Постанова № 193512, 19.10.2006, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2006 р.

Справа № 34/212-06-5502А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Л.В. Поліщук,

суддів А.М. Жукової, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання І.Г. Храмшиній

за участю представників сторін:

від позивача –Т.Ф. Тимошенко

від відповідача –О.В. Артюх, Н.Ю. Прокопишин, О.А. Баланюк,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ВАТ „Українське Дунайське пароплавство”

на постанову господарського суду Одеської області від 04.08.2006р.

у справі № 34/212-06-5502А

за позовом ВАТ „Українське Дунайське пароплавство”

до Ізмаїльської ОДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 19.10.2006р.

Встановив:

ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 1026/01125821/8059 від 18.07.2003р., прийнятого на підставі акту перевірки Ізмаїльської ОДПІ № 1435/23-4 від 16.07.2003р., яким виявлено завищення позивачем у квітні 2003р суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 186707,0грн.

Постановою господарського суду Одеської області від 04.08.2006р. (суддя Ю.Г. Фаєр) в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постанова мотивована тим, що здійснене відповідачем зменшення ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” суми бюджетного відшкодування з ПДВ по податковій декларації з ПДВ за квітень 2003р. на суму 186707,0грн. є правомірним, оскільки згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями (далі –Закон „Про ПДВ”) об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платника податків за ставкою товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, а відповідно п. 6.1 ст. 6 цього закону об’єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 20%.

ВАТ „Українське Дунайське пароплавство”, не погоджуючись з вказаною постановою суду, звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що, згідно п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону „Про ПДВ” податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. При цьому товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у випадку, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою вантажною митною декларацією. Таким чином, Закон „Про ПДВ” не містить ніяких інших правових підстав, крім вищенаведених, для застосування нульової ставки. В даному випадку, після виготовлення ДП „Кілійський суднобудівний-судноремонтний завод” трьох барж проекту 1635-ЗМ, що були виготовлені з проданих пароплавством несамохідних ліхтерів, як з давальницької сировини, нерезидент вивіз їх за межі митної території України. Це підтверджується відповідно оформленими митними деклараціями від 06.11.2003р. № 987, № 1002, № 1003, що містять дані про зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу давальницької сировини № 0119 СТЕФ від 12.02.2003р., за яким пароплавство здійснило експортну операцію і застосувало нульову ставку ПДВ.

Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ізмаїльською ОДПІ проведена попередня документальна перевірка достовірності даних податкових декларацій з ПДВ ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” за квітень 2003р.

Перевіркою встановлено заниження товариством у квітні 2003р. податкового зобов’язання у розмірі 186707,0грн., оскільки товариство не віднесло до бази оподаткування за ставкою ПДВ 20% операцію з продажу 5 ліхтерів на митній території України за контрактом купівлі-продажу № 0119 СТЕФ від 12.02.2003р.

За результатами перевірки Ізмаїльською ОДПІ складено акт № 1435/23-4 від 16.07.2003р.(а.с. 8-20).

На підставі вказаного акту та згідно п. 10.2 ст. 10 Закону „Про ПДВ” Ізмаїльська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 18.07.2003р. № 1026/01125821/8059 про заниження ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 186707,0грн. (а.с. 7).

Як вбачається із матеріалів справи, 12.02.2003р. ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” уклало з фірмою „Cargomute AG” (надалі - Нерезидент) контракт купівлі-продажу № 0119 СТЄФ, згідно якого нерезидент купив у ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” несамохідні ліхтери УДП-ДМ-2071, УДП-ДМ-2134, УДП-ДМ-2283, УДП-ДМ-2221, УДП-ДМ-2276 (а.с. 21-23). Продаж ліхтерів нерезиденту було здійснено за іноземну валюту (долари США), які ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” отримало у повному обсязі (а.с. 24-26). За актом прийому-передачі від 07.04.2003р. ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” (продавець) передало Нерезиденту (покупець) п'ять несамохідних ліхтерів, з яких чотири (УДП-ДМ-2071, УДП-ДМ-2134, УДП-ДМ-2221, УДП-ДМ-2276) прийняв ДП „Кілійський суднобудівний - судноремонтний завод” для будівництва двох барж проекту 1635-ЗМ і один (УДП-ДМ-2283) для будівництва однієї баржі проекту 1635-ЗМ, що підтверджується актами прийому-здавання від 11.04.2003р. та 27.08.2003р. (а.с. 27-29).

Відповідно до п.п.3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону „Про ПДВ”, об’єктом оподаткування ПДВ є операції платника податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Згідно п.п. 6.1.1 п. 6.1. ст. 6 зазначеного Закону, об’єкти оподаткування, визначені ст. 3 Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка, що оподатковується за ставкою 20 %. Податок становить 20 % бази оподаткування, визначеної ст. 4 Закону та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону „Про ПДВ” передбачено, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені платником податку за межі митної території України.

Надані позивачем на розгляд суду документи (контракт №0119 СТЄФ від 12.02.2003р., укладений з фірмою „Сargomut AG”, акт приймання-передачі) не є доказом вивезення позивачем товарів за межі митної території України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91р. (із змінами та доп.) експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчено належно оформленою митною вантажною декларацією, що передбачено п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону „Про ПДВ”.

Посилання ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” на ВМД від 06.11.2003р. № 50600/3/101521, № 50600/3/101520 та № 50600/3/101522 (а.с.29-31), в графі 44 яких зазначений зовнішньоекономічний контракт № 0119 СТЄФ судом не приймаються до уваги, оскільки вищевикладені відповідачем підстави відповідно до п.п. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 названого закону не засвідчують факт перетину митного території України несамохідних ліхтерів для їх оподаткування за нульовою ставкою, а, навпаки, засвідчують факт перетину через митний кордон України продукції (барж), виготовленої внаслідок переробки Кілійський суднобудівельно-судноремонтним заводом давальницької сировини для нерезидента фірми „Сargomut AG”.

Таким чином, враховуючи, що місцем передачі ліхтерів є митна територія України, тому апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого суду про правомірність нараховування відповідачем ПДВ на вартість зазначених у контракті товарів за ставкою 20%.

Посилання ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” в апеляційній скарзі на продаж ліхтерів нерезиденту як давальницької сировини для будівництва барж за контрактом № 0119 СТЄФ від 12.02.2003р. в обґрунтування правомірності застосування по експортний операції податку на додану вартість за нульовою ставкою з посиланням на лист ДПА України № 5843/6/15-2415-6 від 16.07.2004р. апеляційна інстанція не приймає до уваги з наступних підстав.

Згідно статті 1 Закону України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” № 327/95-ВР від 15.09.1995р. давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції. Давальницька сировина не може бути придбана іноземним замовником на митній території України за національну валюту України або отримана ним в результаті проведення інших операцій, у тому числі товарообмінних. Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику. Операція з давальницькою сировиною - операція з попередньої поставки сировини для її наступного перероблення (оброблення, збагачення чи використання) на готову продукцію за відповідну плату, незалежно від кількості виконавців, а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) за умови, якщо вартість давальницької сировини на кожному етапі переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

При цьому обов'язковим є попереднє здійснення поставки виконавцю давальницької сировини відносно повернення виготовленої з неї готової продукції замовнику. При розрахунку вартості давальницької сировини у вартості готової продукції враховуються вартість всієї вивезеної (ввезеної) давальницької сировини та витрати по доставці цієї сировини до виконавця.

Отже, виходячи із вищевикладених приписів зазначеного Закону вбачається, що операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах є зобов’язанням щодо надання послуг з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини в результаті технологічного процесу із зміною коду по ТН ЗЕД, а також операцій з перероблення цієї сировини з метою отримання готової продукції, тоді як в даному випадку за контрактом № 0119 СТЄФ від 12.02.2003р. позивачем були продані нерезиденту ліхтери як майно у розумінні ч. 1 ст. 224 ЦК УРСР (чинного на момент укладання угоди), а не як послуги, передбачені Законом України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” від 15.09.1995р. (із змінами та доп.).

Враховуючи викладене, а також те, що вивезення позивачем товару –ліхтерів за межі митної території України в квітні 2003р. не відбулося, відповідачем правомірно зменшена сума бюджетного відшкодування по ПДВ по податковій декларації з ПДВ за квітень 2003р. на суму 186707грн., у зв’язку з чим підстави для задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення відсутні.

За таких обставин постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ухвалив:

Постанову господарського суду Одеської області від 04.08.2006р. у справі № 34/212-06-5502А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складення ухвали в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя А.М. Жукова

Суддя В.Б. Туренко