Рішення № 19365761, 14.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/20814.11.11 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування»

доВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

провідшкодування матеріальної шкоди в сумі 12523,44 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача ОСОБА_1 (представник за довіреністю); від відповідача ОСОБА_2 (представник за довіреністю). СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2011 року Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес страхування»(далі позивач або СК «Експрес страхування») звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі відповідач або СК «Оранта») 12523,44 грн. заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.05.2010 у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) було пошкоджено автомобіль ВАЗ 211040, д/н НОМЕР_1, який був застрахований у СК «Експрес страхування». Остання виплативши страхове відшкодування, набула прав свого страхувальника до винної особи. Оскільки винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля Pajero», д/н НОМЕР_2, була застрахована в СК «Оранта», то обовязок з відшкодування збитків у межах лімітів покладається на відповідача.

Крім того, у звязку із простроченням виконання відповідачем свого обовязку щодо відшкодування в установлений строк шкоди, позивачем на підставі частини 2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»нарахована пеня за період з 28.01.2011 до 17.08.2011 на загальну суму 849,79 грн., а також на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) нараховані за період січень липень 2011 року інфляційні втрати в загальні сумі 450,80 грн. та за період з 09.12.2010 до 17.08.2011 три проценти річних на загальну суму 227,73 грн.

Ухвалою суду від 21.10.2011 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 14.11.2011.

У судовому засіданні представником відповідача був наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив з наступних підстав:

- чинним законодавством України відшкодування заподіяної шкоди внаслідок ДТП покладається на винну особу, а тому позивач має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи ОСОБА_3;

- відповідач не є винною особою у спричиненні шкоди потерпілій стороні;

- відповідно до статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»особою, яка має право на відшкодування шкоди завданої автомобілю ВАЗ 211040 є ВАТ «Плюс Банк», як вигодонабувач за договором добровільного страхування, укладеного з позивачем;

- позивач не є потерпілою особою в значені Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;

- у документах доданих до позовної заяви немає доказів про те, що відповідач був повідомлений про ДТП в час її скоєння.

Представником позивача вказані заперечення відповідача були відхилені, а позов був підтриманий у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з довідки Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 16.05.2010 за № 7881 та постанови Соломянського районного суду м. Києва від 16.06.2010 у адміністративній справі № 3-4936 (2010 рік), 16.05.2010 о 16 год. 25 хв. на 45 км автодороги Київ-Одеса була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля ishi Pajero», державний номер НОМЕР_2 (далі автомобіль tsubishi»), яким керував ОСОБА_3, із автомобілем «ВАЗ-211040», державний номер НОМЕР_1 (далі автомобіль «ВАЗ»), яким керував ОСОБА_4.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 вимог пункту 2.3 (б), пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаними довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 16.05.2010 та постановою Соломянського районного суду м. Києва від 16.06.2010. Вказаною постановою суду ОСОБА_3 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «ВАЗ», який належить ОСОБА_4.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору №202.09.2014406 добровільного страхування наземного транспорту від 22.12.2009, укладеного між СК «Експрес страхування»та ОСОБА_4 (власником автомобіля «ВАЗ») (далі Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним Договором добровільного відшкодування є ВАТ «Плюс Банк».

Відповідно до звіту № 19 про оцінку автомобіля «ВАЗ»211040, складеного 17.06.2010 (далі Звіт № 19), вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля «ВАЗ»у результаті його пошкодження при ДТП складає 13482,53 грн.

Реальна вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля відповідно до рахунку-фактури №СЧ-0001171 від 23.06.2010 склала 11219,42 грн.

На підставі вищевказаного Договору добровільного страхування та страхового акта №648 від 07.07.2010, згідно заяви ОСОБА_4 від 05.07.2010 та листа вигодонабувача ВАТ «Плюс Банк»від 04.06.2010 за № 08.6-9142, позивач перерахував на р/р СТО філії «Петрівка-Авто ПАТ «УкрАвто»10545,12 грн. страхового відшкодування за ремонт автомобіля «ВАЗ», про що свідчить платіжне доручення №103 від 07.07.2010.

При цьому, судом враховано, що вигодонабувач ВАТ «Плюс Банк»не заперечував проти перерахування страхового відшкодування на розрахунковий рахунок філії «Петрівка-Авто ПАТ «УкрАвто»за ремонт автомобіля «ВАЗ».

Таким чином, позивачем було виплачено потерпілій особі ОСОБА_4 (власнику пошкодженого автомобіля «ВАЗ») страхове відшкодування за Договором добровільного страхування в сумі 10545,12 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика у теорії називається суброгацією. При суброгації відбувається лише зміна особи у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання, тобто нового зобовязання із відшкодування збитків не виникає відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. У результаті страховик виступає замість потерпілого.

Даної правової позиції зокрема притримується Верховний Суд України у Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (схвалений на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року; витяг з Аналізу опублікований у журналі «Вісник Верховного Суду України»№ 8(132) за 2011 рік та розміщений на офіційному сайті Верховного Суду України).

Відтак, СК «Експрес страхування», здійснивши виплату страхового відшкодування, набула права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 16.05.2010 та постанови Соломянського районного суду м. Києва від 16.06.2010, шкоду було заподіяно ОСОБА_3 внаслідок експлуатації автомобіля ».

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ubishi», встановлена у судовому порядку.

Відтак, ОСОБА_3 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «ВАЗ», у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №ВВ/8532702 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 3), відповідно до якого СК «Оранта»взяла на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля », і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 (Страхувальника). Вказаним договором (полісом №ВВ/8532702) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн., франшиза 0 грн. (пункт 2), строк дії з 20.05.2009 до 19.05.2010 (пункт 3).

Частиною першою статті 528 ЦК України встановлено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до частини 1 статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Стаття 1194 ЦК України регулює правовідносини з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність. Так, цією нормою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи дані норми та умови полісу №ВВ/8532702, обовязок з відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_3 під час експлуатації автомобіля tsubishi»на момент вчинення спірної ДТП, у межах лімітів відповідальності страховика, покладено на відповідача.

Згідно з пунктами 35.1, 35.2 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції статті чинній до її зміни Законом України від 17.02.2011 № 3045-VI, який набув чинності 19.09.2011) для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

02.11.2010 позивачем на виконання вказаної норми було подано до відповідача заяву за вих. № 2261 про виплату страхового відшкодування за полісом №ВВ/8532702. Крім того, до вказаної заяви були додані документи визначені у статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Дана заява із доданими до неї документами була отримана відповідачем 08.11.2010, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, а також не заперечувалось представником відповідача.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції чинній станом на момент отримання відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування за полісом) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Відтак, останнім днем на виплату відповідачем страхового відшкодування було 08.12.2010.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як убачається зі Звіту № 19 вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля «ВАЗ»у результаті його пошкодження при ДТП складає 13482,53 грн., проте, оскільки відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування», статті 993 ЦК України до позивача перейшло право вимоги до відповідача лише в сумі 10545,12 грн., то відповідач повинен був виплатити відповідачу страхове відшкодування в сумі 10545,12 грн.

Одтак, відповідач покладений на нього полісом №ВВ/8532702 та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обовязок щодо виплати страхового відшкодування не виконав, та не відшкодував позивачу завдану ОСОБА_3 шкоду.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на ту обставину, що ним не було отримано повідомлення про настання страхового випадку спірної ДТП, позаяк дана обставина не дає право відповідачу на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 07.11.2011 при перегляді постанови Вищого господарського суду України від 22 червня 2011 року в справі №48/562 за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», третя особа ОСОБА_5, про стягнення суми. Дана постанова Верховного Суду України прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування Вищим господарським судом України положень статей 993, 1188 ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також у даній постанові Верховний Суд України вказав, що особою відповідальною за завдані у даному випадку збитки, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах передбачених договором обовязкового страхування цивільної відповідальності, є саме страховик за вказаним договором. А також на правомірність звернення до цього страховика з вимогою про відшкодування вказаних збитків особи до якої перейшло таке право на підставі статті 27 Закону України «Про страхування», статті 993 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи зазначене, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача про стягнення з відповідача 10545,12 грн. страхового відшкодування, яке полягає у відшкодуванні збитків завданих внаслідок спірної ДТП.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 450 грн., сплачені на підставі акта № ОУ-0000023 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.06.2010 за платіжним дорученням № 102 від 07.07.2010, копія якого міститься у матеріалах справи.

Статтею 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинній на момент настання спірної ДТП) було передбачено, що страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Оскільки позивачем всупереч статті 33 ГПК України не надано суду доказів повідомлення учасниками ДТП відповідача про страховий випадок, то покладення на останнього обовязку відшкодувати витрати на проведення автотоварознавчого дослідження суд вважає безпідставним.

Крім того, суд зауважує, що у порядку суброгації страховик не має права вимагати відшкодування вартості експертизи, у звязку з тим, що вказані витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а направлені на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.

Такої правової позиції притримується Верховний Суд України у вище згаданому Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (схвалений на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року; витяг з Аналізу опублікований у журналі «Вісник Верховного Суду України»№ 8(132) за 2011 рік та розміщений на офіційному сайті Верховного Суду України).

Таким чином, заявлені до стягнення позивачем витрати за проведення автотоварознавчого дослідження належать до звичайної господарської діяльності позивача, а отже не підлягають відшкодуванню, і тому в позові у цій частині слід відмовити.

Слід також зазначити, що у випадку завдання шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, виникають два види правовідносин, і відповідно, зобовязань:

1) деліктні правовідносини (зобовязання), де кредитором виступає потерпіла особа, а боржником особа, яка завдала шкоди;

2) договірні правовідносини (зобовязання), які випливають з укладеного договору на користь третьої особи (договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності), де кредитором виступає особа на користь якої повинно бути здійснене страхове відшкодування (полягає у покритті частини чи усіх збитків завданих внаслідок настання страхової події спричинення шкоди з вини страхувальника), а боржником страховик за цим договором. У даному випадку зобовязання страхової компанії (страховика) випливають з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а не безпосередньо з самого факту завдання шкоди.

За прострочення виконання відповідачем свого обовязку з виплати страхового відшкодування позивачем відповідачу нарахована пеня за період з 28.01.2011 до 17.08.2011 та нараховані за період січень липень 2011 року інфляційні втрати, а також за період з 09.12.2010 до 17.08.2011 три проценти річних.

Суд визнає вказані нарахування частково правомірними виходячи з наступного.

Позивачем при розрахунку вказаних нарахувань помилково враховані витрати на автотоварознавче дослідження.

Статтею 992 ЦК України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції статті чинній до її зміни Законом України від 17.02.2011 № 3045-VI, який набув чинності 19.09.2011) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відтак, позивач мав право нараховувати відповідачу пеню за період з 09.12.2010 до 08.06.2011 (включно).

Тому суд здійснює перерахунок пені, починаючи з дати яку визначив позивач для початку нарахування та закінчуючи датою до якої могло бути проведене таке нарахування.

Розрахунок суми пені (виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ)

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

10545.1228.01.2011 - 08.06.20111327.7500 %0.042 %*591.10

*Значення є округленим і наводиться з довідковою метою. При розрахунках застосовується неокруглене значення.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в сумі 591,10 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 979 ЦК України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобовязаний виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Оскільки зобовязання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобовязання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, зокрема, сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобовязання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобовязання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних відсотків і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобовязання.

Даної правової позиції зокрема притримується Верховний Суд України у вищевказаному Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування. Висновок про правомірність нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних у даних випадках міститься і у постанові Вищого господарського суду України від 07.09.2011 у справі № 48/144 (за позовом ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»до ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-гарант»про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування).

Судом здійснено перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Розрахунок суми боргу з виплати страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу (грн.)Сума боргу з врахуванням індексу інфляції (грн.)

01.01.2011 - 31.07.201110545.121.046485.0811030.20 Відтак, оскільки позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в межах зазначеної суми, то позов у цій частині підлягає задоволенню у сумі заявленій позивачем, а саме у сумі 450,80 грн. інфляційних втрат.

Розрахунок трьох процентів річних

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

10545.1209.12.2010 - 17.08.20112523 %218.41

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню в сумі 218,41 грн.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 111-28 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування»(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, ідентифікаційний код 36086124) 10 545 (десять тисяч пятсот сорок пять) грн. 12 коп. заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), 591 (пятсот девяносто одну) грн. 10 коп. пені, 450 (чотириста пятдесят) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 218 (двісті вісімнадцять) грн. 41 коп. трьох процентів річних, а також 118 (сто вісімнадцять) грн. 05 коп. витрат по сплаті державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяСташків Р.Б.

Рішення підписано 21.11.2011.