Постанова № 19380650, 04.10.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2011 року Справа № 2а-7792/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мазура О.М.,

при секретарі судового засідання Лушниковій С.А.,

за участю представників сторін:

від позивача головний спеціаліст з юридичних питань ОСОБА_1,

довіреність №1 від 26.04.2011,

від відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Словяносербському районі Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Зімогорянка» про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в сумі 636,46 грн. та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків у сумі 48,55 грн., -

В С Т А Н О В И В:

05 вересня 2011 року позивач, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Словяносербському районі Луганської області, звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Зімогорянка» про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в сумі 636,46 грн. та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків у сумі 48,55 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відкритого акціонерного товариства «Зімогорянка» зареєстровано у відділенні ВД ФССНВ ВПЗ України в Словяносербському районі Луганської області в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності за реєстраційним номером №1224000042. У порушення ч.1 ст.45 Закону України №1105-XIV від 23.09.1999 «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та підпунктів 4.12,4.13,4.14 п.4.1 Інструкції «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» від 12.07.2007 №36, ВАТ «Зімогорянка» своєчасно не перерахувало страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання і тому заборгованість перед Фондом згідно розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зростала та станом на 25.01.2011 складала 134,21 грн. У 2011 році неодноразові звернення до керівництва із вимогою про необхідність погашення заборгованості позитивних результатів не дали, борг залишився непогашеним. Згідно акту перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків №25 від 29.06.2011 за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 ВАТ «Зімогорянка» було підтверджено недоїмку у розмірі 636,46 грн. та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків у сумі 48,55 грн. До теперішнього часу заборгованість відповідачем у добровільному порядку не погашена. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 в сумі 636,46 грн. разом з нарахованою пенею за несвоєчасну сплату страхових внесків у сумі 48,55 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, наполягав на їх задоволенні, дав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надавав.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справи за участю Фондів соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є адміністративними, оскільки відповідають вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.

Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

В судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідач Відкрите акціонерне товариство «Зімогорянка» (ідентифікаційний код юридичної особи 03332576) 03.10.2000 зареєстровано в якості юридичної особи Словяносербською районною державною адміністрацією Луганської області за реєстраційним номером №04051603ю0010093 (а.с.13), внесено до ЄДРПОУ 11.12.2000 (а.с.12) та зареєстровано у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Словяносербському районі Луганської області в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності за №1224000042, що підтверджується страховим свідоцтвом (а.с.11).

Спеціальним законом, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-XIУ від 23.09.1999.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2010 рік за відповідачем Відкритим акціонерним товариством «Зімогорянка» рахується заборгованість по страховим внескам у сумі 134,21 грн. (а.с.10).

Так, 29.06.2011 позивачем проведено перевірку ВАТ «Зімогорянка» з питання правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, результати якої зафіксовано актом №25 від 29.06.2011. Перевіркою встановлено наявність у відповідача заборгованості (недоїмки) зі сплати страхових внесків у сумі 636,46 грн., одночасно із цим, у звязку з порушенням останнім строків сплати страхових внесків, нарахована пеня в сумі 48,55 грн. (а.с.8-9).

Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 дійсно рахується заборгованість (недоїмка) зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності в сумі 636,46 грн., яка на час розгляду справи у добровільному порядку не погашена, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Позовні вимоги в частині стягнення з ВАТ «Зімогорянка» пені за несвоєчасну сплату страхових внесків у розмірі 48,55 грн. задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ч.7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, здійснюється фондами загальнообовязкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно з п.п.8.1 п.8 Інструкції «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» від 12.07.2007 №36, робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою перерахування та надходження страхових внесків, інших платежів до Фонду, а також за цільовим і правильним витрачанням його коштів.

Відповідно до ч.2 ст.45 Закону України №1105-XIV від 23.09.1999 «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка була чинною та підлягала застосуванню щодо періоду, за який виникла заборгованість (яка була чинною та підлягала застосуванню до 01.01.2011) роботодавець як страхувальник зобовязаний був своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідальність страхувальника за невиконання своїх обовязків передбачена ст.52 Закону України №1105-XIV від 23.09.1999 «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Частиною другою цієї статті, яка була чинною та підлягала застосуванню до 01.01.2011, було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Безпосередньо самим Законом України №1105-XIV від 23.09.1999 «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» умови, розмір, порядок та строки погашення пені не визначалися. Тільки підпунктами 5.1 й 5.2 п.5 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 №36, яка була чинною та підлягала застосуванню до 01.01.2011, було встановлено, що е внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Тобто, сам Закон України №1105-XIV від 23.09.1999 «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачав стягнення пені, а розрахунок визначався Інструкцією.

З 01.01.2011 дня набрання чинності Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, статтю 49 і частину 2 статті 52 Закону України №1105-XIV від 23.09.1999 «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключено. Вказана Інструкція втратила чинність і з цього часу така відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхового внеску до Фонду у виді нарахування та стягнення контролюючим органом пені передбачені не були.

Відповідно до п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 №1-7/99, дію нормативно правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Згідно з абзацом 4 вказаного рішення Конституційного суду України відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державного органу.

Відповідно до п.22 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Зазначені норми знайшли своє відображення щодо їх офіційного тлумачення в рішенні Конституційного суду України від 30.05.2001 №7-рп/2001 у справі №1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб), абз.7 мотивувальної частини якого передбачено, що системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку про те, що за своїм змістом п.22 ст.99 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності-діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Пунктом 5 мотивувальної частини рішення передбачено, що Закони України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб у публічних сферах, процесуальні норми стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність.

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій у виді нарахування пені, то вона діяла в період до 01.01.2011, і саме в цей проміжок часу вона визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення та відповідальність за нього.

Під час прийняття субєктом владних повноважень рішення про нарахування пені, що відображено в акті перевірки та невиконання кого стало підставою для звернення до суду з даним позовом, правових норм, які б встановлювали відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, не існувало.

Між тим, субєктом владних повноважень, у даному випадку - Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Словяносербському районі Луганської області, актом перевірки №25 від 29.06.2011, з відповідача ВАТ «Зімогорянка», стягнуто пеню в сумі 48,55 грн., яка нарахуванню не підлягала, що свідчить про те, що субєкт владних повноважень помилково застосував норми матеріального права в частині нарахування пені, а тому, нарахована пеня стягненню не підлягає.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Словяносербському районі Луганської області в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Зімогорянка» заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 в сумі 636,46 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків у розмірі 48,55 грн. судом залишаються без задоволення.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 04 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 10 жовтня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Словяносербському районі Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Зімогорянка» про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в сумі 636,46 грн. та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків у сумі 48,55 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Зімогорянка» (ідентифікаційний код юридичної особи 03332576, місцезнаходження: 93740 Луганська область, Словяносербський район, м.Зимогіря, вул.Октябрська, буд.1-а; р/р №260053011680 у Словяносербському ВОБ, МФО 364230) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Словяносербському районі Луганської області (місцезнаходження: 93700 Луганська область, смт.Словяносербськ, вул.Горького,буд.86; код 25926862, р/р №37170420001215 у ВДК у Словяносербському районі, МФО 804013 ) заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності за період з 01.10.2010 по 01.03.2011 у сумі 636,46 грн. (шістсот тридцять шість гривень 46 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 10 жовтня 2011 року.

СуддяЮ.Ю. Мазур