Постанова № 19380978, 06.10.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2011 року Справа № 2а-7519/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Лушниковій О.С.,

представників сторін:

від позивача державний податковий інспектор юридичного відділу

ОСОБА_1, довіреність №20/10-025,

від відповідача ОСОБА_2, довіреність №862 від 12.09.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Юність» про стягнення коштів на суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 975004,00 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків,

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2011 року позивач Краснодонська ОДПІ Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Юність» про стягнення коштів на суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 975004,00 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Юність» (код ЄДРПОУ 14312766) є платником податків та зборів, взято на податковий облік у Краснодонській обєднаній державній податковій інспекції Луганської області. Згідно зі статутом підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний балан, рахунки в установах банків, печатку і штамп. Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) ВАТ «Юність» станом на 04.05.2011 має податкові зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 975004,00 грн., які визначені відповідачем самостійно у поданих до Краснодонської ОДПІ Луганської області податкових деклараціях з податку на додану вартість №5766 від 19.03.2008, №37726 від 19.01.2009, №4369 від 20.02.2009, №6094 від 20.03.2009, №10173 від 17.04.2009, №13998 від 20.05.2009, №15775 від 22.06.2009, №20635 від 20.07.2009, №23779 від 20.08.2009, №25263 від 21.09.2009, №29624 від 20.10.2009, №33179 від 04.12.2009, №37622 від 20.01.2010, №4659 від 22.02.2010, уточнюючого розрахунку №768 від 22.01.2010, №37622 від 20.01.2010, №4659 від 22.02.2010, податкового повідомлення-рішення №000415164/0 від 09.12.2009. З метою стягнення податкового боргу та відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), Краснодонською ОДПІ Луганської області до відповідача застосовано відповідні заходи, а саме: направлено першу №1/590 від 29.12.2002 та другу №2/248 від 20.06.2003 податкові вимоги, отримані відповідачем 20.05.2003 та 26.06.2003. Однак, усі прийняті заходи не призвели до добровільного погашення відповідачем податкового боргу. З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Юність» кошти на суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 975004,00 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, у судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти наявної у підприємства заборгованості з податку на додану вартість в сумі 975004,00 грн. не заперечував, про викладено у відзиві на позов №12/09-3 від 12.09.2011. Однак, просив у задоволенні вимог відмовити з підстав, викладених в уточненому відзиві на позов №7-22/09 від 22.09.2011, в якому, зокрема, зазначив, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.11.2005 року порушено провадження по справі №20/173б про банкрутство ВАТ «Юність», введено мараторій на задоволення вимог кредиторів, 18.12.2006 введена процедура санації ВАТ «Юність». 07.11.2005 провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14.05.1992 №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України. Відповідно до ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мараторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховується неустойка (штраф,пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обовязкових платежів). Окрім того, згідно ст.21 цього закону з дня винесення ухвали про санацію арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника можуть бути накладені лише в рамках процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам кредиторів. Керуючий санацією розглядає вимоги кредиторів щодо зобовязань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації. Тобто, будь які вимоги щодо стягнення заборгованості з боржника мають бути заявлені лише в рамках провадження справи про банкрутство та підлягають задоволенню відповідно до черговості, яка передбачена ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Отже, враховуючи вказане, відповідач вважав, що позивач повинен звернутися зі своїми поточними вимогами безпосередньо до керуючого санацією чи Господарського суду Луганської області в рамках справи про банкрутство. Отже, враховуючи, що ВАТ «Юність» знаходиться у поцедурі банкрутства, застосування до нього будь-яких санкцій за невиконання або неналежне виконання грошових зобовязань є неможливим, тому грошові вимоги позивача зі стягнення штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №000415164/0 від 09.12.2009 у сумі 170,00 грн., які нараховані під час процедури банкрутства, відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржником відхиляються. Стягнення податкового боргу з рахунків відповідача суперечить діючому законодавству та призведе до порушення інтересів конкурсних кредиторів по справі №20/173б, у тому числі, інтересів працівників боржника, погашення заборгованості яких має бути здійснено у другу чергу.

У письмових запереченнях від 27.09.2011 №16007/10-015 на відзив відповідача, Краснодонська ОДПІ Луганської області, зазначила, що мараторій на задоволення вимог кредиторів зупиняє виконання зобовязань боржника перед кредиторами, в тому числі і зобовязання щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів), При цьому, погашення всіх зобовязань, в тому числі щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів), а також штрафних санкцій за несвоєчасне погашення таких зобовязань перед кредиторами, зупиняється відносно тих зобовязань, що виникли до порушення провадження в справі про банкрутство. Щодо поточних платежів перед кредиторами, то їх погашення здійснюється на загальних підставах.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст.6 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI податком є обовязковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 203.1. статті 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1. цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2. ст.203 Податкового кодексу України).

Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків відповідачем у даній адміністративній справі ВАТ «Юність» заборгованості перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 975004,00 грн., яка є предметом розгляду в даній адміністративній справі, виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI, суд приходить до висновку, що в даному випадку при розгляді справи можливо посилатися на норми раніше діючого законодавства.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відкрите акціонерне товариство «Юність» (код ЄДРПОУ 14312766) зареєстровано виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 18.07.1996 за реєстраційним номером №1387105 0001 000476 (а.с.6), внесено до ЄДРПОУ 13.04.2011 (а.с.9), згідно свідоцтва №16342164 від 07.03.2006 ВАТ «Юність» є платником податку на додану вартість (а.с.10).

Станом на 04.05.2011 за ВАТ «Юність» рахується заборгованість (податкові зобовязання) перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 975007,00 грн., яка визначена відповідачем самостійно у поданих до Краснодонської ОДПІ Луганської області податкових деклараціях з податку на додану вартість №5766 від 19.03.2008, №37726 від 19.01.2009, №4369 від 20.02.2009, №6094 від 20.03.2009, №10173 від 17.04.2009, №13998 від 20.05.2009, №15775 від 22.06.2009, №20635 від 20.07.2009, №23779 від 20.08.2009, №25263 від 21.09.2009, №29624 від 20.10.2009, №33179 від 04.12.2009, №37622 від 20.01.2010, №4659 від 22.02.2010, уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок №768 від 22.01.2010 та на підставі нарахованих податковим органом штрафних санкцій в сумі 170,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №000415164/0 від 09.12.2009 (а.с.13-14,15-16,17-18,19-20,21-22,23-24,25-26,27-28,29-30,31-32,33-34,35-36,37,38,39-40,41-42).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) передбачені обовязки платників податків і зборів (обовязкових платежів), а саме: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок, строки та умови надання декларацій та фінансової звітності встановлені спеціальним податковим законодавством.

До набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно із підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно із підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду.

Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобовязань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога- не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога- не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п.п. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин)).

П.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) та з метою погашення податкового боргу Краснодонською ОДПІ Луганської області 20.05.2003 відповідачу вручено першу податкову вимогу №1/590 від 29.12.2002 та другу податкову вимогу №2/248 від 20.06.2003, отриману останнім 26.06.2003 (а.с.11,12,12-зворотній бік).

Підпунктом 5.2.5 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000р. (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

Згідно з п.п.5.2.4 п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000р. (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобовязання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000р. (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) у разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пунктах «а»-«в» підпункту 4.2.2 п.4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000р. (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Факту оскарження відповідачем вищезазначених податкових вимог судом на час розгляду справи не встановлено, а тому вони вважаються узгодженими.

Даних про добровільну сплату відповідачем наявного податкового боргу суд на час розгляду справи не має.

Позовні вимоги Краснодонської ОДПІ Луганської області щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій по податку на додану вартість, нарахованих податковим органом за податковим повідомленням-рішенням №000415164/0 від 09.12.2009 в сумі 170,00 грн. задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Так, ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.11.2005 року порушено провадження по справі №20/173б про банкрутство ВАТ «Юність», введено мараторій на задоволення вимог кредиторів, 18.12.2006 введена процедура санації ВАТ «Юність». Ухвалою цього ж суду по справі №20/173б від 12.07.2011 термін процедури санації продовжено до 18.10.2011 (а.с.48-49,50-51).

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14.05.1992 №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-ХІІ протягом дії мараторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховується неустойка (штраф,пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Отже, враховуючи, що ВАТ «Юність» знаходиться у поцедурі банкрутства, застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість, визначених податковим органом за податковим повідомленням-рішенням №000415164/0 від 09.12.2009 в сумі 170,00 грн., є неможливим, тому позовні вимоги Краснодонської ОДПІ Луганської області щодо їх стягнення з відповідача суд залишає без задоволення.

Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно рахується податковий борг перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість в сумі 974834,00 грн., про який він повідомлений, який ним у встановленому законодавством порядку не оскаржено та до теперешнього часу в добровільному порядку не сплачено. У звязку з чим, позовні вимоги в частині стягнення самостійно узгоджених відповідачем податкових зобовязань з податку на додану вартість за податковими деклараціями №5766 від 19.03.2008, №37726 від 19.01.2009, №4369 від 20.02.2009, №6094 від 20.03.2009, №10173 від 17.04.2009, №13998 від 20.05.2009, №15775 від 22.06.2009, №20635 від 20.07.2009, №23779 від 20.08.2009, №25263 від 21.09.2009, №29624 від 20.10.2009, №33179 від 04.12.2009, №37622 від 20.01.2010, №4659 від 22.02.2010, уточнюючим розрахунком податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок №768 від 22.01.2010 підлягають до повного задоволення.

Відповідно до п.20.1.18 ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI).

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку борг перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 974834,00 грн. не сплатив, позовні вимоги податкового органу про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Юність» про стягнення коштів на суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 975004,00 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Юність» (код ЄДРПОУ 14312766, місцезнаходження: 94400 Луганська область, м.Краснодон, пр-т 60-річчя СРСР,40) кошти на суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 974834,00 грн. (девятсот сімдесят чотири тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 00 копійок) на розрахунковий рахунок № 31117029700028, отриувач: Краснодонське УДК, код одержувача 24048922, банк-ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, з рахунків у банках, обслуговуючих цього платника податків.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 11 жовтня 2011 року.

СуддяЮ.Ю. Мазур