Постанова № 19350553, 21.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2011 № 16/404

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі:

від позивача: не зявились

від відповідача: ОСОБА_1. дов. №01/123-449 від 02.11.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія „Альфа-

Гарант”

на рішення господарського суду міста Києва

від 22.08.2011

у справі №16/404 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова

компанія „Оранта”

до Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія „Альфа-

Гарант”

про стягнення в порядку регресу 19074,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” (надалі - ВАТ НАСК „Оранта”, позивач) про стягнення із Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія „Альфа-Гарант” (надалі - ТДВ СК „Альфа-Гарант”, відповідач) в порядку регресу суми 19074, 56 грн. виплаченого відшкодування страхувальнику позивача, у зв'язку з ДТП, що сталась 20.08.2008 у м. Києві.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.08.2011 у справі №16/404 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 22.08.2011 у справі №16/404 в частині стягнення суми франшизи у розмірі 510,00 грн., та прийняти нове рішення, яким зменшити суму страхового відшкодування позивачеві на суму франшизи у розмірі 510,00 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу в повному обсязі, оскільки стахове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про обовязкове стахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Позивач в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2008 у м. Києві по вул. Шота Руставелі сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення транспортного засобу „Nissan Qashqai”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2. та транспортного засобу „ДЕУ Ланос”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, в результаті чого було пошкоджено автомобіль „Nissan Qashqai”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18.09.2008 у справі №3-16117/2008 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Пошкоджений транспортний засіб „Nissan Qashqai”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, був застрахований ВАТ НАСК „Оранта” за полісом добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №02-03-12/995 від 09.06.2008 з терміном дії від 09.06.2008 до 08.06.2009.

Відповідно до звіту №444 про оцінку автомобіля „Nissan Qashqai”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного 23.09.2008, матеріальний збиток, завданий власнику вказаного транспортного засобу, в результаті його пошкодження в ДТП 20.08.2008 склав 20241,34 грн.

Як встановлено судом першої інстанції 14.01.2009 позивач, на підставі страхового акту №1263 від 12.01.2009, розрахунку до нього, виходячи зі звіту №444 від 23.09.2008 про оцінку автомобіля „Nissan Qashqai”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, виплатив страхове відшкодування у розмірі 19074,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням №483 від 14.01.2009.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 відносно автомобіля „ДЕУ Ланос”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на момент споєння ДТП 20.08.2008 була застрахована за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/9077592, укладеним із ТДВ СК „Альфа-Гарант” на підставі Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів”. Термін дії вказаного полісу було встановлено із 16.04.2008 до 15.04.2009.

Відповідно до статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У звязку із викладеним, позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою №09-754/09-06-02/17555 від 17.08.2010 про виплату страхового відшкодування у сумі 19074,56 грн., проте вказана вимога була залишена без відповіді.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі, то до нього відповідно до приписів ст. 993 ЦК України перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3 автомобіля „ДЕУ Ланос”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є страхувальник відповідача.

Як зазначає місцевий господарський суд, доказів здійснення відшкодування заявленої в порядку регресу суми 19074,56 грн., не надано, у звязку із чим суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Проте, колегія суддів зазначає, що полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/9077592 встановлено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну в сумі 25500,00 грн. та франшизу у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу повинен був застосувати вищевказані положення Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” та зменшити розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню у порядку регресу на суму франшизи, передбачену полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/9077592.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія „Альфа-Гарант” підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011 у справі №16/404 має бути скасоване, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу із зменшенням розміру останнього на встановлену суму франшизи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сума, стягнення якої оскаржується відповідачем, становить 510,00 грн., тому виходячи саме із цієї суми має вираховуватись розмір державного мита, що підлягає сплаті за розгляд апеляційної скарги. У звязку із викладеним сума надмірно сплаченого відповідачем державного мита за розгляд апеляційної скарги у розмірі 51,00 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія „Альфа-Гарант” задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011 у справі №16/404 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія „Альфа-Гарант” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) 18564 (вісімнадцять тисяч пятсот шістдесят чотири) грн. 56 коп. відшкодування, 185 (сто вісімдесят пять) грн. 65 коп. державного мита, 229 (двісті двадцять девять) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія „Альфа-Гарант” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) 51 (пятдесят одну) грн. 00 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Повернути Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія „Альфа-Гарант” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) з Державного бюджету 51 (пятдесят одну) грн. 00 коп. надмірно сплаченого державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

Матеріали справи №16/404 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддяНовіков М.М.

СуддіЗубець Л.П.

Мартюк А.І.