Рішення № 19349375, 18.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 64/29018.11.11 за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

про відшкодування шкоди 23 044,00 грн.,

Суддя Зеленіна Н.І.,

при секретарі судового засідання Наумкіній П.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., дов. № 0110-435 від 31.12.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_2., дов. б/н від 29.09.2011 року,

Суть спору:

03.10.2011 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»(далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(далі відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 23 044,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3., відповідальність якого застрахована ВАТ НАСК «ОРАНТА»згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0242958, визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні збитків транспортному засобу «Хонда», що є обєктом страхування за договором № 28-0103-4257 від 23.07.2008 року, укладеним між ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»і ОСОБА_4. В звязку із чим, відповідно до Закону України «Про страхування», у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в сумі 23 044,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2011 року порушено провадження у справі № 64/290, розгляд справи призначено на 01.11.2011 року.

У судовому засіданні 01.11.2011 року судом було оголошено перерву до 18.11.2011 року в порядку ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 18.11.2011 року представник позивача надав письмові пояснення та заяву про зменшення позовних вимог до 22232,25 грн. та просив суд про задоволення позову з урахуванням наданих документів.

У судовому засіданні 18.11.2011 року представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В судовому засіданні 18.11.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

23.07.2008 року між ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»(правонаступником якого є позивач ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група») (за договором Страховик) та ОСОБА_4. (за договором Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0103-4257, згідно якого Страхувальник взяв на себе зобов'язання здійснити виплату страхового відшкодування протягом 14 робочих днів від дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування (п. 5.4.10. Договору), яка сталася за участю транспортного засобу "Хонда", державний номер НОМЕР_1 (п. 1. Договору).

Згідно довідки ВДАІ з обслуговування Дніпровського району міста Києва, 11.09.2008 року в м. Києві, по бульвару Перова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Хонда", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4., та "Фольксваген", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3. п.п. 10.1. та 16.11. Правил дорожнього руху України та якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 10.11.2008 року.

12.09.2008 року до ЗАТ «СК «Українська страхова група» звернувся ОСОБА_4. із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до Рахунку-фактури № 6261 СП ЗАТ «Дніпро Мотор Інвест»від 12.09.2008 року вартість відновлювального ремонту автомобіля "Хонда", державний номер НОМЕР_1, становить 23044,24 грн.

ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі Страхового акту № 17510Т від 01.10.2008 року здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 23044,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13248 від 08.10.2008 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "Фольксваген", державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Хонда", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4., належить ОСОБА_3.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3. в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "Фольксваген", державний номер НОМЕР_2 була застрахована у ВАТ НАСК «ОРАНТА»на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/0242958).

Вина водія, який керував автомобілем "Фольксваген", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 10.11.2008 року.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто» є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Хонда", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВС/0242958), а до ПрАТ «Страхова Компанія «Українська страхова група» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0103-4257 від 23.07.2008 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_3. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Суд задовольняє заяву представника позивача про зменшення позовних вимог та вважає, що відповідно до Наказу Мінюсту та Фонду державного майна України "Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, стягненню з відповідача підлягають 22232,25 грн. з урахуванням звіту авто товарознавчого дослідження № 22б/11, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладеного між ОСОБА_3. та ВАТ НАСК «ОРАНТА»(поліс № ВС/0242958) сума франшизи складає 510,00 грн.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 21 722,25 грн., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву порушено клопотання про застосування позовної давності до вимог про відшкодування шкоди у звязку із тим, що ДТП сталася 11.09.2008 року, а позивач звернувся до суду із позовною заявою 03.10.2011 року, після закінчення встановлено ЦК України трирічного строку на звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Суд залишає клопотання відповідача про застосування позовної давності без задоволення, оскільки позивач виплатив страхове відшкодування 08.10.2008 року, а отже відповідно до ст. 257 ЦК України мав право звернутися до суду із позовом до 08.10.2011 року.

Державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, вул. І. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) суму збитків в розмірі 21722,25 грн.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, вул. І. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) державне мито у розмірі 225,34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.І. Зеленіна