Постанова № 19382132, 11.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2011 р. № 2а-4341/10/1370

(№ 12/245А)

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лунь З.І.

за участю

секретаря судового засідання Івашків В.І.,

представників сторін:

від позивача: Андрієвська Н.Л.

від відповідача: Присташ Л.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Вікторія Плюс»до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області про скасування податкових повідомлень рішень від 10.02.2007 року № 0000452300/0 та № 0000462300/0, від 13.03.2007 року № 0001802300/1 та № 0001812300/1, від 25.05.2007 року № 0000452300/2, № 0000462300/2 та № 0004052300/0, від 22.08.2007 року № 0000452300/3, № 0000462300/3, № 0004052300/1,

ВСТАНОВИВ:

На новому розгляді в Львівському окружному адміністративному суді знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Вікторія Плюс»до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області про скасування податкових повідомлень рішень від 10.02.2007 року № 0000452300/0 та № 0000462300/0, від 13.03.2007 року № 0001802300/1 та № 0001812300/1, від 25.05.2007 року № 0000452300/2, № 0000462300/2 та № 0004052300/0, від 22.08.2007 року № 0000452300/3, № 0000462300/3, № 0004052300/1.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, позивач вважає, що ТзОВ фірмою «Вікторія плюс»правомірно включено до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.04.2005 року по 30.09.2006 року суми відшкодування витрат по транспортуванню товару, придбаного у ПП «Джерело-В»залізничним транспортом, оскільки такі понесені позивачем відповідно до умов договорів поставки та підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з мотивів, наведених у письмовому запереченні на позовну заяву. Зокрема, відповідачем зазначено, що позивачем безпідставно віднесено у перевіреному періоді до валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість вартості «відшкодування ж.д. транспортних витрат»або «Ж.Д. тарифу»на підставі копій квитанцій про приймання вантажу, де одержувачем вантажу позивач не значиться. Відтак, позивачем порушено вимоги пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Городоцькому районі Львівської області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ фірма «Вікторія плюс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.09.2006 року, за результатами якої складено Акт від 01.02.2007 року №8/23-0/32282732 (далі - Акт перевірки).

На підставі вищевказаного Акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 10.02.2007 року №0000452300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 972634,00 грн., з яких 648309,00 грн. за основним платежем та 324325,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000462300/0, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в розмірі 1495522,00 грн., з яких 810387,00 грн. за основним платежем та 685135,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті процедури адміністративного оскарження прийняті податкові повідомлення рішення № 0000452300/2 від 25.05.2007 року, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 972634 грн., з яких 648309 грн. основний платіж, 324325 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0000462300/2 від 25.05.2007 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1090378 грн., з яких 810387 грн. основний платіж, 279991 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0004052300/0 від 25.05.2007 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 405194 грн. штрафні фінансові санкції.

Як зазначено в акті перевірки, ТзОВ фірма «Вікторія плюс»порушено вимоги пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету на загальну суму 648309,00 грн., та вимоги пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 810387,00 грн.

Підставою для донарахування податкового зобов'язання стало те, що ТзОВ фірма «Вікторія плюс»у періоді, що перевірявся, на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат на транспортування товару представлено податкові накладні, в яких у розділі І зазначено «Відшкодування ж.д. транспортних витрат»або «Ж.Д. тариф»та копії квитанцій про приймання вантажу, де відправниками вантажу виступають ОАО «Лисичанська сода», ОАО «Суха Балка», ОАО «Южный горнообогатительный комбинат», при цьому ТОВ фірма «Вікторія плюс»одержувачем вантажу не значиться (стор. 18 Акту перевірки, а.с. 24, І том).

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Джерело-В»укладено ряд договорів поставки (№281205С від 28.12.2005 року, №281205 від 28.12.2005 року, №280206 від 28.02.2006 року, №271205 Ар від 27.12.2005 року, №240306 від 24.03.2006 року), згідно з умовами яких ПП «Джерело-В»зобовязувалось поставити і передати у власність ТзОВ фірма «Вікторія плюс»«агломерат залізнорудний»(надалі товар) а ТзОВ фірма «Вікторія плюс»зобовязувалось прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, передбачених вказаними договорами.

Згідно із наявними в матеріалах справи договорами, такі укладено позивачем із застосуванням офіційних правил Інкотермс-2000, якими визначено розподіл функцій і витрат у звязку із поставкою товару між продавцем та покупцем товару. Так, відповідно з умовами зазначених договорів умови поставки визначено станції Вспомогательная, Придніпровської залізної дороги, вантажовідправник товару ОАО «Югок», відвантаження товару відбувається з врахуванням реквізитів вантажоодержувача, зазначених покупцем.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) термін FCA «франко - перевізник»означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Відтак, враховуючи конкретні умови договорів поставки, одержувачем товару в товаросупровідних документах може виступати інша, ніж покупець товару, особа.

Згідно із ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Порядок формування валових витрат платника податків регламентовано ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно із пп.5.2.1 якої, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з вимогами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В даному випадку позивачем віднесено вартість відшкодування транспортних витрат до валових витрат відповідних податкових періодів на підставі господарських договорів поставки, якими чітко визначено умови поставки, податкових накладних, видаткових накладних, специфікацій на окремі партії поставок товару, копій квитанцій про приймання вантажу на залізниці.

Як встановлено судом, відповідачем при перевірці не ставилася під сумнів товарність здійснюваних позивачем господарських операцій, свідченням чого є підтвердження в акті перевірки правомірності включення до складу валових витрат вартості самого поставленого товару. Зазначене також підтверджується поясненнями представника відповідача у судовому засіданні.

Відповідачем не заперечується факт того, що наявні у матеріалах справи видаткові накладні, податкові накладні та договори поставки, будучи первинними документами, та підставою формування валових витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, не суперечать вимогам ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені із дотриманням приписів п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом МФУ від 24.05.1995 року №88 та зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Враховуючи те, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлюють неможливість включення сум до валових витрат лише у випадку повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, тобто неможливість включення сум взагалі непідтверджених документами, а також, з огляду на конкретні умови поставки, передбачені господарськими договорами суд приходить до висновку про необгрунтованість доводів відповідача щодо відсутності у позивача первинних документів по транспортних витратах на перевезення вантажу залізницею.

Судом враховано висновок судово-економічної експертизи за №3668 від 30.06.2011 року, в якому експерт по суті заявленого запитання дійшов висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо завищення ТОВ фірма «Вікторія плюс»валових витрат на суму 3241547,00 грн., який полягає в тому, що підприємством зазначені суми залізничного тарифу було сплачено продавцю при придбанні товару (валові витрати) з відповідним включенням вартості залізничного тарифу до загальної суми продажу при подальшій реалізації цього товару та включення цих сум до загального обсягу валових доходів відповідного звітного податкового періоду. При цьому, відсутність документування у дорожніх відомостях, квитанціях про приймання товару даних про ТОВ фірма «Вікторія плюс», як відповідної ланки системи транспортування товару обгрунтовується здійсненням підприємством функції одного із торгових посередників у загальному процесі переміщення товару між його відправником та кінцевим споживачем.

Щодо донарахованого податкового зобовязання по податку на додану вартість судом враховано, що відповідно до вимог п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З акта перевірки вбачається, що підстави нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість аналогічні підставам нарахування податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств та стосуються зменшення позивачу витрат на транспортування товару, придбаного у ПП «Джерело-В».

З акта перевірки також вбачається, що відповідачем не оспорюється товарність господарських операцій позивача щодо придбання товару у ПП «Джерело-В», як і не оспорюється правильність оформлення податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано суму податкового кредиту у спірному періоді.

Враховуючи те, що судом відхилено як необгрунтовані доводи відповідача про неправомірність включення позивачем до валових витрат сум відшкодування транспортних витрат, відповідно, безпідставним є також і висновок відповідача про неправомірність включення відповідних сум ПДВ, сплачених в вартості відшкодування залізнодорожніх витрат до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваних повідомлень-рішень.

З урахуванням положень чинного законодавства України та обставин справи, суд дійшов висновку, що висновки Акта перевірки Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області є безпідставними та необґрунтованими. За таких обставин податкові повідомлення-рішення, що винесені відповідачем за результатами перевірки цих правовідносин, є протиправними і підлягають скасуванню.

Судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп. судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області від 10.02.2007 року № 0000452300/0 та № 0000462300/0, від 13.03.2007 року № 0001802300/1 та № 0001812300/1, від 25.05.2007 року № 0000452300/2, № 0000462300/2 та № 0004052300/0, від 22.08.2007 року № 0000452300/3, № 0000462300/3, № 0004052300/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Вікторія Плюс»(місце знаходження: 81500, Львівська область, м. Городок, пл. Гайдамаків, 18, ідентифікаційний код 32282732) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова в повному обсязі складена 16.11.2011 року.

Суддя Лунь З.І.

З оригіналом згідно

Суддя Лунь З.І.