Рішення № 19350382, 28.11.2011, Господарський суд Чернігівської області

28.11.11 <>

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

____________________

14000 , м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 698-166, 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"25" листопада 2011 р. справа № 5028/11/152/2011(5028/5/73/2011)

Позивач:Закрите акціонерне товариство „Чернігівський ремонтно-монтажний комбінат”, вул. Щорса, 58, м. Чернігів, 14017

Відповідач: Чернігівська міська рада, вул. Магистрацька, 7, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: визнання недійсним п. 9 Рішення Чернігівської міської ради

Суддя Ю.М. Бобров

Представники сторін:

представник позивача: ОСОБА_1., довіреність № 17/2 від 17.10.11р.;

представник відповідача: ОСОБА_2 начальник юридичного відділу, довіреність № 3-15/540 від 03.06.11р.

Позивачем Закритим акціонерним товариством „Чернігівський ремонтно-монтажний комбінат” подано позов до Чернігівської міської ради про визнання недійсним п. 9 рішення Чернігівської міської ради від 13.03.11 р.

Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві.

В позовній заяві позивач посилається на те, що між виконкомом Чернігівської міської ради та ЗАТ „Чернігівський ремонтно-монтажний комбінат” 05.12.00р. було укладено договір на право тимчасового користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою загальною площею 0,914 га для експлуатації змішаного ринку „Привокзальний”.

У звязку із закінчення строку дії цього договору, п. 27 рішення Чернігівської міської ради від 28.12.10р. позивачу було передано в оренду земельну ділянку (продовжено строк користування) на 5 років для експлуатації змішаного ринку „Привокзальний”.

Але п. 9 рішення Чернігівської міської ради від 31.03.11р. (оскаржуване позивачем рішення) п. 27 рішення ради від 28.12.10р. скасовано.

Посилаючись на ст. 33 Закону України „ Про оренду землі”, позивач вказує, що він має переважне право на поновлення договору оренди землі від 05.12.00р.

Крім того, посилаючись на п. 5 Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.09р., позивач вказує на те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і субєкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

ЗАТ „Чернігівський ремонтно-монтажний комбінат” вважає, що оскаржуване рішення міської ради є незаконним та порушує право позивача на користування земельною ділянкою для експлуатації товариством змішаного ринку „Привокзальний”.

Відповідач у відзиві на позов (а.с.66) проти позову заперечує.

У відзиві представник відповідача, зокрема, зазначає, що земельна ділянка, яка надавалася в оренду позивачеві, є власністю територіальної громади м. Чернігова, тобто є комунальною власністю.

Відповідач вважає, що жодним законодавчим актом не передбачено обмеження права власника на розпорядження своєю власністю.

Орган місцевого самоврядування не позбавлений права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на позов з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 09.11.11р. (а.с.104) задоволено заяву відповідача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Розглянувши подані матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 16.10.00р. № 252, між виконкомом Чернігівської міської ради та ЗАТ „Чернігівський ремонтно-монтажний комбінат” 05.12.00р. було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 05.12.00р. за № 192 (далі Договір № 192) (а.с.16).

Відповідно Договору № 192 та додаткової угоди до нього від 22.11.07р. (а.с.17), виконком Чернігівської міської ради надає, а ЗАТ „Чернігівський ремонтно-монтажний комбінат” приймає в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,194 га.

Земельна ділянка надається на умовах тимчасового, довгострокового користування строком на 10 років для експлуатації змішаного ринку „Привокзальний” на розі вул. Жабинського проспекту Жовтневої революції у м. Чернігові.

Договір № 192 сторонами та в судовому порядку не розривався, недійсним не визнавався.

У звязку із закінченням 10-річного строку, на який було укладено Договір № 192, позивач, зокрема, звернувся до міського голови з листом (клопотанням) вих.311 від 22.09.10р. (а.с.23), в якому просив продовжити термін дії цього договору.

Рішенням Чернігівської міської ради (п.27) від 28.12.10р. (четверта сесія шостого скликання) „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою” (а.с.26), у звязку із закінченням строку дії договору тимчасового користування та враховуючи матеріали інвентаризації, ЗАТ „Чернігівський ремонтно-монтажний комбінат” передано земельну ділянку в короткострокову оренду, строком на 5 років, площею 0,9140 га на розі вул. Жабинського проспекту Перемоги у м. Чернігові для експлуатації змішаного ринку „Привокзальний” (землі житлової та громадської забудови, коефіцієнт функціонального використання = 2,5 комерційне використання).

Проте, п. 9 оскаржуваного позивачем рішення Чернігівської міської ради (сьома сесія шостого скликання) від 31.03.11р. „Про передачу, вилучення земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова на надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова (а.с.31), п. 27 рішення Чернігівської міської ради від 28.12.10р. „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою” (4 сесія 6 скликання) щодо передачі ЗАТ „Чернігівський ремонтно-монтажний комбінат” земельної ділянки в короткострокову оренду, строком на 5 років, площею 0,9140 га на розі вул. Жабинського проспекту Перемоги у м. Чернігові для експлуатації змішаного ринку „Привокзальний” (землі житлової та громадської забудови, коефіцієнт функціонального використання = 2,5 комерційне використання) скасовано.

Отже, прийняття міською радою оскаржуваного позивачем рішення стало підставою для відмови позивачу в укладенні (продовження строку користування) договору оренди земельної ділянки площею 0,9140 га на розі вул. Жабинського проспекту Перемоги у м. Чернігові для експлуатації змішаного ринку „Привокзальний” (а.с.29, 35).

Частина 1 ст. 33 Закону України „Про оренду землі” від 06.10.98р. № 161-XIV (далі Закон № 161), в редакції станом на день припинення Договору № 192 та прийняття відповідачем рішення від 28.12.10р., передбачала, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обовязки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору, а частина 3 цієї ж статті передбачала, що разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Статтею 33 Закону № 161 не передбачався порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Таке поновлення має бути оформлене, згідно п. 34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.97р. № 280/97-ВР (далі Закон № 280) рішенням міської ради. За відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та/або у випадку незгоди орендодавця щодо продовження договору оренди земельної ділянки орендар зобовязаний звільнити займану земельну ділянку.

Як свідчать матеріали справи, позивач продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення 05.12.10р. строку Договору № 192, а відповідачем не надсилалося позивачу листом-повідомленням заперечень щодо користування позивачем земельною ділянкою. Тому, суд вважає, що рішення Чернігівської міської ради від 28.12.10р. було прийнято у відповідності до вимог чинного та той час законодавства.

Щодо прийняття Чернігівською міською радою рішення від 31.03.11р. (п. 9), то за своєю суттю оскаржуване рішення стосується припинення права користування ЗАТ „Чернігівський ремонтно-монтажний комбінат” земельною ділянкою.

Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою міситься у ст. 141 Земельного кодексу України, відповідно до якої підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г)використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Будь-які посилання на відповідні норми земельного законодавства або іншого законодавства, які є підставою для відповідних дій органу місцевого самоврядування в оскаржуваному рішенні відсутні.

Примусове ж припинення прав на земельну ділянку здійснюється лише в судовому порядку за наявності підстав, передбачених ст.. 143 Земельного кодексу України, з дотриманням процедури, визначеної законодавством.

Крім того, згідно положень ч. 10 ст. 59 Закону № 280, офіційне тлумачення положень якої надано в Рішенні Конституційного Суду України у справі № 7-рп/2009 від 16.04.09р., акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визначаються незаконними в судовому порядку.

Отже, враховуючи, що індивідуально-правові акти місцевої ради є юридичними фактами, на підставі яких у юридичних осіб виникають, змінюються або припиняються конкретні права і обовязки, скасування радою цих актів порушує право зазначених осіб на розгляд їх справ відповідно до встановленої Конституцією України і законами України процедури.

Відповідно до приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з основних принципів діяльності органів місцевого самоврядування є принцип законності (ст. 4 Закону № 280).

Підставами для визнання недійсним акту державного чи іншого органу є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.

Подаючи позов про визнання недійсним оскаржуваного рішення міської ради, яке є предметом спору у даній справі, позивач фактично здійснює захист права користування земельною ділянкою, яке порушене прийняттям цього рішення.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачені способи захисту прав на земельну ділянку, одним з яких (п. „г” ч. 3) є визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи, щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи наведене в сукупності, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Чернігівської міської ради прийнято з порушенням норм чинного законодавства, тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним п. 9 рішення Чернігівської міської ради (сьома сесія шостого скликання) від 13 березня 2011 року „Про передачу, вилучення земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова”.

3. Стягнути з Чернігівської міської ради (вул. Магістрацька, 7, м. Чернігів, 14017, р/р 33217812700002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) на користь Закритого акціонерного товариства „Чернігівський ремонтно-монтажний комбінат” (вул. Щорса, 58, м. Чернігів, 14017, р/р 26000000401 в АК Полікомбанк, МФО 353100, код 02132645) 85,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. на відшкодування оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду у судах.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 25.11.2011р., на підставі ст. 85 ГПК України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Ю.М. Бобров

Повне рішення складено 28.11.11р.