Постанова № 19366468, 22.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2011 № 1/354

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Жук Г.А.

суддів:

при секретарі судового засідання Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов. № 334 від 30.09.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_2. дов. б/н від 01.09.2011 року,

від третьої особи: не зявилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу № 1006 від 30.09.2011року Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2011 року.

у справі № 1/354 (суддя Мельник В.І).

за позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

дожитлово-будівельного кооперативу «Хімік-5»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

про стягнення 47390,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

26.11.2008 року до господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» з позовом до житлово-будівельного кооперативу «Хімік-5 про стягнення 47390,27 грн., в тому числі 36 608, 91 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2005 року по 01.10.2008 року та 10 781,36 інфляційних втрат за несвоєчасну оплату послуг (а.с. 3-5).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір надання послуг з водопостачання та водовідведення № 05682/4-10 від 26.08.1998 року, Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України № 65 від 01.07.1994 року, ст. 526,527,625 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва позивачу відмовлено в позові (а.с.122).

За висновком місцевого господарського суду позивачем не доведено заборгованості по поставці питної води та укладення договору з відповідачем на поставку гарячої води.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» подало апеляційну скаргу № 1006 від 30.09.2011 року на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2011 року, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.11.2011 року.

Апелянт у судовому засіданні 22.11.2011 року підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та апеляційній скарзі.

Відповідач в судовому засіданні 22.11.2011 року та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи апелянта, просить залишити без змін рішення місцевого господарського суду.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог) не скористалося правом участі у судовому засіданні, хоча про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

26.08.1998 року між сторонами у справі було укладено договір № 05682/4-10 від 26.08.1998 року на послуги водопостачання та водовідведення (а.с.11).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач (постачальник за договором) зобовязався забезпечити відповідачу (абонент за договором) послуги з постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки (водовідведення), абонент зобовязався сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Мінюсті України 22.07.1994 року за № 165/374 (далі Правила № 65) (які діяли на момент укладення договору та втратили чинність з 18.10.2008 року).

Договором сторони передбачили порядок розрахунків, відповідальність сторін, строк дії договору. За умовами договору (п.3.1 договору) кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників. Зняття показань водолічильників здійснюється щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності за узгодженням з постачальником за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2. Правил.

Пункт 3.6 договору встановлює, що постачальник щомісяця направляє до банківської установи абонента платіжних документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення тощо) для оплати за надані йому послуги. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів, що надійшли від абонента на розрахунковий рахунок постачальника. В разі утворення боргу оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Пункт 3.5 договору передбачає у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобовязаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Позивач стверджує, що за період з 01.11.2005 по 01.10.2008 відповідачу надано послуг на суму 74 836,42 грн., проте відповідачем сплачено послуги з водопостачання та водовідведення лише в сумі 38 227,51 грн., внаслідок чого у останнього перед позивачем утворився борг у розмірі 36 608,91 грн., які позивач просить стягнути в його користь. Крім того, на сумі заборгованості ним, в порядку ст. 625 ЦК України, нараховано 10 781,36 грн. інфляційних втрат.

В підтвердження заборгованості заявленої до стягнення суми боргу в матеріалах справи представлено: розрахунок заборгованості абонента (а.с.8), витяги з розрахункового листа абонента по коду 4-501, 4-50501 (а.с. 9,10), рахунки абонента за 2006-2008 роки (а.с. 54-60), довідки надходження дебетового запиту за 2006, 2007 роки.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобовязання за договором про надання послуг з постачання води, згідно якого, в силу статті 901 ЦК України одна сторона зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу з постачання води (п.1.1 договору), яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а друга сторона (абонент за договором) зобов'язується оплатити надані послуги, якщо інше не встановлено договором. За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір про надання послуг - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626 ЦК України підставою виникнення зобовязання є договір укладений між сторонами, зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між сторонами виник спір з оплати послуг за постачання питної холодної води та питної холодної води, що йде на підігрів та відповідно стоки такої води, стягнення яких відповідач вважає безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, складовою частиною позовних вимог про стягнення боргу з оплати послуг водопостачання є вимога про оплату послуг за постачання питної холодної води, що йде на підігрів та відповідно стоки такої води,

При цьому з розрахунку позивача вбачається, що відповідачу за спірний період надано послуг з постачання холодної питної води на суму 43846,36 грн. ( за кодом 4-501), оплата відповідачем проведена на суму 30 561,04 грн.( за кодом 4-501) і борг за таки послуги складає 10 873,77 грн., за даний період відповідачу надано знижку по оплаті зазначених послуг на суму 2 411,55 грн.

Послуг за постачання питної холодної води, що йде на підігрів за кодом 4-50501 надано відповідачу за спірний період на суму 36837,63 грн., оплата відповідачем проведена на суму 7 666,47 грн.( за кодом 4-50501) і борг за таки послуги складає 25 735,14 грн. При цьому, за даний період відповідачу надано знижку на суму 1944,01, та здійснено перерахунок в сумі 1492,01 грн.

Статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Відповідач заперечив наявність заборгованості перед позивачем. У відзиві на позов (а.с.25) стверджує, що договір між ним та позивачем укладено лише на постачання холодної води, що постачальник не проводить вчасної держперевірки та заміни водолічилників, що призводить до завищення нарахувань та перевитратам відповідача.

Посилаючись на Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженим Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190 (п.3.13 ) відповідач стверджує, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на підставі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюється субєктами господарювання, у яких теплові пункти (котельні)перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію. Відповідач заперечує знаходження на його балансі теплових пунктів ( котелень) для підігріву води, таких доказів не представлено суду і позивачем.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог позивача, посилається на Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190, ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дійшов висновку про відсутність у відповідача заборгованості по оплаті послуг з поставці холодної води, як і послуг з поставці холодної питної води, що іде на підігрів, оскільки між сторонами у справі не укладалися договори на гаряче водопостачання.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого господарського суду неправомірним та необґрунтованим з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача по оплаті послуг за договором № 05682/4-10 від 26.08.1998 року на послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2005 року по 01.10.2008 року. У договорі сторони зазначили, що при виконанні договору вони керуються Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Мінюсті України 22.07.1994 року за № 165/374 (далі Правила № 65). Дані правила діяли на момент укладення договору та втратили чинність лише 18.10.2008 року з прийняттям Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190 (далі Правила № 190), однак у спірний період діяли Правила № 65, відтак посилання місцевим господарським судом на Правила № 190 є неправомірним.

Відповідно до п. 1.1. Правил № 65, яки діяли на час існування спірних правовідносин, вони запроваджували порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначали взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств (Водоканал) та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України.

В силу вимог п.1.2. Правил їх дотримання було обов'язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності та Водоканалу. Правилами було передбачено (п.1.4.), що Водоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та водовідведенні. Питна вода подається цілодобово або за графіком, погодженим із санітарно-епідеміологічною станцією (надалі - СЕС) відповідної території та затвердженим місцевими органами виконавчої влади.

Згідно п.1.5. Водоканал обслуговує лише ті вуличні, квартальні та дворові водопровідні й каналізаційні мережі, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі.

За умовами Правил № 65 (п.11.1.) кількість води, використаної абонентами, визначається за показниками повірених у встановленому порядку водолічильників та інших приладів обліку, які мають бути опломбовані. Знімання показників водолічильників представником Водоканалу здійснюється не рідше як один раз на місяць у присутності представника абонента, який повинен сприяти представникові Водоканалу у цьому, а також в забезпеченні безпечного проведення робіт. (п. 10.1.) При цьому, правилами було передбачено, що у разі неможливості знімання показників водолічильників Водоканалом з вини абонента, в тому числі і через невиконання абонентом вимог охорони праці в місці установки водолічильника, представник Водоканалу складає акт, і витрата води визначається згідно з п. 9.6 цих Правил з дня виписування останнього рахунку до дня усунення вказаних порушень. (10.2.)

Правилами передбачено, що Абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води. Приєднання нових абонентів до комунальних систем водопостачання і водовідведення без приладів обліку забороняється. Житлово-експлуатаційні організації (надалі - ЖЕО) повинні сприяти і надавати допомогу мешканцям будинків у встановленні квартирних лічильників обліку води. Показники квартирного лічильника води використовуються при розрахунках за воду і каналізацію тільки мешканців будинків з ЖЕО (п. 4.1.)

Згідно п. 4.2. Правил № 65 Абонент повинен придбати й встановити водолічильник, який буде перебувати у нього на балансі й обслуговуванні. Встановлення водолічильника може бути виконано Водоканалом за рахунок абонента. Технічне обслуговування, ремонт і заміну водолічильників, встановлених в жилих будинках місцевих Рад, ЖБК, котельних, що опалюють ці будинки, дошкільних та шкільних закладах, лікарнях, об'єктах соцкультпобуту, благодійних організаціях, здійснюють спеціалізовані організації або Водоканал за рахунок коштів абонентів. Абонент повинен виконувати усі рекомендації Водоканалу, спрямовані на поліпшення якісного обліку води в його мережі.

Пункт 4 Правил встановлює порядок встановлення водолічильників та водомірних пристроїв. У разі відсутності або розміщення абонентом водомірних пристроїв з порушенням діючих Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів, БНіП 2.04.01-85, паспорта водолічильника, цих Правил та умов встановлення водолічильників водопостачання абонента вважається безобліковим і витрата води визначається за п. 9.6цих Правил (4.12.).

Згідно п.п. 4.15., 4.16. усі водолічильники, в обумовлені паспортом строки, підлягають повірці представником Держспоживстандарту з встановленням пломби з перевірочним тавром. Ремонт та повірка водолічильників, що не перебувають на балансі Водоканалу, виконуються за рахунок абонента силами Водоканалу або спеціалізованої організації. 4.17. У разі виникнення у абонента обґрунтованих сумнівів щодо правильності показників водолічильника він може звернутися до Водоканалу або підприємства і організації, які надають послуги з водопостачання, з заявою про його перевірку. Якщо виявлена у показниках водолічильника помилка виходить за межі, встановлені паспортом приладу, протягом експлуатаційного строку, Водоканал або підприємство і організація, які надають послуги з водопостачання, що проводять перевірку, зобов'язані за свій рахунок відремонтувати водолічильник і перерахунок здійснюється за водоспоживання з моменту виходу з ладу водолічильника.

При цьому, у разі коли показники водолічильника були більшими за фактичне водоспоживання, то раніше сплачені суми зараховуються на рахунок наступних платежів за воду та послуги каналізації по їх пред'явленні або повертаються абоненту за його вимогою; коли показники водолічильника були меншими за фактичне водоспоживання, то Водоканал виписує абоненту додатковий рахунок на оплату різниці між фактичним водоспоживанням та показником водолічильника, що повірявся. Якщо момент виходу з ладу водолічильника з'ясувати неможливо, перерахунок виконується за останній місяць його роботи.

Однак, саме Абонент відповідає за цілість та збереження водолічильників, пломб і з'єднань водолічильника, запірної арматури, манометра та іншого обладнання водомірного вузла незалежно від місця його знаходження (4.19.). У разі пропажі або виходу з ладу водолічильника чи його з'єднань (стрілок, скла, циферблата, корпусу, зриву пломб, порушення з'єднань труб зі з'єднуючими частинами водолічильника тощо, а також псування від морозу або гарячої води абонент зобов'язаний придбати новий водолічильник або сплатити вартість його демонтажу, ремонту та встановлення.

Із змісту Правил № 65 вбачається, що до прийняття Правил № 190 Правила не містили розмежування постачання холодної питної води и холодної води, яка іде на підігрів і водомірними пристроями обліковувалася вся холодна вода, яка відпускалася споживачеві, в тому числі і вода, яка іде на підігрів.

Місцевим господарським судом при вирішенні спору у даній справі застосовано Правила № 190, які не діяли під час спірного періоду, крім того судом прийнято до уваги розрахунок відповідача, який не підтверджено будь-якими письмовими доказами, натомість позивачем в підтвердження заборгованості відповідача за спірний період представлено копії розшифровок рахунків абонента із визначенням обєму спожитої води і тарифи за якими проводилося нарахування, довідки про надходження дебетового запиту по розрахунках за воду і каналізацію за спірний період.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, також на те, що місцевим господарським судом не надано правової оцінки доводам третьої особи, яка підтверджує, що у спірний період між ПАТ «АК»Київводоканал» та ПАТ «Київенерго» не існувало і не існує договірних відносин, щодо постачання води, яка в подальшому використовується на підігрів для виготовлення гарячої води.

Листом від 12.09.2011 року за № 72/5401 ПАТ «Київенерго» повідомило, що між ним та ЖБК «Хімік-5» укладено договір № 1210078 від 01.11.1999 року предметом якого є на постачання, користування та своєчасна оплата спожитої теплоенергії. Однак, ЖБК «Хімік-5» не проводить оплати з Київенерго послуг з постачання холодної води, яка в подальшому використовується для підігріву, таки послуги за умовами договору відповідач оплачує ПАТ «АК»Київводоканал».

Зазначене твердження третьої особі підтверджено і розрахунком позивача в якому містяться відомості про оплату зазначених послуг відповідачем у спірному періоді, але оплату проведено частково, чим порушено умови договору, укладеного між сторонами у справі та вимоги чинного на той час законодавства.

Враховуючи наведене, колегія апеляційного господарського суду визнає обгтрунтованими позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2005 року по 01.10.2008 року в сумі 36 608, 91 грн.

Стаття 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Інфляційні збитки та проценти згідно зі ст. 625 ЦК України нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу.

Враховуючи, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним нарахування позивачем 10 781, 36 грн. інфляційних втрат на суму боргу.

За даних обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом не повно досліджено обставини справи та цим обставинам надано невірну правову оцінку, а тому рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2011 року у справі № 1/354 не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд справи в суді І інстанції та апеляційної інстанції в сумі 710,88 грн. (473, 91+236, 97) державного мита та 118 витрат на інформаційні послуги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2011 року у справі № 1/354 задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2011 року у справі № 1/354 скасувати. Прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити.

4.Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Хімік-5», (02183,м. Київ, пр.-т Ватутіна, 26-В,код ЄДРПОУ 22864184, МФО 322142, р./р 26004301330330 в КМФ АКБ «УСБ» в м. Києві) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» ( 01015, м.Київ, вул. Лейпцизська, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 36 608, 91 грн. боргу, 10 781, 36 грн. інфляційних втрат та 828, 88 грн. в повернення судових витрат.

5.Зобовязати господарський суд міста Києва видати наказ.

6. Справу № 1/354 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя

Судді