Постанова № 19370259, 18.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

1 копія

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2011 року м.Полтава Справа № 2а-2257/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клочка К.І.,

при секретарі Міщенко Р.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Мурич Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2010 року фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Кременчуцької обґєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень № 0027311702/0 від 17.02.2010 року про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 5185198 грн., в тому числі основний платіж 2591239 грн. та штрафні санкції 2593959 грн. та № 0027301702/0 від 17.02.2010 року про визначення податкового зобовґязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1917024,34 грн.

26.05.2010 року позивач уточнив позовні вимоги та просив скасувати також податкові повідомлення рішення, прийняті за наслідками адміністративного оскарження - № 0027311702/1/1171 від 11.05.2010 року про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 5185198 грн., в тому числі основний платіж 2591239 грн. та штрафні санкції 2593959 грн. та № 0027301702/1/1179 від 11.05.2010 року про визначення податкового зобовґязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1917024,34 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він не повинен відповідати за несплату ПДВ його контрагентами, які були зареєстровані в установленому законом порядку, в тому числі як платники ПДВ; грошові кошти, що надходили на розрахунковий рахунок позивача були передплатою, а не виручкою. Крім того, податковий орган не врахував документи, що підтверджують валові витрати позивача, які знаходилися серед вилучених у нього протоколом від 24.12.2009 року, а також в порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” не застосував додаток N 6 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, яким затверджено норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів в разі неможливості їх документального підтвердження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

На підставі наказу Кременчуцької обґєднаної державної податкової інспекції № 206 від 28.01.2010 року та постанови слідчого СВ ПМ Кременчуцької ОДПІ Щіпця А.Г. від 04.12.2009 року Кременчуцької обґєднаною державною податковою інспекцією (далі КОДПІ) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку субґєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (далі СПД ОСОБА_3) з питань правильності і повноти нарахування і сплати податків за період з 01.08.2006 року по 30.11.2009 року, за наслідками якої складено акт № 392/17-311/2547710011 від 05.02.2010 року.

Перевіркою виявлено порушення СПД ОСОБА_3:

- п.п. 7.4.5, п.п. 7.3.1, п. 7.3, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість за період з 01.08.2006 року по 31.10.2008 року в розмірі 2591239 грн.;

- статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 року № 13-92, у результаті чого занижено валовий дохід та завищено валові витрати за період з 01.08.2006 року по 31.12.2008 року, на підставі чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1917024,34 грн.

На підставі акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження КОДПІ прийнято податкові повідомлення рішення № 0027311702/0 від 17.02.2010 року, № 0027311702/1/1171 від 11.05.2010 року про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 5185198 грн., в тому числі основний платіж 2591239 грн. та штрафні санкції 2593959 грн. та № 0027301702/0 від 17.02.2010 року, № 0027301702/1/1179 від 11.05.2010 року про визначення податкового зобовґязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1917024,34 грн.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень рішень КОДПІ № 0027311702/0 від 17.02.2010 року, № 0027311702/1/1171 від 11.05.2010 року про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 5185198 грн., в тому числі основний платіж 2591239 грн. та штрафні санкції 2593959 грн. суд виходить з наступного .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовґязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено перевіркою, СПД ОСОБА_3 подавав декларації з ПДВ з серпня 2006 року по червень 2007 року. З липня 2007 року по жовтень 2008 року декларації з ПДВ не подавалися. Разом з тим, в перевіряємому періоді на розрахунковий рахунок позивача надходили кошти за поставлені товари та надані послуги, на підставі чого податковий орган визначив податкові зобовґязання позивача з ПДВ в сумі 2172931 грн.

При дослідженні підтверджуючих документів встановлено, що СПД ОСОБА_3 завищив податковий кредит з ПДВ за серпень 2006 року грудень 2007 року на 427 069 грн., а також не заявив податковий кредит за червень 2008 року в сумі 5980 та липні 2008 року в сумі 2781 грн., який підтверджується первинними документами.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Враховуючи викладені обставини висновок податкового органу щодо визначення СПД ОСОБА_3 податкового зобовґязання з ПДВ в розмірі за 2007 2008 роки є правомірним і оскаржувані податкові повідомлення рішення в цій частині 2298397 грн. прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конститутуцією та законами України.

Разом з тим, суд вважає безпідставним визначення податковим органом податкового зобов`язання з ПДВ ОСОБА_3 за 2006 рік в сумі 292842 грн., в тому числі за серпень 18480 грн., за листопад 187582 грн., за грудень 93780 грн. враховуючи наступне.

Згідно ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 ІІІ від 21.12.2000 року за винятком випадків визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації , а у разі, коли така декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого зобов`язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.п. 15.1.2 цього Закону податкове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у п.п. 15.1.1 цього пункту, у разі коли:

а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов`язання не було подано;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов`язання.

Оскільки податкові декларації з ПДВ за серпень, листопад та грудень 2006 року СПД ОСОБА_3 подавалися (останню з них, за грудень, подано 18.01.2007 року за № 140286), факту встановлення судом скоєння злочину посадовими особами платника податків щодо умисного ухилення від сплати спірного податкового зобов`язання податковим органом встановлено не було та беручи до уваги те, що граничний строк подачі податкової декларації з ПДВ 20 січня 2007 року , податкове зобов`язання позивача з ПДВ за 2006 рік в сумі 292842 грн. визначено податковим повідомлення - рішенням № 0027311702/0 від 17.02.2010 року з порушенням ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Тому податкові повідомлення - рішення КОДПІ № 0027311702/0 від 17.02.2010 року та № 0027311702/1/1171 від 11.05.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 599 684 грн., в тому числі основний платіж - 299 842 грн. та штрафні санкції - 299 842 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень рішень КОДПІ № 0027301702/0 від 17.02.2010 року, № 0027301702/1/1179 від 11.05.2010 року про визначення податкового зобовґязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1917024,34 грн. суд виходить з наступного.

Перевіркою встановлено, що позивач подав декларацію про доходи за 2006 рік (25.01.2007 року № 3527/к) та не подав декларацію про доходи за 2007 та 2008 роки. Разом з тим перевіркою встановлено, що на розрахунковий рахунок позивача надходили кошти за поставлені товари та надані послуги, на підставі чого податковий орган визначив заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2006 рік в сумі 1499048,6 грн., за 2007 рік в сумі 6492282,21 грн. та за 2008 рік в сумі 4988705,56 грн.

Стосовно податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб визначеного позивачу за 2006 рік суд зазначає наступне.

Оскільки податкову декларацію про доходи за 2006 рік позивачем подано 25.01.2007 року, факту встановлення судом скоєння злочину посадовими особами платника податків щодо умисного ухилення від сплати спірного податкового зобов`язання податковим органом встановлено не було, визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2006 рік в сумі 194876,18 грн. податковим повідомленням - рішенням № 0027301702/0 від 17.02.2010 року здійснено з порушенням строку встановленого статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Податкове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб визначено податковим органом шляхом застосування 15 % ставки до визначеного перевіркою оподатковуваного (чистого) доходу позивача:

- за 2007 рік 6492282,21 х 15% = 973842,33 грн.;

- за 2008 рік 4988705, 56 грн. х 15% = 748305,83 грн.

Суд частково не погоджується з визначеним зобов`язанням враховуючи наступне.

В пункті 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-IV визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

Згідно статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зЗаконом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Наказом Головної державної податкової інспекції Українивід 21.04.1993 року N 12 із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18.05.1993 року N 17 затверджено Інструкцію про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року за N 64.

Відповідно до частини 3 статті 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку N 6 до цієї Інструкції.

Додатком N 6 до Інструкції про прибутковий податок з громадян затверджено Норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів (затверджені Головною державною податковою інспекцією України 18.01.1993 року N 36-32).

Як встановлено перевіркою, згідно реєстраційних документів СПД ОСОБА_3 його видами діяльності за КВЕД є 52.48.1 роздрібна торгівля офісним та комп`ютерним устаткуванням та 64.40.0 організація перевезень вантажів.

Відповідно до Норм витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, норма витрат за здійснення інших видів діяльності, включаючи торговельну, становить 25 %.

Таким чином, під час перевірки позивача податковим органом розрахований оподатковуваний дохід позивача за 2007 2008 роки без урахування норм витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів, затверджених Інструкцією Головної державної податкової інспекції України 18.01.1993 року N 36-32, у зв'язку із чим податкове зобов`язання позивач повинно розраховуватися таким чином:

- за 2007 рік: витрати складають 6492282,21 грн. х 25 % = 1623070,55 грн. Оподатковуваний дохід складає 6492282,21 грн. 1623070,55 грн. = 4869211,66 грн. Податкове зобов`язання повинно складати 4869211,66 грн. х 15% = 730381,75 грн.;

- за 2008 рік: витрати складають 4988705,56 грн. х 25 % = 1247176,39 грн. Оподатковуваний дохід складає 4988705,56 грн. 1247176,39 грн. = 3741529,17 грн. Податкове зобовґязання повинно складати 3741529,17 грн х 15% = 561229,38 грн.

Зважаючи на викладене, сума податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті позивачем за перевіряємий період становить 730381,75 грн. + 561229,38 грн = 1291 611,13 грн. , тому податкові повідомлення - рішення КОДПІ № 0027301702/0 від 17.02.2010 року, № 0027301702/1/1179 від 11.05.2010 року є протиправними і підлягають скасуванню в частині визначення податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 625 413,21 грн. (1917024,34 грн. 1291611,21 грн.).

Первинні документи ПП «Альтор», ПП «Кремтехнобізнес» та ПП «Кременчук Нафтохімсервіс», якими позивач підтверджує витрати та податковий кредит з ПДВ у перевіряємому періоді, суд не бере до уваги, оскільки їх не було під час проведення перевірки.

Крім того, за клопотанням Кременчуцької обґєднаної державної податкової інспекції судом було призначено судово технічну документів, що були надані СПД ОСОБА_3 до суду та містяться в матеріалах справи.

Висновком судово технічної експертизи документів № 7209 від 28.06.2011 року Харківського науково дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса встановлено:

1. Відтиски круглої печатки «Приватне підприємство «Альтор» *Україна*Полтавська область місто Кременчук* Код ЄДРПОУ 32860699*Альтор», що розташовані на 18 податкових накладних, перелічених у дослідницькій частині, нанесені одним рельєфним кліше печатки, але не кліше печатки ПП «Альтор», вільні та експериментальні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження.

2. Відтиски круглої печатки «Україна* Полтавська область Кременчуцький район с. Максимівка* приватне підприємство «Кременчук Нафтохімсервіс» ідентифікаційний код 33357672», що розташовані на 4 досліджуваних податкових накладних, перелічених у дослідницькій частині, нанесені одним рельєфним кліше печатки. Встановити, чи нанесені ці відтиски кліше печатки ПП «Кременчук Нафтохімсервіс», експериментальні зразки якого надані на дослідження, не виявилося можливим з причин, наведених у дослідницькій частині висновку. При цьому експертом встановлено, що при порівняльному дослідженні відтисків на накладних і експериментальних зразках виявлені комплекси як співпадаючих, так і таких, що розрізняються ознак (арк. 14 висновку).

3. Відтиски круглої печатки «Україна*Полтавська область місто Кременчук*приватне підприємство* Кремтехнобізнес іден. код 34890704» , що розташовані на 115 податкових накладних, перелічених у дослідницькій частині, нанесені одним рельєфним кліше печатки, але не кліше печатки ПП «Кремтехнобізнес», вільні та експериментальні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження.

Твердження представника позивача про порушення експертом ОСОБА_5 вимог п. 29 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень № 53/5 від 08.10.1998 року, а саме: експерт взяв до уваги експериментальні зразки, що знаходяться на первинних документах, а не на білому гладкому папері, є помилковим внаслідок помилкового трактування дій експерта.

Згідно п. 29 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень № 53/5 від 08.10.1998 року для ідентифікації печаток експертові направляються вільні зразки на пґяти шести документах та експериментальні зразки у вигляді максимально чітких відбитків на білому гладкому папері, нанесених з різним натиском та з різною кількістю мастики.

Так, представник позивача зазначає, що для порівняльного аналізу дослідження надані експериментальні відтиски печатки ПП «Альтор », вільні зразки яких знаходяться на перелічених у висновку договорах (стор. 9 висновку), та експериментальні відтиски печатки ПП «Кременчуктехнобізнес», вільні зразки яких знаходяться на перелічених у висновку податкових деклараціях (стор. 13 висновку).

Разом з тим, у висновку експерта (арк. 9) зазначено: «Для порівняльного дослідження надані експериментальні відтиски печатки ПП «Альтор» , відібрані 06.07.2010 року , вільні зразки, що знаходяться на договорах…». А також : «Для порівняльного дослідження надані експериментальні відтиски печатки ПП «Кремтехнобізнес», відібрані 06.07.2010 року, вільні зразки, що знаходяться на податкових деклараціях… ».

Таким чином, експерт зазначив, що на договорах та податкових деклараціях містяться саме вільні зразки, а не експериментальні. Вказане підтверджується таблицями № 1, 2 та 3 до висновку експерта, в яких містяться зображення як вільних зразків ( на документах) так і експериментальних зразків (на білому папері).

За викладених обставин твердження представника позивача про те, що висновок судовотехнічної експертизи документів № 7209 від 28.06.2011 року Харківського науково дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень № 53/5 від 08.10.1998 року, а тому не є доказом по справі, суперечить матеріалам справи.

Посилання позивача на підтвердження валових витрат та податкового кредиту з ПДВ поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також письмовими поясненнями свідка ОСОБА_9 за відсутності належних первинних документів є безпідставним. Крім того, пояснення цих свідків суперечать поясненням ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також ОСОБА_7, що були допитані під час розслідування кримінальної справи № 09318010 порушеної відносно СПД ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 1 та ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

За викладених обставин позовні вимоги є частково обгрунтованими і підлягають задоволенню в частині скасування податкових повідомлень рішень № 0027311702/0 від 17.02.2010 року, № 0027311702/1/1171 від 11.05.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 599 684 грн., в тому числі основний платіж - 299 842 грн. та штрафні санкції - 299 842 грн.; та податкових повідомлень - рішень № 0027301702/0 від 17.02.2010 року, № 0027301702/1/1179 від 11.05.2010 року в частині визначення податкового зобовґязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 625 413,21 грн.

Оскільки рішення про визначення податкового зобов`язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій є правовим актом індивідуальної дії, то згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується. У звязку з цим, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог СПД ОСОБА_3 про скасування повідомлень - рішень, і визнати протиправними та скасувати оскаржувані повідомлення рішення у вищезазначеній частині.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з рахунку № 1330 від 10.05.2011 року та квитанції від 09.06.2011 року Кременчуцькою обґєднаною державною податковою інспекцією сплачено Харківському науково дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса 5860 грн. за проведення експертизи.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, витрати на проведення експертизи, понесені Кременчуцькою обґєднаною державною податковою інспекцією підлягають відшкодуванню їй в частині пропорційній до частини позовних вимог, в якій позивачу відмовлено.

Таким чином, сума судових витрат на проведення експертизи, що підлягає відшкодуванню відповідачу, складає 4849,15 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0027311702/0 від 17.02.2010 року, № 0027311702/1/1171 від 11.05.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 599 684 грн., в тому числі основний платіж - 299 842 грн. та штрафні санкції - 299 842 грн.; та податкові повідомлення - рішення № 0027301702/0 від 17.02.2010 року, № 0027301702/1/1179 від 11.05.2010 року в частині визначення податкового зобовґязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 625 413,21 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції витрати пов'язані з проведенням судово - технічної експертизи в розмірі 4849,15 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24 жовтня 2011 року.

Суддя (підпис) К.І. Клочко

З оригіналом згідно

Суддя К.І. Клочко

Постанова не набрала законної сили

Секретар судового засідання Р.В.Міщенко