Постанова № 19379045, 01.11.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 року о 17 год. 15 хв. Справа № 2а-0870/5669/11

м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Пекній Т.В.

за участю представників

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 19.08.2011р.)

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 20.11.2010р. №11608/10-024)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Південна промислова

компанія”, м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Південна промислова компанія”, звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2011 №0000512302/0/.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що органом державної податкової служби безпідставно збільшено суму грошового зобовязання по господарських операціях з ТОВ «Сип Кабель», оскільки важливим доказом придбання продукції у вищезазначеного контрагента є той факт, що вказаний товар ТОВ «Південна промислова компанія» не тільки отримала від продавця, а й реалізувало його далі своїм господарським контрагентам по договорам купівлі - продажу, отримавши дохід та сплативши відпоповідні обов'язкові платежі. Дане твердження підкріплюється первинною бухгалтерською документацією підприємства позивача та підприємств покупців. З урахуванням викладеного просять позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечення зазначає, що позивач в порушенні п.п. 7.2.3 п. 7.2., п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» неправомірно сформував податковий кредит по операціям з ТОВ «Сип Кабель» за грудень 2010 року, оскільки під час проведення перевірки позивачем не було надано ТТН, які б підтверджували поставку товарно матеріальних цінностей від продавця до позивача, а також не співпадання дати виписування накладних на відвантаження датам складання товарно транспортни накладних, що в свою чергу свідчить про неможливість здійснення позивачем господарських операцій, у звязку з чим, відповідач вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, договори укладені між позивачем та ТОВ «Сип Кабель» є нікчемними в силу приписів ст. 216 ЦК України, та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім, тих, які повязані з їх недійсністю.

Також представник відповідача зазначив, що позивачем під час проведення перевірки не надані сертифікати якості продукції, яка була придбана у ТОВ «Сип Кабель». На підставі викладеного, просить суд в задоволенні позову ТОВ “Південна промислова компанія” відмовити.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Південна промислова компанія” згідно свідоцтва про державну реєстрацію № 11031020000010592 від 26.04.2001р. зареєстровано у відділі реєстрації та єдиного реєстру Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 31507980.

Як вбачається з матеріалів справи 18.03.2011р. ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя під особистий підпис головного бухгалтера ТОВ “Південна промислова компанія” було вручено лист «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» (а.с.192).

Листом від 24.03.2011р. вих. №805/315 керівником підприємства ТОВ “Південна промислова компанія” було повідомлено відповідача, що у звязку з великою кількістю документів необхідних для здійснення копіювання на запит податкового органу, просять провести позапланову перевірку даних безпосередньо в приміщенні підприємства (а.с.193).

У період з 28.03.2011р. по 29.03.2011р. на підставі направлення від 28.03.2011р. №184 виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Черкашиній H.JI. старшому державному податковому ревізору - інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.11 п.78.1 ст. 78, п.п. 78.1.1 н.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. та відповідно наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 353 від 28.03.2011р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Південна промислова компанія", з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

За результатами вищезазначеної перевірки був складений Акт від 29.03.2011р. № 53/23-2/31507980, в якому зроблені висновки про наступні порушення:

неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій між ТОВ "Південна промислова компанія" та ТОВ "Сип Кабель" ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у грудні 2010р.;

п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, ч.І ст.203, ст. 215, ч.І ст. 216. ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ППК» у грудні 2010р. з постачальником ТОВ «Сип Кабель», який знаходиться на обліку в ДПІ у Солом'янскому районі м. Києва. Обсяг по взаємовідносинах на загальну суму без ПДВ - 1 014 000грн., ПДВ - 169 000грн., в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.12.10р. по 31.І2.10р. у розмірі 169 000,00грн.

Не погодившись з викладеними в акті перевірки висновками, 06.05.2011 р. позивач подав до ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя заперечення на акт перевірки від 29.03.2011р. (а.с.181-182 т.1).

Листом від 16.05.2011р. №12931/ ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя повідомила про правомірність висновків акту перевірки від 29.03.2011 №53/23-2/31507980 та залишили без задоволення заперечення позивача (а.с.183-186 т.1).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.05.2011р. №0000512302, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 211250 грн. ( 169 000 грн. за основним платежем та 42 250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

24.06.2011р. за вих. №1904/305 позивач скористався правом адміністративного оскарження та звернувся до Голови ДПА у Запорізькій області зі скаргою на податкове повідомлення-рішення №0000512302 від 19.05.2011р., в якому просив скасувати його в повному обсязі (а.с. 188-190 т.1).

Листом від 05.07.2011р. №2981/10/020 ДПА у Запорізькій області повідомила ТОВ “Південна промислова компанія” про рішення щодо продовження строку розгляду скарги (а.с.149 т.1).

15.07.2011р. за вих. №2117/305 позивач надіслав на адресу ДПА у Запорізькій області лист, в якому просить не розглядати скаргу «Про перегляд та скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 19.05.2011р. №0000512302 (а.с.150 т.1).

Рішенням про результати розгляду скарги позивача від 18.07.2011р. ДПА у Запорізькій у звязку з відкликанням позивачем скарги її було повернуто без розгляду (а.с.191 т.1).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог та перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону України «Про ПДВ», виникає в межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ.

Згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 29.03.2011р. висновок субєкта владних повноважень про порушення ТОВ “Південна промислова компанія” п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податкових зобовязань по зазначеному податку за грудень 2010 року на загальну суму 169 000 грн.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що 17.03.2010р. між позивачем, ТОВ “Південна промислова компанія” (в якості покупця) та ТОВ «Сип Кабель» (в якості продавця) було укладено договір купівлі - продажу №56, предметом якого є кабельно-провідникова та електротехнічна продукція. На виконання вимог вищезазначеного договору складені податкові накладні, які містяться в матеріалах справи, а саме: №№ 155 від 20.12.10р., 156 від 21.12.10р., 160 від 23.12.10р., 161 від 27.12.10р., 163 від 29.12.10р., 164 від 30.12.10р. на загальну суму 1014000 грн. (а.с.21-26 т.1).

В судовому засіданні представником позивача було зазначено, що виробником придбаваємої кабельно-провідникової продукції є Харківський завод «Південкабель», проте на підтвердження зазначених слів та незважаючи на неодноразові вимоги суду позивач не надав сертифікатів якості на кабельно-провідникову продукцію, котрі б можна було достеменно ідентифікувати стосовно спірного товару.

Суд також звертає увагу на те, що за умовами п.4.3 договору №56 товаросупровідними документами є: накладна на відвантаження, податкова накладна, сертифікат якості та рахунок-фактура, проте з наданих в судовому засіданні представником позивача товарно-транспортних накладних від 25.10.10р., 24.01.11р., 19.01.11р., 14.03.11р. в графі 3 назва продукції, товару(вантажу) вказано: «КПП» а в графі 8 відомостей про вантаж серед документів, які слідують з вантажем зазначено лише акт прийому - передачи майна на відповідальне зберігання №8, №9, №1 та №1 (а.с.223-232 т.1).

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку, на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Крім того, підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Також Правилами перевезення визначається, яким чином, у скількох екземплярах оформляються товарно-транспортні накладні, ким вони підписуються тощо.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України від 29.12.1995 № 488/346 “Про затвердження форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля”.

Отже, враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортних накладних має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону, суд звертає увагу на те, що подані позивачем до матеріалів справи товарно-транспортні накладні в розумінні ст.70 КАС України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами фізичного переміщення активів від одного субєкта господарювання до іншого, позаяк всупереч приписам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України №363 не містять зазначення прізвищ, імен, по-батькові посадових осіб ТОВ “Південна промислова компанія” та ТОВ «Сип Кабель», котрі підписували ці накладні, а також всупереч вимогам Правил №363 взагалі не містять підписів водіїв, котрі здійснювали перевезення вантажу та не утримують ніяких характеристик вантажно-розвантажувальних робіт.

Також суд звертає увагу на те, що під час проведення перевірки ТОВ “Південна промислова компанія” не були надані первинні документи (товарно-транспортні накладні), які б могли свідчили про факт транспортування кабелю від ТОВ «Сип Кабель», що було відображено та зафіксовано в акті перевірки.

У відповідності до ст.ст.3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Виходячи із вищезазначеного, здійснення поставки товару на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Також суд звертає увагу на те, що дати виписування накладних на відвантаження № 2 від 12.01.2011р., №13 від 03.02.2011 p., № 23 від 18.02.2011 p., № 28 від 28.02.2011 p., № 32 від 02.03.2011p., №З4 від 15.03.2011р. не відповідають датам складання товарно-транспортних накладних б/н від 25.10.2010p., від 19.01.2011p., від 24.01.2011 p., від 14.03.2011 p., від 12.04.2011.p., що в свою чергу також свідчить про неможливість здійснення позивачем господарських операцій.

З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності суд критично ставиться до твердження позивача про реальність господарських операцій між ТОВ “Південна промислова компанія” та ТОВ «Сип Кабель», оскільки позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності перевезення товару згідно договору №56, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у звязку із чим позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Південна промислова компанія” відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 07.11.2011.

Суддя І.В.Шара