Постанова № 19381445, 03.11.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 листопада 2011 року Справа № 2а-9570/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді:Борзаниці С.В. при секретарі: Мінаковій А.С.

за участю сторін:

представника позивача Ємельяненко А.В.,

представник відповідача не прибув,

представник третьої особи не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції, третя особа - Державне підприємство «Свердловантрацит» про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження, зобовязання поновити виконавче провадження, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції, третя особа - Державне підприємство «Свердловантрацит» про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження, зобовязання поновити виконавче провадження, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Постановою Господарського суду Луганської області від 19.10.2006 року по справі № 3/426ад позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Свердловантрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Управління спецшахтомонтаж» про стягнення адміністративно господарських санкцій у розмірі 126862,65 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році було задоволено у повному обсязі та видано Луганському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів виконавчий лист для предявлення до відділу державної виконавчої служби до виконання.

31.01.2011 року державним виконавцем ВДВС Свердловського міського управління юстиції Бурлак В.В. було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження (ВП № 23202893), щодо даного виконавчого документу, яка надійшла до відділення лише 19.10.2011 року.

Позивач не погоджується з постановою державного виконавця від 31.01.2011 року про зупинення виконавчого провадження № 23202893 з огляду на те, що державним виконавцем не правильно застосовано норми чинного законодавства, тому зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові. Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечень проти позову суду не надав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство «Свердловантрацит», у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечень проти позову суду не надав.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, згідно з яким вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого всі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» зі змінами та доповненнями в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 606).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 606-ХІV, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі № 606-ХІV, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону № 606-ХІV).

Згідно із ст. 5 Закону № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 5 Закону № 606-ХІV, визначено права та обовязки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст. 7 Закону № 606-ХІV, встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Судом встановлено, що 14.07.2010 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів отримало виконавчий лист по справі № 3/426ад про стягнення з Державного підприємства «Свердловантрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Управління спецшахтомонтаж» адміністративно господарських санкцій у розмірі 126 862,65 грн. (а.с. 6).

08.12.2010 головним державним виконавцем ВДВС Свердловського міського управління юстиції Бурлак В.В. винесено постанову ВП № 23202893 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 3/426ад, виданого Господарським судом Луганської області (а. с. 9).

31.01.2011 головним державним виконавцем ВДВС Свердловського міського управління юстиції Бурлак В.В. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 23202893 по примусовому виконанню виконавчого листа по справі № 3/426ад, на підставі п. 15 ст. 34, ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку із внесенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». (а.с. 10).

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону № 606-ХІV виконавче провадження підлягає обовязковому зупиненню, зокрема, у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» визначено, що цей закон регулює відносини, повязані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу та поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

До учасників розрахунків віднесені: підприємства паливно-енергетичного комплексу, субєкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом (пункт 1.3 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»).

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана субєктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Вищенаведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону № 606-ХІV щодо обовязкового зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та субєктів господарської діяльності, зазначених в п. 1.3 ст. 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не відноситься до учасників розрахунків відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а борг ДП «Свердловантрацит» не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за не сплату електроенергії або податковим боргом, оскільки борг виник через несплату ДП «Свердловантрацит» адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, на які не поширюються норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а тому віднесення ДП «Свердловантрацит» до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», не є підставою для зупинення вказаного виконавчого провадження.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що приписи п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону № 606-ХІV, визначають дві обовязкові умови, які зумовлюють обовязкове зупинення виконавчого провадження. Це внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, субєктивна ознака, що має місце у межах спірних відносин, та участь зазначеного підприємства у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», обєктивна умова, яка в свою чергу включає характер та термін виникнення заборгованості.

Недоведеність віднесення заборгованості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача перед позивачем до такої, що погашається за процедурою Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» унеможливлює застосування приписів п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону № 606-ХІV до спірних правовідносин.

Врахувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Скасування у судовому порядку постанови про зупинення виконавчого провадження автоматично обумовлює обовязок відповідача за Законом № 606-ХІV відновити виконавче провадження по виконанню в примусовому порядку виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом та провести дії, спрямовані на виконання рішення суду.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач згідно з п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито”від сплати державного мита (судового збору) звільнений.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції, третя особа - Державне підприємство «Свердловантрацит» про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження, зобовязання поновити виконавче провадження задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 31.01.2011 про зупинення виконавчого провадження № 23202893 з примусового виконання виконавчого листа № 3/426ад, виданого Господарським судом Луганської області, про стягнення з Державного підприємства «Свердловантрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Управління спецшахтомонтаж» про стягнення адміністративно господарських санкцій у розмірі 126 862,65 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 08 листопада 2011 року.

СуддяС.В. Борзаниця