Постанова № 19379728, 21.11.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2011 року о 10 год. 17 хв. Справа № 2а-0870/7401/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Тєтєрєв В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО»

до Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» (надалі позивач або ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області (надалі відповідач або ДПІ у Приазовському районі Запорізької області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0000142302 від 22.04.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 99724 грн. 00 коп.

Позивачем у позові зазначено, що в акті №101/23/31433316, складеному 08.04.2011 відповідачем, містяться відомості з якими він не погоджується. Вважає, що висновки, викладені в акті щодо порушень порядку ведення податкового обліку не відповідають діючому податковому законодавству України та фактичним обставинам, а податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить нормам діючого законодавства з наступних підстав. В акті перевірки відповідач без будь-яких належних підстав визнав договір №31 від 02.08.2010 укладений позивачем з ТОВ «Будпостачсервіс-2006» нікчемним. Позивач вважає, що порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва при створенні ТОВ «Горнер» та підроблення документів ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра-Дісплей», без вироку, як і висновки ДПІ у Печерському районі м.Києва, ДПІ у Центральному районі м.Миколаїва не можуть свідчити про відсутність господарських операцій, за якими нараховано податковий кредит. При здійсненні господарських операцій з ТОВ «Будпостачсервіс-2006» позивач отримав належним чином оформлені податкові накладні з ПДВ. Факт здійснення господарських операцій засвідчено належними та дійсними первинними документами (господарські договори, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні тощо). Позивач, як покупець товару, у повному обсязі його оплатив. Жодна з отриманих підприємством податкових накладних не визнана недійсною. Цивільно-правові угоди, на підставі яких здійснювались господарські операції як за змістом, так і за своєю формою відповідають вимогам діючого законодавства. Позивач вважає, що податковий кредит сформований на належно оформлених податкових накладних, виданих ТОВ «Будпостачсервіс-2006», та є законним, а отже податкове повідомлення-рішення №0000142302 від 22.04.2011 підлягає, на думку позивача, скасуванню.

У судових засіданнях 28.09.2011, 31.10.2011 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити. Представником позивача подано заяву про розгляд справи 21.11.2011 в порядку письмового провадження.

Представником відповідача31.10.2011 надано до суду письмові заперечення в яких зазначено, що ДПІ у Приазовському районі Запорізької області проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО», за результатами якої 08.04.2011 складено акт №101/23/31433316. Під час перевірки встановлено придбання позивачем у період з 01.08.2010 по 31.08.2010 товарів у ТОВ «Будпостачсервіс-2006». Оскільки відповідно до акту позапланової невиїзної перевірки щодо правових відносин ТОВ «Будпостачсервіс-2006» з ТОВ «Е-Восток Україна» №312/23-300/34566310 від 15.03.2010 ДПІ у Центральному районі м.Миколаїва встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «Е-Восток Україна» та контрагентом покупцем ТОВ «Будпостачсервіс-2006» не спричиняють реального настання правових наслідків, то господарські операції, вчинені ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» з ТОВ «Будпостачсервіс-2006», визнані відповідачем нікчемними. Також, ДПІ у Центральному районі м.Миколаїва посилається на інформацію ДПІ у Печерському районі м.Києва про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Е-Восток Україна», операції з контрагентами якого визнані податковим органом такими, які не спричиняють реального настання правових наслідків. Листом ДПА у Миколаївській області від 02.12.2010 №12182/723-211 «Про відпрацювання СГД ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» отримана інформація про наявність у провадженні СВ ПМ ДПА у Печерському районі м.Києва кримінальної справи №56-2659, порушеної за фактом фіктивного підприємництва при створені ТОВ «Горнер» та підроблення документів ТОВ «Е-Восток Україна», ТОВ «Елфра Дисплей» за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України. Оскільки ТОВ «Будпостачсервіс-2006» в порушення пп.7.2.3 п.7.2., пп.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у серпні 2010 року включено до складу податкових зобовязань суму ПДВ у розмірі 472452 грн. 40 коп. за нікчемними правочинами, то вказаний факт не створює юридичних наслідків для інших контрагентів цього підприємства. Виходячи з цього ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» в порушення пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму з придбання алюмінієвого сплаву та лісів будівничих у ТОВ «Будпостачсервіс-2006» на загальну суму ПДВ 94461 грн. 25 коп., в тому числі за серпень 2010 року 43761 грн. 25 коп., жовтень 2010 року 50700 грн. 00 коп.

У судовому засіданні 31.10.2011 представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. У судове засідання, призначене на 21.11.2011 представник відповідача не прибув, причину неприбуття суду не повідомив. Про день, час і місце судового розгляду справи повідомлявся.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, зясувавши обставини та перевіривши їх доказами, суд зясував наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №543176 ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» зареєстроване Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області за адресою: 72420, Запорізька область, Приазовський район, смт.Нововасилівка, вул.Леніна, 184. Позивач має ідентифікаційний код 31433316.

Позивач взятий на податковий облік 09.07.2001 за №653. ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» зареєстроване як платник податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер платника ПДВ 314333108161).

Згідно акту №101/23/31433316, складеного 08.04.2011 ДПІ у Приазовському районі Запорізької області за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» щодо правових відносин з ТОВ «Будпостачсервіс-2006» за період з 01.08.2010 по 31.08.2010, податковий орган дійшов наступного висновку: «… встановлено порушення: 1. пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту на 94461 грн. 25 коп.; 2. ст.203, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 658, 662 ЦК України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними …».

Результатом розгляду відповідачем Акту перевірки №101/23/31433316 від 08.04.2011 стало прийняття відносно ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» податкового повідомлення-рішення Форми«В1» №0000142302 від 22.04.2011.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Приазовському районі Запорізької області зменшило позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 99724 грн. 00 коп.

У податковому повідомленні-рішенні №0000142302 від 22.04.2011, прийнятому відносно ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО», наявне посилання на Акт перевірки №101/23/31433316 від 08.04.2011. Разом з цим, вказано лише порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У п.2.9 Акту перевірки №101/23/31433316 від 08.04.2011 зазначено: «… Документи щодо здійснення фінансово-господарської діяльності за перевіряємий період до перевірки не надано. Податкові накладні; накладні; договір; платіжні доручення; реєстри отриманих та виданих податкових накладних; податкова звітність по податку на додану вартість за серпень 2010 року, жовтень 2010 року; інформація ДПІ у Центральному районі м.Миколаїва стосовно контрагента, за рахунок яких був сформований податковий кредит ТОВ «Будпостачсервіс-2006»…».

При цьому відповідачем не зазначено, яким чином платник податків міг надати інформацію ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва стосовно контрагента, за «рахунок яких був» сформований податковий кредит ТОВ «Будпостачсервіс-2006». Крім того, відповідачем не надано жодних доказів витребування документів у позивача.

Також, відповідачем не надано до суду результатів використання податковим органом «Системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», АРМ«Аудит», АРМБЕСТ-звіт, АРМ ТАХ «Облік податків і платежів», АРМ«Облік платників», на які як на джерела виявлення порушень посилається він у п.2.9 Акту перевірки №101/23/31433316 від 08.04.2011.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування формування податкового кредиту виписані ТОВ «Будпостачсервіс-2006»: податкову накладну №100 від 27.08.2010 на постачання 26т. лісів будівельних алюмінієвих на загальну суму з ПДВ 304200 грн. 00 коп. (ПДВ становить 50700 грн. 00 коп.), видаткову накладну №РН-0000085 від 27.08.2010 на вказаний товар; податкову накладну №60 від 13.08.2010 на постачання 16,26т лісів будівельних алюмінієвих на загальну суму з ПДВ 190242 грн. 00 коп. (ПДВ становить 31707 грн. 00 коп.), видаткову накладну №РН-0000049 від 13.08.2010 на цей товар; податкову накладну №61 від 20.08.2010 на постачання 4,988т алюмінієвого сплаву АК-9 на загальну суму з ПДВ 72325 грн. 51 коп. (ПДВ становить 12054 грн. 25 коп.), видаткову накладну №РН-0000050 від 20.08.2010 на цей товар.

У вказаних податкових накладних зазначено, що ТОВ «Будпостачсервіс-2006» має свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за №100291404. Позивачем надано копію Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100291404 НБ№401409, виданого 06.07.2010 ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ТОВ «Будпостачсервіс-2006» (індивідуальний податковий номер 345663114032). Разом з цим, відповідачем не надано жодних доказів про анулювання/скасування цього свідоцтва на момент виписки вищевказаних податкових накладних.

Відповідно до товарно-транспортних накладних: №22 від 13.08.2010, №23 від 20.08.2010, №24 від 27.08.2010 водієм ОСОБА_3 на автотранспортному засобі МАЗ-53366 НОМЕР_2 з пункту навантаження м.Миколаїв до пункту розвантаження смт.Нововасилівка, вул.Леніна, 184 доставлено вантаж, який зазначений у вказаних вище податкових накладних, видаткових накладних.

Згідно наданого позивачем Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії НОМЕР_1 та Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.09.2011, ТОВ «Будпостачсервіс-2006» на момент виписки вищевказаних податкових накладних, складання товарно-транспортних накладних було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1

Позивачем надано копію трудової книжки ОСОБА_3, згідно якої він з 02.06.2009 працює водієм на ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО», посвідчення про відрядження з відмітками ТОВ «Будпостачсервіс-2006» про прибуття у дати відвантаження товару, Табель обліку використання робочого часу за серпень 2010 року, в якому зазначено про роботу водія ОСОБА_3 Крім того, позивачем надано письмові пояснення водія ОСОБА_3 про отримання вантажу 27.08.2010 у м.Миколаєві на ТОВ «Будпостачсервіс-2006».

Також, позивачем надано видаткові касові ордери та Звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, заповнені водієм ОСОБА_3 за результатами відряджень до м.Миколаєві на ТОВ «Будпостачсервіс-2006». Позивачем надано Договір №А-04/07 від 01.06.2006 про оренду автотранспортного засобу МАЗ-53366 НОМЕР_2 у ТОВ «Литейщик», свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу, платіжні доручення про сплату орендної плати орендодавцеві за використання цього транспорту.

Вказані документи не викликають сумнівів про реальне отримання ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» товарів, зазначених у податкових накладних від ТОВ «Будпостачсервіс-2006».

Також, позивачем надано Договір купівлі-продажу №31, укладений 02.08.2010 ТОВ «Будпостачсервіс-2006» (продавець) з ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» (покупець) у п.1.1 якого зазначено, що предметом Договору є сплав алюмінієвий і ліса будівельні. Як вказано у п.4.1 даного Договору продавець вважається як виконаним своє зобовязання з постачання товару з моменту його передачі у розпорядження покупця.

Отже, отримання позивачем товару самовивозом з м.Миколаїва не суперечить умовам договору.

В обґрунтування змін в активах платника податків, позивачем надано до суду: виписку по рахунку №26001325387941 за 06.10.2010, за 13.10.2010 Донецької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» з призначенням платежу, які співпадають з даними податкових накладних, внесених до реєстру (які використані для формування податкового кредиту).

Для доведення факту використання у власній виробничій діяльності придбаних у ТОВ «Будпостачсервіс-2006» товарів позивачем надано до суду Технологічні інструкції: по прийманню та сортуванню лому алюмінієвих сплавів, на плавку алюмінієвих сплавів у полумяній печі зі зливом сплаву через льотку, а також видаткові накладні: №РН-442/08 від 06.08.2010, №РН-470/08 від 23.08.2010, №РН-477/08 від 31.08.2010, №РН-479/08 від 31.08.2010, №РН-432/08 від 03.08.2010, №РН-422/08 від 02.08.2010, №РН-441/08 від 06.08.2010, №РН-455/08 від 16.08.2010, №РН-460/08 від 19.08.2010, №РН-468/08 від 22.08.2010, №РН-468/08 від 22.08.2010, №РН-473/08 від 27.08.2010, №РН-459/08 від 19.08.2010, №РН-472/08 від 27.08.2010, №РН-423/08 від 25.08.2010, №РН-420/08 від 02.08.2010, №РН-443/08 від 10.08.2010, №РН-456/08 від 16.08.2010, №РН-465/08 від 20.08.2010, №РН-481/08 від 31.08.2010, №РН-421/08 від 02.08.2010, №РН-450/08 від 12.08.2010, №РН-466/08 від 20.08.2010, №РН-425/08 від 02.08.2010, №РН-445/08 від 07.08.2010, №РН-453/08 від 14.08.2010, №РН-469/08 від 22.08.2010, №РН-475/08 від 27.08.2010, та податкові накладні про збут вироблених з алюмінію товарів кінцевим споживачам.

Крім того, позивачем надано до суду рішення господарського суду Миколаївської області від 06.10.2011 у справі №5016/2653/2011(8/105) за позовом ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» до ТОВ «Будпостачсервіс-2006» про стягнення збитків у розмірі 99724 грн. 00 коп., заподіяних внаслідок укладення договору купівлі-продажу №31 від 02.08.2010.

У вказаному рішенні господарського суду Миколаївської області від 06.10.2011 у справі №5016/2653/2011(8/105) крім іншого зазначено, що «… факт здійснення господарської операції підтверджується Договором, що спростовує безпідставне посилання позивача на акт перевірки та податкове повідомлення-рішення, як на підставу позову …».

Як повідомив представник позивача у судовому засіданні, вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

Податкове повідомлення-рішення №0000142302 від 22.04.2011 винесене ДПІ у Приазовському районі Запорізької області, має бути скасоване виходячи з нижче зазначеного.

1.Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до п.2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Отже, надані до суду позивачем і досліджені первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій позивачем. Відповідачем не надано жодного з документів (окрім заперечення на адміністративний позов), зазначених в ухвалі суду від 12.09.2011 про відкриття провадження в адміністративній справі.

2.Згідно з Актом перевірки №101/23/31433316 від 08.04.2011 відповідачем перевірка проведена на підставі даних інформаційних систем: «Системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», АРМ«Аудит», АРМБЕСТ-звіт, АРМ ТАХ «Облік податків і платежів», АРМ«Облік платників».

Однак, ДПІ у Приазовському районі Запорізької області не надано до суду документів про результати використання цих інформаційних систем.

Як зазначено в пп.20.1.2 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та пояснень з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу.

Відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідачем не надано до суду доказів витребування у ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» під час перевірки копій документів відповідно до ст.ст. 20, 85 Податкового кодексу України.

Також, відповідачем не надано до суду доказів про те, що ТОВ «Будпостачсервіс-2006» знято з реєстрації як юридичну особу або у нього анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Тобто, відповідачем не спростовано, що ТОВ «Будпостачсервіс-2006» вправі було виписувати податкові накладні.

Відповідач, вважаючи фінансові операції ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» та ТОВ «Будпостачсервіс-2006» сумнівними, не надав до суду відповідних карток передбачених «Положенням про банк даних про сумнівні фінансові операції», затвердженого 21.05.2003 наказом ДПА України №233 чи інформації з АРМ «Збір інформації про сумнівні операції».

Товарність операцій підтверджується наданими до суду представником позивача документами.

Позивач не може нести відповідальність за протиправні дії свого контрагента (які навіть не доведені відповідачем) при відсутності у нього умислу на вчинення таких дій. Наявність у позивача умислу на вчинення протиправних дій при отриманні товару від ТОВ «Будпостачсервіс-2006» відповідачем не доведено.

Отже, результати перевірки зазначені в Акті перевірки №101/23/31433316 від 08.04.2011 відповідачем документально не підтверджені. Висновки акту не є обґрунтованими, оскільки зроблені без дотримання норм податкового законодавства України.

3.Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України зазначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п.3 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого 22.12.2010 наказом Державної податкової адміністрації України №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772 (далі «Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень довідка. Акт службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Довідка службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

За приписами пп.6.1, пп.6.2 п.6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Відповідно до ч.1ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ані ст.215 Цивільного кодексу України, ані нормами Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів не передбачена можливість органу державної податкової служби у висновках акту документальної перевірки визначати правочини недійсними (нікчемними).

4.У п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абз.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд вважає, що вказана норма Закону містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише єдиний випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

При цьому абз.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчать матеріали справи, позивачем надано до суду податкові накладні, видаткові накладні та документи у підтвердження оплати товару. Акт документальної перевірки №101/23/31433316 від 08.04.2011 не містить зауважень щодо оплати товару. Відповідачем не надано жодних доказів про відсутність змін в активах позивача внаслідок здійснення оподатковуваних операцій.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та норм Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податків на відображення податкового кредиту обмежується 1095 днями від дати вчинення господарської операції. Згідно матеріалів справи, цей строк позивачем не порушений.

Згідно з пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

В акті перевірки не зафіксовано порушень з боку позивача наведених положень пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як зазначено у пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про дотримання позивачем правил формування податкового кредиту на додану вартість визначених ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.198 Податкового кодексу України. Будь-які підстави для прийняття 22.04.2011 щодо ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» податкового повідомлення-рішення №0000142302 у ДПІ у Приазовському районі Запорізької області були відсутні.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки, докази позивача не спростовані, а отже оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Приазовському районі Запорізької області не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» підлягають задоволенню у повному обсязі. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000142302 прийняте 22.04.2011 Державною податковою інспекцією у Приазовському районі Запорізької області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО».

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова виготовлена у повному обсязі 21.11.2011.

Суддя /підпис/ О.О. Прасов

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.О. Прасов