Постанова № 19380748, 28.10.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2011 року Справа № 2а-8450/11/1270 < Текст >

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Свергун І.О.,

за участі секретаря Липової К.С.,

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 21.09.2011 № 03-05/1949),

представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 28.07.2011 № 218-1165),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Хімічний завод «Південний» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 633551 грн. 39 коп.,

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2011 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Хімічний завод «Південний» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2010 році в розмірі 605052,75 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 28498,64 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що в порушення вимог ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві відповідача в 2010 році працювало 32 інваліди при нормативі 57 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таким чином, відповідач до 15.04.2011 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 605052,75 грн. за 25 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами. Оскільки сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача разом із нарахованою за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій пенею в сумі 28498,64 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні виомги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні частково визнав позовні вимоги, а саме: щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 605052,75 грн. та пені в розмірі 27771,95 грн. за період прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій з 16.04.2011 по 15.09.2011. Вважає, що позивачем неправильно визначена кількість днів порушення термінів сплати санкцій 157, тоді як термін прострочення склав 153 дні.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дає підстави для висновку про те, що обовязки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Судом установлено, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік Форми 10-ПІ, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 1422 особи, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 57 осіб. Фактично протягом року на підприємстві працювало 32 інваліди (арк. справи 15).

Згідно з листом Рубіжанського міського центру зайнятості від 09.06.2011 № 11/2-1079 ДП «Хімічний завод «Південний» надавало до центру зайнятості звіти форми 3-ПН «Звіт про наявніст вакансій» 17.09.2010 та 20.09.2010 (арк. справи 11-14).

Відповдіно до положень статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих осбтавин та добровільності їх визнання.

Відповідачем визнано позовні вимоги в частині стягнення адміністратвино-господарських санкцій у розмірі 605052,75 грн. та пені в розмірі 27771,95 грн. Отже, проблемним питанням у даній справі є правильність визначення позивачем розміру пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

За розрахунком позивача (арк. справи 16) відповідач повинен був працевлаштувати у 2010 році 57 інвалідів, фактично було працевлаштовано 32 інваліди, тому підприємство відповідача мало перерахувати адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2010 рік в сумі 605052,75 грн.

У відповідності з Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 157 календарних днів відповідачу нарахована пеня в сумі 28498,64 грн. Пеню нараховано за період з 16.04.2011 по 19.09.2011 включно. Суд не приймає доводи відповідача, що пеню слід нараховувати за період з 16.04.2011 по 15.09.2011. Згідно з матеріалами справи позовну заяву позивачем було подано безпосередньо до канцелярії суду 22.09.2011. Отже, на час звернення позивача з позовом до суду кількість днів прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій складає 159. Позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за 157 днів прострочення платежу. Судом розглянуто справу в межах заявлених вимог, підстав для виходу за межі позовних вимог суд не вбачає. Таким чином, суд вважає, що позивачем правильно визначено розмір пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2011 по 19.09.2011 включно.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 605052,75 грн. за невиконання у 2010 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та 28498,64 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Представником відповідача в ході розгляду справи було заявлено усне клопотання про розстрочення сплати адміністративно-господарських санкцій та пені.

Згідно з положеннями ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Суд вважає вказане клопотання необґрунтованим та не знаходить підстав для його задоволення. Відповідачем не наведено обставини, що ускладнюють виконання судового рішення, не зазначено, на який період відповідач просить розстрочити виконання судового рішення, а тому суд не вбачає підстав для розстрочення виконання чи встановлення способу та порядку виконання рішення саме постановою суду.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Хімічний завод «Південний» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 633551 грн. 39 коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Хімічний завод «Південний» (код ЄДРПОУ 35283037) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 605052 грн. 75 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 28498 грн. 64 коп., а всього 633551 грн. 39 коп. (шістсот тридцять три тисячі пятсот пятдесят одна грн. 39 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 01 листопада 2011 року.

<Текст >

СуддяІ.О. Свергун