Постанова № 19379566, 01.11.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 року Справа № 2а-0870/7394/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання А.С. Нецик

за участю представників

від позивача Шепель А.С.

Семенов М.В.

від відповідача Закройшик В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

ВСТАНОВИВ :

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» (далі позивач) до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 №0000062310.

Представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просять позов задовольнити у повному обсязі, та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 №0000062310.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у наданих запереченнях. Просять в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення № 220225 від 24.03.2011, на згідно пп. 78.1.4 п.78.1 ст.78, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 та відповідно до наказу Бердянської обєднаної податкової інспекції від 24.03.2011 № 431 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по нарахуванню та сплаті до бюджету податку на додану вартість за січень 2011.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 047/23-208/00152359 від 23.03.2011, яким встановлено порушення:

1. ПРАТ «Берті» (скорочене найменування українською мовою згідно п.1.3.4. статуту) здійснювало операції з купівлі сировини (каучук) від ТОВ «Транслар ЛТД», які укладені в порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, а також ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПРАТ «Берті» при придбанні в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

2. В результаті порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI ПРАТ «Берті» завищено податковий кредит згідно податкової декларації за січень 2011 у розмірі 100500 грн., в результаті чого встановлено факт заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2011 у розмірі 100500 грн.

На підставі акту перевірки Бердянською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 № 0000062310 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 100500 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 08.04.2011 №0000062310 позивач звернувся зі скаргою до ДПА у Запорізькій області. Рішенням від 14.06.2011 № 2675/10/25-020 про результати розгляду скарги ДПА у Запорізькій області залишила без змін податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.04.2011 № 0000062310, а скаргу підприємства - без задоволення.

У подальшому позивач звернувся з відповідною скаргою до ДПА України. Рішенням від 23.09.2011 № 15287/6/25-0115 про результати розгляду скарги ДПА України залишила без змін податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.04.2011 № 0000062310 та рішення ДПА у Запорізькій області від 14.06.2011 № 2675/10/25-020 про результати розгляду скарги, а скаргу підприємства - без задоволення.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 08.04.2011 № 0000062310, а також рішеннями вищестоящих контролюючих органів про результати розгляду скарг платника податків позивач звернувся до суду.

З матеріалів справи встановлено, що Бердянська ОДПІ отримала від ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя акт невиїзної перевірки від 18.03.2011 №69/23-253/37222161 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Транслар ЛТД» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період січень 2011.

Даною перевіркою встановлено, що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ТОВ «Транслар ЛТД», податкова декларація з ПДВ за січень 2011 має статус «неприйнята». ТОВ «Транслар ЛТД» відповідно до звітності, яка надавалась до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, не має земельних ділянок, власних основних фондів 1 групи, складських або будь-яких інших приміщень, які можуть бути використані у господарській діяльності підприємства. Підприємством ТОВ «Транслар ЛТД» на запити ДПІ щодо надання пояснення та підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин до ДПІ не надані документи про наявність власних чи орендованих складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про відсутність умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності.

У судовому засіданні позивач пояснив, що з ТОВ «Транслар ЛТД» та позивачем був укладений договір №1201-1 від 12.01.2011 на підставі якого останній придбавав сировину (каучук СКИ-3) на суму 603000 грн. у т.ч. ПДВ 100500 грн., що знайшло своє відображення у податковому та бухгалтерському обліку.

Факт наявності у позивача наступних документів:

-видаткові накладні та податкові накладні за січень 2011;

-реєстри виданих та отриманих податкових накладних за січень 2011;

-ж/о по рахунку №631 за перевіряємий період;

-платіжні документи, що підтверджують оплату за товар, відповідачем не оскаржувався.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

В даному випадку , щодо наявності у позивача вище зазначених документів у суду сумнівів не викликає, сторони визнають факт їх наявності, тому суд під час прийняття рішення бере до уваги, що ці документи надавалися та були в наявності.

Відповідач в акті перевірки (с.8) зазначено, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних, що підтверджують надходження до позивача каучуку від ТОВ «Транслар» за договором від 12.01.11 №1201-1. Тобто, не надано документи, що підтверджують транспортування товару.

Відповідно зроблено висновки, що наявність поставок товарів (послуг) на адресу ТОВ «Транслар ЛТД» не підтверджено, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Транслар ЛТД» та позивачем є нікчемними, і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Крім того, в основу висновків податкового органу зазначено про незнаходження ТОВ «Транслар ЛТД» за юридичною адресою.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вищезазначені висновки податкового органу є незаконними та необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 13, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), тобто укладення правочину:

ч. 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства;

ч. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

ч. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

ч. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Усі операції між ПРАТ «БЕРТІ» та ТОВ «Транслар ЛТД» підтверджуються відповідним чином оформленими первинними документами, що не заперечується відповідачем. Усі первинні бухгалтерські документи оформлені із дотриманням вимог чинних нормативних актів.

Крім того, на підтвердження товарності операції позивачем у судовому засіданні були надані наступні документи:журнал проводок за січень 2011; картка рахунку 201 за січень, березень, квітень, травень, червень 2011 року; картка 329 складського обліку матеріалів

Що стосується відсутності товарно-транспортних накладних, то в даному випадку слід зазначити, що для податкової звітності, для заповнення податкової декларації податкова накладна є головним документом і лише а підставі податкової накладної формується податкова звітність, відповідно і податкові зобовязання та податковий кредит.

Відповідно відсутність документів підтверджуючих транспортування товару не свідчить про безтоварність господарської операції та не настання правових наслідків.

Пунктом 4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Отже, податковий орган безпідставно пов'язує право позивача на формування показників податкового обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Транслар ЛТД» з діями посадових осіб вказаного підприємства.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму, в тому числі ПДВ, а продавець зобов'язаний врахувати дану суму в складі податкових зобов'язань відповідної податкової звітності і у встановленому порядку сплатити її до бюджету, а у випадку невиконання даних своїх обов'язків, понести за це правопорушення встановлену за законом відповідальність.

Таким чином, право покупця на формування показників податкового обліку не може бути доставлено в залежність від додержання третіми особами - продавцями, правил державної реєстрації юридичних осіб та ведення господарської діяльності, в тому числі податкової дисципліни, як то належного подання податкової звітності та сплати податку до бюджету.

Відповідно до п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг...

Відповідно до п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог ...

Отже враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що висновки по порушення вказаних норм Закону України по відношенню до позивача як до покупця товарів та робіт, який фактично сплатив ПДВ у ціні товарів (робіт), є неправомірними та безпідставними.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду законність та обґрунтованість прийняття оспорюванного податкового повідомлення-рішення, таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають здійснені ним та документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 №0000062310.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» судовий збір у розмірі 3 грн.40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 10.11.2011.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева