Рішення № 19349686, 14.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/39714.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Обєднана вантажно-транспортна компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Укрспецпром»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність від 27.01.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 12.10.2012р.);

Ткаченко О.М. (директор).

В судовому засіданні 14 листопада 2011 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Обєднана вантажно-транспортна компанія»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Укрспецпром»(відповідач) неустойки в розмірі 16799,58грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором на ремонт і технічне обслуговування № 06-07/04 від 6 липня 2010 року, зокрема, у визначені договором строки своєчасно не здійснив відвантаження сплачених позивачем на умовах попередньої оплати запчастин, внаслідок чого позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача неустойки.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому просив суд позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 713,98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.10.2011 року.

В судовому засіданні 13 жовтня 2011 року було оголошено перерву до 14 листопада 2011 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

6 липня 2010 року між позивачем (надалі Замовник) та відповідачем (далі по тексту Виконавець) (разом - сторони), було укладено договір на ремонт і технічне обслуговування № 06-07/04 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір послуг), відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.2.3. якого Виконавець виконує технічне обслуговування техніки, що належить Замовнику,в строки рекомендовані заводом-виробником. Під технічним обслуговуванням розуміється, в тому числі, забезпечення запасними частинами та змащувальними матеріалами, а також проведення технічного нагляду.

Позивач зазначає, що 10 серпня 2010 року Замовником на адресу Виконавця була направлена заявка на необхідні запчастини, а саме - підшипник 00180527 на загальну суму 27 999,30 грн. з ПДВ., і, у той же день, від Виконавця було отримано рахунок-фактуру № СФ-0000434 від 10.08.2010р., який було оплачено Замовником - 11 серпня 2010 року.

Позивач вказує, що Замовник взяті на себе зобов'язання за Договором по здійсненню розрахунків виконав належним чином, при цьому стверджує, що у визначені Договором строки Виконавець своєчасно не здійснив відвантаження сплачених на умовах попередньої оплати запчастини (підшипника 00180527), у звязку з чим, за прострочення відвантаження товару відповідач має сплатити на користь позивача неустойку в сумі - 16799,58грн.

З відповідними твердженнями позивача відповідач не погоджувався та у своєму відзив на позовну заяву зазначив, що Виконавець визнає суму нарахованої Замовником пені частково, при цьому, відповідач вказує, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»: «Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін», однак ст. 3 вищезазначеного Закону передбачено, що: «Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня», а тому, відповідно до доданого розрахунку сума пені, обчислена в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а не у з розрахунку 1% (п. 6.1. Договору) та становить 713 (сімсот тринадцять) грн. 98 коп.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вже було встановлено судом, 6 липня 2010 року між сторонами було укладено договір на ремонт і технічне обслуговування № 06-07/04 згідно п.п. 1.1., 1.2., 1.2.3. якого Виконавець виконує технічне обслуговування техніки, що належить Замовнику,в строки рекомендовані заводом-виробником. Під технічним обслуговуванням розуміється, в тому числі, забезпечення запасними частинами та змащувальними матеріалами, а також проведення технічного нагляду.

Відповідно до п. 3.1. Договору Замовник здійснює оплату за роботи в термін, що не перевищує 30 календарних днів з моменту надання Замовнику рахунку-фактури, за реквізитами, що зазначені в рахунку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 11.08.2011р. позивач оплатив виставлений відповідачем рахунок-фактуру № СФ-0000434 від 10.08.2010р. на суму 27 999,30 грн., що підтверджується банківською випискою (належним чином засвідчена копія виписки міститься в матеріалах справи), чим виконав взяті на себе зобовязання за Договором з попередньої оплати робіт Виконавця.

Згідно п. 5.2. Договору Виконавець зобовязаний відвантажувати Замовнику запасні частини та матеріали в узгоджений з Замовником строк (але не пізніше 21 календарного дня з моменту попередньої оплати).

Таким чином, зважаючи на те, що попередня оплата послуг з відвантаження запасних частин та матеріалів в сумі 27 999,30 грн. була проведена Замовником на рахунок Виконавця 11.08.2011р., а також те, що узгодження строків з відвантаження товару між сторонами не погоджувалося, доказів чого суду не представлялося, відповідач, в силу п. 5.2. Договору, зобовязаний був відвантажити позивачу запасні частини та матеріали в строк до 1.09.2011р. включно, тобто не пізніше 21 календарного дня з моменту попередньої оплати.

Судом встановлено, що відповідач здійснив відвантаження запасних частин та матеріалів позивачу лише 1.11.2011р., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000428 (належним чином засвідчена копія накладної міститься в матеріалах справи).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що всупереч умовам Договору відповідач прострочив здійснення відвантаження запасних частин та матеріалів на адресу позивача на 59 (пятдесят девять днів) днів, з 2.09.2011р. по 30.10.2011р.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2010р. в порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату 16799,58грн. за прострочення відвантаження товару, що підтверджується описом вкладення в цінний лист з відміткою поштового штемпеля про відправку поштової кореспонденції (копі ї документів в справі).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання ремонтних робіт у відповідності з п. 5.1. та несвоєчасну поставку запасних частин та матеріалів у відповідності з п. 5.2. Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі 1% від вартості невиконаних в строк робіт або не відвантажених в строк запасних частин за кожний день прострочення.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач несвоєчасно здійснив на адресу позивача поставку запасних частин та матеріалів, чим порушив умов п. 5.2. Договору, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки (пені) на суму 16519,59 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення

27999.3002.09.2011 - 30.10.2011591.0 %16519.59

При цьому, суд зазначає, що частиною 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Відтак, судом було здійснено перерахунок неустойки (пені) за заявлений до стягнення позивачем період у відповідності до встановлених чинним законодавством України вимог та індексів.

В своєму листі від 4.12.2002р. Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва «Щодо розміру пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»зазначив, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.96р. платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»обмеження в розмірі пені встановлено тільки стосовно грошових платежів.

Дослідивши викладені відповідачем у відзиві заперечення, суд вважає їх є недоведеними та такими, що не спростовують викладені позивачем в заяві обставин відносно розрахунків неустойки в розмірі 1% від вартості невиконаних в строк робіт або не відвантажених в строк запасних частин за кожний день прострочення з тих підстав, що положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено сплату пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а зобовязання відповідача за Договором з поставки/відвантаження запасних частин та матеріалів носить в собі не грошовий характер, що унеможливлює господарський суд до відповідної правової ситуації застосувати положення відповідного закону при визначенні відповідальності Виконавця за несвоєчасну поставку запасних частин та матеріалів.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 16519,59 грн.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог в сумі 397,31 грн. (165,22 грн. державного мита та 232,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Укрспецпром»(ідентифікаційний код: 36336152, адреса: 04215, м. Київ, вул. Світлицького, буд. 30/20-Б, кв. 114, п/р 26006501328997 у ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, ІПН 363361526565, Свідоцтво № 100207280), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Обєднана вантажно-транспортна компанія»(ідентифікаційний код: 32287238, адреса: 86400, Донецька область, м. Єнакієве, вул. Марата, 1, п/р 26002310006301 в АБ «Південний»м. Донецьк, МФО 377012, ІПН 322872305115, Свідоцтво № 06134395), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: неустойки (пені) - 16519,59 грн. (шістнадцять тисяч пятсот девятнадцять гривень 59 копійок) та судові витрати в сумі 397,31 грн. (триста девяносто сім гривень 31 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 21.11.2011р.