Постанова № 19382322, 07.11.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/58/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхтенко Л.Р.,

судді - Стеценко О.О.,

судді Бжассо Н.В.,

при секретарі судового засідання Мануліковій О.О.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1, за довіреністю

представника відповідача ОСОБА_2, за довіреністю

представника прокуратури ОСОБА_3, за посвідченням

представник Головного управління Державного казначейства України в Одеській області не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Спільного українсько-англійського підприємства «Панком-Юн»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області за участю прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень від 02.12.2010 року № 0001061610/0 та від 02.12.2010 року № 0001071610/0, зобовязання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі надати Головному управлінню Державного казначейства України в Одеській області висновки про суми відшкодування податку на додану вартість позивачу у розмірі 11158660 грн. за квітень 2010 року та у розмірі 725565 грн. за червень 2010 року, стягнення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 11158660 грн. за квітень 2010 року та у розмірі 725565 грн. за червень 2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Спільного українсько-англійського підприємства «Панком-Юн»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області за участю прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень від 02.12.2010 року № 0001061610/0 та від 02.12.2010 року № 0001071610/0, зобовязання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі надати Головному управлінню Державного казначейства України в Одеській області висновки про суми відшкодування податку на додану вартість позивачу у розмірі 11158660 грн. за квітень 2010 року та у розмірі 725565 грн. за червень 2010 року, стягнення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 11158660 грн. за квітень 2010 року та у розмірі 725565 грн. за червень 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки № 668/16-1/22447150/37 від 16.11.2010 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень-липень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року, з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року, з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року та 01.06.2010 року по 31.06.2010року, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі були винесені податкові повідомлення рішення від 02.12.2010 року № 0001061610/0 про зменшення бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 14449924грн. та від 02.12.2010 року № 0001071610/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 19388141 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9694071 грн.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями рішеннями, вважає їх протиправними, оскільки висновки перевіряючих щодо не підтвердження позивачем фактичного здійснення операцій по придбанню металевих виробів від ПП ТОВ «Панком-Мет» та використання товару в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності позивача є не вірними та суперечать приписам пп. 7.4.1. п. 7.4., п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», крім того, на думку позивача, ними були надані всі первинні документи на підтвердження здійснення цієї господарської операції, інші документи, на які є посилання в акті перевірки також наявні у позивача, але вони під час перевірки перевіряючими не вимагалися. Також позивач не згоден з висновком перевіряючих щодо зменшення податкового кредиту ПДВ на суми, що були сплачені підприємством у складі орендної плати за договором піднайму нежитлових приміщень від 01.01.2009 року, з огляду на те, що у договорі не розшифровано, з чого складається розмір орендної плати (відсутня калькуляція), оскільки це не є порушенням пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а посилання перевіряючих на Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства, затверджені наказом Держбуду України від 06.03.2002 року № 47 є безпідставним, оскільки підприємство позивача не відноситься до підприємств та організацій житлово-комунального господарства. Також позивач не згоден з висновком перевіряючих щодо безпідставного включення суми ПДВ по послугам звязку без наявності документів, що підтверджують використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності (актів виконаних послуг звязку, виписок (розшифровок) у розрізі напрямків та вартості телефонних дзвінків, телефонних номерів), оскільки, на думку позивача, це теж не є порушенням пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та позивач вважає, що у нього наявні всі підтверджуючі документи. У звязку з тим, що висновки акту та податкові повідомлення-рішення є незаконними та необґрунтованими, позивач просить зобовязати надати відповідача відповідні висновки щодо бюджетного відшкодування та стягнути відповідну суму бюджетного відшкодування з державного бюджету.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд, позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про доповнення позовних вимог.

Представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях (а.с. 38-40, т.2).

Представник прокуратури також просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Представник Головного управління Державного казначейства України в Одеській області у відкрите судове засідання не зявився, належним чином повідомлений про дату, час та місце, про що свідчить розписка про отримання судової повістки. Письмові заперечення з боку Головного управління Державного казначейства України в Одеській області до суду не надходили.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокурора судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що Спільне українсько-англійське підприємство «Панком-Юн»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради як юридична особа, про свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 205, т.1) та знаходиться на обліку як платник податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності за КВЕД позивача є оброблення металевих відходів та брухту, оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них, виробництво ізольованого проводу та кабелю, будування та ремонт суден (а.с. 206, т.1).

Судом встановлено, що на підставі направлення від 19.10.2010 року № 414/10/16-1 фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі була проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень-липень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року, з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року, з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року та 01.06.2010 року по 31.06.2010року, за результатами якої був складений та підписаний акт перевірки № 668/16-1/22447150/37 від 16.11.2010 року (а.с. 18-39, т.1). Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та зменшено позивачу суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ на рахунок платника у банку (рядок 25.1) по деклараціях за квітень 2010 року у сумі 7311538 грн. та за червень 2010 року у сумі 725565 грн.; у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 25.2) по деклараціях за травень 2010 року у сумі 6229810 грн. та за липень 2010 року у мусі 183011 грн.; зменшено «залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податного кредиту наступного податкового періоду, що виражається у рядку 26 декларації з ПДВ за квітень 2010 року в сумі 1226726 грн., за травень 2010 року 461293 грн., за червень 2010 року 260313 грн.; донараховано суму ПДВ, у періодах: травень 2010 року 7535571 грн., червень 2010 року 6047100 грн., липень 2010 року 5805470 грн.

Зокрема, актом перевірки зафіксовано, що при проведені перевірки взаємовідносин СП «Панком-Юн»та ТОВ «Панком-Мет» за договором № 01/01-10 АН від 01.01.2010 року перевіряючими виявлено, що позивачем на їх вимогу не були надані всі документи, що підтверджують в повній мірі формування податкового кредиту з операцій, а саме: не надані документи, що підтверджують отримання металевих виробів від ПП ТОВ «Панком-Мет»: приходні ордери по прийманню металобрухту та анодів на склад, акти списання металобрухту зі складу на виробництво та мідних анодів на виробництво катодів, лімітно-забірні картки, накладні вимоги на відпуск, картки складського обліку ТМЦ, МШП, відомості обліку залишків матеріалів на складах. Крім того, надані підприємством акти виконаних робіт не зареєстровані та не містять інформації, яким чином вказаний брухт був транспортований на підприємство, не вказано номери товарно-транспортних накладних, не зазначено джерело походження металобрухту та відсутні дані щодо результатів радіаційного контролю. Тому, перевіряючі прийшли до висновку, що на порушення пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством позивача безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 34688126, 41 грн., у тому числі по періодах: квітень 2001 року 13266202, 53 грн., травень 2010 року 8782298, 12 грн., червень 2010 року 6682006, 57 грн., липень 2010 року 5777619, 59 грн., оскільки накладні та податкові накладні не є достатніми доказами для підтвердження отримання металевих виробів. Також при проведені перевірки взаємовідносин СП «Панком-Юн»та ТОВ «Панком-Мет»за договором піднайму нежитлових приміщень від 01.01.2009 року перевіряючими виявлено, що позивач, як орендар прийняв у платне користування приміщення площею 430 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 44 з орендною платою в сумі 26668 грн. щомісячно, у тому числі ПДВ. При тому, з чого складається розмір щомісячної орендної плати в договорі та доповненнях до нього, не розшифровано, що є порушенням пп. 7.4.5. п. 7.4., пп.7.5.1., п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства, затверджені наказом Держбуду України від 06.03.2002 року № 47. У звязку з відсутністю документів, які підтверджують вартість кв.м оренди приміщень та її калькуляцію, перевіряючі прийшли до висновку щодо безпідставного включення суми ПДВ у розмірі 40305, 29 грн., у тому числі по періодам: за квітень 2010 року 15741, 42 грн., за травень 2010 року 4444, 67 грн., за червень 2010 року 4444, 67 грн., за липень 2010 року 15044, 53 грн. Також перевіряючими зафіксовано безпідставне включення позивачем суми ПДВ по послугам звязку в розмірі 68031, 95 грн. без наявності документів, які підтверджують використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності підприємства вищевказаних послуг звязку (актів виконаних робіт, виписок (розшифровок) у розрізі напрямків та вартості телефонних дзвінків).

Судом встановлено, що позивач подав на адресу відповідача письмові заперечення на акт перевірки (а.с. 40-54, т.1), які були розглянуті відповідачем та відповіддю від 29.11.2010 року № 39073/10/16-150 (а.с. 55-61, т.1) повідомлено позивача про залишення акту перевірки без змін.

На підставі вказаного акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі були винесені податкові повідомлення рішення від 02.12.2010 року № 0001061610/0 про зменшення бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 14449924 грн. та від 02.12.2010 року № 0001071610/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 19388141 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9694071 грн.

Судом досліджені податкові декларації з ПДВ за березень 2010 року із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 4427125 грн., за квітень 2010 року із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 11158660 грн. на розрахунковий рахунок підприємства, за травень 2010 року з розрахунком сум бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів в сумі 6229810 грн., за червень 2010 року із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 725565 грн., за липень 2010 року з розрахунком сум бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів в сумі 183011 грн. (а.с. 62-105, т.1), запити ревізора-інспектора щодо надання документів та відповіді на ці запити (а.с. 106-112, т.1), договори про надання телекомунікаційних послуг, послуг звязку, рахунки, акти приймання-передачі послуг (а.с. 115-204, т.1), видаткові накладні (а.с. 69-170, т.2), податкові накладні (а.с.171-272, т.2, 86-89, т.2), акти приймання металів чорних (а.с. 273-274, т.2, 1-14, т.3, а.с. 49 т.3), паспорти, посвідчення про вибухонебезпечність та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів (а.с. 15-48, т.3, а.с. 50-51, т.3), картки складського обліку матеріалів, накладні вимоги на відпуск матеріалів (а.с. 52-70, т.3), договір оренди, укладений між ВП «Панком-Мет»(Орендар) та СП «Панком-Юн»(Орендодавець) від 04.01.2010 року з додатками (а.с. 71-76, т.3), договір піднайму нежитлових приміщень від 01.01.2009 року, укладений між ВП «Панком-Мет»та СП «Панком-Юн», відповідно до якого останнє отримало від першого у тимчасове платне користування приміщення площею 430 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 44, з відповідними додатками та актами (а.с. 77-85, т. 3), акт приймання брухту та відходів кольорових металів (а.с. 93, т. 3), довідка про походження металобрухту (а.с. 94, т.3), рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2011 року по справі № 12/17-2718-2011 за позовом ВП «Панком-Мет»до СП «Панком-Юн»про стягнення 602234, 41 грн. за договором № 02/01-10L від 02.01.2010 року, яким позов задоволено (а.с. 122-127, т.3), наказ про примусове виконання цього рішення (а.с. 121, т. 3), рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2011 року по справі № 35/17-2668-2011 за позовом ВП «Панком-Мет»до СП «Панком-Юн»про стягнення 488307, 61 грн. за договором № 01/01-10 АН від 01.01.2010 року (а.с. 129-132, т.3) та наказ про примусове виконання цього рішення (а.с. 128, т.3).

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулювалися положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»(що діяв у період виникнення спірних правовідносин), яким встановлювався порядок формування податкового кредиту та повернення бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Як вбачається з матеріалів перевірки та не заперечувалось сторонами, контрагенти, за спірний період були належним чином зареєстровані як платники ПДВ та надані податкові накладні були належним чином оформлені.

Позивачу відмовлено у включенні до податкового кредиту ПДВ податкових накладних, виданих ПП ТОВ «Панком-Мет»в сумі 34688126, 41 грн., оскільки фактичне здійснення операцій по придбанню металевих виробів від ПП ТОВ «Панком-Мет»та використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності позивача не підтверджено, зокрема: не надані приходні ордери по прийманню металобрухту та анодів на склад, акти списання металобрухту зі складу на виробництво та мідних анодів на виробництво катодів, лімітно-забірні картки, накладні вимоги на відпуск, картки складського обліку ТМЦ, МШП, відомості обліку залишків матеріалів на складах, а надані підприємством акти виконаних робіт не зареєстровані та не містять інформації, яким чином вказаний брухт був транспортований на підприємство, не вказано номери товарно-транспортних накладних, не зазначено джерело походження металобрухту та відсутні дані щодо результатів радіаційного контролю.

Суд вважає, що податковий орган помилково прийшов до такого висновку, оскільки з матеріалів справи вбачається, що такі документи наявні у позивача та не були надані перевіряючим з причин їх не вимагання, що й підтверджується запитами ревізорів. Посилання відповідача на недоліки в актах приймання передачі є хибними, оскільки основні реквізити первинного документа, перелічені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»в цих актах вказані, також й наявна інформація щодо джерела походження металобрухту та результатів радіаційного контролю. Крім того, суду надана довідка про походження металобрухту, паспорти, посвідчення про вибухонебезпечність та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів. Посилання відповідача на відсутність реєстрації актів приймання передачі та зазначення в актах приймання-передачі номерів товарно транспортних накладних не перешкоджає ідентифікувати відповідальних осіб та отриманого товару, та не впливає на формування податкового кредиту. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що цей товар був придбаний позивачем для використання в межах своєї господарської діяльності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи фактичність здійснення господарської операції між ПП ТОВ «Панком-Мет»та СП «Панком-Юн»за договором № 01/01-10 АН від 01.01.2010 року підтверджено обставинами, встановленими рішенням Господарського суду Одеської області від 30.08.2011 року по справі № 35/17-2668-2011, яке набуло законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також позивачу відмовлено у включенні до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 40305, 29 грн., у тому числі по періодам: за квітень 2010 року 15741, 42 грн., за травень 2010 року 4444, 67 грн., за червень 2010 року 4444, 67 грн., за липень 2010 року 15044, 53 грн. за договором піднайму нежитлових приміщень від 01.01.2009 року, укладеного між СП «Панком-Юн»та ТОВ «Панком-Мет», оскільки в договорі та доповненнях до нього відсутня калькуляція (розшифровка) орендної плати за місяць, з посиланням при цьому на п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства, затверджені наказом Держбуду України від 06.03.2002 року № 47.

Суд вважає, що такий висновок відповідача є невірним та не відповідає дійсним обставинам по справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Пунктом 3 договору піднайму нежитлових приміщень від 01.01.2009 року, укладеним між СП «Панком-Юн»та ТОВ «Панком-Мет»встановлений розмір орендної плати 26668 грн. щомісячно.

Посилання відповідача на необхідність наявності калькуляції орендної плати, виходячи із приписів Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства, затверджені наказом Держбуду України від 06.03.2002 року № 47, не приймаються судом до уваги, оскільки, як вбачається із довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, СП «Панком-Юн»не є та не виконує функції підприємств чи організацій житлово-комунального господарства.

За загальним правилом, установленим п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Одночасно відповідачем не доведено, що ціна визначена договором піднайму за оренду приміщення не відповідає звичайним цінам ринку операцій з ідентичними або однорідними послугами.

Також позивачу відмовлено у включенні до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по послугам звязку в розмірі 68031, 95 грн., із-за відсутності документів, які підтверджують використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності підприємства вищевказаних послуг звязку (актів виконаних робіт, виписок (розшифровок) у розрізі напрямків та вартості телефонних дзвінків).

На думку суду, такий висновок відповідача є протиправним та не ґрунтується на приписах чинного законодавства, оскільки з наявних у справі договорів про надання послуг звязку та інших телекомунікаційних послуг вбачається, що ці договори були укладені позивачем для використання цих послуг саме в межах своєї господарської діяльності. Одночасно, в матеріалах справи є акти виконаних робіт та відповідні рахунки. Відсутність виписок (розшифровок) у розрізі напрямків та вартості телефонних дзвінків не перешкоджає ідентифікувати відповідальних осіб та отримані послуги, тому не впливає на формування податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 668/16-1/22447150/37 від 16.11.2010 року є необґрунтованими, хибними та не ґрунтуються на приписах законодавства України. З цих підстав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 02.12.2010 року № 0001061610/0 та від 02.12.2010 року № 0001071610/0, які були прийняті відповідачем на підставі цього акту, є законними та обґрунтованими, та відповідно підлягають задоволенню.

Також суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача про зобовязання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі надати Головному управлінню Державного казначейства України в Одеській області висновки про суми відшкодування податку на додану вартість позивачу у розмірі 11158660 грн. за квітень 2010 року та у розмірі 725565 грн. за червень 2010 року, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.7.1.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяла на час подачі позивачем декларацій з ПДВ за квітень 2010 року та червень 2010 року разом із заявами про повернення суми бюджетного відшкодування, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягають сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах.

Відповідно до пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 цього Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з пп. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналогічні положення передбачені чинним законодавством України Податковим кодексом України, а саме: пунктами 200.6, 200.7, 200.8, 200.9, 200.10, 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивачем разом з деклараціями з ПДВ за квітень 2010 року та червень 2010 року були подані на адресу податкового органу заяви про повернення бюджетного відшкодування ПДВ, які були розглянуті податковим органом та за результатами розгляду винесений акт перевірки № 668/16-1/22447150/37 від 16.11.2010 року та податкові повідомлення-рішення від 02.12.2010 року № 0001061610/0 та від 02.12.2010 року № 0001071610/0.

Відповідно до пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 200.12. ст. 200 Податкового кодексу України, податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Враховуючи, що судом встановлена протиправність винесених податкових повідомлень рішень та відповідачем не доведено наявність інших порушень позивача при формуванні податкового кредиту, з урахуванням обовязку податкового органу надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивача та зобовязати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі надати Головному управлінню Державного казначейства України в Одеській області висновки про суми відшкодування податку на додану вартість позивачу у розмірі 11158660 грн. за квітень 2010 року та у розмірі 725565 грн. за червень 2010 року.

Одночасно суд прийшов до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивачапростягнення з державного бюджету суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 11158660 грн. за квітень 2010 року та у розмірі 725565 грн. за червень 2010 року, оскільки Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим кодексом України встановлений чіткий порядок бюджетного відшкодування з ПДВ органом Державного казначейства України на підставі висновку податкового органу протягом пяти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. На час розгляду справи суду не надані докази того, що Головне управління Державного казначейства в Одеській області отримало висновок податного органу та не виконало своїх обовязків щодо перерахування коштів позивачу, тим самим порушивши права позивача на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

З огляду на викладене, відповідно до положень Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94,159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Спільного українсько-англійського підприємства «Панком-Юн»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області за участю прокуратури Одеської області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 02.12.2010 року № 0001061610/0, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.12.2010 року № 0001071610/0, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі.

Зобовязати Спеціалізовану державну податкову інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі надати Головному управлінню Державного казначейства України в Одеській області висновки про суми відшкодування податку на додану вартість позивачу у розмірі 11158660 грн. за квітень 2010 року та у розмірі 725565 грн. за червень 2010 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений 07 листопада 2011 року.

Головуючий суддя /підпис/ Л.Р. Юхтенко

Суддя /підпис/ О.О. Стеценко

Суддя /підпис/ Н.В. Бжассо

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Л.Р. Юхтенко