Рішення № 19375761, 14.11.2011, Фастівський міськрайонний суд Київської області

Справа № 2-1167/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.2011 р. Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Л.М.Кравченко,

при секретарі Л.А.Борщ,

з участю представника позивача М.А.Колосової,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовом Фастівського міськрайонного центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю у звязку із встановленням факту належності безробітної особи до категорії зайнятих, -

встановив:

Фастівський міськрайонний центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою КМУ від 14.02.2007 р. № 219, ОСОБА_2 на підставі наданих документів була зареєстрована в Фастівському міськрайонному центрі зайнятості як така, що шукає роботу з 18.10.2007 р.

Позивачем згідно статей 2 та 4 Закону України "Про зайнятість населення" 25.10.2007 р. було надано відповідачу статус безробітного.

Відповідно пп. є п. 1 ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення", ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 р. № 307, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за № 915/5136, безробітній ОСОБА_2 на підставі поданих нею відомостей та документів призначена допомога по безробіттю.

Проведеною перевіркою додержання вимог чинного законодавства України "Про зайнятість населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що ОСОБА_2 з 17.10.2003 р. зареєстрована як фізична особа підприємець та не має державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

У заяві про надання статусу від 25.10.2007 р. під особистий підпис ОСОБА_2 вказала: в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займаюсь, не є найманим працівником, не уклав договір цивільно-правового характеру, не отримую пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах та пенсію за вислугу років.

Отже, при реєстрації в центрі зайнятості ОСОБА_2 подала завідомо неправдиві відомості, а саме: з 17.10.2003 р. ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.08.2010 р. №6688733.

За період з 25.10.2007 р. по 05.08.2008 р. безробітній ОСОБА_2 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 200 грн. 42 коп.

На підставі вищевикладеного, відповідач повинен повернути кошти виплачені йому, як допомога по безробіттю в розмірі 200 (двісті) грн. 42 (сорок дві) коп.

02.09.2010 р. Фастівським МРЦЗ відповідачу було направлено претензію № 2003/08-10 з вимогою сплатити суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Відповідачем кошти до цього часу не повернуті, у зв'язку з вищевикладеним, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Фастівського міськрайонного центру зайнятості, завдається шкода, тому Фастівський МРЦЗ змушений звернутися до суду з позовом про стягнення вказаної суми та судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила стягнути з відповідача безпідставно набуте майно та судові витрати. Пояснила, що оскільки перевірка була проведена у 2010 р., тому строк позовної давності не сплинув.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що звернулася до позивача правомірно і правомірно хотіла отримати допомогу, так як 4 роки не займалась підприємницькою діяльністю. В центрі зайнятості її не пояснили, що вона не має право на отримання допомоги по безробіттю. Крім того, вважає, що сплинув строк позовної давності для звернення позивача до суду з даними вимогами.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою КМУ від 14.02.2007 р. № 219, ОСОБА_2 на підставі наданих документів була зареєстрована в Фастівському міськрайонному центрі зайнятості як така, що шукає роботу з 18.10.2007 р.

Позивачем згідно статей 2 та 4 Закону України "Про зайнятість населення" 25.10.2007 р. було надано відповідачу статус безробітного.

Відповідно пп. є п. 1 ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення", ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 р. № 307, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за № 915/5136, безробітному ОСОБА_2 на підставі поданих нею відомостей та документів призначена допомога по безробіттю.

Проведеною перевіркою додержання вимог чинного законодавства України "Про зайнятість населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що ОСОБА_2 з 17.10.2003 р. зареєстрована як фізична особа підприємець та не має державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до пп. б) п. 3 ст. 1 Закону України про зайнятість населення" в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

У заяві про надання статусу від 25.10.2007 р. під особистий підпис ОСОБА_2 вказала: в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займаюсь, не є найманим працівником, не уклав договір цивільно-правового характеру, не отримую пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах та пенсію за вислугу років (а.с. 4).

Отже, при реєстрації в центрі зайнятості ОСОБА_2 подала завідомо неправдиві відомості, а саме: з 17.10.2003 р. ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.08.2010 р. №6688733 (а.с. 12).

Відповідно до п. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 3 вищезазначеного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Ст. 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачає порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи-підприємця. Зокрема ч. 5 зазначеної статті відсилає до ч. 9 ст. 47 вищевказаного Закону, де передбачено перелік документів, які для проведення реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа-підприємець повинна надати до відділу державної реєстрації.

З приводу твердження відповідача про те, що на момент реєстрації в центрі зайнятості вона не займалася підприємницькою діяльністю, суд приходить до висновку, що Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. повязує статус підприємця не з фактом зайняття фізичною особою підприємницькою діяльністю, а з державною реєстрацією цієї особи як підприємця.

Згідно абз. 2 ч. 15 ст. 47 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем.

Відповідачем не було припинено підприємницьку діяльність, ніяких дій не здійснено, отже статусу підприємця відповідач не втратила.

Таким чином, суд не погоджується з твердженням відповідача, що на момент звернення до центру зайнятості вона не була зайнятою особою, яка мала право на реєстрацію в якості безробітного та на отримання відповідної матеріальної допомоги.

За період з 25.10.2007 р. по 05.08.2008 р. безробітній ОСОБА_2 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 200 грн. 42 коп.

На підставі вищевикладеного, відповідач повиннна повернути кошти виплачені їй, як допомога по безробіттю в розмірі 200 (двісті) грн. 42 (сорок дві) коп.

02.09.2010 р. Фастівським МРЦЗ відповідачу було направлено претензію № 2003/08-10 з вимогою сплатити суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Відповідачем кошти до цього часу не повернуті, у зв'язку з вищевикладеним, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Фастівського міськрайонного центру зайнятості, завдана шкода.

Відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. №307 "Про затвердження порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності якщо безробітний відмовився добровільно повернути кошти, то питання щодо їх повернення вирішується в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд вважає, що відповідач безпідставно набула зазначене майно (грошові кошти) і повинна повернути його.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється строком у три роки.

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи те, що про порушення інтересів ФМРЦЗ стало відомо 13.08.2010 р., що підтверджується актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 147 від 13.08.2010 р., строк позовної давності повинен обчислюватися саме з цієї дати.

Таким чином, перелічені докази, що логічно поєднуються одне з одним, підтверджують характер правовідносин сторін, дають суду всі підстави, що позов повністю знайшов своє обґрунтування у судовому засіданні і тому підлягає задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачені ним 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення (а.с. 21).

Керуючись ст.ст. 1166, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фастівського міськрайонного центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37174002002150, УДК у Київській області, МФО 821018, код 24884943) безпідставно набуте майно допомогу по безробіттю в сумі 200 (двісті) грн. 42 (сорок дві) коп. та 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору на підставі Декрету Кабінету Міністрів України Про державне мито від 21.01.1993 р.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Л.М.Кравченко