Постанова № 19382284, 01.11.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/3222/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                     - Стеценко О.О.

при секретарях                                         - Височенко Н.М., Колотовічевій Г.В., Чіндіній Н.Ю.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіносмарт Україна»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, Головного управління державного казначейства України в Одеській області, за участю прокуратури Приморського району м. Одеси про визнання бездіяльності ДПІ у Приморському районі м. Одеси з ненадання висновку Головному управлінню державного казначейства України в Одеській області протиправною, зобов’язання ДПІ у Приморському районі м. Одеси надати Головному управлінню державного казначейства України в Одеській області висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 1043344,00 гривень з бюджетного рахунку на користь ТОВ «Сіносмарт Україна», стягнення з Головного управління державного казначейства України в Одеській області суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1043344,00 гривень, з бюджетного рахунку на поточний рахунок ТОВ «Сіносмарт Україна», визначення способу, строку і порядку виконання рішення у самому судовому рішенні та покладення обов’язків щодо забезпечення виконання рішення на відповідних суб’єктів владних повноважень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіносмарт Україна»(далі –«Позивач») з позовом до Державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси (далі –«ДПІ») та до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (далі –«ГУДКУ»). В своїх позовних вимогах, з урахуванням уточнених позовних вимог, Позивач просить: визнати бездіяльність ДПІ з ненадання висновку до ГУДКУ протиправною; зобов’язати ДПІ надати до ГУДКУ висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 1043344,00 грн. з бюджетного рахунку на користь ТОВ «Сіносмарт Україна»; стягнути з ГУДКУ суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1043344,00 гривень, з бюджетного рахунку на поточний рахунок ТОВ «Сіносмарт Україна»; визначити спосіб, строки і порядок виконання рішення у самому судовому рішенні та покласти обов’язки щодо забезпечення виконання рішення на відповідних суб’єктів владних повноважень; стягнути з ДПІ та ГУДКУ на користь ТОВ «Сіносмарт Україна»суму держмита в розмірі 1700,00 грн.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

17.11.2010 року Одеським окружним адміністративним судом було винесено постанову по справі №2а-7879/10/1570 за позовом ТОВ «Сіносмарт Україна»до ДПІ в Приморському районі м. Одеси та до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області. Згідно вказаної постанови суд частково задовольнив адміністративний позов ТОВ „Сіносмарт Україна” до ДПІ та до ГУДКУ, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ №0000952350/0 від 18.09.2009 року, за яким ТОВ „Сіносмарт Україна” зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 1043344,00 грн.; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ №0000952350/1 від 30.11.2009 року, за яким ТОВ „Сіносмарт Україна” відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на суму 1043344,00 грн. Згідно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2011 року по справі № 2-а-7879/10/1570 апеляційні скарги ДПІ та прокуратури Приморського району м. Одеси на постанову суду першої інстанції залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року –без змін.

Незважаючи на те, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року набрала законної сили, та на те, що Позивач неодноразово звертався до ДПІ та ГУДКУ із вимогами про виконання судового рішення, постанову суду виконано не було.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням уточнень, в повному обсязі.

Представник ДПІ в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог в повному обсязі заперечив, мотивуючи це подачею касаційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року та на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2011 року.

Відповідач –ГУДКУ в Одеській області був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, однак свого представника до суду не направив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності чи про відкладення розгляду справи на іншу дату суду не надав. ГУДКУ заперечення на позов не надавались.

Представник прокуратури Приморського району м. Одеси в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог в повному обсязі заперечив.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення Сторін, надані ними письмові докази, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Таке рішення суд обґрунтовує наступними доводами.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків на момент виникнення спірних правовідносин у 2009 році були визначені п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі –«Закон №168/97-ВР»).

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР, бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону N 168/97-ВР сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду: при від'ємному значенні цієї суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 N 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. За правилами пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 N 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому, платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності.

Як встановлено судом, позивачем відповідно до пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону N 168/97-ВР було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ 22.06.2009 року.

Порядок та строки вчинення дій податковим органом у зв’язку із надходженням декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку встановлено пп.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону № 168/97-ВР. Так протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

На підставі п.9 ч.6 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990 року №509-XII “Про державну податкову службу в Україні” (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) органи державної податкової служби проводять позапланову виїзну перевірку, якщо платником подано декларацію з від’ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис.грн. Це ж положення в подальшому було закріплено в пп.78.1.8 ст.78 Податкового кодексу України (ПК України), відповідно до якого документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року по справі № 2а-7879-10/1570 за позовом ТОВ «Сіносмарт Україна»до ДПІ в Приморському районі м. Одеси та до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (а.с.5-7) встановлено, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси у період з 20.08.2009 року по 03.09.2009 року була здійснена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Сіносмарт Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні 2009 року, про що 10.09.2009 року був складений Акт №11344/23-512/35049170. На підставі даного акту від 10.09.2009 року ДПІ 18.09.2009 року прийняла податкове повідомлення –рішення форми «В1» № №0000952350/0, за яким ТОВ „Сіносмарт Україна” зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 1043344,00 грн. та податкове повідомлення –рішення форми «В3»№0000952350/1 від 30.11.2009 року, за яким ТОВ „Сіносмарт Україна” відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на суму 1043344,00 грн. Згідно вказаної постанови від 17.11.2009 року суд частково задовольнив адміністративний позов ТОВ „Сіносмарт Україна” до ДПІ та до ГУДКУ, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ №0000952350/0 від 18.09.2009 року, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ №0000952350/1 від 30.11.2009 року. В мотивувальній частині постанови від 17.11.2009 року Одеський окружний адміністративний суд зазначив, що позивач - ТОВ «Сіносмарт Україна»мав право на повернення суми бюджетного відшкодування відповідно до поданої заяви від 22.06.2009 року. Згідно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2011 року по справі № 2-а-7879/10/1570 апеляційні скарги ДПІ та прокуратури Приморського району м. Одеси на постанову суду першої інстанції залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року – без змін (а.с.8).

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Згідно з ч.3 ст. 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Згідно з ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення. Враховуючи, що в справі, яка розглядається судом та справі № 2а-7879-10/1570 приймають участі одні й ті ж сторони, а також враховуючи, що постанова від 17.11.2009 року по справі № 2а-7879-10/1570 набрала законної сили, суд вважає доведеним факт недійсності податкових повідомлень рішень №0000952350/0 від 18.09.2009 року та №0000952350/1 від 30.11.2009 року, винесених ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Відповідно до п.п.7.7.8. Закону №168/97-ВР, що діяв на момент проведення перевірки ДПІ, винесення скасованих повідомлень-рішень, винесення постанови Одеським окружним адміністративним судом, а також відповідно до п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, який діяв на момент винесення ухвали Одеським апеляційним адміністративним судом від 04.02.2009 року, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

09.03.2011 року, в зв’язку із невиконанням ДПІ постанови суду, Позивач звернувся до суду із заявою про надання роз’яснення щодо порядку виконання судового рішення. В судовому засіданні представник ДПІ підтвердив факт невиконання рішення суду та пояснив, що рішення не виконується в зв’язку з подачею ДПІ касаційної скарги на це рішення. 14.03.2011 року Позивач звернувся до ДПІ та ГУДКУ із повторною заявою (№200 вих. від 14.03.2011 року та 200/1 від 14.03.2011 року) про відшкодування ПДВ з Державного бюджету України (а.с.9), однак ДПІ рішення суду не виконало, відповідний висновок до ГУДКУ не надала, що підтверджується листом ГУДКУ №06.1-04/1438-8861 від 25.03.2011 року (а.с.10).

Пунктом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 року N 209/72 у редакції наказу ДПА України та Державного казначейства України від 21 травня 2001 року №200/86, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року за №489/5680 та чинному до 21.01.2011 року, визначено порядок відшкодування ПДВ з державного бюджету. Так відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України (ДК України) за висновками податкових органів або за рішенням суду (пп.4.1). Висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством. На підставі висновків про відшкодування ПДВ органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Умови дотримання термінів відшкодування визначені п.6 Порядку: суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків. З 21.01.2011 року аналогічні умови встановлено у пп.200.12, пп.200.13 ст.200 Податкового Кодексу України.

З огляду на вищевикладене, ДПІ у Приморському районі м. Одеси була зобов’язана у передбачений законом 5 денний строк надати до ГУДКУ висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Оскільки, не зважаючи на те, що судами встановлено право позивача на бюджетне відшкодування в розмірі 1043344,00 гривень, ДПІ у Приморському районі м. Одеси до теперішнього часу не надала висновок до ГУДКУ в Одеській області про бюджетне відшкодування ПДВ позивачу, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо ненадання такого висновку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача –ДПІ на подання касаційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2001 року, як підставу для неподання висновку про суму бюджетного відшкодування з ПДВ стосовно Позивача, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч.ч. 3 та 5 ст. 254 КАС України постанова від 17.11.2009 року по справі № 2а-7879-10/1570 набрала законної сили і є обов’язковою для виконання.

Враховуючи вимоги п. 4 та п.6 Порядку відшкодування ПДВ, позивач має право на стягнення з Держаного бюджету України сум не відшкодованого ПДВ, які є бюджетною заборгованістю перед позивачем, як платником цього податку. Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення про державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року, Державне казначейство здійснює списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Згідно з п.7 даного Положення Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення). В зв’язку з цим обов’язок з повернення Позивачу сум невідшкодованого ПДВ має бути покладений на ГУДКУ в Одеській області.

Позовні вимоги про зобов’язання ДПІ надати ГУДКУ висновок відносно суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету не підлягають задоволенню у зв’язку з тим, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника на одержання коштів з бюджету підлягає захисту шляхом задоволення позовної вимоги про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості) з Державного бюджету України.

Згідно з ч.1 ст. 257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Суд вважає, що на момент прийняття даної постанови, з врахуванням задоволених позовних вимог, не вбачається обставин, які ускладнять виконання судового рішення і відповідно потребуватимуть додаткового визначення способу, строку та порядку його виконання. В зв’язку з цим позовна вимога про визначення способу, строків, порядку виконання рішення у самому судовому рішенні та покладенні обов’язків щодо забезпечення виконання рішення на відповідних суб’єктів владних повноважень не підлягає задоволенню.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування своїх позовних вимог і вони підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси з ненадання висновку до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 1043344,00 гривень з бюджетного рахунку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіносмарт Україна», стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіносмарт Україна»суми заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1043344,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. В зв’язку з цим з Державного бюджету України на користь позивача необхідно стягнути сплачене ним державне мито в сумі 1700,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіносмарт Україна» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, Головного управління державного казначейства України в Одеській області, за участю прокуратури Приморського району м. Одеси про визнання бездіяльності ДПІ у Приморському районі м. Одеси з ненадання висновку Головному управлінню державного казначейства України в Одеській області протиправною, зобов’язання ДПІ у Приморському районі міста Одеси надати Головному управлінню державного казначейства України в Одеській області висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 1043344,00 гривень з бюджетного рахунку на користь ТОВ «Сіносмарт Україна», стягнення з Головного управління державного казначейства України в Одеській області суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1043344,00 гривень, з бюджетного рахунку на поточний рахунок ТОВ «Сіносмарт Україна», визначення способу, строку і порядку виконання рішення у самому судовому рішенні та покладення обов’язків щодо забезпечення виконання рішення на відповідних суб’єктів владних повноважень – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси з ненадання висновку до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 1043344,00 гривень з бюджетного рахунку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіносмарт Україна».

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіносмарт Україна» (м. Одеса, вул. В. Чорновола, буд. 4 офіс 46; р/р 26000311368401 в АБ «Південний», МФО 328209, код ЄДРПОУ 35049170) суму заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1043344,00 гривень (один мільйон сорок три тисячі триста сорок чотири гривень).

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіносмарт Україна» (м. Одеса, вул. В. Чорновола, буд. 4 офіс 46; р/р 26000311368401 в АБ «Південний», МФО 328209, код ЄДРПОУ 35049170) суму державного мита в розмірі 1700,00 гривень (одна тисяча сімсот гривень).

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

                    Суддя                                                                                Стеценко О.О.

01 листопада 2011 року