Постанова № 19382487, 11.11.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 9610/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенко О.М.

при секретарі Кулішенко Є.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю);

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю);

третьої особи - державного реєстратора виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області Чуприненко Т.В.;

представника третьої особи ОСОБА_4 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничний цех», за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державного реєстратора виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області Чуприненко Т.В., про припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничний цех»про припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на обліку в ДПІ у Біляївському районі Одеської області знаходиться товариство з обмеженою відповідальністю «Залізничний цех», код ЄДРПОУ 21028250, проте, при державній реєстрації зазначеного підприємства відбулися значні порушення, а саме, державна реєстрація зазначеного підприємства взагалі не проводилась. Позивач також зазначає, що відповідно до Довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 33 від 22.03.2002 року зазначене підприємство було зареєстровано 14.04.1995 року рішенням № 21028250, проте, існують копії двох свідоцтв про державну реєстрацію підприємства з кодом 21028250 від 14.04.1995 року про реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничний цех»та товариства з обмеженою відповідальністю «Железнодорожный цех». При цьому, позивач вказує, що в рішеннях Центральної районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради за 1995 рік не знайдено документів про реєстрацію ТОВ «Железнодорожный цех». Таким чином, як зазначає позивач, свідоцтва про державну реєстрацію підприємства з кодом ЄДРПОУ № 21028250 від 14.04.1995 року Центральною районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради не видавались, а отже державна реєстрація ТОВ «Залізничий цех»не проводилась у відповідності до норм чинного законодавства. Враховуючи викладене, позивач вважає, що зазначена юридична особа повинна бути припинена на підставі рішення суду про припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи у відповідно до ч.2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», яка передбачає, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що державна реєстрація ТОВ «Залізничний цех»відбувалась відповідно до Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.1994р. № 276, а норми частини 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо припинення юридичних осіб за судовим рішенням стосуються виключно юридичних осіб, державна реєстрація яких відбувалась за нормами цього Закону з моменту набрання чинності даним Законом, тобто з 1 липня 2004 року. Водночас відповідач зазначає, що відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема: за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (пункт 2 частини першої). Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариствтакож Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (частина друга). Таким чином, відповідач зазначає, що ДПІ у Біляївському районі взагалі не має права на звернення до суду з вказаною позовною вимогою, і тому вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ДПІ у Біляївському районі про припинення юридичної особи ТОВ «Залізничний цех»з вказаних підстав.

У судовому засіданні 17.12.2010 року судом залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державного реєстратора виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області Чуприненко Т.В.

Представник позивача, третя особа та представник третьої особи в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві та наданих поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно рішення Виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів від 18.12.1992 року за №1228/47 «Про перереєстрацію орендного підприємства «Железнодорожный цех», зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю «Желдорцех»(а.с.36).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.1995р. Центральним райвиконкомом м. Одеси видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності TOB «Залізничний цех»за №21028250 (а.с.7) та видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності TOB «Железнодорожный цех» за № 21028250 (а.с.8).

У довідці Одеського обласного управління статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 33 від 22.03.2002 року, зазначається, що юридична особа - ТОВ «Залізничний цех»(ідентифікаційний код 21028250) знаходиться за адресою: промбаза «Залізничний цех», м. Теплодар, Одеська область та зазначено дату реєстрації - 14.04.1995р. за № 21028250 (а.с.9).

ТОВ «Залізничний цех»узятий на облік в органах державної податкової служби 04.03.1998 за № 243, та на момент звернення до суду перебуває на обліку в ДПІ у Біляївському районі, що підтверджується довідкою від 06.09.2010 року № 206 (а.с.43).

Згідно довідки ДПІ у Біляївському районі від 07.10.2010 року № 18747/9/10-0010 у відповідача відсутня заборгованість по податках і зборах до бюджету (а.с.45).

Також, як зазначає у своєму позові ДПІ, факти неподання ТОВ «Залізничний цех» податкової звітності та відсутності за місцезнаходженням не встановлювались.

06.10.2010 року за № 30-р ДПІ у Біляївському районі прийнято розпорядження «Про звернення до суду із заявою про постановлення судового рішення про припинення юридичної особи» відносно ТОВ «Залізничний цех», код ЄДРПОУ 21028250, згідно абз.2 ч.2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (а.с.46).

Судом встановлено, що спірні відносини виникли між сторонами у сфері державної реєстрації субєкта господарювання та повязані з проведеннямдержавної реєстрації юридичної особи та її припиненням.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності.

Правові відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, у тому числі підстави та порядок їх припинення. врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15 травня 2003 року №755-IV (надалі Закон).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, регулюються конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Згідно ст.4 Закону, державна реєстрація юридичних та фізичних осіб-підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною другою статті 38 цього Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; - провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; - невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; - неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; - наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Законом України N 2390-VI від 01.07.2010, який набрав чинності через шість місяців з дня його опублікування, до частини другої статті 38 цього Закону внесено зміни в абзац перший, а саме зазначено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Водночас, суд зазначає, що першій з підстав, вказаних у частині 2 статті 38 Закону - визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації (визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи) через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути), кореспондує пункт 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України. Так, у частині 1 статті 110 Цивільного кодексу України вказано, що юридична особа ліквідується: 1)за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у звязку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2)за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Водночас, частиною 2 статті 110 Цивільного кодексу України встановлено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути предявлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Тобто, позивача не можна визнати особою, наділеною повноваженнями щодо ініціації припинення юридичної особи з підстав, вказаних у абз.1 ч.2 ст.38 Закону. Водночас, як вбачається з викладеного, органи державної податкової служби не наділені повноваженнями звертатися до суду з позовом про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації (визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи), через порушення закону, допущені під час створення юридичної особи, які не можна усунути.

Суд зазначає, що наполягаючи в обґрунтування позову на наявності підстав для визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, позивач не врахував, положення ч. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, ст.110 Цивільного кодексу України встановлює, що орган, який здійснює державну реєстрацію може звернутися до суду з позовом про ліквідацію юридичної особи лише у випадку ухвалення судом рішення про визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Виходячи з наведеного орган, що здійснює державну реєстрацію, може звернутися до суду із позовом про ліквідацію юридичної особи лише за наявності рішення суду про визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копія рішення Вищого арбітражного суду України від 18-23.11.1993 року у справі № 215/6-рд, яким в позові про відміну державної реєстрації та ліквідацію ТОВ «Залізничний цех»відмовлено (а.с.177-179) та копія постанови арбітражної наглядової колегії Вищого арбітражного суду України від 28.04.1994 року № 04-1/цн215/6-8/54, якою рішення арбітражної колегії Вищого арбітражного суду України по розгляду спору від 23.11.1993 року у справі № 215/6-рд залишено без змін (а.с.206-208). А також, наявні копія постанови Вищого господарського суду України від 09.12.2008 року по справі № 24-28-25/245-07-6381, в якій зазначається, що ТОВ «Залізничний цех»є правонаступником ОП «Залізничний цех», факт якого встановлено рішенням Вищого арбітражного суду України від 18-23.11.1993 року у справі № 215/6-рд, та не підлягає доведенню (а.с.180-181) та копія ухвали Верховного Суду України, якою відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 09.12.2008 року по справі № 24-28-25/245-07-6381 (а.с.182).

Як встановлено п.5 ч.2 ст.17 КАС України (у редакції, що вже діяла на момент виникнення спірних правовідносин), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

При цьому п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України встановлено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

В свою чергу, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Цивільним кодексом України, а також іншими законодавчими актами, не передбачено право органів державної податкової служби на звернення із позовами про припинення юридичної особи з підстав визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації (визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи), через порушення закону, допущені під час створення юридичної особи, які не можна усунути.

Водночас, суд зазначає, що в розпорядженні позивача про звернення до суду зазначено іншу підставу для припинення відповідача, ніж у позовній заяві, а саме зазначено абз.2 ч.2 ст.38 Закону, згідно якої підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги державної податкової інспекції у Біляївському районі про припинення юридичної особи - ТОВ «Залізничний цех», що не повязано з банкрутством, які заявлені на підставі абз.1 ч.2 ст.38 Закону, задоволенню не підлягають, оскільки орган державної податкової служби не є ані органом, що здійснював державну реєстрацію, ані учасником ТОВ «Залізничний цех», а отже у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничний цех», за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державного реєстратора виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області Чуприненко Т.В., про припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови сторони складений та підписаний суддею 11 листопада 2011 року.

Суддя О.М. Соколенко