Постанова № 19379941, 07.11.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2011 року 2а-4632/11/1070

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1022

час прийняття постанови: 11 год. 11 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Леонтович А.М.

при секретарі -Воронюк М.М.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю)

від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

до

проПриватного акціонерного товариства «Сільпо Рітейл»

Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Сільпо Рітейл»(далі по тексту - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі по тексту - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 20 червня 2011 року № 0000203500 стосовно податку на прибуток приватних підприємств на суму 1113342,64 грн., з яких основного платежу 890674,11 грн. та штрафних санкцій в сумі 222668,53 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області є безпідставними та суперечить вимогам законодавства, оскільки: по-перше, норми закону, що були застосовані відповідачем визнано Конституційним Судом України неконституційними; по-друге, відповідачем невірно застосовано норму частини 2 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства»до Закритого акціонерного товариства «Сільпо Рітейл»через те, що дана норма не поширювала дію на Закриті акціонерні товариства; по-третє, зміни до Закону України «Про акціонерні товариства»самі по собі не можуть породжувати податкових зобовязань платників податку; по-четверте позивачем до набрання чинності змін до Закону України «Про акціонерні товариства», а саме 28 березня 2010 року було проведено загальні збори акціонерів Закритого акціонерного товариства «Сільпо Рітейл», за результатами яких прийнято законне рішення не розподіляти прибуток та не виплачувати дивіденди за 2009 рік і тому позивач не зобовязаний був проводити повторні збори акціонерів у звязку зі змінами до законодавства щодо обовязкового розподілу частини нерозподіленого прибутку попередніх років на виплату дивідендів у розмірі 30 відсотків такого нерозподіленого прибутку через те, що закони не мають зворотної дії у часі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити та надав додаткові пояснення до позовної заяви відповідно до яких ЗАТ «Сільпо Рітейл», згідно показників фінансової звітності за 2009 рік, отримало збиток у розмірі 46745 тис. грн.., що вказує на те, що податковим органом неправомірно визначено податкове зобовязання позивача та нараховано фінансові санкції згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Представник відповідача заперечив проти заявленого позову та просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, мотивуючи свою позицію тим, що податковий орган при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення керувався вимогами законодавства України, а саме приписами статей 15, 41 Закону України «Про господарські товариства»від 19 вересня 1991 року № 1576-XII та статтями 30, 33 Закону України «Про акціонерні товариства»(в редакції від 27 квітня 2010 року) зі змісту яких вбачається, що субєкт господарювання, який за результатами господарської діяльності за 2009 рік має чистий прибуток та/або нерозподілений прибуток минулих періодів зобовязаний до 31 червня 2010 року виплатити дивіденди у розмірі не менше 30 відсотків суми такого чистого прибутку та/або нерозподіленого прибутку. При цьому пунктом 7.8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Згідно із правилом, визначеним пунктом 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування. Тому, оскільки позивачем вчасно не прийнято рішення про виплату обовязкової частини дивідендів у розмірі 30 відсотків від суми нерозподіленого прибутку попередніх періодів та не сплачено у звязку з цим сум авансованого внеску з податку на прибуток, сума авансованого внеску, який підлягає сплаті за результатами 2009 року була самостійно визначена податковим органом. Зважаючи на те, що за даними податкового органу станом на 1 січня 2010 року позивачем визначено показник нерозподіленого прибутку в сумі 11875654,73 грн. та не прийнято рішення щодо обовязкової сплати дивідендів в розмірі 30 відсотків від зазначеної суми (3562696,2 грн.) то сума авансованого платежу підлягає стягненню до бюджету в примусовому порядку за рішенням податкового органу. Також у звязку з тим, що авансований внесок у сумі 890674,11 грн. позивач повинен був сплатити до 31 червня 2010 року податковим органом нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату зазначеного внеску в сумі 222668,53 грн..

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Акціонерне товариство «Сільпо Рітейл»зареєстроване 3 листопада 2005 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області у формі Закритого акціонерного товариства, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 733887.

У відповідності до довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) № 452255 державним реєстратором 29 квітня 2011 року внесено зміни до ЄДРПОУ відповідно до яких змінено тип Акціонерного товариства «Сільпо Рітейл»з Закритого акціонерного товариства на Приватне акціонерне товариство.

На податковому обліку Приватне акціонерне товариство «Сільпо Рітейл»перебуває в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області.

Відповідно до матеріалів справи, посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі наказу Державної податкової інспекції від 13 квітня 2011 року № 434 та направлень на перевірку № 401, № 389, № 390, № 388, № 387 від 29 квітня 2011 року проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Приватного акціонерного товариства «Сільпо Рітейл»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року. За результатами перевірки 31 травня 2011 року складено акт № 676/23-2/33870708 (далі по тексту Акт перевірки).

Згідно з висновками податкового органу, позивач відобразив по рахунку 441 «Нерозподілені прибутки»: сальдо по кредиту станом на 1 січня 2010 року в сумі 11875654,73 грн.; по рахунку 422 «Непокриті збитки»сальдо по дебету станом на 1 січня 2010 року в сумі 46779560,63 грн.. Враховуючи зазначену обставину працівниками податкового органу зроблено висновок, що акціонерне товариство «Сільпо Рітейл», яке за результатами роботи за 2009 рік отримало збитки, але нерозподілений прибуток якого, розрахований за правилами бухгалтерського обліку, слав 11875654,73 грн., було зобовязане до 30 червня 2010 року нарахувати і сплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30 відсотків нерозподіленого прибутку. Натомість, на думку відповідача, позивачем вказаного обовязку станом на 30 червня 2010 року не виконано, що підтверджується поданими акціонерним товариством «Сільпо Рітейл»податковими деклараціями за 1, 2, 3 квартал 2010 року. У звязку з тим, що позивачем не було виконано обовязку по прийняттю рішення щодо виплати обовязкової частини нерозподіленого прибутку в якості дивідендів і, як наслідок, не сплачено авансового внеску з податку на прибуток до бюджету, податковий органи прийшов до висновку, що така бездіяльність є порушенням податкового законодавства. Відповідач вказує на те, що внаслідок зазначених порушень з боку позивача до державного бюджету України не надійшло коштів у сумі 890674,11 грн., що суперечить інтересам держави.

На основі акту перевірки Приватного акціонерного товариства «Сільпо Рітейл»Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області 20 червня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000203500, відповідно до якого збільшено суму грошового зобовязання позивача з податку на прибуток на загальну суму 1113342,64 грн., з яких 890674,11 грн. підлягає сплаті за основним платежем, а 222668,53 грн. повинно бути оплачено в якості штрафних санкцій за порушення пункту 8 статті 7, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), та статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства»(із змінами та доповненнями внесеними законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року № 2154-VI).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про господарські товариства»від 19 вересня 1991 року № 1576-XII, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV, Законом України «Про акціонерні товариства»від 17 вересня 2008 року № 514-VI, Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року 291 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за N 893/4186, Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19 квітня 2001 року186 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 травня 2001 р. за N 389/5580 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Детально вивчивши матеріали адміністративної справи та зясувавши усі істотні обставини спору суд прийшов до висновку про відсутність підстав для прийняття Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2011 року № 0000203500 виходячи з наступного.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року № 2154-VI внесено суттєві зміни до статей 15, 41 Закону України «Про господарські товариства»та до статей 30, 33 Закону України «Про акціонерні товариства»щодо порядку виплати дивідендів та обовязкової частки дивідендів, що підлягає виплаті за результатами господарської діяльності товариства (сплата обовязкової суми дивідендів).

Згідно статті 15 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції від 27 квітня 2010 року) прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Відповідно пункту «д» частини 5 статті 41 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції від 27 квітня 2010 року) до компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків.

Законом, який закріплює правила щодо визначення обовязкової частини прибутку, що підлягав сплаті в якості дивідендів є Закон України «Про акціонерні товариства».

Пунктом 4 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про акціонерні товариства»передбачено, що до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

У силу вимог частини 2 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства»(в редакції від 27 квітня 2010 року) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. Розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства. У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.

Згідно із пунктом 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 7.8.1. пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Пунктом 7.8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2, підпункту 7.8.5 пункту 7.8 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Згідно із правилом визначеним пунктом 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Зазначені положення визначають процедуру нарахування дивідендів, що сплачуються особам, які володіють корпоративними правами господарського товариства у разі наявності у господарського товариства чистого прибутку та/або нерозподіленого прибутку попередніх періодів, що визначається виходячи з показників бухгалтерської звітності за результатами господарської діяльності у звітному періоді. При цьому правила щодо обовязкової частки дивідендів та визначення авансового внеску з податку на прибуток не можуть бути застосовані у тому випадку, якщо у субєкта господарювання за результатами звітного періоду відсутній чистий прибуток та нерозподілений прибуток, оскільки позитивні значення вказаних показників є базовими при розрахунку сум дивідендів, які підлягають сплаті, а показник суми авансового внеску з податку на прибуток вираховується виходячи із значення суми дивідендів, які виплачуються господарським товариством.

При аналізі Акту перевірки Приватного акціонерного товариства «Сільпо Рітейл»необхідно звернути увагу на показники значень сум нерозподілених прибутків та непокритих збитків, які використані податковим органом при формулюванні висновків до зазначеного акту перевірки. Відповідач вказує, що ним при проведенні перевірки використані показники бухгалтерського обліку ПРАТ «Сільпо Рітейл», а саме значення рахунку 441 «Нерозподілені прибутки»сальдо по кредиту на якому станом на 1 січня 2010 року складало в сумі 11875654,73 грн. та значення рахунку 442 «Непокриті збитки», значення по дебету на якому станом на 1 січня 2010 року складало в сумі 46779560,63 грн. (відємне значення).

Надаючи правову оцінку діям податкового органу щодо використання показників зазначених рахунків при формулюванні висновків Акту перевірки, що стали основою для прийняття в подальшому спірного податкового повідомлення-рішення суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Правила щодо призначення і порядку ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб визначені Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій

Відповідно до зазначеної Інструкції на рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку.

За кредитом рахунку відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, за дебетом - збитки та використання прибутку.

Рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" має такі субрахунки:

441 "Прибуток нерозподілений"

442 "Непокриті збитки"

443 "Прибуток, використаний у звітному періоді"

На субрахунку 441 "Прибуток нерозподілений" відображаються наявність та рух нерозподіленого прибутку.

На субрахунку 442 "Непокриті збитки" відображаються непокриті збитки. Їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

На субрахунку 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" відображаються розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді. Сальдо на цьому субрахунку у кінці року закривається у кореспонденції із субрахунками 441 та/або 442 з виведенням сальдо на одному з цих субрахунків.

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва призначенням рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" є облік та узагальнення інформації про нерозподілені прибутки (непокриті збитки), про використання прибутку.

Зазначені норми вказують на те, що рахунки 441, 442, 443 є рахунками аналітичного обліку відносно рахунку 44, що є рахунком синтетичного обліку та визначає загальний показник нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) звітного періоду. При цьому показник нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) дорівнює значенню нерозподіленого прибутку (рахунок 441) зменшеного на суму непокритих збитків (рахунок 442), а показник прибутку, використаного у звітному періоду дорівнює сумі на яка використовується для погашення непокритих збитків за рахунок нерозподіленого прибутку.

У звязку з цим значення аналітичних рахунків 441, 442 самі по собі не можуть бути використаними при визначенні загальних фінансових показників звітного періоду без урахування значення аналітичного рахунку 443 та загального щодо них значення синтетичного рахунку 44. Таким чином для оцінки показників фінансової діяльності субєкта господарювання мають використовуватися саме узагальнені значення, а не показники окремих синтетичних рахунків.

Ураховуючи вищезазначене суд звертає увагу на те, що відповідачем при проведенні перевірки помилково використано відособлені показники рахунків 441, 442 в той час, коли мали бути проаналізовані узагальненні данні про результати господарської діяльності за звітній період, що відображені по рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". Внаслідок цього відповідачем зроблено невірні висновки стосовно наявності у акціонерного товариства «Сільпо Рітейл»нерозподіленого прибутку станом на 1 січня 2010 року.

Згідно із балансом Закритого акціонерного товариства «Сільпо Рітейл»на 31 грудня 2009 року значення нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) станом на початок звітного періоду (2009 рік) становить 11841, а на кінець звітного періоду мінус 34904. Таким чином за результатами господарської діяльності у 2009 році акціонерне товариство «Сільпо Рітейл»не сформувало нерозподіленого прибутку та заявило про наявність непокритого збитку в сумі 34904 тис. грн..

За таких обставин податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 20 червня 2011 року № 0000203500 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зважає на те, що всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення. Також відповідач не надав суду жодних доказів, які вказують на наявність у позивача нерозподіленого прибутку за результатами господарської діяльності у 2009 році.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи, що податковим органом не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та податкових вимог з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи суд прийшов до висновку, що адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Сільпо Рітейл»підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 20 червня 2011 року № 0000203500.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Сільпо Рітейл»судовий збір у розмірі 3,40 грн..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Постанова у повному обсязі виготовлена 11 листопада 2011 року.