Постанова № 19381175, 29.09.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2011 року Справа № 2а-7762/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мазура Ю.Ю.

при секретарі: Лушниковій О.С.,

в присутності сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 14.05.2010 б/н

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 27.05.2011 № 9215/10

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 26.09.2011 № 14986/10

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23 червня 2011 № 0000722310 форми «Р», -

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» (далі позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23 червня 2011 № 0000722310 форми «Р».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим повідомленням-рішенням № 0000722310 від 23 червня 2011 року Державна податкова інспекція в Жовтневому районі у м. Луганську нарахувала ТОВ «Ремавтоматика» зобовязання зі сплати податку на додану вартість у сумі 2628965,00 грн. Податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі акту від 07 червня 2011 року № 1483/23/32066020 «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» з питань взаємовідносин з ПП «Конкор», МПТВ «АПК Груп», ПП «ВКФ Укрпромснаб», ПП «Приматех» за січень-лютий 2011 року.

25 червня 2011 року позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 № 0000722310 до ДПА в Луганській області. 19 серпня 2011 року Державна податкова інспекція в Жовтневому районі у м. Луганську залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2011 року № 0000722310 форми «Р» про зобовязання позивача сплатити 2628963,00 грн. податку на додану вартість і 02,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а скаргу директора ТОВ «Ремавтоматика» Тананакіна М.В. від 25 червня 2011 року та заяву від 25 червня 2011 без задоволення.

Позивач вважає, що порядок проведення, висновки та обґрунтування викладені у вказаному Акті перевірки, не відповідають існуючим фактам та діючому податковому законодавству.

В судове засідання прибув представник позивача, який надав пояснення аналогічні викладеним в позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання прибув представник відповідача, який просив відмовити в задоволенні позовних вимог пояснивши, що головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську ОСОБА_3 на підставі наказу ДПІ від 07.06.2011 № 1205, п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України , в межах строків визначених Податковим кодексом України 07.06.2011 було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань правових відносин ТОВ «Ремавтоматика» з ПП «Конкор», МПТВ «АПК Груп», ПП «ВКФ Укрпромснаб», ПП «Приматех» за період січень-лютий 2011. За резутатами вказаної перевірки складено акт перевірки від 07.06.2011 № 1483/23/32066020. За результатами розгляду зазначеного акту перевірки ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 № 0000722310.

ТОВ «Ремавтоматика» повинно було надати до перевірки бухгалтерські документи, які підтверджують фінансово - господарську діяльність підприємства, а саме:

- бухгалтерські регістри аналітичного та синтетичного обліку;

- платіжні доручення;

- товарно-транспортні накладні, залізничні квитанції та подорожні листи;

- журнали-ордери та оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам 361,631,311;

- зворотно-сальдові відомості руху товарних запасів;

- документи, які підтверджують факт транспортування товару та вантажні роботи на всіх етапах руху;

- оборотні сальдові відомості по рахункам № 301, 311, 372, 361, 631, 641.

Однак позивачем до перевірки були надані лише копії видаткових та податкових накладних.

Враховуючи вищенаведене, неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобовязань по ланцюгу постачальників ПП «Конкор», МПТВ «АПК Груп», ПП «ВКФ Укрпромснаб», ПП «Пріматех» до виробника продукції або імпортера.

Позивачем було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за січень-лютий 2011 року суму у розмірі 2 628 693,00 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську винесено відповідно до вимог законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

П.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, обєкт оподаткування, дату виникнення податкових зобовязань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судом встановлено, що 07 червня 2011 року Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі у м. Луганську була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Ремавтоматика» з питань взаємовідносин з ПП «Конкор», МПТВ «АПК Груп», ПП «ВКФ Укрпромснаб», ПП «Приматех» за січень-лютий 2011 року, за результатами, якої було складено акт № 1483/23/32066020 (а. с. 9-20).

Відповідно до акту перевірки ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від 07.06.2011 № 1483/23/32066020 перевіркою встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого у січні-лютому 2011 року ТОВ «Ремавтоматика» завищено податковий кредит всього у сумі 2628963,00 грн. по контрагентам:

-ПП «Конкор», ід. код 25361756 на суму ПДВ 166 064,00 грн. за лютий 2011 року;

-МП ТВП «АПК Груп», ід. код 32900364 на суму ПДВ 134518,00 грн. за лютий 2011 року;

-ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ід. код. 34202109 на суму ПДВ 790 208,00 грн. за січень-лютий 2011 р.;

-ПП «Приматех», ід. код 37149588 на суму ПДВ 1 538 173,00 грн. за січень-лютий 2011 р.

21 червня 2011 року ТОВ «Ремавтоматика» подало до ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську заперечення до акту перевірки від 07.06.2011 № 1483/23/32066020 (а. с. 21-24).

23 червня 2011 року ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську було розглянуто заперечення ТОВ «Ремавтоматика» до акта перевірки від 07.06.2011 № 1483/23/32066020, про що відповідач повідомив ТОВ «Ремавтоматика», зазначивши, що висновки, які містяться в акті перевірки від 07 червня 2011 року про нікчемність правочинів та порушення податкового законодавства є обґрунтованими, заперечення позивача залишено без виконання (а. с. 25-29).

23 червня 2011 року на підставі акта перевірки від 07.06.2011 № 1483/23/32066020 Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі у м. Луганську винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000722310, яким збільшено суму грошового зобовязання Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» на податок на додану вартість за основним платежем 2 628 963,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 02,00 грн. (а. с. 30).

25 червня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» подало до ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську скаргу, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000722310 (а. с. 31-32).

Рішенням ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від 19 серпня 2011 було залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від 23 червня 2011 року № 0000722310 про сплату 2 628 963, 00 грн. податок на додану вартість і 2,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а скаргу директора ТОВ «Ремавтоматика» Тананакіна М.В. від 25 червня 2011 року без задоволення (а. с. 33-42).

Підставою для зробленого податковим органом висновку про наявність порушення позивачем податкового законодавства, стало твердження відповідача про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту перевіряємого періоду сум податку на додану вартість, сформованих по господарським операціям з ПП «Конкор», МПТВ «АПК Груп», ПП «ВКФ Укрпромснаб», ПП «Приматех».

В судовому засіданні було встановлено, що 01 листопада 2010 року між ТОВ «Ремавтоматика» та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» було укладено договір купівлі-продажу товару № 1122010, предметом, якого є поставка та передача у власність позивача товару. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «ВКФ «Укрпромснаб».

Як вбачається з акту перевірки від 07.06.2011 № 1483/23/32066020, ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську під час проведення аналізу фінансового стану та технічного устаткування постачальника ПП «ВКФ «Укрпромснаб» посилається на акт перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську від 28.03.2011 року № 158/23-34202109, згідно якого угоди з вищезазначеним підприємством є нікчемними.

Судом встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року визнано протиправним наказ Ленінської МДПІ у м. Луганську від 25.03.2011 року № 552 «Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб» (код за ЄДРПОУ 34202109) з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.01.2011». Визнано протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську з проведення документальної перевірки ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб» (код за ЄДРПОУ 34202109) з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011, результати якої оформлено актом від 28.03.2011 року № 158/23-34202109 (а. с. 92-102).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року залишено без змін (а. с. 103-104).

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідач дійшов висновків про порушення позивачем, які викладені в акті перевірки від 07.06.2011 № 1483/23/32066020, на підставі акту перевірки від 28.03.2011 року № 158/23-34202109, дії по проведенню якої визнані судом протиправними.

30 вересня 2010 року між ТОВ «Ремавтоматика» (код ЄДРПОУ 32066020) та ПП «Приматех» (код ЄДРПОУ 37149588) було укладено договір купівлі-продажу товару № 3009-10 ТМЦ, предметом, якого є поставка та передача у власність позивача товару. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Приматех».

В акті перевірки 07.06.2011 № 1483/23/32066020 відповідач зазначив, що під час перевірки були дослідженні податкові накладні, виписані від постачальника ПП «Приматех», рахунки-фактури, довіреності на одержання ТМЦ.

Висновок Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську викладений відповідачем в акті перевірки від 07.06.2011 № 1483/23/32066020 стосовно того, що угода з ТОВ «Ремавтоматика», яким було сформовано податкові зобовязання від ПП «Приматех» у січні лютому 2011 року є нікчемною, є безпідставним, оскільки рішенням господарського суду Луганської області від 06 червня 2011 року відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства «Приматех» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» про визнання договору поставки № 3009-10ТМЦ від 30.09.10 недійсним (а. с. 105-107), тобто договір є дійсним.

Крім того в рішенні господарського суду Луганської області від 06 червня 2011 року зазначено, що ТОВ «Ремавтоматика» розраховувався по договору купівлі-продажу товару № 3009-10 ТМЦ як грошима, так і векселем, що підтверджує виконання сторонами договірних зобовязань.

08 лютого 2011 року між ТОВ «Ремавтоматика» та ПП «Конкор» було укладено договір купівлі-продажу товару № 08-02/11, предметом, якого є поставка та передача у власність позивача товару. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Конкор» (а. с. 45-49).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, акти прийому-передачі, квитанції про приймання багажу, копії яких знаходяться в матеріалах справи, та які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту в сумі 166064,00 грн.

01 жовтня 2010 року між ТОВ «Ремавтоматика» та МПТ ВП «АПК Груп» було укладено договір № 011/10, предметом, якого є надання транспортних послуг. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок МПТ ВП «АПК Груп» (а. с. 64-65).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду податкові накладні, акти виконаних робіт (а. с. 66-71).

06 грудня 2010 року між ТОВ «Ремавтоматика» та МПТ ВП «АПК Груп» було укладено договір № 122/10, предметом, якого є постачання лісопродукції (72-74).

Позивачем було надано суду податкові накладні, накладні, протоколи радіаційного дослідження деревини та продукції з деревини в підтвердження виконання сторонами умов договору № 122/10 від 06.12.2010 (а. с. 75-91).

Посилання відповідача в акті перевірки від07.06.2011 № 1483/23/32066020 на те, що правочини між позивачем та ПП «Конкор», МПТВ «АПК Груп», ПП «ВКФ Укрпромснаб», ПП «Приматех» здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними - не знайшло свого підтвердження у наданих до матеріалів справи доказах.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обовязкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обовязковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, суд вважає, що дані електронної Системи автоматизованого співставлення за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР, тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача, та доказом несплати позивачем податку, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази суд приходить до висновку, що при складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не були взяти до уваги фактичні обставини, оригінали документів бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження реального характеру взаємовідносин між позивачем та ПП «Конкор», МПТВ «АПК Груп», ПП «ВКФ Укрпромснаб», ПП «Приматех».

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Обраний позивачем спосіб захисту порушених прав у вигляді визнання недійсним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не може бути застосований судом, оскільки предметом позову є акт індивідуальної дії, який за змістом норм Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню, будучи протиправним.

За таких обставин суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську від 23 червня 2011 № 0000722310 форми «Р».

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 94, 158163, 167, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську від 23 червня 2011 № 0000722310 форми «Р» .

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 03 жовтня 2011 року.

СуддяЮ.Ю. Мазур