Рішення № 19372913, 17.11.2011, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа 2-83/11р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2011 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Гончаренко П.П.,

при секретарі Зеленській С.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом кредитної спілки "Довіра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості, суд

УХВАЛИВ:

Позивач Кредитна спілка "Довіра" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 08.11.2007 року з відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 9664 в сумі 10000 грн 00 коп, з встановленням процентної ставки в розмірі 2,2% щомісячно наперед від залишку суми не поверненого кредиту у відповідності з графіком погашення суми кредиту і процентів за користування кредитом на строк до 08.05.2009 року. Для забезпечення виконання зобовязань

ОСОБА_1 за кредитним договором було укладено договір поруки між кредитною спілкою "Довіра" та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 08.11.2007 року, згідно якого останні взяли на себе зобов'язання відповідати в повному обсязі перед спілкою за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, та у випадку невиконання нею зобов'язань, беруть на себе зобов'язання погасити заборгованість в розмірі наданого кредиту, нарахованих за користування кредитом відсотків, неустойки, та завданих збитків. Умови кредитного договору ОСОБА_1 не виконала, станом на 30.06.2009 року має заборгованість 14356,00 гривень, із яких 9210,00 грн - сума кредиту, 2430,00 грн - нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, 2228 грн. - підвищені проценти за користування кредитом, 488,00 грн - підвищена ставка згідно пункту 5.2. В подальшому 23.09.2010 року позивач уточнив свої позивні вимоги та зазначив, що на 17.09.2010 року заборгованість складається із суми 24541,00 грн, із яких 9210,00 грн - сума кредиту, 5469,00 грн - нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, 5267,00 грн - підвищені проценти за користування кредитом, 4595,00 грн - підвищена ставка згідно п.5.2. На підставі викладених обставин позивач просить суд, розірвати укладений з ОСОБА_1 кредитний договір, солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 стягнути суму заборгованості та судових витрат.

Відповідач ОСОБА_1 подала заперечення на позов КС "Довіра", у яких зазначалося, що 08.11.2007 року було укладено кредитний договір № 9664 у якому наголошується про надання кредиту у розмірі 10000 гривень до 08.05.2009 року , але нею було отримано лише 7000,00 гривень і за домовленістю було поділено з ОСОБА_3 по 3500,00 гривень, а 3000,00 гривень залишились на її особистому рахунку у кредитній спілці "Довіра" згідно п. 2.1 Кредитного договору. До 27.06.2008 року кредит погашався регулярно, але сталися непередбачені обставини, а саме: у травні 2008 року ОСОБА_1 потрапила у лікарню, де тривалий час знаходилась на стаціонарному лікуванні з діагнозом "грижа позвонка" зі страшними болями, не могла рухатися, за станом здоров'я 09.10.2008 року була призначена інвалідність і до цього часу вона являється інвалідом, фізичний стан не покращився. Кредитною спілкою були допущені порушення нормативно-правових актів і статуту кредитної спілки, а саме: порушення процедури прийняття в члени кредитної спілки і тим самим на момент підписання кредитного договору та договору поруки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були членами кредитної спілки, а позивач не мав відповідного дозволу на видачу кредиту. А також кредитною спілкою порушувалися умови кредитного договору: не погашалася заборгованість за кредитом за рахунок коштів у розмірі 3000,00 гривень залишених на особистому рахунку ОСОБА_1, у кредитній спілці не перевірявся фінансовий стан позичальника, ніяких попереджень кредитна спілка не робила, а лише через рік після порушення предявила позов.

Тому ОСОБА_1 вважає, що позивачем порушено норми Статуту і Закону України "Про кредитні спілки" і на підставі п.1 ст. 203, п. 1 п.3 ст. 215, п.1 ст. 227, п. 1 ст. 229 визнати правочин не дійсним; що стався непередбачений випадок і на підставі ст. 617 ЦК України звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, і у відповідності п.3 ст. 550 ЦК України позивач не має права на неустойку; нараховані позивачем пеня та штраф відповідно до ст. 549 ЦК України, як різновид неустойки не можуть застосовуватися, бо суперечать ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч.3 ст. 509 ЦК України; не погашалась заборгованість по кредиту згідно п.3.2.1 за рахунок коштів у розмірі 3000,00 гривень, залишених на особистому рахунку ОСОБА_1; у відповідності п.3.2.3, п.3.2.4, п.3.2.5 у випадку не виконання умов договору достроково не припинила дію договору, не перевірявся фінансовий стан позичальника, ніяких попереджень кредитна спілка не робила і лише через рік після порушення звернулася з позовом, тим самим позивач не вчинив дії, що встановлені договором та умисно сприяв збільшенню збитків та не вжив заходів щодо їх зменшення, а у відповідності п.4 ст. 613, п.2 ст. 616 боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти, збитки та неустойку.

18.10.2010 року до суду надійшла Заява від ОСОБА_3 де наголошувалося, що будучи членом кредитної спілки "Довіра" з 2006 року привела у грудні 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кредитну спілку для отримання ними кредиту. Так 08.11.2007 року ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, а нею та ОСОБА_2 договір поруки. У кредитному договорі зазначалося про надання коштів у розмірі - 10000,00 гривень, із них 7000,00 гривень було видано на руки ОСОБА_1, які за попередньою домовленістю було поділено між нею та ОСОБА_1, а 3000,00 гривень залишилися у кредитній спілці на особистому рахунку ОСОБА_1 до погашення кредиту. Така система діє у кредитній спілці для всіх, бо без цього не отримаєш кредит. До червня 2008 року все сплачувалося без затримки, але потім сталися обставини, спочатку її з ОСОБА_1 у квітні було звільнено з ТОВ "Агенція Мегре", у травні 2008 року ОСОБА_1 потрапила у лікарню і стала інвалідом, у червні 2008 року коли вона сплачувала за ОСОБА_1 410 гривень по кредитному договору то повідомила кредитну спілку про захворювання ОСОБА_1. Також зазначила, що коштами користувалися вона та ОСОБА_1, а ОСОБА_2 ніякого відношення до цих грошей не має і тому не повинна відповідати за це. Просила суд розглянути справу за її відсутності та прийняти справедливе рішення з урахуванням всіх обставин.

У судовому засіданні представник позивача по первісному позову позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх, стягнувши солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором та суму судових витрат.

Представник відповідача ОСОБА_1 по первісному позову визнав позов частково, заперечував проти задоволення позовних вимог кредитної спілки в повному обсязі та виклав обставини, які були раніше зазначені у запереченні, заявах та поясненнях, та своїх розрахунках ОСОБА_5 посилаючись на ст. 227, 617, 550, 549, 509, 613, 616 ЦК України, зазначивши що з ОСОБА_1 стався випадок (хвороба), що з боку кредитної спілки "Довіра" були порушення нормативно-правових актів, а також порушення умов та зобов'язань по кредитному договору.

Вивчивши матеріали справи, пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позов кредитної спілки "Довіра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Статутом Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра" передбачено право кредитної спілки надавати кредити своїм членам на умовах їх зворотності, платності, строковості та забезпеченості за рахунок власного капіталу. Із наданих представником позивача по первісному позову документів (протокол засідання Правління Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра") вбачається, що 08.11.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самостійно прийшли у кредитну спілку, де саморучно написала заяву про вступ до кредитної спілки, сплатили внески, написали заяву про надання кредиту, підписали кредитний договір, залишила кошти на особистому рахунку і отримала кошти.

Позивач, на 08.11.2007 року мав відповідні ліцензії на надання фінансових послуг, діяльність кредитної спілки з наданням фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки та діяльність кредитної спілки по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки.

Твердження ОСОБА_1, посилаючись на норми Статуту та норму Закону України "Про кредитні спілки", ст. 227 ЦК України, на незаконність вчинення правочину у звязку із тим, що вона та ОСОБА_2 не були членами кредитної спілки, а кредитна спілка не мала відповідного дозволу є хибними. Під час розгляду справи ОСОБА_1 не надала відповідних доказів, з яких оскаржений договір повинен бути визнаний недійсним.

Кредитний договір № 9664 від 08.11.2007 року між Запорізькою обласною кредитною спілкою "Довіра"і ОСОБА_1 укладений на 18 місяців до 08.05.2009 року.

Згідно ч.1 ст. 251 ЦК України - "строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення", а у відповідності ч.1 ст. 631 ЦК України є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати обов'язки відповідно до договору. Згідно ч.3 ст.251 ЦК України - строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Таким чином договір № 9664 від 08.11.2007 року діяв з 08.11.2007 року по 08.05.2009 року.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, що наданий позивачем до позовної заяви, заявлені в обґрунтування позовних вимог, сума складається із боргу за тілом кредиту, заборгованості по процентам за користування кредитом у відповідності п. 1.1 договору, додаткових процентів за порушення умов договору, нарахованих у відповідності з п.5.1 та підвищену відсоткову ставку у звязку з запізненням повернення основної суми кредиту відповідно до п. 5.2. Суми заборгованості за процентами і за додатковими процентами обраховані позивачем з врахуванням сум заборгованості за кредитом, сум заборгованості за відсотками та суми додаткових відсотків за прострочення виконання зобов'язання, що по своїй суті являється штрафними санкціями у розумності ст. 549 ЦК України.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник має передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочки виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Тобто, пеня та штраф, є різновидами неустойки, - як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Заявлені позивачем вимоги про одночасне стягнення з відповідачів суми заборгованості і за процентами і за додатковими процентами, обрахованої з урахуванням сум заборгованості за кредитом, сум заборгованості за відсотками та суми додаткових відсотків за прострочення виконання зобов'язання переконливо свідчать про безпідставне намагання застосувати до відповідачів подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України та ч.3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до ст. 549 ЦК України - пеня і штраф, як різновид неустойки обчислюється у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Також у відповідності п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність у шість місяців.

Згідно умов надання та забезпечення кредиту у відповідності п. 2.1 договору до надання кредиту позичальник зобов'язаний накопичити (залишити) на своєму рахунку у спілці в виді пайового внеску суму не меншу 20% від суми потрібного кредиту.

ОСОБА_1 було залишено у кредитній спілці суму коштів у розмірі - 3000,00 гривень на особистому рахунку до повного повернення кредиту або використовуватися згідно п.3.2.1 договору.

Згідно ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оскаржити договір на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості ніж встановлено договором.

Згідно п.п.1 ч.5 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що до договорів про надання кредиту застосовується положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, згідно з яким, для надання кредиту необхідно передати як забезпечення - повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладання на депозит або викуп цінних паперів або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за такими депозитами, таким цінним паперам чи іншим фінансовим інструментам таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставку до його кредиту.

Ст. 1071 ЦК України передбачено списання грошових коштів з рахунку може відбуватися на підставі розпорядження, а без розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках встановлених договором між фінансовою установою та клієнтом. Саме у п.3.2.1 договору було визначено про списання грошових коштів з особистого рахунку, і тому від ОСОБА_1 не потребувалося додаткового розпорядження відносно списання грошових коштів.

Кредитна спілка "Довіра" не виконуючи умови договору, з червня 2008 року не списувала грошові кошти по погашенню кредиту з особистого рахунку ОСОБА_1 у розмірі 3000,00 гривень, які саме для цього і залишалися у кредитній спілці, а замість списання, кредитна спілка нараховувала неустойку (пеню та штраф). Також на підставі п.3.2.3., п.3.2.4., п.3.2.5 кредитного договору з червня 2008 року, коли припинилися погашення по кредиту, кредитна спілка "Довіра" не припинила дію договору, не вимагала дострокового повернення кредиту, не перевіряла фінансовий стан ОСОБА_1, не надсилала попередження а ні до позичальника ОСОБА_1, а ні до поручителів ОСОБА_3, ОСОБА_2 а лише через рік звернулася з позовом до суду. Тим самим кредитна спілка умисно або з необережності сприяла збільшенню збитків, завданих порушенням зобов'язання, а також кредитна спілка не вчинила дії, що встановлені договором. Згідно п.2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. А також згідно п.4 ст. 613 ЦК України, боржник не сплачує проценти за час прострочення кредитора, а у відповідності п.1 ст. 613 ЦК України "кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобовязання або звичаї ділового обороту".

Також встановлено, що з ОСОБА_1 трапились непередбачені обставини, а саме у травні 2008 року вона потрапила у лікарню з різким погіршенням здоров'я, не могла рухатися, больовий синдром знімався лише уколами, діагноз "грижа позвонка", і за станом здоров'я 09.10.2008 року їй була призначена інвалідність і все це підтверджено документально (Виписка із амбулаторної картки хворої ОСОБА_1, Акт огляду МСЕК № 108390 від 09.10.2008 року). Згідно ч.1 ст. 617 ЦК України "особа, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо це порушення сталося в наслідок випадку або непереборної сили", а у відповідності ч.3 ст. 550 ЦК України кредитор не має право на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання. (ст. 617 ЦК України)

Таким чином, враховуючи всі обставини: випадок з ОСОБА_1, порушення умов договору з боку кредитної спілки, яка умисно або з необережності сприяла збільшенню збитків, завданих порушенням зобов'язання, не вжила заходів щодо їх зменшення, а також не вчинила дій, що встановлені договором відносно списання грошових коштів і тому на підставі ст. 549, ч. 3 ст. 509, п.1 ч.2 ст. 258, ч.1 ст. 617, ч.3 ст. 550, п.1 п.4 ст. 613, п.2 ст. 616 ЦК України суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачів суми нарахованих додаткових процентів за порушення умов договору відповідно до п.5.1, та підвищенні проценти у зв'язку з запізненням поверненої основної суми кредиту відповідно до п.5.2, і прийшов до висновку, що загальна сума заборгованості по кредитному договору становить 7039 гривні 04 коп.

11227,04 грн - залишок заборгованості по кредиту (9210 грн (10000 грн - 790 грн)

- залишок суми по тілу кредиту; 2017 грн (3714 грн - 1697 грн)

- залишок суми по відсоткам за користування кредитом).

за мінусом:

4188,00 грн - загальна сума коштів з відсотками з особистого рахунку ОСОБА_1

у КС «Довіра»(3000 грн - сума коштів, залишених на особистому рахунку у кредитній спілці згідно п. 2.1; 1188 грн - (66 грн х 18 міс) сума відсотків на кошти особистого рахунку на підставі п.п.1 п.5 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів").

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. У відповідності Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2005 року № 1258 "Про затвердження порядку сплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ та їх розмірів встановлено максимальний розмір - 120 грн.", не 250 гривень як зазначено позивачем.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Ст. 554 ЦК України вказує на правові наслідки порушення зобов'язання забезпеченого порукою, з якої вбачається, що особи, які спільно дали поруки, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Оскільки договором поруки інше не встановлено, то вони відповідають солідарно.

Керуючись ст.ст. 10,60,88,207,212,213,215 ЦПК України, ст.ст. 30,31, 227,229,549,550,526,527,554,613, 616,617,1049,1051,1071 ЦК України, ст. ст. 59,65,73 СК України, Закону України "Про кредитні спілки", Закону України "Про захист прав споживачів", суд

В И Р І Ш И В:

Позов Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору і стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра" (69006 м. Запоріжжя, пр. Металургів, 12, п/р 26505301169951 у філії "Віділення Промінвестбанку м. Запоріжжя", МФО 313355, ЄДРПОУ 25821181) - 7039 (сім тисяч тридцять дев'ять) гривень 04 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №9664 від 08.11.2007 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра" судові витрати в розмірі - 190 гривень 39 коп. (120 грн. - витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, 70 грн. 39 коп. - судовий збір).

У задоволенні інших позовних вимог по первісному позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. 0

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

СУДДЯ П.П.ГОНЧАРЕНКО