Рішення № 19350165, 23.11.2011, Господарський суд Чернігівської області

23.11.11 <>

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

22 листопада 2011 року Справа № 5028/12/108/2011

Позивач: Державне підприємство дослідне господарство "Івківці",

вул. Незалежності, 3-А, с. Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17580

Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг",

вул. Шейгусівська, 1-А, с. Сергіївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17592

Предмет спору: про стягнення заборгованості 424604,40 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1. довіреність № 163 від 08.11.2011 представник

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 386 004 грн. боргу та 38 600,40 грн. неустойки за неналежне виконання зобов"язань, згідно Договору купівлі-продажу від 28.05.2011 року та Договору купівлі-продажу від 07.06.2011 року.

Відповідач був належним чином попереджений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 17167962 від 11.11.2011 року, але повноважного представника в судове засідання не направив, документів, витребуваних ухвалою суду від 10.11.2011 року суду не надав.

Представник позивача в судовому засіданні надав письмове клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні 10.11.2011 р. надав письмове клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи, яке задоволено судом.

В судовому засіданні 22.11.2011 р. представник позивача виклав свої позовні вимоги та заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Також в судовому засіданні 22.11.2011 р. судом було здійснено огляд оригіналів: Договору купівлі-продажу від 28.05.2011 р., Договору купівлі-продажу від 07.06.2011 р., накладних № 94 від 28.05.2011 р., № 97 від 28.05.2011 р., № 96 від 09.06.2011 р. та довіреностей № 390 від 27.05.2011 р., № 423 від 07.06.2011 р..

Від відповідача до початку розгляду справи факсимільним зв»язком надійшла заява вих. № 2267 від 22.11.2011 р., в якій відповідач повідомив, що платіжним дорученням № 2766 від 21.11.2011 р. заборгованість на суму 386004,00 грн. погашена в повному обсязі. Копія платіжного доручення додана відповідачем до заяви та залучена до матеріалів справи.

Представник позивача підтвердив про отримання ними коштів в сумі 386004,00 грн. згідно платіжного доручення № 2766 від 21.11.2011 р.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду на час розгляду справи не надходило.

Не зявлення в судове засідання повноважного представника відповідача не є перешкодою для розгляду спору по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи та матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівліпродажу передає або зобовязується передати у власність покупцеві товар, а покупець приймає або зобов»язується прийняти та оплатити його.

28.05.2011 року та 07.06.2011 року між Державним підприємством дослідним господарством "Івківці" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдінг" (покупець) були укладені договори купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.1. зазначених Договорів, позивач (продавець) взяв на себе зобовязання передати у власність покупця (відповідача), а покупець (відповідач) отримати товари по ціні, в кількості та асортименті, вказаному в рахунку-фактурі продавця. При зміні цін на ці товари продавець зобов»зується повідомити покупця письмово.

Відповідно до п.1.2. Договорів купівлі-продажу від 28.05.2011 р. та 07.06.2011 р., продавець зобов»язується відпускати продукцію, а покупець отримувати та оплачувати продукцію в обумовленому асортименті.

Згідно п. 4.2. зазначених Договорів, вони вступають в дію з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін і діють до повного їх виконання або призупинення по взаємній згоді сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання щодо передачі у власність товару по Договору купівлі-продажу від 28.05.2011 р. та по Договору купівлі-продажу від 07.06.2011 року виконав належним чином та в повному обсязі.

Факт відпуску товару по Договору купівлі-продажу від 28.05.2011р. підтверджується накладними № 94 та № 97 від 28.05.2011 р. на реалізацію товару, а саме гречки посівної еліта в кількості 10 тон на суму 249960,00 грн. з ПДВ та тара (мішки) в кількості 223 шт. на суму 669,00 грн. з ПДВ, на загальну суму 250629,00 грн. з ПДВ, який був отриманий відповідачем на підставі довіреності № 390 від 27.05.2011 р., копія яких міститься в матеріалах справи.

Відпуск товару по Договору купівлі-продажу від 07.06.2011 р. підтверджується накладною № 96 від 09.06.2011 р. на реалізацію товару, а саме гречки «Українка»с/еліта в кількості 5 тон та тара (мішки) в кількості 125 шт. на загальну суму 135375,00 грн. з ПДВ, який був отриманий відповідачем на підставі довіреності № 423 від 07.06.2011 р., копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 2.2. зазначених Договорів, форма розрахунків між сторонами є безготівковою протягом 5 банківських днів.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства., якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2.2. зазначених Договорів, форма розрахунків між сторонами є безготівковою протягом 5 банківських днів.

Із аналізу п.2.2 договорів не можна зробити беззаперечного висновку про дату виконання зобов»язання щодо оплати отриманого товару , оскільки сторонами не визначено з якого моменту відраховується 5 банківських днів.

За таких обставин, суд доходить висновку, що сторонами в договорах купівлі продажу від 28.05.2011р. та від 07.06.2011р. не визначено строк оплати отриманого товару.

20.07.2011 р. позивачем була направлена відповідачу претензія вих. № 108 від 18.07.2011 р. з вимогою сплатити протягом п»яти днів заборгованість в сумі 424604,40 грн., яка включає в себе суму боргу 386004 грн. та неустойку в розмірі 38600,40 грн. Факт направлення відповідачу претензії підтверджується фіскальним чеком № 6382 від 20.07.2011 р., який міститься в матеріалах справи.

Дану претензію суд розцінює як вимогу на оплату, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач свої зобов»язання по Договору купівлі-продажу від 28.05.2011 р. та по Договору купівлі-продажу від 07.06.2011 року не виконав, за отриманий товар ні в строк, визначений позивачем у вимозі, ні на на день подачі позову (20.10.2011 р.) не розрахувався. Отже, на момент подачі позову сума основного боргу відповідача перед позивачем становила 386004,00 грн.

Відповідачем після порушення провадження у справі було повністю сплачено суму основного боргу в розмірі 386004,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2766 від 21.11.2011 р., копія якого додана до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачем після порушення провадження у справі повністю сплачено основний борг в розмірі 386004,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2766 від 21.11.2011 р., копія якого додана до матеріалів справи, суд доходить висновку що спір між сторонами в частині стягнення основної заборгованості в сумі 386004,00 грн. врегульовано, предмет спору відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення 386004,00 грн. боргу підлягає припиненню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем не було своєчасно оплачено поставлену продукцію, позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 10 % від вартості товару, відповідно до п.3.2. Договорів, що становить, відповідно за Договором купівлі-продажу від 28.05.2011 р. 25062,90 грн., та за Договором купівлі-продажу від 07.06.2011 року 13537,50 грн. Загальна сума штрафу по обом Договорам становить 38600,40 грн.

Відповідно до п.4.1. зазначених Договорів, сторони несуть відповідальність за невиконання умов дійсного договору згідно чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Пунктом 3.2. Договорів сторони обумовили, що за порушення термінів оплати товару покупець виплачує продавцю штраф в сумі 10 % вартості товару.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати поставленого товару, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 10 % штрафу в розмірі 38600,40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повній сумі.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобовязання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався і вимоги позивача не оспорив, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 38600 грн. 40 коп. штрафу. В частині стягнення 386004,00 грн. боргу провадження у справі підлягає припиненню.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита в сумі 4246 грн. 04 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 526, 530, 538, 546, 549, 610, 612, 626, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 75, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі в частині стягнення 386004,00 грн. припинити.

2.Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг", вул. Шейгусівська, 1-А, с. Сергіївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17592 (р/р 26005215211160 в АКІБ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 357005, код ЄДРПОУ 36279482) на користь Державного підприємства дослідне господарство "Івківці", вул. Незалежності, 3-А, с. Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17580 (р/р 26008123850 в АБ «Укргазбанк»м. Прилуки, МФО 320478, код ЗКПО 00729847, св-во ПДВ 100321122, ІПН 007298425164) 38600 грн. 40 коп. штрафу, 4246 грн. 04 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Л.М.Лавриненко

Повне рішення підписано 23.11.2011 року.