Постанова № 19379731, 07.11.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 року Справа № 2а-0870/7301/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання А.С. Нецик

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

ВСТАНОВИВ :

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролідер-2010» (далі-позивач) 07.11.2011 до суду надав клопотання про розгляд справи без їх участі, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Просять позов задовольнити у повному обсязі та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 05.08.2011 №0000972301.

Мелітопольська обєднана державна податкова інспекція Запорізької області (далі-відповідач), проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у наданих письмових запереченнях. Просять в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами статей 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у звязку із відсутністю осіб, які беруть участь у справі.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.07.2011 відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період серпень 2010, за результатами якої складено акт від 08.07.2011 № 987/23/36968667. Позивач від підписання акту перевірки відмовився про що складено акт № 425 від 08.07.2011 про відмову від підпису акту перевірки.

Позивач листом № 29/07-11 від 29.07.11 (вх. № 16391/10 від 1311р.) надав до відповідача заперечення до акту перевірки.

Відповідь на заперечення була надана відповідачем - від 02.08.2011 № 20575/23-122 «Про розгляд заперечення».

За результатами розгляду матеріалів перевірки прийнято податкове повідомлення - від 05.08.2011 № 0000972301 про сплату донарахованої перевіркою суми 37 720,00 податку на додану вартість та 9 430,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Агролідер 2010»: підпунктів 7.2.4, 7.2.6, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1. пункту 7.7, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями та пункту 5.7 статті 5 Наказу ДПА України від 30 травня 1997 року №166 із змінами та доповненнями « Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання» зареєстрованого в Мінюсті України 09.07.1997 року за №250/2054, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2010 у сумі 37 720 грн.

По суті спору судом встановлене наступне.

Між ТОВ «Агролідер - 2010» та ТОВ «МЕЛЗЕРНОПРОДУКТ» (далі-контрагент) у період липень - серпень 2010 були фінансово-господарські відносини з купівлі-продажу та ремонту запчастин на підставі договору №01-07/10 від 01.07.2010. Покупець ТОВ «Агролідер - 2010» перераховував на р/р ТОВ «МЕЛЗЕРНОПРОДУКТ» безготівкові кошти за запчастини та за ремонт запчастин. За результатами оплати ТОВ «МЕЛЗЕРНОПРОДУКТ відгружав та ремонтував запчастини для ТОВ «Агролідер - 2010» та видавав накладні.

Згідно акту перевірки (с.а.п.7) позивачем були надані податкові накладні за період липень-серпень 2010 року та відповідачем під час перевірки встановлено, що підприємством перераховано грошових коштів по розрахунковому рахунку у сумі 147197, 00 грн.

Відповідач обґрунтовуючи свою правову позицію зазначає, що підпис особи , яка склала податкову накладну, а саме це директор контрагента позивача, який згідно протоколу допиту свідка пояснив, що ніяких документів не підписував. Крім того, відповідач стверджує, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН) є основним документом на перевезення вантажів. Враховуючи, що позивачем до перевірки не надано жодного документа який би підтвердив фактичне перевезення придбаних запчастин, відповідно був зроблений висновок відповідачем в акті перевірки про те, що господарські операції має безтоварний характер (с.а.п. 11).

Позивач не погоджуючись з такими висновками відповідача зазначив, що єдиною підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка надавалася відповідачу на момент перевірки.

Судом встановлено, що основною підставою для прийняття оскаржуваного рішення було відсутність товарно-транспортних накладних, що стало підставою для визнання господарських відносин позивача з контрагентом такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження нарахування податкового кредиту були надані податкові накладні, видаткові накладні за період липень-серпень 2010 року та проти того, що оплата була здійснена, сторони не заперечували, відповідно це обставини, які є визнані та можуть не доказуватися перед судом, сумнівів у суду, щодо достовірності цієї обставини не виникло (ч.3 ст.72 КАС України). Крім того, позивачем у судовому засіданні були надані оборотно-сальдові відомості за липень-серпень 2010.

Аналізуючи накладні, оборотно-сальдові відомості, довідку ЄДРПОУ № 224362, згідно якої видами діяльності за КВЕД є торгівля деталями приладами, ремонт та технічне обслуговування насосів, компресорів та інше, суд вважає, що ці документи свідчать про відсутність розбіжностей з діяльністю підприємства та товару який за договором отримував позивач. Цей факт лише підтверджує намір позивача здійснювати господарську діяльність з метою настання юридичних наслідків.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних.

Судом встановлене, що дійсно товарно-транспортні накладні не складалися, однак на підприємстві у директора (ОСОБА_1 згідно довідки ЄДРПОУ №224362) в приватній власності були транспортні засоби: автомобіль марки ГАРЗ на шасі ГАЗ ПБ 33023 вантажний бортовий тентований (свідоцтво про реєстрацію транспортного НОМЕР_1) та ГАЗ 3302 ЗНГ вантажний бортовий тентований (про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2).

У судовому засіданні позивач пояснював, що товар малогабаритний та перевозився цими автомобілями, до валових витрат витрати по транспортуванню не включалися, тобто на оподаткування це ніяким чином не впливало.

Суду були надані технічні характеристики товару, який згідно договору придбавався та перевозився. Оглянувши технічні характеристики запчастин, суд вважає, що це малогабаритний товар, який міг перевозитися зазначеними транспортними засобами. Враховуючи те, що ці перевезення здійснювалися за власний рахунок директора та на витрати підприємства не відносилися, тому суд вважає, що на достовірність податкового обліку це ніяким чином не вплинуло, недостовірних даних до податкового обліку щодо транспортування товару позивачем не вносилося, про що не заперечив відповідач, таким чином порушень податкового законодавства судом не встановлено.

Податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, наявності податкової накладної та доказів списання коштів в оплату. Для достовірного з'ясування факту виконання операцій мають бути використані і інші первинні документи. Реальність господарської операції з'ясовується через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

У відповідності зі п.п.7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», - Датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі статті 7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.

Тобто підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість». Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» також свідчить, що «Податкова накладна видається платником податку,який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту».

Отже, закон свідчить, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Для податкової звітності, для заповнення податкової декларації податкова накладна являться головним документом і лише на основі податкової накладної ґрунтується податкова звітність, а з нею і податкові зобовязання і податковий кредит.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму, в тому числі ПДВ, а продавець зобов'язаний врахувати дану суму в складі податкових зобов'язань відповідної податкової звітності і у встановленому порядку сплатити її до бюджету, а у випадку невиконання даних своїх обов'язків, понести за це правопорушення встановлену за законом відповідальність.

Таким чином, право покупця на формування показників податкового обліку не може бути доставлено в залежність від додержання третіми особами - продавцями, правил державної реєстрації юридичних осіб та ведення господарської діяльності, в тому числі податкової дисципліни, як то належного подання податкової звітності та сплати податку до бюджету.

Таким чином, відсутність товарно-транспортної накладної ніяким чином, не впливає, а ні на податкову звітність, а ні на нарахування податкового кредиту.

З приводу посилання відповідача на те, що правочин є недійсним, суд вважає необхідним зазначити, що згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), тобто укладення правочину:

ч. 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства;

ч. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

ч. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

ч. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Судом встановлено, що сторонами на момент укладення правочину були дотримані зазначені вимоги ЦК України та правочин дійсно був спрямований на реальне настання правових наслідків, що не підтверджує обґрунтування відповідача викладені в акті перевірки

Не зрозумілим є посилання відповідача у запереченнях, поясненнях та акті перевірки на ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму ВСУ вказується: При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, який суду не надавався.

Таким чином, в даному випадку відсутні підстави вважати укладений між позивачем та його контрагентами договори нікчемним, або для визнання таких договорів недійсними в судовому порядку.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

Отже враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що висновки по порушення вказаних норм Закону України «Податок на додану вартість» по відношенню до позивача як до покупця товарів, є неправомірними та безпідставними.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Відповідачем не доведено суду законність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають здійснені ним та документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 №0000972301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер-2010» судовий збір у розмірі 3 грн.40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 17.11.2011.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева