Рішення № 19350322, 25.11.2011, Господарський суд Чернігівської області

25.11.11 <>

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

24 листопада 2011 року Справа № 12/5028/12/111/2011

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Австротерм",

вул. Червонопрапорна, 34, м. Київ, 03083

вул. Мельникова, буд. 49, оф. 4, м. Київ, 04050

Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Вена",

вул. Толстого, 28, м. Чернігів, 14008

Предмет спору: про стягнення заборгованості 71196,90 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 02.09.2011 року, представник

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність № 05/01/11 від 05.01.2011 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 52 907 грн. 50 коп. боргу, 5395 грн. 35 коп. пені, 9722 грн. 65 коп. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 3171 грн. 40 коп., відповідно до умов Договору № 5/08 поставки товару на реалізацію від 01.05.2008 року.

В судовому засіданні 17.11.2011 року судом було здійснено огляд оригіналів видаткових накладних на поставку товару по Договору № 5/08 поставки товару на реалізацію від 01.05.2008 року, довіреностей на їх отримання та Договору № 5/08 поставки товару на реалізацію від 01.05.2008 року.

В судовому засіданні 24.11.2011 року представники сторін надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

Представник позивача підтримав свої позовні вимоги та заявив усне клопотання про залучення до справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Також представником позивача, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було подано письмові заяви про зменшення розміру позовних вимог на 15000 грн., у звязку з частковою оплатою відповідачем суми боргу, що підтверджується платіжними дорученнями: № 15287 від 21.11.2011 року на суму 5000 грн.; № 15413 від 22.11.2011 року на суму 5000 грн.; № 15556 від 23.11.2011 року на суму 5000 грн., копії яких додано до матеріалів справи. Факт проведення відповідачем часткових оплат підтверджується також Довідкою № 56-3-1-00/547 від 23.11.2011 року про рух коштів по поточному рахунку позивача. У звязку з проведеними відповідачем оплатами, позивач просить стягнути з відповідача 37907 грн. 50 коп. боргу, 5395 грн. 35 коп. пені, 9722 грн. 65 коп. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 3171 грн. 40 коп.

Представник відповідача в поданому відзиві на позов підтвердив часткову оплату заборгованості у розмірі 15000 грн., згідно платіжних доручень, копії яких додано до матеріалів справи, у звязку з чим проти зменшення позовних вимог не заперечував. Також представник відповідача зазначив, що фактично товар було отримано в позадоговірному порядку, а не на підставі Договору поставки товару на реалізацію № 5/08 від 01.05.2008 року, оскільки строк дії Договору скінчився 31.12.2008 року. Таким чином, застосувати штрафні санкції, передбачені п.п.7.3.1., 7.3.2. Договору до відповідача є неможливим. Оскільки товар було отримано відповідачем в позадоговірному порядку, то строк виконання його грошового зобовязання фактично не було встановлено. Приймаючи до уваги, що в претензії від 01.06.2011 року, зазначено строк оплати до 30.06.2011 року, відповідно позивач повинен нараховувати інфляційні та 3% річних з 01.07.2011 року, тобто з моменту фактичного прострочення в оплаті отриманого відповідачем товару. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог на суму 15000 грн., у звязку з частковою оплатою відповідачем суми боргу, та відповідно стягнення з відповідача 37907 грн. 50 коп. боргу, 5395 грн. 35 коп. пені, 9722 грн. 65 коп. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 3171 грн. 40 коп., оскільки оскільки вона стосується предмету позову, не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що позивачем було зменшено позовні вимоги на 15000 грн., суд розглядає дану справу з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

01.05.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Австротерм" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Вена" (покупець) було укладено Договір № 5/08 поставки товару на реалізацію.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору, в порядку та на умовах, визначених Договором Постачальник (позивач) взяв на себе зобовязання поставити (передати) Покупцеві (відповідачу) будівельні матеріали (товар), вільний від прав та претензій третіх осіб, а покупець зобовязується прийняти, реалізувати та оплатити зазначений вище товар на умовах, визначених Договором.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), зазначаються у рахунку-фактурі та накладних, які є невідємною частиною цього Договору.

Пунктами 10.1.-10.2. Договору зазначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього Договору та закінчується 31.12.2008 року.

Крім того, п. 10.6. сторони погодили, що договір підлягає пролонгації на наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати завершення дії Договору ні одна із Сторін не заявить про намір його розірвання.

Приймаючи до уваги, що жодною із сторін не було подано доказів про намір розірвання Договору № 5/08 поставки товару на реалізацію від 01.05.2008 року за один місяць до дати завершення дії Договору (31.12.2008 року), суд доходить висновку, що Договір № 5/08 поставки товару на реалізацію від 01.05.2008 року вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, відповідно до п. 10.6. Договору.

Враховуючи вищевикладене, посилання представника відповідача на те, що строк дії договору скінчився 31.12.2008 року і фактично товар було отримано в позадоговірному порядку, є безпідставними. Таким чином, всі питання стосовно поставки і розрахунків за спірний товар по даній справі вирішуються на умовах, передбачених Договором № 5/08 поставки товару на реалізацію від 01.05.2008 року.

Відповідно до п. 4.1. Договору, ціна товару формується у відповідності до домовленості на кожну партію товару та зазначається в накладних, рахунках-фактурах, а сума Договору, згідно п. 4.4., складається з суми вартості партій товарів, поставлених Постачальником протягом строку дії цього Договору та вказаних у накладних.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу.

Відповідно до п. 6.1., 6.4.,6.5. Договору, постачання товару проводиться окремими партіями. Партією вважається товар, передача якого оформлена однією видатковою накладною. Право власності на куплений товар та ризик випадкової загибелі товару переходить до покупця з моменту фактичного отримання товару. Датою поставки товару вважається дата передачі товару покупцю, яка зазначена у видатковій накладній, підписаній обома сторонами.

На виконання умов Договору № 5/08 поставки товару на реалізацію від 01.05.2008 року, позивачем (постачальником) було поставлено відповідачу (покупцю) товар на суму 55 922 грн. 20 коп., що підтверджується видатковими накладними: № А-00000454 від 31.08.2009 року на суму 6608,70 грн.; № А-00000489 від 08.09.2009 року на суму 19354,05 грн.; № А-00000525 від 15.09.2009 року на суму 4122,57 грн.; № А-00000561 від 25.09.2009 року на суму 3225,68 грн.; № А-00000592 від 02.10.2009 року на суму 6608,70 грн.; № А-00000627 від 13.10.2009 року на суму 5161,08 грн.; № А-00000652 від 22.10.2009 року на суму 3304,35 грн.; № А-00000677 від 03.11.2009 року на суму 6577,23 грн.; № А-00000749 від 09.12.2009 року на суму 314,70 грн.; № А-00000756 від 15.12.2009 року на суму 330,44 грн.; № А-00000762 від 22.12.2009 року на суму 314,70 грн., підписаними сторонами та скріплені печатками сторін, копії яких додано до матеріалів справи.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується також довіреностями: № 01-00004881 від 26.08.2009 року, № 01-00005225 від 04.09.2009 року, № 01-00005350 від 09.09.2009 року, № 01-00005747 від 23.09.2009 року, № 01-00005785 від 23.09.2009 року, № 01-00006126 від 06.10.2009 року, № 01-00006438 від 14.10.2009 року, № 01-00006999 від 30.10.2009 року, № 01-00007903 від 03.12.2009 року, № 01-00007963 від 07.12.2009 року, № 01-00008177 від 16.12.2009 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач щодо факту отримання товару по вищевказаним накладним не заперечував.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства., якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1. Договору, розрахунок здійснюється покупцем за проданий товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника два рази на місяць.

Із аналізу п.5.1. договору не можна зробити беззаперечного висновку про дату виконання зобов”язання щодо оплати отриманого товару , оскільки сторонами не визначено коли конкретно на протязі місяця повинні здійснюватись платежі.

За таких обставин, суд доходить висновку, що сторонами в договорі не визначено строк оплати отриманого товару.

01.06.2011 року позивачем була направлена відповідачу Претензія щодо оплати поставленої продукції на суму 52907 грн. 50 коп., в якій позивач просить оплатити решту суми заборгованості за поставлений товар до 30.06.2011 року.

Претензія щодо оплати поставленої продукції на суму 52907 грн. 50 коп. від 01.06.2011 року була направлена відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення у цінний лист 02.06.2011 року, що підтверджується фіскальним чеком від 02.06.2011 року, доданого позивачем до матеріалів справи та описом вкладення у цінний лист.

Дану претензію суд розцінює як вимогу на оплату, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги, що п. 5.1. Договору № 5/08 поставки товару на реалізацію від 01.05.2008 року не визначено конкретного строку виконання зобовязання, відповідно боржник зобов'язаний виконати вимогу кредитора, зазначену у претензії.

Відповідно вимогу позивача від 02.06.2011 року (дата направлення претензії відповідачу) відповідач зобовязаний був виконати до 30.06.2011 року включно.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 3014 грн. 70 коп. грн. 17 коп. Заборгованість на дату подачі позову до суду становила 52907 грн. 50 коп.

Після порушення провадження у справі, відповідачем було здійснено проплати в рахунок погашення боргу на суму 15000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 15287 від 21.11.2011 року на суму 5000 грн.; № 15413 від 22.11.2011 року на суму 5000 грн.; № 15556 від 23.11.2011 року на суму 5000 грн., копії яких додано до матеріалів справи. На вказану суму позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог.

Таким чином, сума основного боргу, яка підлягає стягненню, становить 37907 грн. 50 коп.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Позивач просить стягнути з відповідача 5395 грн. 35 коп. пені, яка нарахована за період з 01.10.2009 року по 23.07.2010 року, відповідно до п. 7.3.1. Договору № 5/08 поставки товару на реалізацію від 01.05.2008 року.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3.1. Договору, за прострочення платежу понад термін, зазначений п. 5.1. Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги, що судом було встановлено зобов»язання відповідача щодо оплати отриманого товару до 30.06.2011 року, відповідно прострочка виконання зобов»язання виникла з 01.07.2011р., а тому позивачем безпідставно нарахована пеня за період з 01.10.2009 року по 23.07.2010 року. За таких обставин позовні вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 5395 грн.35 коп. за період з 01.10.2009 року по 23.07.2010 року є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 3171 грн. 40 коп. за період з 01.10.2009 року по 27.10.2011 року та 9722 грн. 65 коп. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів за період з 01.10.2009 року по 27.10.2011 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.3.2. Договору, за прострочення платежу понад термін, зазначений п. 5.1. Договору, покупець сплачує постачальнику згідно ст. 625 Цивільного кодексу України борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Враховуючи, що судом було встановлено зобов»язання відповідача щодо оплати отриманого товару до 30.06.2011 року, відповідно прострочка виконання зобов»язання виникла з 01.07.2011р., а тому нарахування інфляційних та 3% річних починається з 01.07.2011 року, у звязку з чим стягненню підлягають три відсотки річних за період з 01.07.2011 року по 27.10.2011 року в сумі 517 грн. 48 коп.

Оскільки індекс інфляції за липень - жовтень 2011р. склав 98,4035052 %, тому за вказаний період відсутні інфляційні втрати.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобовязання не виконав, заборгованість за поставлений товар своєчасно в повній сумі не сплатив, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 37907 грн. 50 коп. боргу та 517 грн. 48 коп. трьох відсотків річних. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 384 грн. 25 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір” передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позивачем в судовому засіданні 24.11.2011 року було зменшено позовні вимоги на 15000 грн., відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”, позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Австротерм" підлягає поверненню 150 грн. державного мита, сплаченого згідно платіжного доручення № 131 від 28.10.2011 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 5028/12/111/2011.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 7 Закону України „Про судовий збір”, ст. ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Вена", вул. Толстого, 28, м. Чернігів, 14008 (р/р 26008302830378 в Промінвестбанк в м. Чернігів, МФО 353456, код ЄДРПОУ 14245188) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Австротерм",

місцезнаходження: вул. Червонопрапорна, 34, м. Київ, 03083; поштова адреса : вул. Мельникова, буд. 49, оф. 4, м. Київ, 04050 (р/р 2600615058 в „Райфайзен банк „Аваль” м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 32104159) 37907 грн. 50 коп. боргу, 517 грн. 48 коп. трьох процентів річних, 384 грн. 25 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Австротерм", місцезнаходження вул. Червонопрапорна, 34, м. Київ, 03083; поштова адреса : вул. Мельникова, буд. 49, оф. 4, м. Київ, 04050 (р/р 2600615058 в „Райфайзен банк „Аваль” м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 32104159) з державного бюджету м. Чернігова (рахунок 31111095700002 в ГУДК України в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) 150 грн. державного мита, сплаченого згідно платіжного доручення № 131 від 28.10.2011 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 5028/12/111/2011.

Це рішення є підставою для повернення державного мита з державного бюджету.

Суддя Л.М.Лавриненко

Повне рішення підписано 25.11.2011 року.