Постанова № 19378805, 07.11.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 року                               Справа № 2а-0870/4785/11

За позовом публічного акціонерного товариства “Мотор Січ”, м. Запоріжжя

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі, м. Запоріжжя

за участі прокуратури Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001550802/0 від 30.12.2010, -

                                        У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Бриль А.В.

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність №154-юр від 01.07.2011)

          ОСОБА_2 (довіреність № 244 юр від 01.11.2011)

від відповідача – ОСОБА_3 (довіреність від 25.06.2011)

          ОСОБА_4 (довіреність від 10.01.2011)

від прокуратури - не прибув

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі, м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001550802/0 від 30.12.2010, в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 9126155,00 грн.

В засіданні 20.10. 2011 позивач уточнив позовні вимоги та, з підстав викладених у позовній заяві, просить визнати протиправним і скасування податкове повідомлення-рішення № 0001550802/0 від 30.12.2010, в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 8854822,90грн.

Уточнення прийнято судом. Суд розглянув уточнені позовні вимоги.

Відповідно до ст.160 КАС України, 07.11.2011 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що обґрунтовуючи зроблені під час перевірки висновки щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого митному органу при імпорті з характером угоди "84", відповідач посилається на відсутність факту придбання майна у зв'язку з відсутністю грошових розрахунків між відправниками такого майна та підприємством. Однак, отримане за ВДМ майно поставлене підприємству в обмін на раніше експортовані запасні частини, що зняті в результаті здійснення ремонту, а не з метою «поновлення», як зазначає Відповідач. Згідно умов контрактів, зняті в процесі ремонту запасні частини переходять у власність ВАТ «Мотор Січ». Отримане у власність майно пов'язано з виробничим процесом та використовується у подальшій господарській діяльності, у зв'язку з чим, ПДВ, сплачений митному органу під час його розмитнення повинен включатись до складу податкового кредиту. Тобто, позивач набув право власності на ввезене майно, у зв'язку з чим сплатив митному органу податок на додану вартість.

Підпунктом 7.2.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР) передбачено, що документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, є вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель. У зв'язку з забороною на надання відстрочок сплати податкових зобов'язань, підприємство сплачує митним органам ПДВ, пов'язаний з імпортом, грошовими коштами, що зазначено у наданих суду ВМД. Таким чином, підприємством дотримано усіх вимог щодо формування податкового кредиту.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в запереченнях на позов, вважає оскаржувані рішення такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що перевіркою встановлено, що при формуванні податкового кредиту підприємством враховано податок на додану вартість згідно вантажно-митних декларацій на підставі яких підприємством ввезено на митну територію України датчик температури повітря, ПДВ сплачений митним органам 1098,73 грн., паливний регулювач 935МА-1, ПДВ сплачений митним органам 272 337,13 грн., комплектуючий агрегат до турбореактивного двуконтурного авіадвигуна, регулятор палива 762МА в неробочому стані, ПДВ сплачений митним органам 272 337,13 грн., частини до ДСУ АИ9-ЗБ цивільного призначення, вихідний пристрій ДСУ з 4 термопарами .труба наддування в неробочому стані, що раніше використовувались, ПДВ, сплачений митним органам 14477,53 грн. за характером угоди 84.

Актом перевірки встановлено, що при формуванні податкового кредиту підприємством враховано податок на додану вартість по накладним минулих періодів на загальну суму 15 116 229 грн., що призвело до порушення п.п.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1, абз. „а" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР(зі змінами та доповненнями), та до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за вересень 2010р. на суму 8 827 550 грн.

Отже, згідно наведеної норми Закону право на податковий кредит підприємство отримує при придбанні товарів або послуг.

Ввезення непридатних запчастин здійснено з метою обстеження та поновлення, а ввезення обладнання - після капітального ремонту та модернізації, але не з метою придбання, тобто, розрахунки за запчастини та обладнання не здійснювались.

Зважаючи на викладене, відповідач вказує на обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України”.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, СДПІ проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ з напрямом відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, ідо декларувався у вересні 2010р.

За результатами перевірки складено акт від 17.12.2010р. №407/08-02/14307794. Актом перевірки встановлено порушення положень пп.7 4.1 п.7.4, пп.7.7.1 , пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», у зв'язку з чим позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2010р. на суму 9127 160 грн.

За результати розгляду матеріалів перевірки СДПІ прийнято податкове повідомлення- рішення від 30.12.2010р. №0001550802/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у сумі 9 127 160,00 грн. За наслідками процедури апеляційного узгодження на рівні ОДПС, скарги платника податків залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення- рішення без змін.

Зменшення бюджетного відшкодування, що задеклароване Позивачем за вересень 2010р. здійснено внаслідок зменшення податковим органом податкового кредиту:

за рахунок ПДВ, сплаченого митним органам при розмитнені товару за характером угоди «84» - «Інші випадки») в сумі 298605 грн;

за рахунок ПДВ по податкових накладних, виписаних постачальниками Позивача в періодах, що передували вересню 2010 р. в сумі 8827550 грн.;

за рахунок податку по товарах, що використані не у господарській діяльності в сумі 1005 грн. (яка не оскаржується).

В вересні 2010р. підприємством було розмитнено товарно-матеріальні цінності в режимі “імпорт” та оформлено ВМД типу ІМ-40, в яких у графі 24 “Характер угоди” зазначено код “84-інші випадки”.

Так за наступними ВМД було ввезено наступний товар:

№ 112000011/2010/002108 – датчик температури повітря, що є частиною авіадвигуна та знятий з виробу в результаті ремонту, який здійснювався шляхом заміни, що підтверджено рекламаційним актом та записами у формулярах двигунів.

№ 112000011/2010/002223 – паливний регулятор 935 МА-1, що є частиною авіадвигуна Д-36 та знятий з виробу в результаті ремонту, який здійснювався шляхом заміни.

№ 112000011/0/002166 - регулятор палива двигуна АИ-25, що є частиною авіадвигуна та знятий з виробу в результаті ремонту, який здійснювався шляхом заміни, що підтверджено рекламаційним актом та записами у формулярах двигунів.

№ 112000011/0/002203 - вихідний пристрій ДСУ, що є частиною авіадвигуна АИ9-3Б та знятий з виробу в результаті ремонту, який здійснювався шляхом заміни, що підтверджено технічним актом та записами у формулярах двигунів.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представників сторін, зменшення задекларованого в вересні 2010 року бюджетного відшкодування обумовлено порушеннями пп.7.4.1, 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, якого, на думку податкового органу, припустилось підприємство позивача включивши до складу податкового кредиту ПДВ, сплачений митним органам при ввезенні матеріальних цінностей із зазначенням у вантажно-митних деклараціях характеру угоди “84”.

Митне оформлення ввезених матеріальних цінностей було здійснено підприємством відповідно до ст.ст. 70-86 Митного Кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію» та інструкції про її заповнення.

Так, відповідно до статті 70 Митного Кодексу України, метою митного оформлення є підтвердження відомостей, отриманих при митному контролі товарі та транспортних засобів, що переміщуються через кордон України, та оформлення результатів такого контролю. Декларування здійснюється шляхом заявлення у встановленій формі відомостей про товари, мету їх переміщення, та інших відомостей необхідних для здійснення їх митного контролю. Такі відомості зазначаються у відповідних графах вантажно-митної декларації.

Відповідно до встановленої форми декларації в графі 1 зазначається тип такої декларації, який відповідає митному режиму, в який оформлюється товар. В даному випадку ІМ 40 - режим імпорту. В графі 24 зазначається характер (тип) угоди, перелік яких встановлений наказом Державної митної служби України від 12.12.2007 №1048. Тип угоди відповідає змісту правочину, на виконання якого здійснюється поставка матеріальних цінностей та відображає спосіб розрахунків за поставлений товар. Характер угоди «84» означає відсутність розрахунків з постачальником у зв'язку з поверненням раніше вивезених матеріальних цінностей, або з заміною одних матеріальних цінностей на інші.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи висновки перевірки щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого митному органу при імпорті з характером угоди «84», СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі посилається на відсутність факту придбання майна у зв'язку з відсутністю грошових розрахунків між відправниками такого майна та підприємством.

Однак, редакція Закону №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, не містить визначення терміну «придбання», як не містить його будь-який інший нормативно-правовий акт. Проте правова природа відносин власності передбачає, що придбання цього права може бути пов'язано як з купівлею-продажем речі, так і з іншими формами набуття цього права.

Отримане за ВДМ майно поставлене підприємству в обмін на раніше експортовані запасні частини, що зняті в результаті здійснення ремонту. Згідно з умовами контрактів, зняті в процесі ремонту запасні частини переходять у власність ПАТ «Мотор Січ». Таким чином, під час проведення зазначених господарських операцій здійснюється придбання права власності на майно, що ввезене на митну територію України. Саме в контексті набуття певних прав та обов'язків, пов'язаних з відносинами власності, Цивільний кодекс України використовує термін «придбання» (Глава 24 ЦКУ). Отримане у власність майно пов'язано з виробничим процесом та використовується у подальшій господарській діяльності, у зв'язку з чим, ПДВ, сплачений митному органу під час його розмитнення повинен включатись до складу податкового кредиту.

Таким чином, як зазначалось вище ПАТ «Мотор Січ» набув прав власності на ввезене майно, у зв'язку з чим сплатив митному органу податок на додану вартість.

Слід зазначити, що згідно пп.3.1.2 Закону №168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення на митну територію України товарів у митному режимі «імпорт» або «реімпорт». При цьому з метою оподаткування до імпорту також прирівнюється ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об’єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізінгодавця) застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно).

В момент розмитнення товару у імпортера виникає обов'язок сплати митним органам ПДВ згідно пп.3.1.2 та пп..7.3.6 Закону №168/97-ВР зобов'язання з ПДВ з вартості товару, що оформлюється у митному режимі “імпорт”. Відповідно до пп..7.5.2 у момент сплати податку митним органам відповідно до пп..7.3.6 у платника податку виникає право на податковий кредит, яким підприємство й користувалось впродовж перевіряємого періоду.

Формування податкового кредиту Закон №168/97-ВР пов'язує з надмірною сплатою цього податку, чи то постачальнику, чи то митному органу, а також з обов'язковою умовою використання товару (послуги) у господарській діяльності платника податку, але не з наявністю грошових розрахунків з постачальником.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР господарська діяльність, - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійної і суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Слід зауважити, що Закон №168/97-ВР (п.7.4.1) не зазначає, що ПДВ, пов'язаний з придбанням у власність майна повинен сплачуватись безпосередньо постачальнику такого майна, а лише встановлює, що така сплата повинна відбуватись у зв'язку з придбанням товарів (набуттям прав власності) та бути підтвердженою податковими накладними або належним чином вантажно-митними деклараціями. Так, пп. 7.2.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, є вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель. У зв'язку з забороною (Закон «Про державний бюджет України на 2010 рік») на надання відстрочок сплати податкових зобов'язань (в тому числі й шляхом оформлення податкового векселя), підприємство сплачує митним органам ПДВ, пов'язаний з імпортом, грошовими коштами, що зазначено у наданих суду ВМД.

Таким чином, підприємством дотримано усіх вимог щодо формування податкового кредиту.

Як наведено вище оформлення усіх ВМД здійснювалось у зв'язку з реалізацією підприємством своєї господарської компетенції: виконання гарантійних зобов'язань, вартість яких включено до вартості виробу щодо якого надається гарантія, здійснення продажу послуги та купівлі послуги у нерезидента.

Таким чином, підприємством виконані основні умови відображення податкового кредиту: наявний зв'язок отриманих товарів з господарською діяльністю підприємства та існування підтвердження факту сплати податку - належним чином оформлені ВМД.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що висновки в акті перевірки про завищення підприємством позивача суми податкового кредиту, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 на суму 8 827 550 грн., суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому законодавству України, та відповідно, податкові повідомлення-рішення винесеними неправомірно, а, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною ч. 1 ст. 94 КАС України, встановлено, що у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Отже, обґрунтовані та підтверджені судові витрати слід присудити з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, п. 1 ст. 17, ст. ст. 158, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі № 0001550802/0 від 30.12.2010, в частині зменшення Публічному акціонерному товариству «Мотор Січ» бюджетного відшкодування в сумі 8 854 822,90грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (код ЄДРПОУ 14307794) судові витрати у розмірі 3,40 грн.(три гривні 40 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 14.11.2011.

Суддя           (підпис)          О.М. Нечипуренко