Постанова № 19382455, 09.11.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/5262/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Іванова Е.А.

секретар Чиженко А.О.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Фірми «Світоч»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області, старшого державного податкового ревізора інспектора Когут Вячеслава Валерійовича про визнання дій неправомірними та визнання незаконним(протиправним) податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Світоч»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області, в якому позивач просив визнати незаконним, не чинним і скасувати висновок ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області по акту перевірки фірми «Світоч» у вигляді ТОВ № 1347/23-3/23991803 від 04 липня 2011 року, визнати незаконним (протиправним) та нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001312301 від 08 липня 2011 року ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області на збільшення Фірмі «Світоч»у вигляді ТОВ суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 55530,25 грн. і скасувати його.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року ТОВ Фірмі «Світоч»відмовлено у відкритті провадження по справі за адміністративним позовом до ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області в частині визнання нечинним та скасування висновку ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області по акту перевірки Фірми «Світоч»у вигляді ТОВ № 1347/23-3/23991803 від 04.07.2011 року.

Позовні вимоги ТОВ Фірма «Світоч»мотивувала тим, що Овідіопольською ДПІ Одеської області була проведена перевірка позивача, за результатами якої складено акт на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, згідно якого позивачу збільшено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 55530,25 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі того, що на думку податкового органу договір, який уклав позивач з ТОВ «Пілігрим-Плюс»на поставку нафтопродуктів є нікчемним, а тому позивач не мав права зараховувати до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Пілігрим-Плюс». Проте позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним, оскільки і позивач і його контрагент ТОВ «Пілігрим-Плюс»виконало умови договору, про що свідчать товарно-транспортні накладні на поставку продукції, податкові накладні, а також квитанції про сплату коштів ТОВ «Пілігрим-Плюс»за поставлену нафтопродукцію. Як зазначає позивач у адміністративному позові, зазначені в акті перевірки ДПІ у Овідіопольському районі висновки щодо відсутності товарності операції нічим не підтверджені. За таких обставин позивач вважає, що він правомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладеним, виданим ТОВ «Пілігрим-Плюс». А тому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами акту перевірки.

В ході розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати неправомірними дії старшого державного ревізора інспектора перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у овідіопольському районі Одеської області Когут В.В. в частині складання акту перевірки Фірми «Світоч»у вигляді ТОВ та визнати незаконним (протиправним) та нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001312301 від 08.07.2011 року ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області на збільшення Фірмі «Світоч» у вигляді ТОВ суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 55530,25 грн. і скасувати його.

В судовому засіданні залучено другого відповідача по справі старшого державного ревізора - інспектора перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Овідіопольському р-ні Одеської області Когут В.В.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Овідіопольському р-ні Одеської області.

Представник відповідача - ДПІ у Овідіопольському р-ні Одеської області в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про причини неявки суд не сповістив, проте надав заперечення на адміністративний позов, яке мотивоване тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, оскільки правочин на поставку нафтопродуктів, укладений між Фірмою «Світоч»у вигляді ТОВ та ТОВ «Пілігрим-Плюс»є нікчемним, а отже позивач не мав права зараховувати до складу податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у податкових накладних, виданих ТОВ «Пілігрим-Плюс». За таких обставин просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач - інспектор перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області Когут В.В. в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Свідок по справі ОСОБА_3 в судовому засідання пояснив, що є фізичною особою підприємцем та з Фірмою «Світоч»у вигляді ТОВ уклав письмовий договір на перевезення нафтопродуктів. Він пояснив, що перевозить нафтопродукти для фірми «Світоч»близько півтора року, оплату за свої послуги отримує від Фірми «Світоч»на рахунок, відкритий в установі банку. Свідок пояснив, що замовлення на перевезення нафтопродуктів надходять йому по телефону. Телефонує директор фірми та каже куди їхати за нафтопродуктами. Як пояснив свідок, нафтопродукти він перевозить бензовозом д/н 6012СТ, який знаходиться в його власності та зареєстрований на його імя. Свідок пояснив, що на початку та в кінці лютого він перевозив нафтопродукти для Фірми «Світоч»у вигляді ТОВ. В лютому 2011 року свідок отримував від ТОВ «Пілігрим-Плюс»паливо для Фірми «Світоч»у вигляді ТОВ. Свідок пояснив, що довіреність на отримання бензину йому не надавалася, він тільки надавав представнику фірми заявку на отримання бензину, та представник фірми завантажував бензин до його бензовозу та видавав товаротранспортну накладну. Звідки відбувалося навантаження палива, свідок не памятає, проте зазначив, що кількість завантаженого палива вимірюється лічильником. Свідок також пояснив, що його бензовоз має відповідний сертифікат на перевезення палива, який видається на рік. Після завантаження бензину свідку видають товаротранспортні накладні, з якими він поїхав на АЗС, яка належить Фірмі «Світоч»у вигляді ТОВ та знаходиться на Люстдорфській дорозі. На АЗС, як пояснив свідок, він віддає керуючому товарно-транспортні накладні, останній перевіряє якість, кількість та температуру палива, а потім зливає його з бензовозу. Свідок пояснив, що він ставить свій підпис тільки на товарно-транспортній накладній, у графі «підпис водія», яку він віддає отримувачу нафтопродуктів.

Свідок по справі ОСОБА_5 пояснив, що працює керуючим на АЗС «Світоч», що знаходиться на вул. Люстдорфська дорога у м. Одесі. Графік його роботи доба через дві. Свідок пояснив, що на АЗС, на якій він працює приймалися нафтопродукти він ТОВ «Пілігрим-Плюс» та ці нафтопродукти приймає саме він, оскільки він працює один. Як пояснив суду свідок, коли на АЗС приїздить бензовоз, він вимірює плотність бензину, температуру звіряє по накладній, а потім зливає бензин. Разом з бензином водій привозить товарно-транспортну накладну, паспорт та сертифікат якості. Якщо цих документів немає, то він телефонує директору, який дає вказівку приймати бензин чи ні. Про прийняття бензину складається акт приймання-передачі, який підписується тільки керуючим АЗС, водій вказаний акт не підписує. Крім акта приймання-передачі на АЗС більше ніяких документів, підтверджуючих прийняття бензину не складається.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідків по справі, вивчивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Фірма «Світоч»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю зареєстрована 03.07.2000 року Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 276910 (а.с.7).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, одним з видів діяльності фірми «Світоч»у вигляді ТОВ є оптова та роздрібна торгівля паливом (а.с.8-9).

Фірма «Світоч»у вигляді ТОВ перебуває на обліку у ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області, про що свідчить відповідна довідка з ДПІ від 17.07.2000 року № 7919/28 (а.с.10).

Судом встановлено, що фірма «Світоч»у вигляді ТОВ є платником податку на додану вартість, про що свідчить відповідне свідоцтво № 21832501 (а.с.11).

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Овідіопольському районі Одеської області була проведена документальна невиїзна перевірка Фірми «Світоч»у вигляді ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період лютий 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 04.07.2011 року № 1347/23-3/23991803, яким встановлено, що Фірма «Світоч» у вигляді ТОВ уклала з ТОВ «Пілігрим Плюс»правочин на постачання нафтопродуктів, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також у порушення ст.. 198 ПК України занизило податок на додану вартість за лютий 2011 року у сумі 55530,25 грн. (а.с.12-18).

На підставі вказаного акту ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001312301 від 08.07.2011 року, яким визначило позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 55530,25 грн. (а.с.19).

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення було те, що як встановлено перевіряючими в акті перевірки Фірма «Світоч»у вигляді ТОВ віднесла до складу податкового кредиту у лютому 2011 року суми ПДВ з податкових накладних, виписаних ТОВ «Пілігрим-Плюс», угоди з яким не спрямовані на настання реальних наслідків, тому являються нікчемними.

Судом встановлено, що Фірма «Світоч»у вигляді ТОВ та Товариство з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Плюс»уклали договір постачання нафтопродуктів від 01.09.2010 року № 87/НП, предметом якого було те, що постачальник (ТОВ «Пілігрим Плюс») зобовязується на умовах і в порядку визначених вказаним договором поставити нафтопродукти, а покупець (Фірма «Світоч»у вигляді ТОВ) зобовязується на умовах, визначених вказаним договором прийняти товар та сплатити його вартість (а.с.22-24).

В наступному ТОВ «Пілігрим-Плюс»виписало позивачу товарно-транспортні накладні: від 04.02.2011 року № 0204/6, від 07.02.2011 року № 0207/7, від 24.02.2011 року № 0224/5 на нафтопродукти, а саме бензин А-92 та А-95 (а.с.25,28,31) та податкові накладні від 04.02.2011 року № 13 (а.с.27), від 07.02.2011 року № 20 (а.с.30) та від 24.02.2011 року № 159 (а.с.33), на суми відповідно 52047,45 грн. з них ПДВ 8674,58 грн., 210489,50 грн. з них ПДВ 35081,58 грн. та 70644,55 грн. з них ПДВ 11774,09 грн.

Судом встановлено, що суми ПДВ по вищевказаним податковим накладним були включені до складу податкового кредиту у лютому 2011 року, що відображено позивачем у декларації з податку на додану вартість (а.с.44-47).

Судом встановлено, що Фірмою «Світоч»у вигляді ТОВ було перераховано ТОВ «Пілігрим-Плюс»кошти за договором № 87/НП, про що свідчать платіжні доручення від 11.03.2011 року № 601 (а.с.34) та від 15.03.2011 року № 606 (а.с.35).

Відповідно до п. 2.15 договору постачання нафтопродуктів при прийманні товару за кількістю та якістю сторони керуються правилами, викладеними в Інструкції про порядок приймання, транспортування , зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємства і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року.

Відповідно до Розділу 1 Інструкції, вона встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до п.п. 5.1.1. п. 5.1. Розділу 5 Інструкції, приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).

Підпунктом 5.4.1 п. 5.4 Розділу 5 Інструкції визначено, що з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно п.п. 5.4.2 п. 5.4. Розділу 5 Інструкції маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Відповідно до п.п. 5.4.3 п. 5.4. Розділу 5 Інструкції про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Згідно п. 7.5.6., 7.5.7., 7.5.8 п. 7.5. Розділу 7 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Згідно п.п. 10.2.1 п. 10.2 Розділу 10 Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

Підпунктом 10.2.4 п. 10.2. Розділу 10 Інструкції визначені випадки, коли забороняється приймати нафтопродукти на АЗС, а саме: відсутності свідоцтва про повірку автоцистерни, неналежного оформлення або відсутності ТТН, відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма показниками якості); відсутності копії сертифіката відповідності.

Проте, як встановлено судом в ході розгляду справи та підтверджено показаннями свідка позивачем при придбанні та зберіганні нафтопродуктів вимоги вказаної інструкції були грубо порушені, зокрема товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог зазначеної Інструкції, тобто в них не вказаний час виїзду автоцистерни з підприємства, також як вбачається з показань свідка йому при відпуску нафтопродукту були видані лише три товарно-транспортні накладні замість чотирьох, як зазначено в інструкції. Крім того, судом під час розгляду справи встановлені порушення Інструкції під час приймання нафтопродуктів на АЗС, а саме з показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що він привіз бензин на АЗС, при цьому у наявності мав тільки товарно-транспортні накладні, проте ані паспорта якості ані копії сертифіката відповідності не було. Крім того, свідок ОСОБА_3 зазначав, що має свідоцтво про повірку автоцистерни, проте доказів цього на пропозицію суду не було надано. Вищевикладені порушення, згідно інструкції, є підставою для відмови у прийнятті нафтопродуктів на АЗС, проте остання прийняла їх. Крім того акт про прийняття нафтопродукту повинен бути підписаний крім матеріально-відповідальної особи також і водієм, проте в даному випадку як вбачається з матеріалів справи вказані акти водієм не підписані.

Відповідно до ч 1. ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 6.1. Розділу 6 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Підпунктом 10.2.2. п. 10.2 Розділу 10 Інструкції визначено, що одержані результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначаються у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП (додаток 13). Сторінки журналу необхідно пронумерувати, прошнурувати і скріпити печаткою суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно п.п. 10.2.10 п. 10.2 ст. 10 Інструкції на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП

Відповідно до п. 14.2, 14.4, 14.6 Розділу 14 Інструкції для чіткої регламентації роботи відповідальних осіб, контролю за своєчасним виконанням ними своїх посадових обов'язків та інших технологічних і організаційних операцій, а також для своєчасного оформлення первинних документів та передання їх до бухгалтерської служби підприємства головний бухгалтер розробляє графіки документообігу. У графіках зазначається, у який термін, ким оформлюються і підписуються первинні документи, у якому порядку вони здаються до бухгалтерської служби. Графіки затверджуються керівником підприємства та є обов'язковими для виконання всіма відповідальними особами. Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП. Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.

Згідно до п. 14.9 Розділу 14 Інструкції усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають до бухгалтерської служби підприємства за реєстрами (відомостями) та підписами. Реєстри (відомості) складаються у двох примірниках.

Судом неодноразового пропонувалося представнику позивача надати суду всі первинні (бухгалтерські) документи та документи обліку, які ведуться на АЗС та у Фірмі «Світоч» у вигляді ТОВ на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Пілігрим-Плюс», проте представник позивача в судовому засіданні зазначив, що всі документи, які підтверджують прийняття палива саме від ТОВ «Пілігрим-Плюс»надані суду та більше ніякої документації підприємство не веде, про що також свідчить довідка Фірми «Світоч»у вигляді ТОВ, відповідно до якої облік приймання палива на АЗС «Світоч»оформлюється документально актом приймання палива. Іншого обліку надходження нафтопродуктів на АЗС не ведеться (а.с.68).

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору або акту цивільного законодавства.

Обовязок передати покупцеві нафтопродуктів технічний паспорт та сертифікат якості визначений також Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємства і організаціях України.

Проте судом встановлено, що позивачем не виконано вимог ст. 662 ЦК України та Інструкції та нафтопродукти прийняті без наявності обовязкових документів, що стосуються товару.

Таким чином позивач не довів в судовому засіданні, що товар, зазначений в товарно-транспортних накладних та податкових накладних № 13 від 04.02.2011 року, № 20 від 07.02.2011 року та № 159 від 24.02.2011 року придбаний саме у ТОВ «Пілігрим Плюс». Крім того, як вбачається з листа ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 29.07.2011 року № 29505/23-10 тільки в липні 2011 року за результатами опрацювання ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ризикових операцій, здійснених ТОВ «Пілігрим-Плюс»в грудні 2010 року лютому 2011 року ТОВ «Пілігрим-Плюс»відмовилось від використання схем мінімізації податкових зобовязань, підвищення рівня податкового навантаження та обсягів сплати до бюджету, в звязку з чим ДПІ у Малиновському районі м. Одеси звернулося до ДПА в Одеській області з проханням про виключення ТОВ «Пілігрим Плюс»з переліку підприємств «транзитерів». З 29.07.2011 року ТОВ «Пілігрим - Плюс»переведено до «0»стану платника податків («діючий платник»).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що правочин, вчинений позивачем та ТОВ «Пілігрим-Плюс»не тягне за собою реального настання правових наслідків та вчинений без мети виникнення цивільних прав та обовязків.

Аналогічну позицію висловив Вищий Адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, де зазначив, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не можу застосовуватися ст.. 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію , не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобовязань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність звязку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Не є обовязковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобовязань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.1. ст.. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки судом встановлено, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ «Пілігрим-Плюс» з постачання нафтопродуктів вчинений без мети виникнення цивільних прав та обовязків, то позивач не мав права включати до складу податкового кредиту у лютому 2011 року суми податку на додану вартість, зазначені в податкових накладних, а тому немає підстав для визнання недійсним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства посадові особи державної податкової служби повинні керуватися Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984.

Відповідно до п. 3 Розділу 1 Порядку, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 4 Розділу 1 Порядку встановлено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктами 5 та 6 Порядку встановлено, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом встановлено, що старший державний ревізор інспектор під час проведення перевірки Фірми «Світоч»у вигляді ТОВ та складання акту перевірки діяв у відповідності до вищевказаного порядку та як вбачається з матеріалів справи, зміст акту перевірки відповідає Розділу ІІ Порядку, а тому суд не знаходить підстав для визнання неправомірними дій старшого державного ревізора-інспектора Когута В.В. щодо складання акту перевірки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені обставини, докази, що їх підтверджують та нормативно-правові акти, що регулюють дані відносини, суд робить висновок про те, що позовні вимоги Фірми «Світоч»необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Керуючись, ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

.У задоволенні позову Фірми «Світоч»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області, старшого державного податкового ревізора інспектора Когут Вячеслава Валерійовича про визнання дій неправомірними та визнання незаконним(протиправним) податкового повідомлення рішення від 08.07.2011 р. №0001312301 відмовити повністю

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 09 листопада 2011 року.

Суддя Е.А.Іванов

09 листопада 2011 року