Постанова № 19382366, 09.11.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/773/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2011 року м.Одеса

о 11год. 55хв.

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Гурченковій Г.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Одеської залізниці ОСОБА_1 за довіреністю №161 від 04.01.2011р.

Від відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одеси ОСОБА_2 - за довіреністю від 20.10.2011року №37.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Одеської залізниці до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2010року №0001801630/0 щодо визначення суми податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб у загальному розмірі 198112,62грн. з яких 132075,08грн. основний платіж та 66037,54грн. штрафні (фінансові) санкції,

ВСТАНОВИВ:

Одеська залізниця звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі від 14.12.2010року №0001801630/0 щодо визначення суми податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб у загальному розмірі 198112,62грн. з яких 132075,08грн. основний платіж та 66037,54грн. штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що положеннями ст.5 Закону України «Про плату за землю»та ст.4 Закону України «Про систему оподаткування»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) структурні підрозділи юридичних осіб не є платниками земельного податку. Крім того, позивач посилається на те, що рішенням Виконкому Одеської міської ради від 12.12.1950року №1551 Одеській залізниці було відведено земельну ділянку по Пролетарському бульвару (нині - Французький бульвар), № 57-57а у м.Одесі, яка відповідно до плану відведення земельної ділянки, виконаному Управлінням головного архітектора м.Одеси складає 25024кв.м. (25024га). У період часу 1963-1967років на вищевказаній земельній ділянці було здійснено будівництво санаторію-профілакторію. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.04.1999р. №346 було підтверджено, що площа земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні Одеської залізниці складає 2,5га і запропоновано додатково виділити Одеській залізниці земельну ділянку площею 1,5га для устрою прогулянково-оздоровчої зони без права її забудови. Проте, згоди Одеської залізниці на цей додатковий відвід, його документального оформлення та фактичного користування цією ділянкою не відбулося: проект відведення земельної ділянки площею 1,5га Одеській залізниці Одеською міською радою не затверджувався, державний акт на право постійного користування цією земельною ділянкою Управлінням земельних ресурсів не видавався. До того ж, листом №789/НЮ від 18.04.2000р. (вхідний номер виконкому №1552/Н від 27.04.2000р.) Одеська залізниця повідомила, що не має ані потреби, ані наміру користування земельною ділянкою 1,5га запропонованою для додаткового відведення за рішенням виконкому Одеської міськради №346 від 27.04.1999року. Відповідно до ст.5 Закону України «Про плату за землю»суб'єктом плати за землю (платником) є власники земельної ділянки і землекористувачі, право власності та право постійного користування на земельну ділянку яких виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ст.125 Земельного кодексу України). Актом управління з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області Держземінспекції України від 15.08.2007року також підтверджений факт відсутності передачі в користування земельної ділянки площею 1,5га.

Відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Одесі, з позовними вимогами не згодна та вважає їх необґрунтованими, з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 09.03.2011р. вихід.№6568/9/10-0 29/), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.12.2010року №0001801630/0 щодо визначення суми податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб у загальному розмірі 198112,62грн., оскільки відповідно до п.п.1.1. ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платники податків юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), пеню та штрафні санкції. Також, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним, відсутність оформленого документа, що засвідчує право на земельну ділянку, не звільняє користувача від сплати земельного податку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень №388/16-3 від 27.09.2010р., №415/16-3 від 20.10.2010р. та №427/16-3 від 05.11.2010р., фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі була проведена планова виїзна перевірка Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.

За наслідками вказаної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Одесі був складений акт №708/16-3/01071580/96 від 03.12.2010р. «Про результати планової виїзної перевірки Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.», у висновках якого наголошено на порушення Одеським будівельно-монтажним експлуатаційним управлінням №1 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці вимог Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. №2535-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), та внаслідок чого структурним підрозділом занижено суму податкового зобовязання з податку за землю у сумі 132075,08грн., з яких 86351,82грн. за 2009рік, 45723,26грн. за січень-червень 2010року.

На підставі складеного акта перевірки №708/16-3/01071580/96 від 03.12.2010р. «Про результати планової виїзної перевірки Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.», СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі винесено податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010року №0001801630/0 щодо визначення суми податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб у загальному розмірі 198112,62грн., з яких 132075,08грн. основний платіж та 66037,54грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2010року №0001801630/0, Одеська залізниця звернулась до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі з первинною скаргою про його скасування, за результатами розгляду якої СДПІ прийняла рішення №998/10/25-021 від 14.01.2011р., яким скаргу начальника юридичної служби Одеської залізниці Зайцева С.М. залишено без розгляду та повернуто скаржнику з урахуванням п.56.7.ст.56 Податкового Кодексу України.

Не погоджуючись з означеним податковим повідомленням-рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі від 14.12.2010року №0001801630/0 щодо визначення суми податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб у загальному розмірі 198112,62грн., позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про його скасування.

Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі від 14.12.2010року №0001801630/0 щодо визначення суми податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб у загальному розмірі 198112,62грн., з яких 132075,08грн. основний платіж, 66037,54грн. штрафні (фінансові) санкції, є неправомірним та безпідставним, оскільки прийняте податковим органом за результатами перевірки, проведеної з порушенням вимог чинного законодавства України, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.62 Господарського Кодексу України від 16 січня 2003року №436-IV (зі змінами та доповненнями), підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Статтею 55 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного Кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Частиною 5 статті 55 ГК України встановлено, що субєкти господарювання , зазначені у п.1 ч.2 цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991р. №1251-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про залізничний транспорт»від 4 липня 1996року №273/96-ВР залізниця - статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.

Так, судом зясовано, що до складу Одеської залізниці в якості структурного підрозділу без права юридичної особи входить БМЕУ-1, яке відповідно до Положення діє на принципі господарського розрахунку, має відокремлене майно, основні та оборотні кошти, може мати самостійний баланс, поточний рахунок в установах банків, здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність в установленому порядку.

Спеціальним законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України «Про плату за землю».

Згідно зі ст.1 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992року №2535-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податок це обовязковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про плату за землю», об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Частиною 2 статті 2 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001року №2768-III(зі змінами та доповненнями) передбачено, що суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Власником земельної ділянки, є юридична чи фізична особа, територіальна громада чи держава, яка володіє сукупністю трьох правомочностей власника по володінню, користуванню та розпорядженню належною на праві власності земельною ділянкою. Землекористувачем може бути юридична чи фізична особа, яким в установленням законом порядку надано в користування земельна ділянка.

Згідно зі ст.ст. 125,126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Документами, які можуть посвідчувати право на земельну ділянку, зокрема, є: державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди, тощо.

Статтею 15 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відтак, виходячи з наведених приписів чинного законодавства, судом з»ясовано, що у даному випадку, платником земельного податку та землекористувачем є, зокрема, Одеська залізниця, як юридична особа, та жодним чином не її структурний підрозділ, яким, у тому числі, є Одеське будівельно-монтажне експлуатаційне управління №1 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці.

Крім того, як вбачається з наявного у матеріалах справи Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 27.01.2005р. Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості»за №6334076, санаторій-профілакторій, що знаходиться за адресою Одеська область, м.Одеса, Французький бульвар (Пролетарський Бульвар),59 належить Одеській дорожній організації професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2003року по справі 30/169-03-5301.

Також, позивачем надані до суду та наявні у матеріалах справи листи, які отримувалися Одеською залізницею на відповідні запити, а саме: лист-відповідь Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 05.05.2011р. №01-18/768-08, в якому, у тому числі, зазначено, що в Управлінні земельних ресурсів відсутня інформація щодо власників (користувачів) земельної ділянки загальною площею 1,5га., розташованої за адресою: м.Одеса, Французький бульвар,59; лист-відповідь Управління Держкомзему у м.Одеса від 29.04.2011р. №01-03-07/1746, з якого вбачається, що інформація щодо документів, які посвідчують право власності (користування) на земельну ділянку розташованої за адресою: м.Одеса, Французький бульвар,59 у державному фонді документації із землеустрою управління, відсутня; лист-відповідь Управління Держкомзему у м.Одеса від 04.05.2011р. №01-04-07/1781, з якого вбачається, що інформація щодо документів, які посвідчують право власності (користування) на земельну ділянку розташованої за адресою: м.Одеса, Французький бульвар,57-57а, у державному фонді документації із землеустрою управління, відсутня; лист-відповідь Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 08.04.2011р. №08-08/6050, у якому зазначено, що станом на 07.04.2011р., відсутні відомості щодо виникнення будь яких прав на земельну ділянку, площею 1,5га., яка розташована за адресою: м.Одеса, Французький бульвар,59.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов та викладені усно в ході судового розгляду справи по суті.

Відтак, виходячи з наведеного, судом з»ясовано, що викладені в акті перевірки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі №708/16-3/01071580/96 від 03.12.2010р. «Про результати планової виїзної перевірки Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.», висновки щодо порушення Одеським будівельно-монтажним експлуатаційним управлінням №1 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці вимог Закону України «Про плату за землю», є суто припущеннями податкового органу. Водночас, такого роду обґрунтування не припустимі в офіційних документах субєктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії на зразок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, згідно з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким субєктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобовязаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення про порушення законодавства без наявних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, субєкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Одесі, заперечуючи проти адміністративного позову, не надала суду відповідні належні докази в підтвердження правомірності та ґрунтовності винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення №0001801630/0 від 14.12.2010року.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно з ч.3 ст. 105 КАС України позивач, у тому числі має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Одеської залізниці обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ч.1 ст.94, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Одеської залізниці до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2010року №0001801630/0 щодо визначення суми податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб у загальному розмірі 198112,62грн., з яких 132075,08грн. основний платіж та 66037,54грн. штрафні (фінансові) санкції, задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі від 14.12.2010року №0001801630/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Одеської залізниці (65012, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська,19, код ЄДРПОУ 01071580) судовий збір у сумі 3(три)грн. 40коп.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 09 листопада 2011 року.

Суддя Харченко Ю.В.