Рішення № 19350132, 23.11.2011, Господарський суд Чернігівської області

23.11.11 <>

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. 698-166

проспект Миру , 20 тел. 678-853

Іменем України

РІШЕННЯ

21 листопада 2011 року Справа №5028/8/94/2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофмед", місцезнаходження: вул. Межигірського Спасу, 6 Д, м. Вишгород, Київська область, 07300; поштова адреса: вул. Старонаводницька, 6 Б, оф.76, м. Київ, 01015

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон", вул. Одинцова, 10, кв. 145, м. Чернігів, 14000

про стягнення 247233грн.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1. представник, довіреність №б/н від 03.10.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2. представник, довіреність №0311/1 від 03.10.2011р.

Рішення приймається після проголошених на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України перерв з 12.10.11р. по 26.10.11р. та з 26.10.11р. по 21.11.11р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 193000грн. боргу та 54233грн. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 31.12.2008р. по 15.09.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязання за додатковою угодою №2 від 23.10.2008р. до договору комісії №01/07 від 01.07.2008р.

В судовому засіданні, яке відбулось 26.10.2011р., позивачем подано заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог (а.с.106-107), відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 193000грн. боргу та 99133грн.26коп. пені, нарахованої за період з 01.01.2009р. по 15.09.2011р.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

При цьому, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути повязано з предявленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Наведена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-8/1228 від 02.06.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році».

Як вбачається із змісту заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог позивачем фактично предявлено додаткову позовну вимогу про стягнення 99133грн.26коп. пені, нарахованої за період з 01.01.2009р. по 15.09.2011р., про яку не йшлося в позові.

Оскільки нормами господарського процесу не передбачено право позивача під час розгляду справи предявляти додаткові позовні вимоги, судом заява позивача про уточнення (збільшення) позовних вимог до розгляду не приймається і спір вирішується щодо вимог, заявлених у позовній заяві, а саме щодо стягнення з відповідача 193000грн. боргу та 54233грн. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 31.12.2008р. по 15.09.2011р.

Відповідач в письмовому відзиві (а.с.71) проти позову заперечує, та вказує, що відповідно до додаткової угоди №2 від 23.10.2008р. до договору комісії №01/07 від 01.07.2008р. відповідач мав повернути позивачу до 31.12.2008р. 193000грн., перераховані на виконання договору комісії №01/07 від 01.07.2008р. Однак, 01.12.2008р. між сторонами був підписаний договір №01/12 з такими ж умовами як і попередній. Згідно домовленості сторін грошова сума в розмірі 193000грн., яку відповідач мав повернути позивачу, буде використана на виконання договору №01/12 від 01.12.2008р. За повідомленням відповідача, свої зобовязання по договору №01/12 від 01.12.2008р. він виконав.

Крім того, відповідач зазначає, що договір комісії №01/07 від 01.07.2008р. та додаткові угоди №1 від 04.07.2008р. та №2 від 23.10.2008р. до договору комісії №01/07 від 01.07.2008р., які надані позивачем у якості доказів до позовної заяви, не відповідають наявним у відповідача екземплярам та надісланим разом з претензією екземплярам. Для зясування зазначених обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки та техніки, відповідачем подано клопотання про призначення техніко-криміналістичної експертизи вищевказаних документів.

Позивач проти призначення судової експертизи заперечував.

Дане клопотання відповідача судом відхиляється, оскільки відповідачем не наведено достатнього обгрунтування необхідності проведення експертизи та не визначено, які саме питання виникли в ході вирішення спору, що потребують розяснень в ході експертного дослідження, а тому заявлене клопотання є необгрунтованим та безпідставним.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення представників сторін, зясувавши обставини справи, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наданими сторонами доказами, суд ВСТАНОВИВ:

На підтвердження факту існування між сторонами господарського зобовязання, позивачем до позовної заяви додано договір комісії №01/07 від 01.07.2008р. (копія а.с.9-11) за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпрофмед»(комітент за умовами договору, позивач у справі) доручає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон»(комісіонер за умовами договору, відповідач у справі) приймає на себе зобовязання за винагороду здійснити від свого імені та за рахунок комітента зовнішньоекономічні угоди з купівлі товару для комітента.

Позивач стверджує, що на підставі вищевказаного договору в якості забезпечення комісіонера коштами, необхідними для виконання цього договору, ним перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 193000грн., на підтвердження чого надано платіжні доручення №549 від 04.07.2008р. (копія а.с.15), №597 від 12.08.2008р. (копія а.с.16) та №628 від 26.08.2008р. (копія а.с.17).

Далі позивач зазначає, що в звязку з неможливістю виконання комісіонером доручення комітента у встановлений строк сторони за взаємною згодою вирішили припинити свої зобовязання за договором, про що підписали додаткову угоду №2 від 23.10.2008р. до договору комісії №01/07 від 01.07.2008р. (копія а.с.14).

Відповідно до п.2 додаткової угоди №2 від 23.10.2008р. до договору комісії №01/07 від 01.07.2008р. комісіонер не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання сторонами даної додаткової угоди зобовязався повернути комітенту грошову суму у розмірі 193000грн., яка була раніше перерахована комітентом на поточний рахунок комісіонера в якості забезпечення коштами, необхідними для виконання договору.

В свою чергу, відповідач заперечує факт підписання доданих до позовної заяви позивачем договору комісії №01/07 від 01.07.2008р. та додаткової угоди №2 від 23.10.2008р. до договору комісії №01/07 від 01.07.2008р.

При цьому, відповідачем надано до матеріалів справи договір комісії №01/07 від 01.07.2008р. (копія а.с.65-67) та додаткової угоди №2 від 23.10.2008р. до договору комісії №01/07 від 01.07.2008р. (копія а.с.70), які, за твердженням відповідача, дійсно підписувались між сторонами.

Крім того, відповідач зазначає, що аналогічні екземпляри договору та додаткової угоди, надсилались йому разом із претензією.

Аналіз доданої позивачем до позовної заяви редакції договору комісії №01/07 від 01.07.2008р. свідчить, що за свої змістом він відрізняється від редакції договору комісії №01/07 від 01.07.2008р., представленого відповідачем, зокрема в частині строку дії договору: в договорі, наданому позивачем до позовної заяви, строк його дії визначено до 27 жовтня 2008 року (п.8.1. договору), а в договорі, наданому відповідачем до матеріалів справи, строк дії договору встановлено до 30 червня 2009 року (п.1.3.4. договору, п.8.1. договору).

До того ж, договір комісії №01/07 від 01.07.2008р. зі сторони відповідача на вказаних екземплярах сторін засвідчений різними печатками відповідача.

З аналізу наданих сторонами редакцій додаткової угоди №2 від 23.10.2008р. до договору комісії №01/07 від 01.07.2008р., також вбачається відмінність в частині зазначення строку виконання комісіонером обовязку щодо повернення коштів: в додатковій угоді, наданій позивачем до позовної заяви, комісіонер зобовязався повернути комітенту грошову суму у розмірі 193000грн. не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання сторонами даної додаткової угоди (п.2 додаткової угоди), а в додатковій угоді, наданій відповідачем до матеріалів справи, комісіонер зобовязався повернути комітенту грошову суму у розмірі 193000грн. не пізніше 31 грудня 2008 року (п.2 додаткової угоди). Примірники Додаткової угоди №2 від 23.10.2008р., які надані сторонами, також відрізняються відбитками печаток ТОВ «Легіон».

В ході розгляду справи по суті позивачем надано для огляду в судовому засіданні оригінали примірників договору комісії №01/07 від 01.07.2008р. та додаткової угоди №2 від 23.10.2008р. до договору комісії №01/07 від 01.07.2008р. та їх копії для залучення до матеріалів справи (копії а.с.109-111,114) в редакції, яка є аналогічною примірникам договору та додаткової угоди, представленими відповідачем, а також позивачем визнано факт їх підписання.

Виходячи із приписів ч.3 ст.180 Господарського кодексу України строк дії договору є істотною умовою господарського договору, яку сторони зобовязані погодити у будь-якому разі. В силу ст.1012 Цивільного кодексу України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку. Оскільки сторонами в обох редакціях договору комісії №01/07 від 01.07.2008р. встановлений строк їх дії до 27.10.2008р. (редакція договору, який доданий до позовної заяви), і до 30.06.2009р. (редакція договору, примірники якого надані обома сторонами), суд приходить до висновку, що сторонами узгоджена така умова договору, а тому вказані договори є різними підставами виникнення правовідносин між сторонами.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач свої вимоги обґрунтував порушенням відповідачем зобовязання за додатковою угодою №2 від 23.10.2008р. до договору комісії №01/07 від 01.07.2008р. в частині неповернення грошових коштів у сумі 193000грн., перерахованих позивачем на рахунок відповідача для забезпечення виконання останнім зобовязань за договором комісії №01/07 від 01.07.2008р. При цьому, до позовної заяви позивачем додані примірники договору комісії №01/07 від 01.07.2008р. та додаткової угоди №2 від 23.10.2008р. до договору комісії №01/07 від 01.07.2008р. як письмові докази, які підтверджують викладені у позові обставини (підставу позову).

За загальними правилами під підставою позову розуміють фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладено обовязок доведення існування тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачем не доведено факт перерахування грошових коштів у сумі 193000грн. саме на виконання договору комісії №01/07 від 01.07.2008р. із строком дії до 27.10.2008р., цього договору, а також факт виникнення у відповідача обовязку повернути кошти у сумі 193000грн. на підставі доданої до позовної заяви додаткової угоди №2 від 23.10.2008р. до договору комісії №01/07 від 01.07.2008р. протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання сторонами даної угоди. При цьому суд звертає увагу на те, що безпосередньо позивачем у претензії від 08.07.2011р. вих..№117 (а.с.18) зазначалося про обовязок відповідача повернути сплачені кошти до 31.12.2008р.

Представлені позивачем в ході розгляду справи по суті аналогічні наданим відповідачем примірники договору комісії №01/07 від 01.07.2008р. та додаткової угоди №2 від 23.10.2008р. до договору комісії №01/07 від 01.07.2008р. не можуть бути прийнятті судом до уваги, оскільки вказані документи є іншими правочинами, тобто є іншою підставою позовних вимог, про яку не йшлося в позовній заяві.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобовязанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом норм господарського процесуального законодавства визначення або зміна підстав позову є виключно правом позивача. При цьому, в силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України зміна підстав позову допускається лише до початку розгляду господарським судом справи по суті, що позивачем здійснено не було.

Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду виходити за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і при наявності про це клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд.

Тобто визначення підстав позову є правомочністю позивача, яку він реалізовує на власний розсуд, і не відноситься до компетенції господарського суду, оскільки такі дії суду є безперечним порушенням рівності учасників судового процесу як основоположної засади судочинства.

Крім того, за змістом принципу змагальності судового процесу саме на позивача покладено тягар доведення обґрунтованості та підставності своїх позовних вимог. Недоведеність та необґрунтованість позовних вимог є підставою для відмови в задоволенні позову.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт перерахування грошових коштів у сумі 193000грн. саме на виконання договору комісії від 01.07.2008р., який покладений в основу позовних вимог, а також факт виникнення у відповідача обовязку повернути кошти у сумі 193000грн. на підставі доданої до позовної заяви додаткової угоди №2 від 23.10.2008р. до договору комісії №01/07 від 01.07.2008р. протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання сторонами даної угоди, тобто тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а тому в задоволенні позову має бути відмовлено.

Ухвалою суду від 04.10.2011р. задоволено заяву позивача та вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на відкритих в банківських установах рахунках відповідача. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, суд, в силу ст.68 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про необхідність скасування забезпечення позову.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Скасувати вжиті заходи до забезпечення позову, визнавши ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2011р. по справі №5028/8/94/2011 про накладення арешту на грошові кошти в межах суми 249941грн.33коп., що знаходяться на відкритих в банківських установах рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон»(вул.Одинцова, 10, кв. 145, м. Чернігів, ідентифікаційний код 31275462), такою, що втратила чинність.

Суддя Т.Г. Оленич

Повне рішення підписано 23 листопада 2011 року.

Суддя Т.Г. Оленич