Рішення № 19365554, 14.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/35914.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Інвест Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елефант-Медіа»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 25.05.2010р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 14 листопада 2011 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Інвест Груп»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елефант-Медіа»(відповідач) заборгованості в сумі 20070,32 грн. з них основного боргу 17174,30 грн., пені 1301,51 грн., втрат від інфляції 1299,92 грн. та 3% річних 294,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором на розповсюдження друкованої продукції № 01/10 від 1 жовтня 2009 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2.08.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.09.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2011р. розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 17.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2011р. розгляд справи, у звязку з повторною неявкою відвідача було відкладено до 31.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 року за клопотанням позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 14.11.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

1 жовтня 2009 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту Покупець або Отримувач або Розповсюджувач) (разом - сторони), було укладено договір на розповсюдження друкованої продукції № 01/10 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати Розповсюджувачу продукцію періодичні друковані видання (по тексті продукція/товар), згідно з Додатком № 1 до Договору, у кількості, вказаній у замовленнях Розповсюджувача, в обумовлений Договором термін, а Розповсюджувач зобов'язується прийняти їх і оплатити на умовах і в порядку, передбачених у Договорі, з метою їхнього подальшого використання в підприємницькій діяльності.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Розповсюджувач прийняв товар на загальну суму 94299,00 грн., при цьому, позивач вказує, що Розповсюджувач частково розрахувався за товар в розмірі 16300,00 грн. та частково повернув товар на суму 60824,70 грн., а відтак, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі 17174,30 грн., тобто 94299,00 грн. 16300,00 грн. 60824,70 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вже було встановлено судом, 1 жовтня 2009 року між сторонами укладено договір на розповсюдження друкованої продукції № 01/10 згідно умов п. 1.1 Постачальник зобов'язується передати Розповсюджувачу продукцію періодичні друковані видання, згідно з Додатком № 1 до Договору, у кількості, вказаній у замовленнях Розповсюджувача, в обумовлений Договором термін, а Розповсюджувач зобов'язується прийняти їх і оплатити на умовах і в порядку, передбачених у Договорі, з метою їхнього подальшого використання в підприємницькій діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що в період з жовтня 2009 року по жовтень 2010 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 94299,00 грн., що підтверджується видатковими накладними (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а Покупець отримав відповідний товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних видаткових накладних.

Пунктом 2.2.5. Договору поставки передбачено, що Розповсюджувач зобов'язується здійснювати повернення нереалізованих видань після закінчення терміну реалізації продукції, вказаний у Додатку № 1 до Договору, відповідно до накладних на повернення.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач частково повернув позивачу товар на суму 60824,70 грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення) (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до п. 4.2. Договору встановлено, що оплата за кожний тираж продукції здійснюються з розстрочкою платежу, але не пізніше 25 числа наступного місяця за тим, в якому був отриманий тираж продукції. Оплата здійснюєшся шляхом перерахування на поточний рахунок Продавця грошової суми у розмірі вартості отриманого тиражу Продукції.

Судом встановлено, що відповідач частково розрахувався з позивачем за товар на загальну суму 16300,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 25.06.2010р. по 28.01.2011р. (належним чином засвідчені копії виписок містяться в матеріалах справи).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В порядку досудового врегулювання спору позивач 25.02.2011р. направив відповідачу претензію в якій вимагав до 20 березня 2011 року перерахувати 17 174,30 грн. основного боргу, 988,22 грн. пені, 681,75 грн. індексу інфляції, 191,27 (3%) річних, а всього перерахувати 19 035 (дев'ятнадцять тисяч тридцять п'ять) грн. 54 коп. на поточний рахунок ТОВ «Медіа Інвест Груп»№ 26003014034873 у Філії АТ «УКРЕКСІМБАНК»у м. Києві, МФО 380333 (копія претензії міститься в матеріалах справи). Факт отримання вимоги відповідачем 25.02.2011р. підтверджується відміткою директора ТОВ «Елефант-Медіа»вх. № 33. Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що суму заборгованості відповідач на його рахунок не провів, заборгованість за Договором не погасив.

31.01.2011р. між сторонами був складений акт звірки розрахунків, який свідчить про існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 17174,30 грн. (копія акту міститься в матеріалах справи).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 29.09.2011р., 17.10.2011р. та 31.10.2011р. відповідача було зобовязано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч виконання вимог ухвал суду контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар та/або повернення товару у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в заяві, станом на листопад 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Розповсюджувача заборгованості за Договором поставки в розмірі 17174,30 грн., з розрахунку: 94299,00 грн. (загальна вартість товару) 16300,00 грн. (сума часткових проплат за товар) 60824,70 грн. (вартість поверненого товару).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що при порушенні умов розділу 4 Договору Розповсюджувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

В свою чергу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за прострочення встановлених Договором строків оплати отриманого по накладним товару в сумі 1301,51 грн. (за 182 дні прострочення платежів).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 294,59 грн. 3% річних та 1299,92 грн. втрат від інфляції.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача в сумі 436,70 грн. (200,70 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елефант-Медіа»(ідентифікаційний код: 35810588, адреса: 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 6, п/р 26009034885221 КМФ АКБ «УКРСОЦБАНК»у м. Києві, МФО 322012, ІПН 358105826558, Свід. пл. ПДВ № 358105826558), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Інвест Груп»(ідентифікаційний код: 34696042, адреса: 04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 26, п/р 26003014034873 у філії АТ «Укрексімбанк»у м. Києві, МФО 380333, ІПН 346960426595, Свід. пл. ПДВ 100285053), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 17174,30 грн. (сімнадцять тисяч сто сімдесят чотири гривні 30 копійок), пені 1301,51 грн. (одна тисяча триста одну гривню 51 копійку), втрат від інфляції 1299,92 грн. (одна тисяча двісті девяносто девять гривень 92 копійки), 3% річних 294,59 грн. (двісті девяносто чотири гривні 59 копійок) та судові витрати в сумі 436,70 грн. (чотириста тридцять шість гривень 70 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 21.11.2011р.