Постанова № 19350506, 17.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2011 № 30/206

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: не зявилися

Від відповідача: Кокоровець О.В. - голова правління

ОСОБА_1 - адвокат

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «Правда»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2011

у справі № 30/206

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «Правда»

до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Волинь»

про стягнення 4582,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «Правда» до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Волинь» про стягнення 4582,60 грн. відмовлено повністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не зарахував витрати за проведений позивачем ремонт орендованого приміщення в сумі 3867,00 грн. в рахунок орендної плати за Договором оренди № 5 від 29.12.2005.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що при винесенні даного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції позивача та спростовують правильність винесеного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 порушено провадження у справі, зобовязано апелянта доплатити суму державного мита в розмірі 8,50 грн., докази чого надати в судове засідання.

В судове засідання, призначене на 17.11.2011, повноважні представники позивача не зявилися, про причини неявки суд не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, строк розгляду справи колегія суддів визнала за можливе розглядати справу за відсутності представників позивача за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача, колегією встановлено наступне:

29.12.2005 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Волинь» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юридична група «Правда» (далі - орендар) укладено Договір оренди № 5 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю частину приміщення площею 5 кв. м, розташоване в цокольному поверсі будинку, та приміщення площею 15 кв. м, яке розташоване в підвальному приміщенні будинку № 10 по вул. Волинській в м. Києві.

У відповідності до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору, сторонами погоджено, що даний Договір набирає сили з дати його підписання і діє до 20.12.2006.

Договір вважається автоматично пролонгованим на 360 календарних днів, якщо орендар не менш як за 30 календарних днів не повідомить орендодавця про відмову від договору.

З огляду на відсутність звернення позивача про відмову від договору, договір вважається пролонгованим, а отже таким, що діє на даний час.

На підтвердження своїх позовних вимог, позивач вказує на те, що в квітні 2006 року, в зв'язку із залиттям орендованого приміщення площею 15 кв. м, позивач звернувся до відповідача з проханням надати дозвіл на проведення ремонтних робіт в зазначеному приміщенні.

Позивач вказує на те, що оскільки залиття приміщення відбулось з вини орендодавця, а коштів на проведення ремонту відповідач не мав, сторони домовились про те, що ремонт буде здійснено за кошти орендаря, а в подальшому витрачена сума буде зарахована в рахунок орендних платежів, або повернута позивачу.

За твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «Правда» свою згоду відповідач висловив письмово листом № 55 від 30.05.2006, згідно якого було погоджено кошторис витрат в сумі не більше 3 870,00 грн.

В матеріалах справи міститься лист № 55 від 30.05.2006, однак зі змісту останнього вбачається лише надання згоди з боку відповідача на проведення ремонтних робіт та вказано, що вартість ремонту не повинна перевищувати 3870,00 грн.

Позивач стверджує, що в червні 2006 року він провів ремонтні роботи в орендованому підвальному приміщенні, що підтверджується договором підряду № 186 від 31.05.2006, укладеного між позивачем та ТОВ «Строй-СМВ», кошторисом на ремонтні роботи та актом приймання виконаних робіт.

ТОВ «Юридична група «Правда» вказує на те, що витрати позивача склали 3867,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 01.06.06.

Враховуючи те, що питання зарахування витрат на ремонт так і не вирішилось, позивач звернувся до відповідача своїм листом № 1/12 від 10.12.2009 з проханням вирішення питання заліку вартості ремонтних робіт в рахунок орендної плати.

Але відповідачем не було надано відповіді на зазначений вище лист позивача та не враховано витрати, повязані з проведенням ремонту в рахунок орендної плати за Договором оренди № 5 віл 29.12.2005.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В своїх позовних вимогах позивач посилається на ст. 778 ЦК України. Положення даної статті регулюють порядок та умови відшкодування вартості здійсненого наймачем поліпшення речі, переданої у найм, зокрема: наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця; якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення; якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю; якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Під поліпшенням орендованої речі розуміється проведення певних її змін, завдяки яким істотно покращується її стан, корисність, комфортабельність, зовнішній вигляд тощо у порівнянні з тим станом, в якому річ знаходилася до передачі наймачеві (наприклад, проведення ремонту найнятого приміщення, встановлення на автомобілі додаткових приладів тощо). Здійснення поліпшень треба відрізняти від проведення наймачем ремонту, в результаті якого відновлюються якісні характеристики майна, втрачені ним під час найму.

Згідно п. 5.2 договору передбачено, що орендар має право здійснювати будь-яке перепланування або поліпшення орендованого майна винятково по письмовій згоді орендодавця і з дотриманням санітарних норм, протипожежних вимог та інших положень нормативних актів України. При цьому орендар несе повну відповідальність за одержання всіх необхідних дозволів (погоджень та ін.), зв'язаних з такими поліпшеннями і переплануваннями.

Судом встановлено, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження надання дозволу Обєднанням співвласників багатоквартирного будинку «Волинь» саме на поліпшення орендованого майна.

Відповідно до ст. 776 Цивільного кодексу України визначено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що у випадку якщо орендодавець не виконає своїх обовязків по капітальному ремонту майна, що буде ускладнювати або унеможливлюватиме нормальне використання орендованого майна орендарем, то орендар може зробити ремонт за власний рахунок по погодженому з орендодавцем у письмовій формі кошторису. Зазначені витрати, понесені орендарем, у звязку з необхідним ремонтом орендованого майна по погодженому кошторису, можуть бути зараховані в рахунок орендної плати по додатковій письмовій домовленості сторін.

Позивач не надав суду доказів того, що проведені ним ремонтні роботи є капітальними, а тому в силу положень чинного законодавства позивач позбавлений права на відшкодування витрат чи зарахування їх в рахунок майбутніх орендних платежів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що сторони узгодили виплату понесених позивачем витрат за проведення ремонтних робіт саме в порядку зарахування даних коштів в рахунок орендної плати.

Крім того, суду не надано доказів залиття орендованого приміщення. А тому посилання позивача на дану подію, а тим паче твердження про вину в ній відповідача не мають під собою ніякого підґрунтя.

Нормами ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина особи, яка завдала шкоду. Таких доказів суду надано не було.

Відповідно до п. 5.3 договору погоджено, що вартість змін і поліпшень, що здійснені орендарем за згодою орендодавця, а також вартість ремонту, проведеного орендарем після підписання акту прийому-передачі, підлягають відшкодуванню орендодавцем, в разі дострокового припинення цього договору за ініціативою орендодавця.

Як зазначено вище, даний договір є пролонгованим і діяв на час звернення позивача до суду.

Дослідивши всебічно та об'єктивно матеріали справи, заслухавши та прийнявши до уваги пояснення представників відповідача, суд зазначає, що в даному випадку позивачем не надано достатніх доказів для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «Правда». Вимоги щодо сплати інфляційних витрат та 3% річних також не підлягають задоволення з огляду на відмову в задоволенні основної суми за проведення ремонтних робіт.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним зясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «Правда»

залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 у справі № 30/206 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «Правда» (03151, м. Київ, вул. Волинська, 10, код 33829733) 8,50 грн. несплаченого державного мита за подання апеляційної скарги в дохід Державного бюджету України (номер рахунку 31110095700011, МФО 0019, код 26077968, ГУДКУ в м. Києві, УДК У у Шевченківському районі м. Києва). Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 30/206 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяОтрюх Б.В.

СуддіМихальська Ю.Б.

Тищенко А.І.