Постанова № 19382341, 07.11.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа №2a-7270/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          03 листопада 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції до Приватного підприємства «Агентство 2500»про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач (далі ДПІ) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач (далі ПП) зареєстроване Білгород-Дністровським міськвиконкомом 10.03.2000 року та перебуває на обліку, як платник податків у ДПІ, за номером 1648 від 15.03.2000 року. Станом на 18.12.208 року у відповідача перед бюджетом є податкова заборгованість в розмірі 154334,29 грн. (в тому числі по податку на прибуток –15220,33 грн., сальдо недоїмки згідно Рішення Господарського суду Одеської області №143-05-5531 від 28.07.2005 року –14420,05 грн., заборгованість по ПДВ –48183,45 грн., по штрафним санкціям –55653,19 грн., недоїмка по податку з власників транспортних засобів та пені –8538,36 грн., недоїмка по прибутковому податку та пені –2488,98 грн., по земельному податку –22297,78 грн., по комунальному податку –1460,22 грн., заборгованість по збору за забруднення навколишнього середовища та пені –491,98 грн.), яка виникла у нього згідно з актами перевірок, складеними за результатами перевірок дотримання вимог податкового законодавства. На підставі актів перевірок були прийняті рішення, якими визначено суму податкового зобов’язання, яка до цього часу відповідачем не сплачена. У зв’язку з зазначеним позивач просив суд стягнути з відповідача суму в розмірі 154334,29 грн., виходячи із вимог Закону.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позові вимоги в повному обсязі посилаючись на обставини, викладені в позові (т.1 а.с.2-4, т.2 а.с. 16-17).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.1 а.с.206-208). В подальшому представник відповідача в судове засідання не з’являвся. Про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно. Неодноразово просив відкласти розгляд справи у зв’язку з неможливістю прибуття в судове засіданні, але належних доказів поважності неявки суду не надав.

Суд, з урахуванням думки представника позивача, ухвалив про розгляд справи у відсутність представника відповідача, який на думку суду недобросовісно користується наданими йому процесуальними правами і його неявка без поважних причин не є перешкодою для розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

ПП зареєстроване Білгород-Дністровським міськвиконкомом 10.03.2000 року та перебуває на обліку, як платник податків у ДПІ, за номером 1648 від 15.03.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію та довідкою (т.1 а.с.14, 26).

Згідно ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків та зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані платити податки та збори в установлений законом строк.

Відповідно до ст.1 Закону Україна „Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-ХІІ (із змінами і доповненнями) - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Згідно п.п.3.2.1. п. 3.2. ст.3 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", передбачено у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені. "

Згідно п.1.2. ст.1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України».

ДПІ були проведені перевірки ПП, в ході яких були виявлені порушення податкового законодавства.

За наслідками перевірок були складені акти, на підставі якого позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №2181-ІІІ, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом згідно з пунктами 4.2 і 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за виключенням випадків, коли таке податкове зобов'язання оскаржується у адміністративному порядку.

В судовому засіданні встановлено, що на час розгляду справи рішення ДПІ про донарахування ПП податкового зобов’язання не скасовані та є чинними, що підтвердив у судовому засіданні представник позивача, тобто є узгодженими.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити у податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1 п.5.4 ст.5 зазначеного Закону передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Судом встановлено, що станом на 18.12.2008 року у ПП рахується заборгованість в розмірі 154334,29 грн., що підтверджується довідкою та обліковою карткою (т.1 а.с.5, 140-185).

Позивач, керуючись ст.6 п.п.6.2.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181, неодноразово надсилав на адресу відповідача податкові вимоги про погашення податкового боргу, які відповідачем були отримані, але до цього часу борг відповідачем не сплачений. В підпункті 6.2.1 зазначено: „у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги".

Разом з цим, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області №3/143-05-5531 від 28.07.2005 року було стягнуто з ПП суму заборгованості в розмірі 14420,05 грн., яка входить в розмір заборгованості, яку ДПІ просить стягнути з ПП, що не заперечував представник ДПІ.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-XI 1 від 25.06.1991р. (зі змінами та доповненнями) відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та дотримання законів про оподаткування несуть платники податків у відповідності з законами України.

Згідно ст.ст.3,7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що дії та рішення державного органу, органу місцевого самоврядування чи їх посадової особи повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі зазначених норм, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що здійснюючи перевірки, за результатами яких були складені акти, та нараховуючи відповідачу податкову заборгованість, позивач діяв на підставі та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, та у межах наданих йому повноважень, у зв’язку з чим заявлені ним позовні вимоги про стягнення з відповідача податкової заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача непогашеної заборгованості в розмірі 139914,24 грн..

Доводи відповідача про те, що позивач пропустив строк на звернення до суду з вказаними вимогами, суд вважає безпідставними, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що з урахуванням звернення ДПІ до господарського суду Одеської області з вимогами про банкрутство ПП, в межах якої заявлялася вказана заборгованість, позивач не пропустив встановлені Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" строки на звернення до суду.

Разом з тим, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача податкової заборгованості в сумі 14420,05 грн., оскільки рішенням господарського суду Одеської області №3/143-05-5531 від 28.07.2005 року заборгованість в такому розмірі була стягнута з ПП, а наявність будь-якої іншої заборгованості в такому розмірі позивачем доведена в ході розгляду справи не була.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законами України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про систему оподаткування», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 35, 71, 86, 159-164 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Агентство 2500» (Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Маяковського, 59) заборгованість перед бюджетом у розмірі 139914,24 грн. на р/р 34129999700011, отримувач ВДК у Б.-Дністровському районі, код 23215016, банк Управління держказначейства в Одеській області, МФО 828011).

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Суддя А.Г.Федусик

07 листопада 2011 року