Рішення № 19350291, 22.11.2011, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел., факс 672-847

Іменем України

РІШЕННЯ

22 листопада 2011 року Справа №5028/6/104/2011

За позовом: публічного акціонерного товариства „Укртелеком”

б-р Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01030,

в особі: цеху телекомунікаційних послуг №21 Чернігівської філії публічного акціонерного товариства „Укртелеком”,

вул. Київська, 166, м. Прилуки, 17500,

до відповідача: військової частини А 4245,

військове містечко №12, м. Прилуки, 17504,

про стягнення 1933,14 грн.

Суддя Ж.В.Блохіна

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність №275 від 30.06.2011р.,

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством „Укртелеком” в особі цеху телекомунікаційних послуг №21 Чернігівської філії публічного акціонерного товариства „Укртелеком” заявлено позов до військової частини А 4245 про стягнення 1517,90 грн. боргу за несвоєчасне виконання зобовязання по оплаті вартості послуг, що надавались згідно договору №96 про надання послуг електрозвязку від 16.01.2009р., 176,18 грн. пені, 69,02 грн. 3% річних та 170,04 грн. інфляційних нарахувань, а всього 1933,14 грн.

Через загальний відділ господарського суду Чернігівської області 08.11.2011 року від позивача надійшла заява про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить змінити підставу позову вважаючи, що відповідач порушив зобовязання за договорами „Про надання послуг електрозвязку” №96 від 16.01.2009 року, „Про надання в користування каналів кабельної каналізації” №15/8 від 02.02.2007 року та „Про надання послуги використання місця в каналі кабельної каналізації” №44148 від 18.02.2011 року. І на підставі цього просить збільшити розмір позовних вимог на 1407,97 грн., стягнувши з відповідача 2804,85 грн. заборгованості за надані послуги, 218,15 грн. пені, 219,68 грн. інфляційних нарахувань та 98,43 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).

В позовній заяві позивачем заявлено до стягнення 1933,14 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання умов договору №96 про надання послуг електрозвязку від 16.01.2009 року.

В заяві, яка надійшла на адресу господарського суду 08.11.2011 року позивач просить збільшити розмір позовних вимог на 1407,97 грн., стягнувши з відповідача 3341,11 грн. заборгованості внаслідок невиконання зобовязання за договорами „Про надання послуг електрозвязку” №96 від 16.01.2009 року, „Про надання в користування каналів кабельної каналізації” №15/8 від 02.02.2007 року та „Про надання послуги використання місця в каналі кабельної каналізації” №44148 від 18.02.2011 року.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. В поданій позивачем заяві фактично йдеться про предявлення нових позовних вимог, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

У п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд України зазначив, що під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, наприклад, якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу.

Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 р. N 04-5/103 "Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України") зазначав: зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Отже, позивачем неправомірно подано заяву одночасно про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог, які не були зазначені у тексті позовної заяви, що є недобросовісним користуванням належними йому правами, а тому суд відхиляє дану заяву позивача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Відповідач заяв, клопотань та відзиву на позов не надіслав; про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Розяснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Отже, відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях, на подання відзиву на позов, заяв, клопотань, на подачу доказів та іншими правами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши представника позивача, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.01.2009р. між позивачем та відповідачем укладено договір №96 про надання послуг електрозвязку, відповідно до умов якого позивач зобовязується надавати, а відповідач приймати та оплачувати телекомунікаційні послуги.

Згідно п. 3.2.8 договору споживач зобовязаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Відповідно до умов п. 4.2 договору споживач сплачує послуги електрозвязку за спільно погодженою системою оплати кредитна, авансова, з поданням рахунків.

Згідно п. 4.5 договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозвязку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до умов п. 5.8 договору у разі несплати за надані послуги електрозвязку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Позивачем за період з 01.04.2010р. по 01.10.2011р. надано послуг на загальну суму 7394,22 грн., що підтверджується рахунками №7406000000001312 за квітень 2010 року на загальну суму 462,11 грн., №7406000000001312 за травень 2010 року на загальну суму 373,66 грн., №7406000000001312 за червень 2010 року на загальну суму 405,80 грн., №7406000000001312 за липень 2010 року на загальну суму 397,68 грн., №7406000000001312 за серпень 2010 року на загальну суму 395,81 грн., №7406000000001312 за вересень 2010 року на загальну суму 415,67 грн., №7406000000001312 за жовтень 2010 року на загальну суму 383,12 грн., №7406000000001312 за листопад 2010 року на загальну суму 378,52 грн., №7406000000001312 за грудень 2010 року на загальну суму 393,91 грн., №7406000000001312 за січень 2011 року на загальну суму 392,60 грн., №7406000000001312 за лютий 2011 року на загальну суму 400,68 грн., №7406000000001312 за березень 2011 року на загальну суму 418,51 грн., №7406000000001312 за квітень 2011 року на загальну суму 429,13 грн., №7406000000001312 за травень 2011 року на загальну суму 383,36 грн., №7406000000001312 за червень 2011 року на загальну суму 459,47 грн., №7406000000001312 за липень 2011 року на загальну суму 415,68 грн., №7406000000001312 за серпень 2011 року на загальну суму 428,36 грн., №7406000000001312 за вересень 2011 року на загальну суму 460,15 грн., які містяться в матеріалах справи.

Рахунки за період з квітня 2010 року по вересень 2011 року були отримані відповідачем, що підтверджується підписами уповноваженої особи в реєстрах доставлених рахунків.

Як зазначає позивач, відповідач частково оплатив вартість отриманих послуг в сумі 5876,32 грн., що також підтверджується виписками з банку, які містяться в матеріалах справи.

Заборгованість станом на день звернення позивача з позов в суд складає 1517,90 грн.

Відповідач дану суму не оплатив.

Таким чином, на момент прийняття рішення за відповідачем обліковується заборгованість за надані послуги електрозвязку згідно договору №96 від 16.01.2009 року в сумі 1517,90 грн.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 3 Закону України „Про телекомунікації” від 18.11.2003р. № 1280-IV сфера телекомунікацій є складовою частиною галузі зв'язку України. Телекомунікації є невід'ємною частиною виробничої та соціальної інфраструктури України і призначені для задоволення потреб фізичних та юридичних осіб, органів державної влади в телекомунікаційних послугах.

Згідно п. 34 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, введеними в дію Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005р. надання телекомунікаційних послуг здійснюється за попередньою оплатою (внесення авансу, придбання телекомунікаційних карток тощо) та/або в кредит.

Розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору або без договору за готівкову оплату (чи за допомогою телекомунікаційних карток тощо) в разі одержання споживачем замовленої за попередньою (авансованою) оплатою послуги.

Відповідно до п. 40 Правил плата за отримані телекомунікаційні послуги вноситься споживачем після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати, якщо інше не передбачено договором.

Як вбачається із наданих позивачем копій рахунків, що предявлялися відповідачеві для оплати, в них зазначений строк здійснення оплати до 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавалися послуги.

Враховуючи, що на момент винесення рішення відповідач не представив суду доказів повного погашення заборгованості за надані послуги за період з 01.04.2010р. по 01.10.2011р. в сумі 1517,90 грн., суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилаючись на ст. 36 Закону України ”Про телекомунікації та п. 5.8 договору позивач просить стягнути з відповідача 176,18 грн. пені, нарахованої за період з 21.05.2010р. по 26.10.2011р., згідно розрахунку, який міститься в матеріалах справи, за надані послуги електрозвязку за період з 01.04.2010 року по 01.10.2011 року.

Так, п. 5.8 договору передбачено, що у разі несплати за надані послуги електрозвязку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України „Про телекомунікації”, у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”). Суд виходить з наступного.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, заявленої до стягнення позивачем, дійшов висновку про те, що позивач неправомірно, з порушенням вимог ст. 232 Господарського кодексу України, нарахував пеню за прострочення виконання зобовязання по оплаті наданих послуг в листопаді 2010 року за період з 22.06.2011 року по 18.07.2011 року, що складає 1,26 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення даної суми задоволенню не підлягають.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення виконання зобовязання по оплаті наданих послуг згідно договору №96 від 16.01.2009 року, нарахованої за період з 21.05.2010р. по 26.10.2011р., підлягає задоволенню частково в сумі 174,92 грн.

Позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, також просить стягнути з відповідача 170,04 грн. інфляційних нарахувань за період з червня 2010р. по вересень 2011р. та 69,02 грн. 3% річних за період з 21.05.2010р. по 26.10.2011р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перевірку розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, заявлених до стягнення позивачем та дійшов висновку що його розрахунок відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання по оплаті наданих послуг за договором №96 від 16.01.2009 року, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 170,04 грн. інфляційних нарахувань за період з червня 2010 року по вересень 2011 року та 69,02 грн. 3% річних за період з 21.05.2010 року по 26.10.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 1931,88 грн., в тому числі 1517,90 грн., що становить основну суму боргу за надані послуги згідно договору про надання послуг електрозвязку №96 від 16.01.2009р., 174,92 грн. пені, 170,04 грн. інфляційних нарахувань та 69,02 грн. 3% річних.

В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з військової частини А 4245 (військове містечко №12, м. Прилуки, р/р 35218008003963 в УДК Чернігівської обл., МФО 853592, ідентифікаційний код 08302611) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” (бул. Шевченка, 18, м. Київ, р/р 26006413 в ЧОД ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль”, МФО 353348, ідентифікаційний код 01189425) 1517,90 грн. боргу, 174,92 грн. пені, 69,02 грн. 3% річних, 170,04 грн. інфляційних нарахувань, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

СуддяЖ.В. Блохіна

22.11.11