Постанова № 19382647, 09.09.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2007/2011

09 вересня 2011 року 11год. 10хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Баглика В.С.., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: Бойко О.Ю.,

представник відповідача: Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та зобов'язання

вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство-фірма «Інтерекопласт» (далі ППФ «Інтерекопласт») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 07.12.2006р. №00003252342/0/23-121 та зобов'язання збільшення на особистому картковому рахунку суми бюджетного відшкодування, задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, у розмірі 405634,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені у акті перевірки, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, суперечать чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та пояснив суду, що за результатами позапланової виїзної перевірки ППФ «Інтерекопласт» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, за період травень 2006р., червень 2006р. ДПІ у м.Рівне було складено акт від 01.12.2006р. №881/23-400/30461096. На підставі вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2006р. №0003252342/0/23-121 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 405634,00грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 202817,00грн. Вказав, що обумовлене рішення та висновки акта перевірки є протиправними. Зокрема, відповідачем неправомірно зроблено висновок про завищення ППФ «Інтерекопласт» суми бюджетного відшкодування у червні 2006 року в сумі 450000,00грн., оскільки покладання на підприємство відповідальності за несплату податку на додану вартість ПП «Юлком Торг Сервіс», з яким позивач не мав жодних взаємовідносин, суперечить Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР). Податковий кредит сформований підприємством у звязку з придбанням у ПП «Промагротранс» комплекту екструзійної лінії відповідно до договору від 25.04.2006р. Факт такого придбання та наступне використання позивачем комплекту екструзійної лінії у власній господарській діяльності (продаж ТзОВ «Торговий дім «Надія») підтверджується відповідними первинними документами договорами купівлі-продажу, актами прийому-передачі, податковими накладними, актами внутрішнього переміщення. Таким чином, позивачем не було порушено вимог Закону №168/97-ВР, а відтак зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування та застосування штрафних санкцій є необґрунтованим, незаконним та таким, що порушує права та інтереси ППФ «Інтерекопласт». Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

ДПІ у м.Рівне адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що під час проведення позапланової виїзної перевірки ППФ «Інтерекопласт» було встановлено порушення п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2006 року в сумі 450000,00грн. (декларація за червень 2006 року (вх.№62480/3 від 11.07.2006р.) та уточнюючий розрахунок за червень 2006 року (вх.№84043 від 17.08.2006р.)). Даний висновок зроблено на тій підставі, що ППФ "Інтерекопласт" в порушення вказаної норми віднесено до складу податкового кредиту за травень 2006 року 450000,00грн. за податковою накладною від 04.05.2006р. №10/017, виписаною ПП "Промагротранс" у звязку з придбанням позивачем в останнього комплекту екструзійної лінії. Оскільки вказаний комплект екструзійної лінії ПП "Промагротранс" був придбаний у ПП "Юлком Торг Сервіс", яке не відобразило податкові зобовязання з податку на додану вартість за даною операцією та не сплатило податок до бюджету, позивач не має права на податковий кредит. Тому ДПІ у м.Рівне правомірно було зменшено ППФ «Інтерекопласт» суму бюджетного відшкодування за червень 2006р. на 405634,00грн. Звернув увагу суду на те, що постановою Господарського суду Рівненської області від 05.02.2007р. у справі №10/276 господарське зобовязання, яке виникло на підставі укладеного між ПП «Юлком Торг Сервіс» та ПП «Промагротранс» договору купівлі-продажу екструзійних ліній ССТ-55 від 01.07.2005р. №7, визнано недійсним. Вказана постанова господарського суду у зазначеній частині залишена без змін судом апеляційної інстанції. Вказав, що дії ДПІ у м.Рівне є правомірними, оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для правильного визначення податкового зобов'язання. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Рівне з 15.11.2006р. по 28.11.2006р. проведено виїзну позапланову перевірку ППФ "Інтерекопласт" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за травень 2006р., червень 2006 року, за результатами якої складено акт від 01.12.2006р. №881/23-400//30461096 (а.а.с.9-20).

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2006 року в сумі 450000,00грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м.Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2006р. №0003252342/0/23-121, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 405634,00грн. (по декларації за червень 2006 року (вх.№62480/3 від 11.07.2006р.)) та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 202817,00грн. (а.с.7).

Як вбачається з матеріалів справи, ППФ "Інтерекопласт" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 03.06.1999р., дані про нього внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 08.09.2006р. Підприємство взяте на облік, як платник податків в органі державної податкової служби з 09.06.1999р. за №28-100/83 та є платником податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №24914358 від 07.06.1999р. (а.а.с.10, 179-180).

25.04.2006р. ППФ "Інтерекопласт" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу з ПП "Промагротранс" (продавець), предметом якого є екструзійна лінія ССТ-55 у кількості двох комплектів та фільєра з калібратором 100мм у кількості двох комплектів. Загальна сума договору складає 6300000,00грн. (а.а.с.181-182).

Згідно з актом прийому-передачі від 04.05.2006р. ПП "Промагротранс" було передано ППФ "Інтерекопласт" два комплекти екструзійних ліній ССТ-55 та два комплекти фільєрів з калібратором 100мм (а.с.183).

За вказаною господарською операцією ПП "Промагротранс" було виписано для позивача накладну від 04.05.2006р. №10/017 на загальну суму 6300000,00грн., у т.ч. ПДВ 1050000,00грн. (а.с.184) та податкову накладну від 04.05.2006р. №10/017 на суму 6300000,00грн., у т.ч. ПДВ 1050000,00грн. (а.с.185).

Розрахунки між контрагентами було проведено повністю у безготівковій формі.

Податок на додану вартість у сумі 450000,00грн. за податковою накладною від 04.05.2006р. №10/017 ППФ "Інтерекопласт" було включено до складу податкового кредиту за травень 2006 року. Надалі вказана сума податкового кредиту вплинула на формування позивачем податкових зобовязань за червень 2006 року, зокрема, ним було заявлено до бюджетного відшкодування у червні 2006 року податок на додану вартість у сумі 405634,00грн.(а.а.с.25-27).

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового борг з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Зважаючи на похідний характер бюджетного відшкодування від правомірності формування платником податків податкового кредиту, при перевірці правильності його визначення слід враховувати вимоги пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом акта перевірки від 01.12.2006р. №881/23-400//30461096 в основу прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне було покладено висновок про відсутність у ППФ "Інтерекопласт" права на податковий кредит та сформоване з урахуванням відповідної суми бюджетне відшкодування з податку на додану вартість внаслідок несплати цього податку до бюджету одним з учасників ланцюга постачання "Юлком Торг Сервіс".

Аналіз вищенаведених норм Закону №168/97-ВР свідчить про те, що право платника податку на бюджетне відшкодування не може ставитися у пряму залежність від дотримання податкової дисципліни третіми особами.

Суд бере до уваги посилання позивача на принцип персональної відповідальності платника податку та на ту обставину, що суми податкового кредиту та відповідно бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за господарською операцією з ПП"Промагротранс" підтверджені у встановленому порядку податковою накладною, що відповідає вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Проте, сама по собі наявність у ППФ "Інтерекопласт" податкової накладної не є вичерпним доказом, що підтверджує обґрунтованість визначення позивачем спірних сум податкового кредиту та відповідно бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не є підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні лише за наявності факту здійснення господарської операції.

Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №334/94-ВР), слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997р. N166 (у редакції наказу від 15.06.2005р. N213), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за N702/10982, чинному на момент виникнення спірних правовідносин, (далі Порядок N166) передбачено, що дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, установи, від імені яких складений документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. N88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за N168/704 (далі Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення №88.

Відповідно до п.2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку, є наявність у субєкта господарювання первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції.

Судом у ході розгляду справи у позивача витребовувалися первинні документи, що підтверджують реальний характер господарської операції з придбання у ПП "Промагротранс" комплектів екструзійних ліній на виконання договору купівлі-продажу від 25.04.2006р.

Однак, на вимогу суду ППФ "Інтерекопласт" було надано лише описані вище договір купівлі-продажу від 25.04.2006р., акт прийому-передачі від 04.05.2006р., накладну від 04.05.2006р. №10/017 та податкову накладну від 04.05.2006р. №10/017, а також акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів форми №ОЗ-1 від 04.05.2006р. (а.с.204).

Жодних інших документів, які б підтверджували придбання, перевезення, оприбуткування та зберігання отриманих від ПП "Промагротранс" товарно-матеріальних цінностей (таких як товарно-транспортні накладні, довіреності, видані уповноваженому представнику позивача на отримання від постачальника товару або журнал реєстрації таких довіреностей, картки або журнали складського обліку, оборотно-сальдові відомості щодо руху отриманого товару тощо) суду не надано.

Наданий акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів форми №ОЗ-1 від 04.05.2006р. стосується лише двох комплектів екструзійних ліній вартістю 2250000,00грн. кожна, у той час як з акта прийому-передачі від 04.05.2006р., накладної від 04.05.2006р. №10/017 та податкової накладної від 04.05.2006р. №10/017 вбачається придбання позивачем у ПП "Промагротранс" ще і двох комплектів фільєрів з калібратором.

Пункт 4.1 договору купівлі-продажу від 25.04.2006р. передбачає обовязок продавця (ПП "Промагротранс") підготувати до відвантаження обладнання упродовж 30-ти днів з моменту підписання цього договору. Тобто, ПП "Промагротранс" за умовами вказаного договору є лише вантажовідправником, що спростовує твердження представника позивача про доставку екструзійних ліній для ППФ "Інтерекопласт" продавцем.

Згідно з п.4.3 договору купівлі-продажу від 25.04.2006р. разом з передачею обладнання продавець зобовязаний передати всю необхідну технічну документацію. Прикладення такої технічної документації до акта форми №ОЗ-1 передбачено наказом Міністерством статистики України від 29.12.1995р. N352. Жодних документів, які б містили технічні характеристики придбаних у ПП "Промагротранс" комплектів екструзійних ліній та фільєрів з калібраторами позивачем суду не надано.

Зі змісту акта перевірки від 01.12.2006р. №881/23-400//30461096 не вбачається надання позивачем зазначених первинних документів і податковому органу під час проведення перевірки.

Суд зазначає, що долучені до матеріалів справи ППФ "Інтерекопласт" копії договору купівлі-продажу від 23.05.2007р. №15/1, договору оренди від 27.04.2007р. №6, актів виконаних робіт та здачі-прийняття виконаних робіт, податкових накладних від 25.05.2007р. №10/030 та від 28.04.2007р. №10.028, накладних від 28.04.2007р. №10/028 та від 25.05.2007р. №10/030, довіреностей та реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.а.с.186-203, 207-219), які, за позицією позивача, підтверджують факт використання екструзійних ліній у господарській діяльності підприємства (продаж ТОВ ЛТД «Надія» та наступну оренду позивачем у цього ж контрагента), суд не бере до уваги за відсутності можливості встановити причинно-наслідкові звязки, а саме, що ТОВ ЛТД «Надія» були реалізовані саме ті комплекти екструзійних ліній, які попередньо були придбані позивачем у ПП "Промагротранс".

При цьому суд вказує на те, що встановити вказані причинно-наслідкові звязки не можливо у звязку з відсутністю складського обліку у позивача, ведення якого у передбачений законодавством спосіб дало б змогу ідентифікувати придбані й реалізовані в наступному товари за технічними характеристиками, ціною придбання, виробником, постачальником тощо.

Відповідно до ст.1 Закону N996-XIV господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства. Згідно зі ст.4 Закону N996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, господарська операція, яка не відбулася, не може бути обєктом оподаткування.

Враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичну поставку ПП "Промагротранс" для позивача комплектів екструзійних ліній та фільєрів з калібраторами, оприбуткування та використання вказаного товару ППФ "Інтерекопласт" у власній господарській діяльності, суд прийшов до висновку про відсутність змін у структурі активів і зобовязань та власному капіталі позивача, тобто відсутність господарських операцій, які можуть бути обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Сама по собі наявність податкових накладних без підтвердження реальності господарських операцій свідчить про ухилення ППФ "Інтерекопласт" від оподаткування, безпідставне формування податкового кредиту та відповідно суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування.

Крім того, як встановлено судом, реалізований ППФ "Інтерекопласт" у травні 2006року комплект екструзійної лінії ССТ-55 ПП "Промагротранс" було придбано у ПП "Юлком Торг Сервіс" за договором купівлі-продажу від 01.07.2005р. №7.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 05.02.2007р. у справі №10/276 за позовом прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі ДПІ у м.Рівне до ПП "Юлком Торг Сервіс" та ПП "Промагротранс" про визнання недійсним господарського зобовязання було визнано недійсним господарське зобовязання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 01.07.2005р. №7 (а.а.с.42-44).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007р. змінено вказану постанову Господарського суду Рівненської області від 05.02.2007р. визнано недійсним господарське зобовязання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 01.07.2005р. №7, як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, присуджено до стягнення в доход держави з ПП "Промагротранс" кошти в сумі 16200000,00грн.

Отже, судовим рішенням в адміністративній справі, яке набрало законної сили, встановлено недійсність господарського зобовязання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу товару, що надалі був поставлений однією зі сторін цього договору - ПП "Промагротранс", позивачу.

Системний аналіз розд.IV Господарського кодексу України та розд.IV Цивільного кодексу України свідчить про те, що визнання недійсним господарського зобовязання вказує на недійсність правочину, за яким таке господарське зобовязання виникло.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Наслідки недійсності правочину поширюються на усі наступні правочини, вчинені щодо предмету правочину, вже визнаного судом недійсним

Таким чином, договір від 25.04.2006р., укладений ППФ "Інтерекопласт" та ПП "Промагротранс", предметом якого є товар, придбаний попередньо останнім у ПП "Юлком Торг Сервіс" згідно з договором, господарські зобовязання за яким визнано судом недійсними, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 07.12.2006р. №00003252342/0/23-121 доказана повністю.

Відтак, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 07.12.2006р. №00003252342/0/23-121 та зобов'язання збільшення на особистому картковому рахунку суми бюджетного відшкодування, задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, у розмірі 405634,00грн. відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.