприємстві відповідача тривав, на території підприємства здійснювались вантажо - розвантажувальні роботи по прийманню від покупців мясопродукції та відповідний відпуск її покупцям. Зупинення процесу приймання та відпуску продукції посеред робочого дня було неможливим, оскільки предметом приймання та відпуску була продукція, що швидко псується, а температура повітря у цей день була значно високою, що могло призвести до псування такої продукції. Перевіряючим було запропоновано провести інвентаризацію по закінченню прийманні відпуску продукції, а саме після 17 години цього ж дня. На що представники позивача запропонували керівнику написати пояснення, а після їх написання покинули територію підприємства. На підтвердження обставин щодо фактичного отримання продукції від постачальників та відпуску продукції покупцям (у день отримання вимоги про проведення інвентаризації), представниками відповідача було надано: накладні №30808, №30908, №31008 від 31.08.2008року (про отримання відповідачем лопатки свинини замороженої в кількості чотирьох тон), №31008, №31108 від 31.08.2008року (про поставку відповідачу трьох тон м'яса курячого механічного замороженого); видаткові накладні на відпуск відповідачем покупцям мясопродукції №ПОБГУ 023536, №РН-0002107, №РН-0002106, №РН-0002105, №РН-0002104.

З матеріалів справи вбачається, що наказом відповідача №37 від 31.08.2011року призначено робочу інвентаризаційну комісію у складі трьох чоловік та зобовязано провести інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів.

За результатами проведеної інвентаризації, робочою інвентаризаційною комісією відповідача складено 31.08.2011року акт інвентаризації наявності коштів №11 та акт інвентаризації цінностей на складі.

Листом від 02.09.2011року відповідач повідомив позивача про неможливість проведення інвентаризації об 11:00 годин дня, оскільки у цей час здійснювалась приймання мясопродукції. Інвентаризація була розпочата о 17:30год 31.08.2011року та закінчена 01.09.2011року. Додатково відповідач у листі просив погодити час інвентаризації в присутності перевіряючих осіб податкового органу.

В судовому засіданні представники відповідача вказали, що відповідач не заперечує проти проведення позивачем інвентаризації та просив позивача провести таку інвентаризацію.

Зважаючи на те, що відповідач погоджувався на проведення інвентаризації за участю представників позивача судом надавався сторонам строк для мирного врегулювання спору.

Проте, представниками позивача повідомлено, що позивач не може направити своїх представників для проведення інвентаризації на підприємстві відповідача, оскільки перевірка відповідача закінчилась 13.09.2011року, а підстав для призначення позапланової перевірки названого субєкта у позивача на час розгляду справи не має. Просили, щоб відповідач виступив самостійно з ініціативою про проведення позапланової перевірки його діяльності (за період, що був охоплений перевіркою). Відповідач проти внесення такої ініціативи та клопотання про проведення повторної перевірки одного і того ж періоду за його ініціативою заперечив. Разом з обумовленим, відповідач знову ж таки зазначив, що не заперечує проти проведення інвентаризації за участю представників позивача.

Отож, з наведених матеріалів справи вбачається, що в період вручення відповідачу вимоги 11:00годині 31.08.2011року відповідач відмовився від проведення негайної інвентаризації посилаючись на неможливість перерви всередині робочого дня виробничого процесу, оскільки характер роботи відповідача пов'язаний з харчовими продуктами, що швидко псуються. Проте, о 17:30 год. 31.08.2011 відповідач провів інвентаризацію, про що повідомив позивача та просив його погодити час для проведення інвентаризації за участю представників податкового органу. В момент направлення 02.09.2011року такого прохання про проведення інвентаризації за участю представників відповідача перевірка відповідача тривала аж до 13.09.2011року. В період проведення перевірки (з 31.08.2011 року по 13.09.2011року) позивач не вживав жодних забезпечувальних заходів, щодо спонукання відповідача на проведення інвентаризації. Крім того, незважаючи на висловлену відповідачем згоду на проведення інвентаризації за участю представників податкового органу, позивач в період з моменту надання такої згоди (листом від 02.09.2011року) до моменту закінчення перевірки (13.09.2011року) інвентаризації за участю своїх представників не забезпечив. До суду позивач з даним позовом звернувся після проведення перевірки відповідача.

Таким чином, починаючи з 02.09.2011року по 13.09.2011року (в період фактичного проведення перевірки) позивач знав, що відповідач погоджується на виконання вимоги позивача щодо проведення інвентаризації в присутності осіб податкового органу, проте позивач таким правом не скористався.

Під час судового розгляду справи позивач також погоджується на проведення інвентаризації за участю представників податкового органу, що свідчить що відповідач згідний на добровільне виконання такого обовязку.

Як було зазначено судом вище, арешт коштів на рахунку платника податків є не санкцією, а є заходом за допомогою якого забезпечується спонукання платника податків до виконання ним певного обовязку, якщо такий платник добровільно відмовляється від виконання покладеного на нього обовязку.

В даному випадку платник податків відповідач погоджується на добровільне виконання обовязку щодо проведення інвентаризації в присутності представників податкового органу, що вказує на відсутність потреби у застосуванні забезпечувальних заходів з примусу відповідача до виконання обовязку з проведення інвентаризації.

Приймаючи рішення в даній справі суд повинен виходити із засад своєчасності, розсудливості, пропорційності, дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд вважає, що застосування забезпечувальних заходів у вигляді арешту коштів на рахунках платника по закінченню перевірки є несвоєчастним, адже як було встановлено вище, інвентаризація за участю податкових органів здійснюється виключно в ході проведення перевірки платника податків, а з матеріалів справи вбачається, що перевірка відповідача закінчилась, підстав для призначення позапланової перевірки названого субєкта у позивача на час розгляду справи не має (що було повідомлено представниками позивача в ходісудового розгляду справи).

При наявності висловленої відповідачем (у листі від 02.09.2011року) згоди щодо добровільного виконання обовязку з проведення інвентаризації під час проведення його перевірки та і під час судового розгляду даної справи є нерозсудливим застосування забезпечувальних заходів, оскільки арешт коштів на рахунку відповідача застосований на невизначений строк може призвести до несвоєчасної сплати податкових платежів до бюджету, несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам, несвоєчасного виконання договірних зобовязань перед іншими субєктами господарювання, що призведе до несприятливих наслідків не тільки для відповідача, але і для його працівників та для бюджету у вигляді несвоєчасно надходження обовязкових платежів. При цьому, суд врахував невизначеність позивача стосовно необхідних строків такого арешту коштів та щодо можливості проведення позивачем перевірки відповідача в найближчі строки.

З огляду на встановлені судом обставини щодо: фактичного проведення відповідачем 31.08.2011року інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та коштів ; повідомлення відповідачем позивача 02.09.2011року про надання згоди на проведення інвентаризації в присутності представників податкового органу в ході проведення його перевірки; висловленої відповідачем (в ході розгляду справи) згоди на проведення інвентаризації за участю представників податкового органу, суд не вбачає підстав для необхідності для вжиття забезпечувальних заходів стосовно спонукання відповідача до виконання обовязку, який він самостійно погоджується виконати.

Враховуючи обумовлене вище, в задоволенні позову позивачу слід відмовити.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Державної податкової інспекції у м.Рівне про накладення арешту коштів на рахунках платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка" відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шевчук С.М.

Постанова складена в повному обсязі