Постанова № 19377867, 18.11.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/2806/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Ковальчуку С.В.,

за участю представника позивача Бугайова А.О.,

представників відповідачів Остапюка С.П., Манчик О.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «БРІС» ЛТДдо Луцької обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 вересня 2011 року № 0001632302, стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 90 386,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «БРІС» ЛТД(надалі ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД, підприємство, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (надалі Луцька ОДПІ, відповідач 1) та Головного управління Державного казначейства України у Волинській області (надалі ГУДКУ у Волинській області, відповідач 2), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 09 вересня 2011 року № 0001632302 та стягнути з Державного бюджету України відшкодування податку на додану вартість у сумі 90 386,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з поданою до Луцької ОДПІ податковою декларацією за травень 2011 року підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку податок на додану вартість у сумі 90386,00 грн. У звязку із заявою підприємства про відшкодування податку на додану вартість, на підставі документів щодо операцій купівлі-продажу товарів, що вплинули на формування суми бюджетного відшкодування, Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД. Актом перевірки від 22 серпня 2011 року встановлено факт порушення абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 року на 90836,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки Луцькою ОДПІ 09 вересня 2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001632302 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 90836,00 грн. та визначення штрафної санкції у розмірі 1,00 грн.

Зазначене рішення Луцької ОДПІ позивач оскаржував в адміністративному порядку, однак за результатами розгляду первинної скарги рішення було залишене без змін, а скарга - без задоволення.

Позивач не погоджується із рішенням Луцької ОДПІ від 09 вересня 2011 року № 0001632302 та вважає, що воно є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Так в акті перевірки відсутні зауваження до визначення податкових зобовязань та формування податкового кредиту; умови, за яких виникає право на бюджетне відшкодування згідно з податковим законодавством, підприємство виконало: у період з грудня 2010 року по квітень 2011 року ним задекларовано відємне значення податку на додану вартість, частина якого після фактичної сплати у березні-квітні 2011 року і заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника у травні 2011 року.

Разом з тим, Луцька ОДПІ вважає, що підприємство завищило бюджетне відшкодування лише з тієї підстави, що придбані товари та послуги, податок на додану вартість щодо яких сплачено в їх ціні у березні-квітні, не були використані в господарській діяльності, оскільки в бухгалтерському обліку станом на початок травня 2011 року наявні залишки, крім того, вартість запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, оренди транспортних засобів повинна включатись до вартості послуг, що надаються.

На думку позивача, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Основною умовою для формування податкового кредиту є наявність у підприємства мети використовувати в подальшому придбані ним товари, послуги в господарській діяльності. А тому наявність товарних залишків не впливає на право платника податків на податковий кредит та на бюджетне відшкодування.

Відповідач 1 у письмовому запереченні проти позову його вимог не визнав (а.с.80-81) та зазначив, що матеріалами перевірки підтверджується факт завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за травень 2011 року на 90386,00 грн. Перевіркою встановлено, що до бюджетного відшкодування включено суми податку на додану вартість за операціями з придбання запасних частин, нафтопродуктів, газу стисненого природного, послуг ремонту автомобіля, послуг фінансового лізингу в сумі 90386,00 грн.

Згідно з даними додатка 2 до податкової декларації за травень 2011 року частина залишку відємного значення, фактично сплачена ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД постачальникам товарів (послуг) та/або до Державного бюджету, не погашена податковими зобовязаннями попередніх періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, становить 90386,00 грн. і складається із сум податку на додану вартість, які виникли у березні 2011 року (22203,00 грн.) та квітні 2011 року (68183,00 грн.).

Аналізом даних бухгалтерського обліку встановлено збільшення залишків товарно-матеріальних цінностей, придбаних в періоді, що перевірявся, а саме: на рахунку 207 «Запасні частини». Ця обставина, на думку Луцької ОДПІ, свідчить про те, що придбані товари станом на початок травня 2011 року не використовувалися в господарській діяльності.

За результатами перевірки з посиланням на підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено порушення пункту 200.4 «а» статті 200 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства за період з 01 січня по 30 червня 2011 року до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн.

З наведених підстав відповідач 1 вважає податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2011 року № 0001632302 правомірним та у задоволенні позову просить відмовити.

Відповідач 2 у письмовому поясненні (а.с.77-78) зазначив, що відповідно до норм чинного законодавства відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України здійснюється органами Державного казначейства України на підставі висновків податкового органу або за рішенням суду. Оскільки висновки Луцької ОДПІ на суму, заявлену в позовній заяві, не надходили, правових підстав для такого відшкодування немає.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримує з підстав, у ньому викладених, та просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 просять відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених відповідно у письмовому запереченні та поясненні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких підстав.

Так судом встановлено, що 20 грудня 1996 року виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області проведено реєстрацію юридичної особи ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб серії АЕ № 906866 (а.с.65). Відповідно до свідоцтва № 02816983 від 04 червня 2003 року (а.с.64) підприємство є платником податку на додану вартість.

20 червня 2011 року ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД подано до Луцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість № 9004256895 за травень 2011 року разом із розрахунком бюджетного відшкодування, заявою про відшкодування податку на рахунок платника у банку, розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстрами виданих і отриманих податкових накладних (а.с.22-63). Згідно з декларацією за травень 2011 року бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку підлягає податок на додану вартість у сумі 90386,00 грн.

У звязку із поданою заявою Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2011 року. За наслідками перевірки складено акт від 22 серпня 2011 року № 6713/23-2/21749653 (далі - акт перевірки, а.с.11-21).

У висновках акта перевірки (а.с.21) зазначено, що перевіркою не підтверджено відображене ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД у декларації за травень 2011 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 90386,00 грн. у звязку із порушенням підприємством абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акта перевірки Луцькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2011 року № 0001632302 (а.с.7), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 90386,00 грн. та визначено штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, підприємство оскаржило його до Державної податкової адміністрації у Волинській області, рішенням якої скаргу позивача залишено без задоволення, а саме рішення - без змін (а.с.810).

При вирішенні спору судом податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 09 вересня 2011 року № 0001632302, прийняте відповідачем як субєктом владних повноважень, перевірялося на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Актом податкової перевірки та поясненнями представника Луцької ОДПІ у судовому засіданні встановлено, що фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість були висновки Луцької ОДПІ про те, що згідно з проведеним аналізом даних бухгалтерського обліку встановлено збільшення залишків товарно-матеріальних цінностей, придбаних у періоді, що перевірявся, на рахунку 207 «Запасні частини»; придбані товарно-матеріальні цінності станом на початок травня 2011 року не використані в господарській діяльності.

Відповідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, Луцька ОДПІ не довела правомірності зазначеного податкового повідомлення-рішення про зменшення ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 90386,00 грн. та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з податкової декларації, позивач має від'ємне значення податку (а.с.24). З додатку 2 податкової декларації (а.с.28-29) слідує, що частина залишку відємного значення, фактично сплачена позивачем постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, яка не погашена податковими зобовязаннями попередніх звітних (податкових) періодів і не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, становить 90386,00 грн. (з них 22302,00 грн. за березень 2011 року, 68183,00 грн. квітень 2011 року). Зазначена сума за правилами заповнення податкової декларації, визначеними наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року N 41«Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за N 197/18935), перенесена до рядка 2 розрахунку бюджетного відшкодування (а.с.30). Про фактичну оплату постачальникам товарів (послуг) податку на додану вартість у сумі 90386,00 грн. у березні - квітні 2011 року, що мало вплив на бюджетне відшкодування, свідчать дані перевірки (а.с.15-16). Оскільки ця сума не використана позивачем для погашення податкових зобовязань, не відшкодовувалася йому раніше, то на думку суду, позивач має право розпорядитися нею на власний розсуд: або заявити до відшкодування на рахунок у банку, або використати у рахунок зменшення податкових зобовязань наступних (звітних) періодів.

Згідно зі статтею 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобовязання та податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні докази про заниження (завищення) суми податкового зобовязання позивача, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, та податкового кредиту, що вплинув на визначення бюджетного відшкодування за травень 2011 року у сумі 90386,00 грн. Навпаки, актом перевірки (а.с.15) вказано, що «перевіркою правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість порушень не встановлено».

Крім того, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Господарська діяльність у статті 3 Господарського кодексу України визначена як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, господарська діяльність передбачає соціальний результат, що має цінову визначеність, і спрямована на отримання доходів. При цьому часові межі на отримання доходу від такої господарської діяльності ні Господарським, ні Податковим кодексами України не встановлені.

Реєстри виданих та отриманих податкових накладних (а.с.36-63) свідчать про ведення позивачем господарської діяльності. Загальні відомості про таку діяльність містить і акт перевірки.

Податковий кредит у сумі 90386,00 грн. сформований за наслідками господарських операцій, що мали місце у попередніх звітних періодах з операцій придбання паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, оренди транспортних засобів, фінансового лізингу, що описано в акті перевірки (а.с.7-10). Придбані товари обліковуються на рахунку 105, «Транспортні засоби», рахунку 203 «Паливо», рахунку 207 «Запасні частини».

На думку суду, придбання зазначених товарів та послуг у повній мірі відповідає статутній діяльності підприємства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.65) та встановлено перевіркою (а.с.13; 17). Зазначені господарські операції, вчинені з метою здійснення позивачем підприємницької діяльності, є такими, що мають сприяти отриманню прибутку підприємством відповідно до статті 3 Господарського кодексу України. Для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. В свою чергу, період використання таких товарно-матеріальних цінностей для отримання прибутку є прерогативою лише підприємства, оскільки всі ризики, які можуть бути повязані з затримкою в використанні таких товарів, лежать на підприємстві.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема це може бути або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України є видача платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкової накладної.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана продавцем податкова накладна із заповненням всіх обовязкових реквізитів.

Луцькою ОДПІ не заперечується факт реального характеру вчинення господарських операцій та наявності у позивача документів на їх підтвердження, нею не встановлено правових відносин з платниками, установчі, первинні чи інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними (а.с.15).

На твердження відповідача 1 про необхідність включення позивачем вартості запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, оренди транспортних засобів до вартості послуг, що надаються, суд зауважує, що Луцька ОДПІ не надала будь-яких доказів того, що підприємство придбавши товари (послуги), не включає їх вартості до ціни власних послуг, що сприяє отриманню ним необґрунтованої вигоди через податковий кредит. Не є підставою для відмови податковим органом у бюджетному відшкодуванні наявність у платника податків залишків товарно-матеріальних цінностей, оскільки такі умови не визначені податковим законодавством.

Коло осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, визначене у пункті 200.5 статті 200 Податкового кодексу України. Однак відповідач не надав доказів того, що ТзОВ Фірма «Бріс» ЛТД не має права на отримання бюджетного відшкодування на підставі пункту 200.5 статті 200 ПК України.

Порядок повернення сум бюджетного відшкодування в свою чергу закріплений у пунктах 200.7-200.13 статті 200 ПК України: платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Позивач у встановленому порядку звернувся із заявою про бюджетне відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку.

Зважаючи на ту обставину, що відповідач не довів порушення з боку позивача пункту 200.4 «а» статті 200 Податкового кодексу України, а дії позивача щодо визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 90 386,00 грн. за декларацією за травень 2011 року відповідають вимогам розділу V цього Кодексу, податковою перевіркою не було виявлено ознак фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, то суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 09 вересня 2011 року № 0001632302 є протиправним та підлягає скасуванню.

Як вбачається з письмових пояснень відповідача 2 та не заперечується представниками позивача та представником відповідача 1, з Державного бюджету України невідшкодованим за декларацією за травень 2011 року залишається податок на додану вартість у сумі 90 386,00 грн.

Згідно з пунктом 200.17 статті 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Оскільки підприємству не відшкодовано 90 386,00 грн. податку на додану вартість за травень 2011 року і підстави для відмови у проведенні такого відшкодування відсутні, то позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України зазначеної суми слід також задовольнити.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з платіжними дорученнями від 11 жовтня 2011 року № 4569 (а.с.2) та від 14 жовтня 2011 року № 4686 (а.с.70) позивач сплатив судовий збір, який належить компенсувати йому з Державного бюджету України у розмірі, встановленому для немайнової та майнової вимог відповідно до пункту 3 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України (всього 907,26 грн.).

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 09 вересня 2011 року № 0001632302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «БРІС» ЛТД бюджетне відшкодування податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 90 386,00 грн. (девяносто тисяч триста вісімдесят шість грн. 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «БРІС» ЛТД судовий збір в сумі 907,26 грн. (девятсот сім грн. 26 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 23 листопада 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк