Постанова № 19379933, 07.11.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2011 року 4237/10/1070

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1022

час прийняття постанови: 11 год. 47 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Леонтовича А.М.

при секретарі -Воронюк М.М.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю)

від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

до

проТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія»

Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія»(далі по тексту - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі по тексту - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2010 року № 0000241660/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, прийняте з порушенням норм законодавства України, оскільки відповідач невірно застосував норму підпункту 8-1.3 статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпункт 5.8 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166. У звязку з цим податковим органом безпідставно виключено із загальної декларації рядок 26 «залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», оскільки право платника податку розпоряджатися сформованим за попередні податкові періоди податковим кредитом регулюється виключно Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, чинним на момент виникнення спірних правовідносин. Тому, посилання відповідача на положення наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»від 30.05.1997р. № 166 є безпідставним, оскільки норми цього наказу стосуються порядку заповнення саме податкової декларації (скороченої), а не загальної декларації.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2010 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 14 травня 2010 року.

14 травня 2010 року провадження по справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 2а-786/10/1070, що має безпосередній вплив на розгляд даної справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 7 листопада 2011 року.

У судовому засіданні, призначеному на 7 листопада 2011 року, представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що підставою для прийняття Яготинською МДПІ податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2010 року № 0000391660/0 стало те, що в ході позапланової виїзної перевірки ТОВ «Українська Молочна Компанія»згідно акту № 311/2301/34099131 від 17.04.2009 року з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2009 року встановлено порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, а саме порушено п. 8-1.3 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.5.8 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166. Оскільки ТОВ «Українська молочна компанія»з 1 січня 2009 року перейшло на спеціальний режим оподаткування, то необхідно перенести значення рядка 26 загальної декларації звітного податкового періоду до податкової декларації (скороченої по спец режиму), тобто рядок 26 загальної декларації повинен залишитися незаповнений, а сума цього рядка відобразитися в рядку 16.3 скороченої декларації по спец режиму.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія»зареєстроване Згурівською районною державною адміністрацією Київської області 13 квітня 2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 603251.

Судом встановлено, що ТОВ «Українська Молочна Компанія»з 14 квітня 2006 року перебуває на податковому обліку в Згурівському відділенні Яготинської МДПІ.

До 1 січня 2009 року ТОВ «Українська Молочна Компанія»перебувало на загальній системі оподаткування та було платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17 квітня 2006 року № 13764722.

З 1 січня 2009 року ТОВ «Українська Молочна Компанія»перейшло на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість від 3 лютого 2009 року № 100165202.

Відповідно до матеріалів справи, 22 лютого 2010 року позивачем подано декларацію з податку на додану вартість відповідно до якої було визначено: податкові зобовязання у сумі 78328,00 грн. (рядок 9 декларації з ПДВ); податковий кредит у сумі 1739,00 грн. (рядок 17 декларації з ПДВ); відємне значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 4962629,00 грн. (рядок 23 декларації з ПДВ); відємне значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в сумі 4886094,00 грн. (рядок 24 декларації з ПДВ). З огляду на зміст вказаної декларації позивачем визначено, що сума податкових зобовязань (78328,00 грн.) погашається за рахунок податкового кредиту звітного періоду (1739,00 грн.) та частини суми відємного значення попереднього податкового періоду (4962629,00 грн.) в результаті чого ТОВ «Українська Молочна Компанія»не має податкового зобовязання з податку на додану вартість за січень 2010 року, а лише зменшує суму залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ).

17 березня 2010 року посадовою особою Яготинської МДПІ проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Українська Молочна Компанія»за січень 2010 року, за результатами якої складено акт № 219/1600-34099131.

На підставі акту перевірки № 219/1600-34099131 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000241660/0 від 17 березня 2010 року, яким позивача зобовязано сплатити до державного бюджету України суму в розмірі 76535,00 грн..

У зазначеному акті перевірки податковий орган посилається на акт перевірки від 17 квітня 2009 року, згідно з яким встановлено порушення порядку ведення позивачем податкового обліку, а саме, п. 8-1.3 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та пп. 5.8 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166.

Так, згідно твердження податкового органу, позивач з 1 січня 2009 року повинен зменшити значення рядка 26 «залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»загальної декларації з податку на додану вартість та відобразити його у податковій декларації з податку на додану вартість (скорочена). Тому при прийняті акту № 219/1600-34099131 відповідач не бере до увари заявлений позивачем показник податкового кредиту попереднього звітного періоду (4962629,00 грн.), а робить розрахунки враховуючи лише показники податкового зобовязання та податкового кредиту звітного періоду.

Виходячи з того, що у податковій декларації з ПДВ за січень 2010 року податкові зобовязання позивача становлять 78328,00 грн., податковий кредит 1793,00 грн., відповідач приходить до висновку, що до сплати в бюджет підлягає сума в розмірі 76535,00 грн., яка розрахована відповідачем як різниця між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду.

Враховуючи викладене податковий орган дійшов висновку, що у податковій декларації (загальній) за січень 2010 року сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет становить 76535,00 грн..

Суд не погоджується з висновками податкового органу та вважає податкове повідомлення-рішення № 0000241660/0 незаконним та таким, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту Закон України № 168/97-ВР), (Закон втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 р. №2755-VI).

Пункт 1.6. статті 1 Закону України № 168/97-ВР визначає податкове зобовязання як загальну суму податку, одержану (нараховану) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

За змістом пункту 1.7. статті 1 зазначеного Закону податковий кредит, це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР платник податків, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Граничні строки для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обовязкових платежів) встановлені п.п.15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, відповідно до якого заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З 1 січня 2009 року набрала чинності стаття 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції Закону України від 31.10.2008 р. N 639-VI, якою передбачено спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства.

Згідно із п. 8-1.2 ст. 8-1 Закону України № 168/97-ВР сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 8-1.3 ст. 8-1 Закону України № 168/97-ВР, якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Суд звертає увагу на те, що обмеження встановлені статтею 8-1 Закону України № 168/97-ВР, розповсюджують свою дію лише на операції виготовлення та/або придбання сільськогосподарським підприємством товарів (послуг), основних фондів, починаючи з 1 січня 2009 року.

Якщо право на податковий кредит виникло у субєкта господарювання до переходу на спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства то таке право зберігається і після переходу на спеціальний режим, оскільки Закон України № 168/97-ВР не містить положень, які б передбачали втрату платником податку права на податковий кредит за попередні податкові періоди у звязку з переходом із загальної системи оподаткування на спеціальний режим.

Згідно пп. 5.7.1. Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»від 30.05.1997 р. № 166 у податковій декларації сума податкового кредиту розподіляється у тому періоді, у якому здійснювалось відповідне виготовлення та/або придбання товару (послуги), а розподілені суми включаються до значень рядків 10, 12, 13 та довідково відображаються у рядках 10-1, 12-1, 13-1 податкової декларації (скороченої).

Також листом від 07.04.2009р. № 7255/7/16-1117 Державна податкова адміністрація України розяснила, що положення пункту 5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість розповсюджуються на операції виготовлення та/або придбання сільськогосподарським підприємством товарів (послуг), основних фондів, починаючи з 1 січня 2009 року, тобто з дня набрання чинності статтею 8-1 Закону України № 168/97-ВР.

Відповідно до підпункту «д»підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 р. № 2181-III (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 1 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI) не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового розяснення (за відсутності податкових розяснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового розяснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове розяснення чи узагальнююче податкове розяснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове розяснення такому платнику податків або узагальнююче податкове розяснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Згідно матеріалів справи, суд вбачає, що операції по яким був нарахований податковий кредит здійснювалися позивачем в період з липня по листопад 2008 року, таким чином норми пп. 5.8 вищевказаного Порядку не можуть застосовуватися до позивача.

Крім того правомірність заявленої ТОВ «Українська молочна компанія»суми бюджетного відшкодування за січень місяць 2009 року досліджувалась у адміністративній справі № 2а-786/10/1070 за позовом ТОВ «Українська молочна компанія»до Яготинської МДПІ про скасування податкового повідомлення рішення № 0000162300/0 від 28 квітня 2009 року.

Судами першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі № 2а-786/10/1070 встановлено, що висновок податкового органу щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування лише з огляду на те, що позивач перейшов на спеціальну систему оподаткування, і втратив право на отримання бюджетного відшкодування є необґрунтованим і таким, що не відповідає змісту закону.

Таким чином, правову оцінку діям ТОВ «Українська молочна компанія»щодо не перенесення до скороченої декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року значення рядка 26 загальної декларації із вказаного податку за грудень 2008 року було надано при вирішенні іншої справи та закріплено у судовому рішенні, яке у відповідності до ч. 3 ст. 254 КАС України, набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 9 липня 2009 року, яка набрала законної сили, було встановлено правильність визначення позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість та суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2009 року, суд приходить до висновку, що правильність визначення ТОВ «Українська молочна компанія»показників загальної декларації з податку на додану варіть за січень 2009 року, в тому числі і значення рядка 26, не підлягає доказуванню під час розгляду даної справи.

З додатку 2 до загальної декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року вбачається, що сума заявлена до відшкодування у вказаній декларації складається виключно з податкового кредиту, що виник у 2007, 2008, 2009 роках, який включено позивачем до декларації з податку на додану вартість у січні 2010 року.

Суд констатує, що податковий кредит, який сформовано позивачем до 1 січня 2009 року відповідно до закону може бути заявлений у податковій декларації з податку на додану вартість і після 1 січня 2009 року, як це зроблено ТОВ «Українська молочна компанія»у податковій декларації за січень 2010 року. Тому дії відповідача по виключенню значення рядка 23 з податкової декларації за січень 2010 року є неправомірними.

У свою чергу, сума рядка 23 загальної декларації, з податку на додану вартість за січень 2010 року, що заявлена позивачем складає 4962629,00 грн.. Таким чином, сума податкового зобовязання за січень 2010 року у розмірі 78328,00 грн. враховується у зменшення відємного значення звітного місяця.

Отже, подаючи загальну декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року в якій відображено податковий кредит сформований за результатами господарської діяльності підприємства за попередні податкові періоди, тобто до 01.01.2009, позивачем обґрунтовано включено суми у рядок 23 загальної декларації «залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду».

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення п. 5.8. наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», оскільки дані норми стосуються коригування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість (скорочена) по спеціальному режиму оподаткування.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що відповідачем при прийняття спірного податкового повідомлення рішення невірно застосовано норми чинного законодавства України та помилково зроблено висновки щодо відсутності у позивача права на податковий кредит, що у свою чергу призвело до помилкового розрахунку суми податкового зобовязання, яка підлягає сплаті до державного бюджету за січень 2010 року.

Таким чином спірне податкове повідомлення-рішення № 0000241660/0 є незаконним та підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зважає на те, що всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення. Також відповідач не надав суду жодних доказів, які вказують на відсутність у позивача права на податковий кредит, сформований до 1 січня 2009 року та заявлений у податковій декларації за січень 2010 року.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи суд прийшов до висновку, що адміністративний позов ТОВ «Українська молочна компанія»підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (Згурівське відділення) від 17 березня 2010 року № 0000241660/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Постанова у повному обсязі виготовлена 10 листопада 2011 року.