Рішення № 19365324, 17.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/35317.11.11 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району»

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 460 482,87 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № Д07/2011/04/22-38 від 22.04.11;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 10.10.11

В судовому засіданні 17.11.11 в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" до Комунального підприємства "ЖЕО-103" Голосіївської районної в м. Києві ради про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 460 482,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за використану теплову енергію відповідно до договору № 540630 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.07 р. Внаслідок чого у Відповідача за період з 01.06.09 р. по 01.09.11 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію у розмірі 413 738,66 грн., крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 34 603,83 грн. та 3 % річних у розмірі 12 140,38 грн.

Ухвалою суду від 12.10.11 порушено провадження у справі № 40/353 та призначено до розгляду на 01.11.11.

У судове засідання 01.11.11, представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав частково.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 17.11.11 у звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання та необхідністю витребувати у позивача додаткові докази по справі.

В судове засідання 17.11.11 представники сторін зявились, представник відповідача підтримав подане через канцелярію суду клопотання про зупинення провадження у справі. За результатами розгляду клопотання відповідача суд відмовив в його задоволенні у звязку з відсутністю обґрунтованих підстав для зупинення провадження у справі. Представник позивача надав акт звірки, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив, в якому зазначив, що категорично не згоден з позовними вимогами, оскільки вони безпідставні, необґрунтовані та не відповідають дійсним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідач стверджує, що при здійсненні розрахунків з позивачем він законно та обґрунтовано керувався тарифами, встановленими розпорядженнями КМДА від 28.08.02 № 1680, від 09.03.04 № 355, від 30.05.07 № 643. Рахунки, які предявлялись позивачем відповідачу були вищими за встановлені в м. Києві тарифи. Крім того, акти були підписані тільки в односторонньому порядку позивачем. Відповідач стверджує, що розпорядження КМДА № 1662 від 27.11.08, № 1780/1 від 25.12.08, № 127 від 05.02.09, № 758 від 30.09.09 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів, а також № 13333 від 30.11.09, № 1192 від 15.10.09, № 520 від 29.04.09, № 981 від 31.08.09, № 392 від 31.05.10 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення в постачання гарячої води для населення» були видані з порушенням процедури їх прийняття, оскільки в них були відсутні відомості про державну реєстрацію, у звязку з чим вони не набрали чинності.

Крім того, на думку відповідача, розщеплення платежів на користь постачальників здійснюють не житлово-експлуатаційні організації, а КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр».

Судом встановлено, що найменування позивача було змінено з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” на Публічне акціонерне товариство “Київенерго”, що підтверджується загальними положеннями Статуту ПАТ “Київенерго” (нова редакція), затвердженого протоколом Загальних зборів акціонерів АК “Київенерго” № 1/2011 від 05.04.2011 року

Крім того, назву відповідача було змінено з Комунального підприємства "ЖЕО-103" Голосіївської районної в м. Києві ради на Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району», що підтверджується п.1.3 Сатуту (нова редакція) КП «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району», затвердженого головою Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації 12.05.11.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "ЖЕО-103" Голосіївської районної в м. Києві ради (відповідач, споживач) було укладено Договір № 540630 від 01.02.2007 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Відповідно до п.2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватись тарифами, затвердженими КМДА, чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п.2.2.1 та 2.3.1 договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді відповідачу для потреб: опалення в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, згідно із заявленими споживачем величинами приєднання теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до п. 3 звертання-доручення про укладення договору визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку.

У п.10 додатку № 2 до Договору „Тарифи тв. порядок розрахунків” передбачено, що відповідач зобовязаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати оформлену постачальником платіжну вимогу доручення, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки.

Відповідно до п.10 додатку № 2 до договору відповідач щомісяця:

-забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

-до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до пунктів 6.11, 6.13 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації та підтверджуються споживачем відповідно до договору. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Строк дії договору відповідно до умов п. 4 договору встановлений з дня його підписання до 1 липня 2007 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Суду не надано доказів наявності між сторонами розбіжностей щодо обсягів спожитої за договором теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобовязання по Договору виконав належним чином, поставив відповідачеві за період з 01.06.2009 р. по 01.09.2011 р. теплову енергію у гарячій воді на загальну суму 539375,78 грн., що підтверджується табуляграмами (обліковими картками) за вказаний період, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

З пояснень сторін вбачається, що відповідач свої зобовязання щодо оплати спожитої теплової енергії виконав частково, сплатив на рахунок позивача 125637,12 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів, наданою позивачем та контр розрахунком відповідача.

Таким чином, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 413738,66 грн., вказана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи актом звіряння розрахунків за теплову енергію станом на 01.10.11, що підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором енергопостачання.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 ГК України).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за поставлену теплову енергію у відповідача перед позивачем в сумі 413738,66 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо відсутності його вини при невиконання зобовязань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.07 № 540630. На думку відповідача, він є лише підприємством, яке надає комунальні послуги мешканцям житлових будинків, фактично виконуючи функцію лише виконавця між виробником теплової енергії та її кінцевими споживачами мешканцями житлових будинків, що знаходяться його на балансі. Відповідно, сума основного боргу, яку зазначає позивач, є сумою боргу мешканців за спожиту теплову енергію.

Суд відхиляє вказані твердження відповідача, оскільки як вбачається з матеріалів справи договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.07 № 540630 було підписано саме між позивачем та відповідачем, а отже і зобовязаною стороною по сплаті за поставлену теплову енергію у гарячій воді є саме відповідач.

Суд не приймає заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, стосовно недійсності розпоряджень КМДА № 1662 від 27.11.08, № 1780/1 від 25.12.08, № 127 від 05.02.09, № 758 від 30.09.09, № 1333 від 30.11.09, № 1192 від 15.10.09, № 520 від 29.04.09, № 981 від 31.08.09, № 392 від 31.05.10 виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було здійснено нарахування за спожиту теплову енергію на підставі розпорядження КМДА № 520 від 29.04.09, що діяло в період з 01.06.09 по 31.07.09, № 981 від 31.08.09, що діяло в період з 01.08.09 по 30.09.09, № 1192 від 15.10.09, що діяло в період з 01.10.09 по 31.12.09, № 1333 від 30.11.09, що діяло в період з 01.01.10 по 30.06.10, № 392 від 31.05.10, що діяло в період з 01.07.10 по 31.12.10, постанови НКРЕ від 14.12.10 № 1729, що діє з 01.01.11, які були чинними в момент нарахування позивачем плати за поставлену відповідачеві теплову енергію. Враховуючи викладене, твердження відповідача про необхідність застосування до розрахунку позовних вимог тарифів, що діяли на підставі розпорядження КМДА № 86 від 31.01.07 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.07, є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за поставлену теплову енергію у відповідача перед позивачем в сумі 413738,66 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 34603,83 грн. інфляційної складової боргу та 12140,38 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 34603,83 грн. інфляційної складової боргу та 12140,38 грн. 3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району» (03040 м. Київ, вул. Деміївська, 33, ідентифікаційний код 26385316) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001 м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) основну заборгованість в сумі 413 738 (чотириста тринадцять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 66 коп., інфляційну складову боргу в сумі 34 603 (тридцять чотири тисячі шістсот три) 83 грн, три проценти річних в сумі 12 140 (дванадцять тисяч сто сорок) грн 38 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 4 604 (чотири тисячі шістсот чотири) грн 83 коп., 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 22.11.2011 р.